з питань поновлення процесуального строку
30 жовтня 2025 рокусправа № 380/7052/25
м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд
у складі головуючої судді Андрусів У. Б.,
за участю:
секретаря судового засідання Бокало М. - С. І.
представниці позивача Савчук Н. В.
представника відповідача Куц Ю. В.
представника відповідача Васьківа А. Я.,
розглянувши у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін заяву представниці позивача про поновлення процесуального строку та клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 пред'явив позов до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 , у якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати витяг із наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 17.02.2025 №147;
- визнати протиправним та скасувати витяг із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 17.02.2025 №50 відносно ОСОБА_1 ;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 виключити солдата ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та звільнити з військової служби.
Ухвалою судді 14.04.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.
01.05.2025 відповідач (військова частина НОМЕР_1 ) подав відзив на позовну заяву, у якому просив залишити позовну заяву без розгляду у зв'язку з порушенням строків звернення до суду.
Ухвалою суду від 30.09.2025 позовну заяву залишено без руху на підставі ч. 13 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у зв'язку з пропуском строку звернення до суду. Позивачу встановлено п'ятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви, шляхом подання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із зазначенням причин поважності його пропуску та надання відповідних доказів.
02.10.2025 представниця позивача подала заяву про поновлення процесуального строку, у якій просила визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновити його. Заява мотивована тим, що позивача призвано на військову службу під час мобілізації 17.02.2025 на підставі наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 17.02.2025 №147. Однак, зазначеного наказу ані на момент його мобілізації, ані на момент зарахування до списків військової частини НОМЕР_1 (17.02.2025) позивачу надано не було. Цей наказ представниця позивача отримала лише у відповідь на адвокатський запит 20.03.2025. Стверджує, що наказ військової частини НОМЕР_1 від 17.02.2025 №50, яким позивача зараховано до списків особового складу, є похідним і не є основним документом для оскарження, оскільки свідчить про фактичне виконання рішення ІНФОРМАЦІЯ_2 . Констатує, що лише 20.03.2025, після отримання відповіді на адвокатський запит з необхідними документами на підтвердження призову на військову службу під час мобілізації, позивач мав змогу визначити предмет і підстави позову та звернутися до суду за захистом порушеного права. Зазначені обставини унеможливили своєчасне пред'явлення позову до суду в межах місячного строку.
24.10.2025 представник відповідача подав заперечення на заяву про поновлення процесуального строку. Свою позицію мотивує тим, що 24.02.2025 представниці позивача надано витяг із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 17.02.2025 № 50. З огляду на це, на переконання відповідача, у позивача була можливість подати позовну заяву з вимогами до військової частини НОМЕР_1 , починаючи із 24.02.2025, тобто в межах встановленого ст. 122 КАС України строку звернення до адміністративного суду. Крім того, наголошує, що заява представниці позивача не містить доказів наявності у позивача об'єктивних перешкод для своєчасного звернення до суду. Сам факт перебування позивача на військовій службі в конкретному випадку не був перешкодою для реалізації ним своїх прав. З огляду на викладене просить визнати підстави, зазначені у заяві про поновлення процесуального строку, неповажними.
29.10.2025 представниця позивача подала додаткові пояснення у справі, у яких виклала свої міркування стосовно тверджень відповідача, зазначених у запереченнях на заяву про поновлення процесуального строку. В обґрунтування своїх доводів вказує, що позивача призвано 17.02.2025 на підставі наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 №147. Однак, на момент призову жодного наказу чи його витягу йому не вручали, а інформацію про фактичні підстави мобілізації він отримав лише 20.03.2025, тому, на її переконання, позивач саме з цього моменту дізнався про зміст рішення, яке порушує його права. Наголошує, що позиція відповідача про те, що позивач «мав знати» про призов ще 17.02.2025, є безпідставною, оскільки знання про сам факт мобілізації не є тотожним знанню про правові підстави і зміст адміністративного акта, який підлягає оскарженню. Крім того, звертає увагу, що позивач є діючим військовослужбовцем, військова служба накладала на нього суворі обмеження щодо свободи пересування та розпорядження власним часом, що унеможливлювало своєчасне звернення до суду.
