про залишення позовної заяви без руху
06 листопада 2025 року м. ДніпроСправа № 360/2134/25
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Кисіль С. В., перевіривши матеріали за позовною заявою ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військової частини НОМЕР_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військової частини НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
03 листопада 2025 року до Луганського окружного адміністративного суду засобами поштового зв'язку надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військової частини НОМЕР_2 ) (далі - відповідач-1, ВЧ НОМЕР_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військової частини НОМЕР_3 ) (далі - відповідач-2, ВЧ НОМЕР_3 ), в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_2 щодо невиплати позивачу грошової компенсації за піднайом житлового приміщення відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26 червня 2013 року № 450 з січня 2018 року по квітень 2021 року в сумі розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року;
- зобов'язати ВЧ НОМЕР_2 нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за піднайом житлового приміщення відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26 червня 2013 року № 450 з січня 2018 року по квітень 2021 року в сумі розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року з урахуванням виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_2 щодо невиплати позивачу грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44 «Про затвердження Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу», який утримано з грошової компенсації за піднайом житлового приміщення за період з січня 2018 року по квітень 2021 року включно;
- зобов'язати ВЧ НОМЕР_2 нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44 «Про затвердження Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу», який утримано з грошової компенсації за піднайом житлового приміщення за період з січня 2018 року по квітень 2021 року включно;
- визнати протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_3 щодо невиплати позивачу грошової компенсації за піднайом житлового приміщення у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 26 червня 2013 року № 450 з травня 2021 року по серпень 2025 року в сумі розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року;
- зобов'язати ВЧ НОМЕР_3 нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за піднайом житлового приміщення у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 26 червня 2013 року № 450 з травня 2021 року по серпень 2025 року в сумі розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року з урахуванням виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_3 щодо невиплати позивачу грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44 «Про затвердження Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу», який утримано з грошової компенсації за піднайом житлового приміщення за період з травня 2021 року по серпень 2025 року включно;
- зобов'язати ВЧ НОМЕР_3 нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44 «Про затвердження Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу», який утримано з грошової компенсації за піднайом житлового приміщення за період з травня 2021 року по серпень 2025 року включно.
Пунктами 3, 6 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу, чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Розглянувши матеріали позовної заяви, суддя дійшов висновку, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 КАС України, у зв'язку з чим вона має бути залишена без руху на таких підставах.
За змістом пункту 5 частини першої статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Частиною шостою статті 161 КАС України регламентовано, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску (частина шоста статті 161 КАС України).
Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Аналіз зазначених норм дає підстави зробити висновок, що шестимісячний строк звернення до суду в адміністративному судочинстві є загальним і застосовується, якщо інше не встановлено цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.
Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Водночас, у зазначених положеннях КАС України відсутні норми, що регулювали б порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати (грошового забезпечення) у разі порушення законодавства про оплату праці.
Умови проходження більшості видів публічної служби, зокрема й у питаннях щодо оплати праці, регулюються як спеціальним законодавством, так і загальними нормами трудового законодавства, тобто нормами законодавства про працю.
Так, до 19 липня 2022 року частиною першою статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), яка регулює строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів, було встановлено норму про те, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Проте частиною другою цієї статті до 19 липня 2022 року було встановлено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Отже, до 19 липня 2022 року право на заробітну плату не обмежувалось будь-яким строком щодо судового захисту і такий висновок прямо випливає з указаної норми.
Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Відповідно до пункту 1 статті 12 Закону № 2011-ХІІ держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Позивач у цій справі звернувся до суду за захистом свого права на грошову компенсацію за піднайом житлового приміщення. Позивачем не оскаржуються умови проходження публічної служби або звільнення з неї. Отже, застосуванню до спірних правовідносин стосовно строків звернення до суду підлягають положення КЗпП України, а не КАС України.
Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», який набрав чинності з 19 липня 2022 року, статтю 233 КЗпП України викладено в такій редакції:
«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Отже, починаючи з 19 липня 2022 року обмежено строк звернення до суду з позовами про вирішення трудових спорів щодо виплати заробітної плати (грошового забезпечення) під час проходження публічної служби та щодо виплати всіх сум, що належать працівникові при звільненні. З 19 липня 2022 року у спорах щодо виплати заробітної плати (грошового забезпечення) під час проходження публічної служби такий строк становить три місяці з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права, а у спорах щодо виплати всіх сум, що належать працівникові при звільненні, такий строк становить три місяці з дня одержання працівником письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Відповідно до довідки ІНФОРМАЦІЯ_2 від 30 вересня 2025 року № 9009 про проходження військової служби позивач з 27 травня 2017 року по 02 квітня 2021 року проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_2 , з 02 квітня 2021 року по 04 серпня 2025 року - ВЧ НОМЕР_3 , з 04 серпня 2025 року по 05 вересня 2025 року у розпорядженні начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 05 вересня 2025 року по дату складення довідки проходить службу у ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Отже, з позивач не був звільнений з військової служби з ВЧ НОМЕР_3 .
