06 листопада 2025 року м. ДніпроСправа № 360/2106/25
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Кисіль С. В., перевіривши матеріали позовної заяви заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними, визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
28 жовтня 2025 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла сформована в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач), в інтересах якого звернулася адвокат Єрьоміна Вікторія Анатоліївна (далі - представник позивача), до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_2 ), в якій представник позивача просить суд:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_3 , які полягають у нарахуванні та виплаті позивачу індексації грошового забезпечення в період з 01 березня 2018 року по 13 січня 2025 року в неповному обсязі, а саме: з порушенням абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати і виплатити позивачу різницю індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 13 січня 2025 року в загальній сумі 336362,45 грн, відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, із одночасним відрахуванням 1,5 % військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44;
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка виразилась у не нарахуванні та невиплаті позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати.
Ухвалою суду від 03 листопада 2025 року позовну заяву залишено буз руху.
04 листопада 2025 року від представника позивача до суду надійшла заява про поновлення процесуального строку звернення до суду ОСОБА_1 з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_3 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії. В обґрунтування цього клопотання зазначено, що на момент звільнення позивача з військової служби і виключення зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, частина друга статті 233 КЗпП України діяла в редакції, якою строк звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому при звільненні заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці не обмежувався будь-яким строком. З урахування вказаного, представник позивача просить поновити позивачу строк звернення до суду.
Розглянувши заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду, суд дійшов висновку про відсутність підстав для поновлення позивачу цього строку внаслідок відсутності документального підтвердження наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду.
В ухвалі від 03 листопада 2025 року суд дійшов висновку, що позивач звернувся з пропуском тримісячного строку звернення до суду, встановленого частиною першою статті 233 КЗпП України у спорах щодо виплати заробітної плати (грошового забезпечення) під час проходження публічної служби, в частині позовних вимог за період з 19 липня 2022 року по 13 січня 2025 року.
Відповідно до військового квитка серії НОМЕР_1 від 12 серпня 2015 року позивач у спірний період проходив військову службу у відповідача, 13 січня 2025 року він був виключений з особового складу та всіх видів забезпечення, та вибув для подальшого проходження служби до військової частини НОМЕР_2 .
Тобто відповідачем не було звільнено позивача з військової служби, він продовжував проходити військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 .
Таким чином у ІНФОРМАЦІЯ_3 - відповідача у цій справі під час виключення позивача зі списків особового складу частини не виникло обов'язку вручати позивачу письмове повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні, оскільки звільнення з військової служби з 13 січня 2025 року не відбулося.
З огляду на вказане, суд відхиляє доводи представника позивача щодо того, що відповідачем під час звільнення позивача не повідомлено про суми, які належать йому при звільненні, оскільки відповідач не звільняв позивача з військової служби, а отже, й не мав обов'язку щодо складання такого повідомлення.
У спірний період з 19 липня 2022 року по 13 січня 2025 року позивач проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_4 , отже, до спірних правовідносин мають бути застосовані норми частини першої статті 233 КЗпП України в редакції, чинній з 19 липня 2022 року, що регламентують строки звернення до суду про вирішення трудового спору не пов'язаного зі звільненням.
До спірних правовідносин щодо перерахунку та виплати грошового забезпечення під час проходження військової служби за період з 19 липня 2022 року по 13 січня 2025 року застосовується строк звернення до суду, встановлений частиною першою статті 233 КЗпП України - три місяці з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.
Пунктом 1 глави ХІХ «Прикінцеві положення» КЗпП України встановлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Отже, перебіг строку для звернення суду з цим позовом розпочався у позивача 01 липня 2023 року та закінчився 02 жовтня 2023 року (з урахуванням вихідних днів).
