про залишення позовної заяви без руху
06 листопада 2025 рокусправа № 380/21888/25
Суддя Львівського окружного адміністративного суду Мартинюк Віталій Ярославович розглянувши у м.Львові матеріали позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 апро визнання протиправною бездіяльність,-
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому просить:
визначити протиправною бездіяльність щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення (індексації-різниці) у розмірі 4235,15 грн., щомісячно, починаючи з 16.04.2022 року по 28.05.2024 року, з урахуванням абзаців 3,4,5,6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078;
зобов'язати нарахувати та виплатити щомісячну індексацію грошового забезпечення (індексацію-різницю) у розмірі 4235,15 грн., щомісячно, починаючи з 16.04.2022 року по 28.05.2024 року, з урахуванням абзаців 3,4,5,6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, з одночасною компенсацією суми податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації суму податку з доходів фізичних осіб, які отримують з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового та початкового складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Згідно з п.2 ч.5 ст.160 КАС України в позовній заяві зазначається повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, адреса електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
Як вбачається з матеріалів позову, позивачем, у порушення вимог ст.ст. 160, 161 КАС України, не зазначено в позовній заяві номерів засобів зв'язку, адреси електронної пошти, відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету відповідача.
Відповідно до ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч.2 ст.233 Кодексу законів про працю України (у редакції, яка діяла до 19.07.2022 року) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Таким чином до 19.07.2022 року звернення до суду з позовом про стягнення належної заробітної плати не було обмежено строками.
Однак, 19.07.2022 року набув чинності Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» №2352 (далі - Закон №2352), яким внесено ряд важливих змін до діючого законодавства про працю.
Зокрема, змін зазнали норми законодавства щодо порядку звернення громадян до суду у разі виникнення трудових спорів в частині строків таких звернень.
Частини перша та друга ст.233 Кодексу законів про працю України викладені у наступній редакції:
- працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті (ч.1);
- із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116) (ч.2).
Відтак, унесенням до Кодексу законів про працю України вказаних змін законодавець, виклавши у новій редакції ч.1 та ч.2 ст.233 Кодексу законів про працю України, увів строки звернення до суду з позовом про стягнення належної заробітної плати.
Суддя звертає увагу, що ч.2 ст.233 Кодексу законів про працю України стосується виплати всіх сум, що належать працівникові у разі його звільнення.
При цьому, стаття перша цієї ж норми передбачає загальний строк звернення до суду у трудових спорах.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач у період до 28.05.2024 року проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
При цьому, на переконання судді, заявлені позовні вимоги охоплюються поняттями “заробітна плата» і “оплата праці».
Таким чином, даний спір набуває ознак трудового спору і, якщо зважити на те, що КАС України не містить норм, які б передбачали строк звернення до адміністративного суду з позовом про стягнення недоотриманої/заборгованої заробітної плати/винагороди, то у даному випадку до спірних правовідносин підлягає застосуванню стаття 233 КЗпП України, яка містить спеціальні для окреслених правовідносин норми, які встановлюють строк звернення до суду за захистом порушеного в матеріальному аспекті права на оплату праці.
Враховуючи зазначені обставини, суддя вважає, що на дату звернення позивача до суду ст.233 КЗпП України вже діє у редакції, викладеній згідно із Законом №2352-ІХ.
Із набранням 19.07.2022 року чинності Законом №2352-ІХ частини перша та друга ст.233 КЗпП України діють у новій редакції й, аналізуючи положення цієї статті у часових межах існування її юридичних норм у зіставленні з нормами п.1 глави XIX “Прикінцеві положення» КЗпП України, згідно із якими під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину, необхідно зазначити таке:
- норми ч.5 ст.122 КАС України є загальними нормами для правовідносин з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, відносно норм іншого закону, які встановлюють інший строк звернення до суду у спорах, що виникають з цих правовідносин (публічної служби);
- стаття 122 КАС України, зокрема ч.5 цієї статті, не містить норм, які б регулювали порядок звернення осіб, які перебували (перебувають) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці;
- строк звернення до адміністративного суду з позовом про стягнення заробітної плати визначений у ст.233 КЗпП України, норми якої є для цих (спірних) правовідносин спеціальними відносно приписів ч.5 ст.122 КАС України, які є загальними і з них не можна прямо зробити висновок стосовно строків звернення до суду для захисту права на заробітну плату;
- з 19.07.2022 року для звернення до адміністративного суду з таким позовом, як даний, передбачений тримісячний строк (ч.1 ст.233 КЗпП України), відлік якого треба починати з 19.07.2022 року, тобто з дати набрання чинності Законом №2352-ІХ;
- відтак тримісячний строк для звернення із цим позовом до адміністративного суду завершився 19.10.2022 року.