У судовому засіданні 30.10.2025 представниця позивача підтримала заяву про поновлення процесуального строку з мотивів, наведених у ній, та додаткових поясненнях.
Представники відповідача (військової частини НОМЕР_1 ) заперечила проти заявленого клопотання з підстав, викладених у запереченнях, та просили задовольнити клопотання про залишення без розгляду.
Вирішуючи питання про поновлення строку звернення до суду та клопотання військової частини НОМЕР_2 про залишення позову без розгляду, суд зазначає таке.
За правилами ч. 1 ст. 118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною 5 ст. 122 КАС України унормовано, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Отже, у цій категорії справ законодавець визначив строк в один місяць достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.
Суд враховує, що позивач просить скасувати витяги з наказів начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 (з адміністративно-господарської діяльності) від 17.02.2025 №147 та командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 17.02.2025 №50, що стосуються проходження військової, тобто публічної служби.
Визначення строку звернення до адміністративного суду в системному зв'язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб'єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть зворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв'язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень.
За приписами ч. 6 ст. 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Зважаючи на вищевикладене, суд констатує, що КАС України передбачає можливість поновлення пропущеного процесуального строку лише у разі його пропуску з поважних причин. Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини які зумовили такі причини є об'єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини підлягають підтвердженню належними доказами.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в справі №640/20314/20 (постанова від 02.12.2021), досліджуючи питання щодо поважності причин пропуску процесуального строку зазначив, що причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Питання поновлення пропущених процесуальних строків вирішується судом в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку.
Оцінюючи доводи сторін, суд установив, що предметом спору у цій справі є визнання протиправними та скасування актів індивідуальної дії, зокрема: витягів з наказів начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 (з адміністративно-господарської діяльності) від 17.02.2025 №147 та командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 17.02.2025 №50.
Згідно з витягом з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 (з адміністративно-господарської діяльності) від 17.02.2025 №147 про призов військовозобов'язаних на військову службу під час загальної мобілізації солдата ОСОБА_1 призвано на військову службу 17.02.2025, знято з обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 та направлено у команду НОМЕР_1 .
Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 17.02.2025 №50 відповідно до мобілізаційного призначення за мобілізаційним планом солдата ОСОБА_1 з 17.02.2025 зараховано до списків особового складу частини, на всі види забезпечення.
За твердженням представниці позивача, як на момент призову на військову службу під час мобілізації, так і на момент зарахування до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 (17.02.2025), оскаржувані акти індивідуальної дії позивачу не було надано.
Витяг з наказу від 17.02.2025 №147 скеровано представниці позивача простою поштовою кореспонденцією 14.03.2025 (що підтверджується відтиском штемпелю на конверті) у відповідь на адвокатський запит від 24.02.2025 та отримано нею 20.03.2025. Доказів ознайомлення (отримання) позивача чи його уповноваженого представника з цим актом індивідуальної дії до вказаної дати матеріали справи не містять.
Стосовно наказу від 17.02.2025 №50, яким позивача зарахувано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , то матеріалами справи підтверджено та сторонами не заперечується факт його отримання представницею позивача 24.02.2025 у відповідь на адвокатський запит від 24.02.2025.
Суд акцентує на тому, що виданню наказу про зарахування до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 передувало видання наказу про призов на військову службу під час загальної мобілізації.
Водночас суд враховує твердження представниці позивача, що реалізаці права на судовий захист, визначення предмета і підстав позову стало можливим після отримання відповіді на адвокатський запит від 06.03.2025 року №2888 ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки саме ці документи містять юридичні факти та докази, що обґрунтовують вимоги позивача.
Крім того, суд бере до уваги той факт, що позивач проходить військову службу. У постанові від 27.02.2025 у справі № 380/16966/24 Верховний Суд констатував, що проходження військової служби накладає на військовослужбовця суворі обмеження щодо свободи пересування та виконання будь-яких додаткових обов'язків, не пов'язаних із військовою діяльністю. Перебуваючи на військовій службі, позивач був обмежений у можливості особисто збирати документи для звернення до суду, що, серед іншого, свідчить про наявність об'єктивних перешкод для своєчасного пред'явлення позову.
