м. Львів
05 листопада 2025 рокусправа № 380/15540/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кондратюк Ю.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним і скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі - відповідач 2), у якому просить:
- визнати протиправними і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії від 22.05.2023 № 134550022643 та рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії від 12.06.2025 № 134550022643;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати ОСОБА_1 періоди роботи, що дають право на призначення пенсії за віком на підставі статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»: до стажу роботи (страхового) з 13.02.1995 року по 10.04.2003 року, з 15.05.2003 року по 25.03.2004 року, з 12.06.2004 року по 28.02.2008 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити і виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком на підставі статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 14 травня 2023 року із урахуванням довідок від 18.12.2008 р. № 819 про заробітну плату (дохід) з 1995 р. по 1999 р., від 18.12.2008 р. № 820 про заробітну плату (дохід) з 2000 р. по 2003 р., від 29.09.2008 р. № 691 про заробітну плату (дохід) з 2004 р. по 2008 р., виданих ЗAT “Золотодобувна компанія “Полюс».
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що після досягнення 60-річного віку та маючи необхідний стаж, звернувся до ГУ ПФ України у Львівській області із заявою про призначення пенсії за віком, проте отримав відмову з підстав відсутності необхідного страхового стажу. Вважає рішення пенсійного органу протиправним і таким, що порушує її право на призначення пенсії за віком
Ухвалою судді від 04.08.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами. Заяву представника позивача про поновлення пропущеного строку звернення з цим позовом до суду задоволено. Причини пропуску позивачем строку звернення до суду з позовом визнано поважними та поновлено строк звернення до суду.
12.08.2025 відповідач 1 подав до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить у задоволенні позовних вимог відмовити, з таких підстав.
Зазначає, що з 01 січня 2023 року російська федерація в односторонньому порядку припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 року в м. Москві (далі - Угода), що призвело до розірвання дипломатичних відносин з росією.
З 19 червня 2023 року для України припинено дію Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року.
Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, Україна і російська федерація розірвали дипломатичні відносини. Не існує чинного міжнародного договору між Україною та росією, на підставі якого можливе зарахування страхового стажу позивача за період роботи в російській федерації з 1 січня 1992 року.
Вік позивача становить 60 років 2 дні. Страховий стаж складає 25 років 3 дні.
До страхового стажу не зараховано періоди з 13.02.1995 року по 10.04.2003 року та з 12.06.2004 року по 28.02.2008 року, оскільки з 01 січня 2023 року російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року.
Додатково звертає увагу, що за результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу не зараховано період роботи з 15.05.2003 по 25.03.2004, оскільки в записі про працевлаштування виправлення в даті наказу.
Отже, підстави для зарахування періоду з 15.05.2003 по 25.03.2004 відсутні, у зв'язку з порушенням Інструкції № 58.
Враховуючи вищевикладене, було прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України №1058 у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
18.08.2025 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій додатково обґрунтовує підставність позовних вимог.
Ухвалою суду від 11.09.2025 у задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про залучення співвідповідача, - відмовлено.
02.10.2025 відповідач 2 подав до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить у задоволенні позовних вимог відмовити, з таких підстав.
Зазначає, що з 01.01.2023 російська федерація припинила учать в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року згідно листа Мінсоцполітики № 411/0-23/54 від 12.01.2023.
Не зараховано період роботи з 13.02.1995 по 10.04.2003, 12.06.2004 по 28.02.2008 згідно даними трудової книжки позивача та довідками від 18.12.2008 р. № 819 про заробітну плату (дохід) з 1995 р. по 1999 р., від 18.12.2008 р. № 820 про заробітну плату (дохід) з 2000 р. по 2003 р., від 29.09.2008 р. № 691 про заробітну плату (дохід) з 2004 р. по 2008 р., виданих ЗAT “Золотодобувна компанія “Полюс», оскільки з 19 червня 2023 року для України припинено дію Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Спідружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, у зв'язку з чим, стаж роботи зараховується по 31.12.1991.
Звертає увагу суду, що згідно з ч. 2, 6 ст. 20 Закону 1058-IV обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у статті 11 цього Закону (в тому числі у п.2 фізичні особи підприємці), здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Поряд з цим, органи Пенсійного фонду ведуть облік усіх застрахованих осіб та персоніфікований облік надходження страхових внесків, створюють і забезпечують функціонування єдиного державного автоматизованого банку відомостей про застрахованих осіб, здійснюють облік коштів Накопичувального фонду на накопичувальних пенсійних рахунках (ч. 1 ст.21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування").