Таким чином у ВЧ НОМЕР_3 під час виключення позивача зі списків особового складу частини не виникло обов'язку вручати позивачу письмове повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні, оскільки звільнення з військової служби з 04 серпня 2025 року не відбулося.
Оскільки позивач продовжував проходити військову службу та спірним періодом є період з 01 січня 2018 року по 04 серпня 2025 року, то до спірних правовідносин мають бути застосовані норми частин першої, другої статті 233 КЗпП України в редакції, чинній до 19 липня 2022 року, та норми частини першої статті 233 КЗпП України в редакції, чинній з 19 липня 2022 року.
Суд зазначає, що строк звернення до суду з позовними вимогами щодо перерахунку та виплати грошової компенсації за піднайом житлового приміщення під час проходження військової служби за період з 01 січня 2018 року по 18 липня 2022 року позивачем не пропущений.
Разом з цим, у період з 19 липня 2022 року по 04 серпня 2025 року позивач проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_4 , отже, до спірних правовідносин мають бути застосовані норми частини першої статті 233 КЗпП України в редакції, чинній з 19 липня 2022 року, що регламентують строки звернення до суду про вирішення трудового спору не пов'язаного зі звільненням.
До спірних правовідносин щодо перерахунку та виплати грошової компенсації за піднайом житлового приміщення під час проходження військової служби за період з 19 липня 2022 року по 04 серпня 2025 року застосовується строк звернення до суду, встановлений частиною першою статті 233 КЗпП України - три місяці з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.
Пунктом 1 глави ХІХ «Прикінцеві положення» КЗпП України встановлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Отже, перебіг строку для звернення суду з цим позовом розпочався у позивача 1 липня 2023 року та закінчився 2 жовтня 2023 року (з урахуванням вихідних днів).
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25 червня 2018 року № 558, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23 липня 2018 року за № 854/32306, затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України та деяким іншим особам.
Із положень цієї Інструкції вбачається, що грошове забезпечення є щомісячним періодичним платежем, а тому з дня отримання грошового забезпечення позивачу в будь-якому разі його розмір був відомий та він мав дізнатися про порушення своїх прав.
Отже, щодо виплати грошового забезпечення в поточному місяці за минулий час суд вважає, що строк звернення до суду з позовними вимогами щодо перерахунку грошового забезпечення за період з липня 2023 року розпочався у позивача з місяця, наступного за місяцем виплати грошового забезпечення, а саме: за липень 2023 року розпочався з серпня 2023 року та закінчився у жовтні 2023 року, за серпень 2023 року розпочався з вересня 2023 року та закінчився у листопаді 2023 року, за вересень 2023 року розпочався з жовтня 2023 року та закінчився у грудні 2023 року, за жовтень 2023 року розпочався з листопада 2023 року та закінчився у січні 2024 року, за листопада 2023 року розпочався з грудня 2023 року та закінчився у лютому 2024 року, за грудень 2023 року розпочався з січня 2024 року та закінчився у березні 2024 року, за січень 2024 року розпочався з лютого 2024 року та закінчився у квітні 2024 року, за лютий 2024 року розпочався з березня 2024 року та закінчився у травні 2024 року, за березень 2024 року розпочався з квітня 2024 року та закінчився у червні 2024 року, за квітень 2024 року розпочався з травня 2024 року та закінчився у липні 2024 року, за травень 2024 року розпочався з червня 2024 року та закінчився у серпні 2024 року, за червень 2024 року розпочався з липня 2024 року та закінчився у вересні 2024 року, за липень 2024 року розпочався з серпня 2024 року та закінчився у жовтень 2024 року, за серпень 2024 року розпочався з вересня 2024 року та закінчився у листопада 2024 року, за вересень 2024 року розпочався з жовтня 2024 року та закінчився у грудні 2024 року, за жовтень 2024 року розпочався з листопада 2024 року та закінчився у січні 2025 року, за листопад 2024 року розпочався з грудня 2024 року та закінчився у лютому 2025 року, за грудень 2024 року розпочався з січня 2025 року та закінчився у березні 2025 року, за січень 2025 року розпочався з лютого 2025 року та закінчився у квітні 2025 року, за лютий 2025 року розпочався з березня 2025 року та закінчився у травні 2025 року, за березень 2025 року розпочався з квітня 2025 року та закінчився у червні 2025 року, за квітень 2025 року розпочався з травня 2025 року та закінчився у липні 2025 року, за травень 2025 року розпочався з червня 2025 року та закінчився у серпні 2025 року, за червень 2025 року розпочався з липня 2025 року та закінчився у вересні 2025 року, за липень 2025 року розпочався з серпня 2025 року та закінчився у жовтні 2025 року, за серпень 2025 року розпочався з вересні 2025 року та закінчився у листопаді 2025 року.