Також Верховний Суд у постанові від 29.11.2024 в справі №120/359/24 сформував такий правовий висновок щодо застосування положень ст. 122 та 123 КАС України у правовідносинах, пропуск процесуального строку у яких пов'язаний саме з призовом по мобілізації до Збройних Сил України для виконання конституційного обов'язку із захисту суверенітету і незалежності Держави Україна:
Проходження особою військової служби, призваною по мобілізації у Збройні Сили України, може бути підставою для поновлення строку звернення до суду з кількох причин, пов'язаних із особливим статусом військовослужбовців та характером їхньої служби:
Обмеження доступу до правової допомоги: під час служби військовослужбовці можуть перебувати у віддалених, в тому числі й небезпечних місцях, де відсутній доступ до адвокатів чи інших правових ресурсів, що обмежує можливість своєчасного звернення до суду.
Виконання обов'язків служби: військовослужбовці, особливо в умовах воєнного стану, часто перебувають у стані, коли фізично або психологічно неможливо займатися приватними справами, зокрема ініціювати судові спори.
Фактор часу: участь військовослужбовця у довготривалих операціях, навчаннях або відрядженнях може унеможливити дотримання, визначеного процесуальним законом, строку для звернення до суду.
Повага до особливого статусу військовослужбовців: враховуючи виконання військовослужбовцями важливої функції із захисту держави, законодавство та судова практика мають враховувати обставини, пов'язані з проходженням військової служби, як вагому підставу для поновлення строку.
Обов'язок держави забезпечувати реалізацію принципу рівного доступу до правосуддя: проходження військової служби може суттєво ускладнити реалізацію особами цього права, а отже, з метою належного забезпечення зазначеного принципу, може визнаватися об'єктивною причиною пропуску процесуального строку.
Представницею позивача надано належні докази та наведено доводи на підтвердження існування обставин, які були об'єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення позивача та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду з цим позовом.
В матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували ознайомлення позивача чи його представниці з наказом від 17.02.2025 №147, який слугував підставою для винесення наказу від 17.02.2025 №50, до 20.03.2025. Крім того, представниця позивача невідкладно, після укладення договору про надання правничої допомоги (24.02.2025), вживала необхідні заходи щодо отримання документів з метою оскарження рішень суб'єктів владних повноважень, що свідчить про вчинення активних дій, а не про пасивну поведінку, які передували зверненню до суду щодо захисту порушених прав позивача. Також суд звертає увагу на те, що пропуск строку звернення до суду є незначним.
З огляду на існування обставин, які завадили позивачу у своєчасній реалізації права на пред'явлення позову, суд висновує, що строк звернення до суду пропущений з поважних причин.
У постанові від 29.09.2022 (справа № 500/1912/22) Верховний Суд зазначив, що протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв'язку із збройною агресією російської федерації, суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55, 124, 129 Конституції України, статтею 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За правилами ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Зважаючи на викладене, з метою запобігання обмеження прав позивача на доступ до правосуддя, суд вважає за можливе визнати поважними причини пропуску встановленого законом строку звернення до суду, а пропущений процесуальний строк поновити. Тому клопотання представника відповідача (військової частини НОМЕР_1 ) про залишення позову без розгляду задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч. 14 ст. 171 КАС України якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків.
Керуючись ст. 121, 122, 123, 171, 241, 248, 256 КАС України, суд
1. Заяву представниці позивача про поновлення процесуального строку задовольнити.
2. Визнати поважними причини пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду з цим позовом та поновити його.
3. У задоволенні клопотання представника військової частини НОМЕР_1 про залишення позову без розгляду відмовити.
4. Розгляд справи №380/7052/25 продовжити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та окремо не оскаржується. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Повну ухвалу складено 04.11.2025.
СуддяАндрусів Уляна Богданівна