Позивач звернувся із даним позовом 03.11.2025 року.
Беручи до уваги викладені норми, а також встановлені обставини, суддя вважає, що позивачем пропущено тримісячний строк звернення до суду.
Окрім того, суддя звертає увагу, що відповідно до п.1 Прикінцевих положень Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 року № 322-VIII, з наступними змінами та доповненнями, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
У постанові від 25.04.2023 року у справі №380/15245/22 Верховний Суд зазначив наступне: “З огляду на вказане, висновки судів попередніх інстанцій щодо застосування до спірних правовідносин частини п'ятої статті 122 КАС України та пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду є помилковими, оскільки його право на звернення до суду із цим позовом відповідно до положень частини другої статті 233 КЗпП України (в редакції, чинній до 19 липня 2022 року) не обмежене будь-яким строком, а враховуючи, що станом на час звернення позивача до суду діяв карантин, установлений Кабінетом Міністрів України, тому строк визначений частиною другою статті 233 КЗпП України в редакції, чинній з 19 липня 2022 року, не підлягає застосуванню, так як такий продовжено на строк дії карантину, який діє на теперішній час».
Водночас, Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 року №540-IX, який набрав чинності 02.04.2020 року, главу XIX “Прикінцеві положення» КЗпП України доповнено пунктом такого змісту:
“ 1. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 року №1236 “Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 23.12.2022 року №1423) на території України карантин установлений з 19.12.2020 року до 30.06.2023 року.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 року №651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Відтак, обмеження щодо застосування строків, визначених ч.2 ст.233 КЗпП України, скасовано.
Як уже згадувалось, до суду з даним позовом позивач звернувся 03.11.2025 року, тобто, пропустивши також і даний строк.
При цьому, до позову було долучено заяву про поновлення строку звернення до суду, в якій зазначає, що в повній мірі ознайомився з обсягом і характером виплаченої йому індексації грошового забезпечення (індексації-різниці) в період з 16.04.2022 року по 28.05.2024 року, після отримання ним письмової відповіді на запит від військової частини НОМЕР_1 вих. №13244 від 02.08.2025 року та довідки про розмір нарахованої та виплаченої індексації грошового забезпечення вих. №13243 від 02.08.2025 року. Таким чином, Позивач дізнався про порушення своїх прав з отримання ним письмової відповіді на запит від військової частини НОМЕР_1 вих. №13244 від 02.08.2025 року та довідки про розмір нарахованої та виплаченої індексації грошового забезпечення вих. №13243 від 02.08.2025 року, а, отже, строк для звернення до суду з позовною заявою необхідно рахувати з 03.08.2025 року.
Однак, посилання позивача на отримання відповіді - листа відповідача не змінює момент, з якого він повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а вказує на його триваючу пасивну поведінку.
Також позивач зазначає, що є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 від 11.03.2020 року, виданого управлінням персоналу військової частини НОМЕР_3 та станом на сьогодні, бере участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, що підтверджується копією посвідчення офіцера НОМЕР_4 (зазначено, що наказом Міністра оборони України №1112 від 20.08.2025 року призначено на проходження військової служби в Національному університеті оборони України), що, в свою чергу, обмежує можливість звертатись за поновленням своїх прав.
При цьому, із наявних в матеріалах справи документів, зокрема, посвідчення офіцера НОМЕР_4 не вбачається, що позивач безпосередньо бере участь у бойових діях, пов'язаних із відсіччю збройної агресії проти України в Південних та Східних її областях.
Відповідно до ч.1 ст.123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відтак, позивачу слід подати заяву про поновлення строку звернення до суду із обґрунтуванням інших причин пропуску такого та долучення належним чином завірених копій документів на підтвердження, що він безпосередньо бере участь у бойових діях, пов'язаних із відсіччю збройної агресії проти України в Південних та Східних її областях.
За таких обставин, позовну заяву належить залишити без руху у відповідності до ч.1 ст.169 КАС України, а позивачу надати строк для усунення недоліків останньої.
Керуючись ст.ст.161,169,248 КАС України, суддя, -
Позовну заяву залишити без руху.
Позивачу протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху усунути зазначені в мотивувальній частині ухвали недоліки шляхом подання нової редакції позовної заяви із зазначенням номерів засобів зв'язку, адреси електронної пошти, відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету відповідача; подання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з обґрунтуванням інших причин пропуску та доказів, що підтверджують причини пропуску такого; долучення належним чином завірених копій документів на підтвердження, що він безпосередньо бере участь у бойових діях, пов'язаних із відсіччю збройної агресії проти України в Південних та Східних її областях, шо унеможливило звернення до суду у визначений законом строк.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
СуддяМартинюк Віталій Ярославович