До суду з цією позовною заявою позивач звернувся 30 жовтня 2025 року.
До позовної заяви позивачем додано заяву про поновлення строку звернення до суду, в якій, з посиланням норми КАС України, КЗпП України та постанови Верховного Суду, зазначив, що він, починаючи з 2009 року по теперішній час, безперервно проходить військову службу. Зважаючи на введення на території України з 24 лютого 2022 року воєнного стану і те, що на даний час позивач проходить військову службу, до цього приймав безпосередню участь у бойових діях та безперервно перебував на лінії бойового зіткнення, а також враховуючи, що позивач не продемонстрував умисного зволікання з реалізацією наданого йому права на судовий захист та не допустив зловживання цим правом, особисті картки грошового забезпечення були отримані позивачем у жовтні 2025 року, з метою забезпечення права на звернення до суду, просить суд визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновити позивачу пропущений з поважних причин строк звернення до суду із цим позовом.
При цьому суд звертає увагу, що позивачем не надано документально підтвердженої інформації щодо безперервного залучення його у період з 19 липня 2022 року по 29 липня 2025 року до здійснення заходів з оборони, участі у бойових діях чи виконання бойових завдань.
Також позивачем не надано документально підтвердженої інформації щодо його перебування у період з 19 липня 2022 року по 29 липня 2025 року у віддалених, в тому числі й небезпечних місцях, де відсутній доступ до адвокатів чи інших правових ресурсів, що обмежує можливість своєчасного звернення до суду, а також щодо його участі як військовослужбовця у довготривалих операціях, навчаннях або відрядженнях, які унеможливили дотримання, визначеного процесуальним законом, строку для звернення до суду.
Суд зазначає, що день, коли особа дізналася про порушення свого права - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.
Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21 лютого 2020 року № 340/1019/19).
Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Доказами того, що особа знала про можливе порушення своїх прав є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.
У цьому випадку, отримуючи грошове забезпечення та будучи достовірно обізнаним про розмір виплачених сум, позивач мав можливість дізнатися про порушення його прав з підстав, викладених у позові. Крім того, позивач жодним чином не був обмежений у праві на звернення до відповідача у розсудливі строки з метою отримання інформації щодо механізму обрахунку його грошового забезпечення за період з 19 липня 2022 року по 29 липня 2025 року, тоді як позивач навіть не звернувся до відповідача, що свідчить про пасивну поведінку позивача.
Також суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом у постанові від 11 вересня 2025 року у справі № 990/98/25, лише факт проходження військової служби особою, призваною по мобілізації у Збройні Сили України, не є самостійною та достатньою підставою для поновлення строку звернення до суду.
З урахуванням вказаного, підстави, зазначені позивачем для поновлення строку звернення до адміністративного суду з цим позовом, визнаються судом неповажними.
Відповідно до частини першої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Отже, згідно з частиною першою статті 123 КАС України позивач має право подати суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій вказати інші підстави для поновлення пропущеного строку.
Відповідно до частини першої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись статтями 122, 123, 160, 161, 169, 256 КАС України, суддя
Визнати неповажними підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду з позовом, зазначені ОСОБА_1 у заяві про поновлення строку від 29 жовтня 2025 року.
Залишити без руху позовну заяву ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військової частини НОМЕР_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військової частини НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
Запропонувати позивачу протягом десяти календарних днів з дати отримання цієї ухвали усунути недоліки позовної заяви та надати суду через підсистему (модуль) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» заяви про поновлення строку звернення до суду в частині позовних вимог про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії за період з 19 липня 2022 року по 29 липня 2025 року з обґрунтуванням та документальним підтвердженням наявності інших поважних причин пропуску строку звернення до суду.
Якщо недоліки позовної заяви не будуть усунуті у строк, встановлений судом, позовна заява в частині позовних вимог про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії за період з 19 липня 2022 року по 29 липня 2025 року буде повернута позивачеві та вважатиметься неподаною.
Копію ухвали надіслати представнику позивача до електронного кабінету за допомогою підсистеми (модуля) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд».
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню в апеляційному порядку окремо від рішення суду не підлягає. Заперечення на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
СуддяС.В. Кисіль