Відомості про осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5 - 10, 12 - 15, 18 статті 11 Закону 1058- IV, подаються до територіального органу Пенсійного фонду страхувальниками, роботодавцями, відповідними підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та органами, які виплачують цим особам заробітну плату, грошове забезпечення (заробіток), допомогу (ч. 6 ст. 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"). Згідно п. 2 ч. 4 ст. 17 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страхувальник зобов'язаний подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом.
Не зараховано період роботи з 15.05.2003 по 25.03.2004, оскільки записи в трудовій книжці не підтверджені індивідуальними відомостями про застраховану особу Реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (відсутня інформація про нарахування заробітної плати та про сплату страхових внесків.
Жодних інших документів, підтверджуючих вищезазначені періоди роботи, передбачені Порядком №637 позивачем при зверненні за призначенням пенсії не надано.
Враховуючи зазначене, головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області правомірно відмовлено позивачу в призначенні пенсії за віком.
02.10.2025 від відповідача 2 надійшло клопотання про залучення співвідповідача, в якому просить залучити у якості співвідповідача головне управління Пенсійного фонду України в Львівській області.
02.10.2025 від відповідача 2 надійшло клопотання про залишення заяви без розгляду.
08.10.2025 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій додатково обґрунтовує підставність позовних вимог.
Ухвалою суду від 05.11.2025 у задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про залучення співвідповідача, - відмовлено.
Ухвалою суду від 05.11.2025 у задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про залишення позову без розгляду - відмовлено.
Ухвалою суду від 05.11.2025 у задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін - відмовлено.
З'ясувавши обставини, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 на обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України не перебуває та пенсію не отримує.
Судом встановлено, що трудова книжка ОСОБА_1 без номера від 17.07.1983, містить такі записи про його роботу:
-13.02.1995 - прийнятий водієм на ЗAT “Золотодобувна компанія “Полюс»;
- 10.04.2003 - звільнений;
- 15.05.2003 - прийнятий водієм автомобіля Мерседес-Бенс в фірму «Грин»;
- 25.03.2004 - звільнений з роботи за власним бажанням;
- 12.06.2004 - прийнятий водієм на ЗAT “Золотодобувна компанія “Полюс»;
- 28.02.2008 - звільнений за угодою сторін;
15.05.2023 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою за призначенням пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За результатами розгляду за принципом екстериторіальності заяви та наданих позивачем документів, відповідач-1 прийняв рішення від 22.05.2023 № 134550022643 про відмову у призначенні пенсії.
Рішення вмотивоване тим, що у позивача відсутній страховий стаж 30 років.
За доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди роботи:
- з 13.02.1995 по 10.04.2003р., оскільки, страховий стаж не, підтверджується сплатою страхових внесків до Псисійного фонду, повідомляємо, що з 01 січня 2023 року Російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громалян держав - учасниць, Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992р;
- з 15.05.2003 по 25.03.2004р, в записі про працевлаштування виправлення в даті наказу.
04.06.2025 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою за призначенням пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За результатами розгляду за принципом екстериторіальності заяви та наданих позивачем документів, відповідач-2 прийняв рішення від 12.06.2025 № 134550022643 про відмову у призначенні пенсії.
Рішення вмотивоване тим, що у позивача відсутній страховий стаж 30 років.
За доданими документами до страхового стажу не зараховано період роботи:
- з 13.02.1995 по 10.04.2003, з 12.06.2004 по 28.02.2008 згідно з даними трудової книжки та довідками про заробітну плату від 18.12.2008 №820 та від 29.09.2008 №691, оскільки зарахування до страхового стажу періодів роботи після 01.01.1992 за межами України у республіках колишнього Союзу, РСР, з якими не укладено міжнародні угоди, чинним законодавством не передбачено;
- періоди роботи з 15.05.2003 по 25.03.2004, оскільки записі о трудовій книжні не підтверджені індивідуальними відомостями про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб - Державного реєстру загальнообов'язкового, державного соціального страхування (відсутня інформація про нарахування заробітної плати та про сплату страхових внесків);
- періоди ведення підприємницької діяльності з 19.05.2003 по 31.12.2003, оскільки відсутня інформація про сплату внесків до Пенсійного фонду України та про систему оподаткування; з 01.01.2004 по 31.05.2013, з 01.05.2014 по 31.05.2014, з 01.05.3025 до 31.05.2025, оскільки відсутня інформація про сплату внесків в індивідуальних відомостях про застраховану- особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Для зарахування періоду роботи з 15.05.2003 по 31.12.2003, необхідно надати первинні документи (накази про прийом та звільнення з роботи), довідку про нарахування заробітної плати помісячно, підтверджену первинними документами періоду підприємницької діяльності з 19.05.2003 по 31.12.2003, необхідно надати інформацію про систему оподаткування та про сплату страхових внесків (платіжні доручення, квитанцій установ банків, документами, що підтверджують поштовий переказ, інформацію Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків).