До суду з цією позовною заявою позивач звернувся через свого представника 28 жовтня 2025 року, тобто з пропуском тримісячного строку звернення до суду, встановленого частиною першою статті 233 КЗпП України у спорах щодо виплати заробітної плати (грошового забезпечення) під час проходження публічної служби. Для його поновлення, як умову для відкриття провадження у справі, заявник має пояснити, обґрунтувати причини його пропуску.
Суд зазначає, що сам факт проходження військовослужбовцями військової служби не є безумовною підставою для поновлення таким особам - військовослужбовцям строків звернення до суду. Навпаки, суд у кожному конкретному випадку має оцінити викладені такими особами обставини неможливості своєчасного звернення до суду в сукупності з документальним підтвердженням таких обставин.
Окрім того, вивченням ордеру серії АН № 1822939 від 27 жовтня 2025 року судом встановлено, що договір між позивачем та адвокатом Єрьоміною Вікторією Анатоліївною про надання правничої допомоги укладено 25 лютого 2025 року. Разом з цим, до суду з цим позовом представник позивача звернулась лише 28 жовтня 2025 року.
Також суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом у постанові від 11 вересня 2025 року у справі № 990/98/25, лише факт проходження військової служби особою, призваною по мобілізації у Збройні Сили України, не є самостійною та достатньою підставою для поновлення строку звернення до суду.
Суду не надано документально підтвердженої інформації щодо безперервного залучення позивача у період з 19 липня 2022 року по 13 січня 2025 року до здійснення заходів з оборони, участі у бойових діях чи виконання бойових завдань.
Позивачем не надано документально підтвердженої інформації щодо його перебування у період з 19 липня 2022 року по 13 січня 2025 року у віддалених, в тому числі й небезпечних місцях, де відсутній доступ до адвокатів чи інших правових ресурсів, що обмежує можливість своєчасного звернення до суду, а також щодо його участі як військовослужбовця у довготривалих операціях, навчаннях або відрядженнях, які унеможливили дотримання, визначеного процесуальним законом, строку для звернення до суду.
Суд зазначає, що день, коли особа дізналася про порушення свого права - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.
Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21 лютого 2020 року № 340/1019/19).
Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Доказами того, що особа знала про можливе порушення своїх прав є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.
У цьому випадку, отримуючи грошове забезпечення (індексацію) та будучи достовірно обізнаним з розміром виплачених сум, позивач мав можливість дізнатися про порушення його прав з підстав, викладених у позові. Крім того, позивач жодним чином не був обмежений у праві на звернення до відповідача у розсудливі строки з метою отримання інформації щодо механізму обрахунку його грошового забезпечення (індексації) за період з 19 липня 2022 року по 13 січня 2025 року, тоді як позивач навіть не звернувся до відповідача, що свідчить про пасивну поведінку позивача.
З урахуванням вказаного, підстави, зазначені представником позивача в заяві про поновлення пропущеного строку звернення до суду від 04 листопада 2025 року б/н, для поновлення строку звернення до адміністративного суду в частині позовних вимог, які стосуються перерахунку грошового забезпечення (індексації) позивача за період з 19 липня 2022 року по 13 січня 2025 року, визнаються судом неповажними.
Частиною першою статті 123 КАС України визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (частина друга статті 123 КАС України).
Згідно з пунктом 9 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
З огляду на вказане, позовна заява ОСОБА_1 в частині вимог за період з 19 липня 2022 року по 13 січня 2025 року підлягає поверненню внаслідок визнання судом вказаних в заяві про поновлення строку звернення до адміністративного суду підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду неповажними (випадок, передбачений частиною другою статті 123 КАС України).
Керуючись статтями 122, 123, 169 КАС України, суддя
Визнати неповажними підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду з позовом, зазначені представником ОСОБА_1 - адвокатом Єрьоміною Вікторією Анатоліївною у заяві про поновлення процесуального строку.
Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії за період з 19 липня 2022 року по 13 січня 2025 року повернути позивачу.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали невідкладно надіслати позивачу до електронного кабінету за допомогою підсистеми (модуля) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд».
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя С.В. Кисіль