Вважаючи рішення пенсійного органу протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Змістом спірних правовідносин є рішення пенсійного органу про відмову у призначенні пенсії та не зарахування періодів діяльності до загального страхового стажу.
До вказаних правовідносин суд застосовує такі положення законодавства та робить висновки по суті спору.
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Частиною 1 ст. 4 Закону № 1058-IV визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, цього закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною 2 ст. 24 Закону №1058-IV встановлено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з ч. 4 ст. 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону №1058-IV починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону №1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Статтею 44 Закону №1058-IV передбачено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Даючи оцінку доводам відповідача про відсутність підстав для зарахування стажу, набутого на території російської федерації після 01.01.1992, у зв'язку із припиненням з 19.06.2023 участі в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, суд керується таким.
Згідно з ч. 2 ст. 4 Закону №1058-IV якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Україна 13.03.1992 стала учасником Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення (далі - Угода).
Відповідно до статті 1 Угоди, пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Статтею 5 Угоди встановлено, що ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди.
Отже, дія цієї угоди розповсюджувалася на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені чи будуть установлені законодавством держав-учасниць угоди.
В силу положень статті 6 Угоди, призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.
Для встановлення права на пенсію, в тому числі, пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
Відповідно до статті 11 зазначеної Угоди, необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав - учасниць Співдружності без легалізації.
З огляду на викладене, цією Угодою визначено стаж, який підлягає безумовному врахуванню при призначенні пенсії.
Відповідно до абзаців 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом російської федерації «Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і росії, які працюють за межами кордонів своїх країн» від 14 січня 1993 року, трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
Аналіз наведених норм дає підстави стверджувати про те, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, враховується при встановленні права на пенсію. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №1328 від 29.11.2022 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення» (далі - Постанова №1328) Україна вийшла з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992 у м. Москві.
Вказана постанова набрала чинності 02.12.2022.
Отже, до набрання чинності Постановою №1328 Україна як держава - учасниця Угоди виконує зобов'язання, взяті згідно Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.
Верховна Рада України 01.12.2022 прийняла Закон України «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року» від 01.12.2022 № 2783-IX (далі - Закон №2783-IX), який набрав чинності 23.12.2022 і яким зупинено у відносинах з російською федерацією та республікою Білорусь дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року № 240/94-ВР, та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, вчиненого від імені України у м. Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 3 березня 1998 року №140/98-ВР.
Суд зазначає, що відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
В Рішенні Конституційного Суду № 1-рп/99 від 09.02.1999 щодо тлумачення частини першої статті 58 Конституції України зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Дія нормативно-правових актів у часі раніше визначалась тільки в окремих законах України (стаття 6 Кримінального кодексу України, стаття 8 Кодексу України про адміністративні правопорушення, стаття 3 Цивільного процесуального кодексу України).
Конституція України, закріпивши частиною першою статті 58 положення щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, водночас передбачає їх зворотну дію в часі у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права. Тобто щодо юридичної відповідальності застосовується новий закон чи інший нормативно-правовий акт, що пом'якшує або скасовує відповідальність особи за вчинене правопорушення під час дії нормативно-правового акта, яким визначались поняття правопорушення і відповідальність за нього.
За статтею 151-1 Конституції України, рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскарженим.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 19.06.2018 у справі № 820/5348/17, розпочатий процес реалізації права, за загальним правилом, повинен бути завершений за чинним на момент початку такого процесу закону (крім випадків, якщо у самому законі не визначений інший порядок), що узгоджується з принципом правої визначеності.
Таким чином, положення Закону №2783-IX підлягають застосуванню щодо правовідносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто з 23.12.2022, а положення Постанови №1328 з 02.12.2022.
Тому при прийняті рішення щодо зарахування чи відмови в зарахуванні страхового стажу певних періодів роботи, орган пенсійного фонду повинен враховувати норми законодавства України в сукупності з нормами законів тієї країни, на території якої працювала в спірний період роботи особа, яка звернулась за призначенням пенсії або ж перерахунком пенсії.
Міністерство юстиції України своїм повідомленням від 10.01.2023, яке було опубліковано у Офіційному віснику України від 10.01.2023, підтвердило припинення Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 для України з 19.06.2023.
Отже, Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 підлягає застосуванню при зарахуванні спірного стажу роботи позивача в російській федерації, оскільки вказана Угода була чинною на момент виникнення спірних правовідносин.
Окрім цього, згідно до приписів пункту 2 статті 13 названої Угоди пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини 3 статті 23 Загальної декларації прав людини, пункту 4 частини 1 Європейської соціальної хартії та статті 46 Конституції України працівники у старості мають право на пенсію, що є основним джерелом існування, яка має забезпечувати достатній життєвий рівень.
Ураховуючи викладене, суд зазначає, що при обставинах, що склались у зв'язку з повномасштабним вторгненням 24.02.2022 російської федерації на територію України та військовою агресією по відношенню до громадян України, відповідачем не може бути відмовлено у врахуванні при обчисленні розміру пенсії заробітної плати (доходу) позивача за періоди роботи її у російській федерації.
Статтею 62 Закону №1788-XII передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Зазначеній нормі відповідає пункт 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, відповідно до якого за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Як встановлено судом, трудова книжка позивача без номера від 17.07.1983, містить такі записи про його роботу:
-13.02.1995 - прийнятий водієм на ЗAT “Золотодобувна компанія “Полюс»;
- 10.04.2003 - звільнений;
- 12.06.2004 - прийнятий водієм на ЗAT “Золотодобувна компанія “Полюс»;
- 28.02.2008 - звільнений за угодою сторін;
Суд звертає увагу, що трудова книжка, яка містить чіткі записи про спірні періоди роботи позивача, з посиланням на накази про прийняття, переведення та звільнення позивача, які скріплені печатками та підписами уповноважених осіб.
За таких обставин, суд дійшов висновку про безпідставність не зарахування відповідачами періодів роботи позивача з 13.02.1995 по 10.04.2003, з 12.06.2004 по 28.02.2008 на території російської федерації, з урахуванням довідок про заробітну плату від 18.12.2008 № 819; від 18.12.2008 № 820, від 29.09.2008 № 691.
Отже, періоди роботи позивача з 13.02.1995 по 10.04.2003, з 12.06.2004 по 28.02.2008 на території російської федерації необхідно зарахувати до його страхового стажу.
Щодо позовних вимог в частині зарахування до страхового стажу періоду роботи з 15.05.2003 по 25.03.2004, суд звертає увагу на таке.
Відповідач 1 у рішенні від 22.05.2023 № 134550022643 зазначає, що до страхового стажу не зараховано період роботи з 15.05.2003 по 25.03.2004, оскільки в записі про працевлаштування виправлення в даті наказу.
Відповідач 2 у рішенні від 12.06.2025 № 134550022643 зазначає, що до страхового стажу не зараховано період роботи з 15.05.2003 по 25.03.2004, оскільки записі о трудовій книжні не підтверджені індивідуальними відомостями про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб - Державного реєстру загальнообов'язкового, державного соціального страхування (відсутня інформація про нарахування заробітної плати та про сплату страхових внесків)
Відповідно до ст. 1 Закону № 1058-ІV страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 24 Закону № 1058-ІV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
За змістом ст. 20 Закону № 1058-ІV, страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Відповідно до ст. 106 Закону № 1058-ІV відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.
Отже, обов'язок зі сплати страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника, який здійснив нарахування цього внеску та утримання його із заробітної плати позивача.
Як вже згадано судом, статтею 62 Закону №1788-XII передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Суд встановив, що трудова книжка ОСОБА_1 без номера від 17.07.1983, містить такі записи про його роботу:
- 15.05.2003 - прийнятий водієм автомобіля Мерседес-Бенс в фірму «Грин»;
- 25.03.2004 - звільнений з роботи за власним бажанням.
Суд звертає увагу, що трудова книжка, яка містить чіткі записи про спірні періоди роботи позивача, з посиланням на накази про прийняття, переведення та звільнення позивача, які скріплені печатками та підписами уповноважених осіб.
Суд зазначає, що позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства зі сплати страхових внесків не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при перерахунку пенсії позивача періодів його роботи на такому підприємстві.
Отже, відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків для нарахування пенсії не є підставою для не зарахування періодів роботи на через несплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
З огляду на наведені обставини, суд дійшов висновку про те, що відповідач діяв протиправно, не врахувавши до страхового стажу позивача періоду роботи з 15.05.2003 по 25.03.2004.
Отже, період роботи позивача з 15.05.2003 по 25.03.2004 має бути зарахований до його страхового стажу.
За встановлених фактичних обставин та оцінки поданих позивачем до заяви про призначення пенсії за віком документів, суд дійшов висновку про безпідставність не зарахування відповідачем періодів роботи позивача з 13.02.1995 по 10.04.2003, з 15.05.2003 по 25.03.2004, з 12.06.2004 по 28.02.2008, що призвело до прийняття рішення від 22.05.2023 № 134550022643 та рішення від 12.06.2025 № 134550022643 про відмову у призначенні пенсії за віком та порушення права позивача на призначення пенсії за віком згідно до частини першої статті 26 Закону №1058-IV.
З урахуванням спірних періодів у позивача, наявний страховий стаж більше ніж 30 років (на момент звернення), що дає право на призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону № 1058-IV.
Відповідно до ч. 1 ст. 45 Закону №1058-IV пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Оскільки, позивач звернувся до відповідача 1 із заявою про призначення пенсії 15.05.2023, а досягнув пенсійного віку ІНФОРМАЦІЯ_1 , то звернення за пенсією надійшло не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку. Отже, пенсія за віком підлягає призначенню з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, тобто з 14.05.2023.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Доводи відповідача-1 та відповідача-2 про правомірність своїх дій спростовано наведеним вище аналізом чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини. Тому такі доводи судом до уваги не беруться.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Даючи оцінку спірним рішенням, які зумовили звернення позивача до суду з цим позовом, суд дійшов висновку, що рішення відповідача -1 від 22.05.2023 № 134550022643 про відмову у призначенні пенсії та рішення відповідача - 2 від 12.06.2025 № 134550022643 про відмову у призначенні пенсії, не відповідають визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям правомірності та порушують право позивача на призначення пенсії за віком, тому такі рішення потрібно визнати протиправними та скасувати, задовольнивши першу позовну вимогу.
Оскільки позивач первинно звернувся до відповідача -1, то останній повинен здійснити дії зобов'язального характеру.
Інші позовні вимоги підлягають до задоволення шляхом:
- зобов'язання відповідача 1 зарахувати до загального страхового стажу позивача періоди роботи з 13.02.1995 по 10.04.2003, з 15.05.2003 по 25.03.2004, з 12.06.2004 по 28.02.2008 згідно трудової книжки від 17.07.1983.
- зобов'язання відповідача 1 призначити та виплатити з 14.05.2023 позивачу пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням довідок про заробітну плату від 18.12.2008 № 819; від 18.12.2008 № 820, від 29.09.2008 № 691.
Оцінюючи зібрані у справі докази в сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в цілому, тому позов необхідно задовольнити повністю.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів понесені позивачем судові витрати у вигляді судового збору в сумі 2422,40 грн.
Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 293, 295 КАС України, суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 22.05.2023 № 134550022643.
3. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 12.06.2025 № 134550022643.
4. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 13.02.1995 по 10.04.2003, з 15.05.2003 по 25.03.2004, з 12.06.2004 по 28.02.2008, згідно трудової книжки від 17.07.1983.
5. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити та виплатити з 14.05.2023 ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням довідок про заробітну плату від 18.12.2008 № 819; від 18.12.2008 № 820, від 29.09.2008 № 691.
6. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області судовий збір в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
7. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області судовий збір в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач-1: Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, просп. Соборний, 158Б, м. Запоріжжя, Запорізька область; ЄДРПОУ 20490012).
Відповідач-2: Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (29000, вул. Чекірди Гната, 10, м. Хмельницький, Хмельницька область; ЄДРПОУ 21318350).
Повне рішення суду складено 05.11.2025.
Суддя Кондратюк Юлія Степанівна