05 листопада 2025 року м. Кропивницький Справа № 340/1022/24
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Черниш О.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження заяву позивача
про зобов'язання подати звіт про виконання судового рішення
позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
відповідач: військова частина НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 )
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
У провадженні суду перебувала справа за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28.02.2025 року у справі №340/1022/24 позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період служби з 29.01.2020 року по 18.07.2022 року без застосування належної розрахункової величини для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок щомісячного грошового забезпечення та грошової допомоги для оздоровлення, нарахованого та виплаченого ОСОБА_1 за період служби з 29.01.2020 по 31.12.2020 року, виходячи із посадового окладу та окладу за військовим званням, обчислених із застосуванням належної розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" на 01.01.2020 року, та виплатити йому заборгованість, яка виникне у зв'язку з таким перерахунком.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок щомісячного грошового забезпечення та грошової допомоги для оздоровлення, нарахованого та виплаченого ОСОБА_1 за період служби з 01.01.2021 по 31.12.2021 року, виходячи із посадового окладу та окладу за військовим званням, обчислених із застосуванням належної розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" на 01.01.2021 року, та виплатити йому заборгованість, яка виникне у зв'язку з таким перерахунком.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок щомісячного грошового забезпечення та грошової допомоги для оздоровлення, нарахованого та виплаченого ОСОБА_1 за період служби з 01.01.2022 по 18.07.2022 року, виходячи із посадового окладу та окладу за військовим званням, обчислених із застосуванням належної розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" на 01.01.2022 року, та виплатити йому заборгованість, яка виникне у зв'язку з таким перерахунком.
Вказане рішення суду набрало законної сили 18.08.2025 року.
Виконавчий лист у цій справі позивачу не видавався.
До суду 20.10.2025 року надійшла заява ОСОБА_1 , у якій він на підставі статті 382 КАС України просить суд встановити судовий контроль та зобов'язати відповідача подати звіт про виконання судового рішення.
Відповідач 24.10.2025 року подав заперечення, мотивовані тим, що він виконав рішення суду в частині перерахунку грошового забезпечення позивача. Донараховані позивачу за судовим рішенням кошти наразі не виплачені через відсутність бюджетних асигнувань. Виплата коштів ОСОБА_1 буде здійснена після їх надходження до військової частини НОМЕР_2 від забезпечувального органу.
Відповідно до статі 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Статтею 381-1 КАС України передбачено, що судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.
Згідно з частиною 1 статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За правилами частин 1, 2 статті 382-1 КАС України суд розглядає заяву про зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п'ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду.
За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Відповідно до частини 10 статті 382-3 КАС України у разі неподання звіту у строк, встановлений судом, або у разі подання звіту з порушенням такого строку та за відсутності поважних причин, які унеможливили його вчасне подання, суд встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу, а також накладає штраф на керівника такого суб'єкта владних повноважень.
Суд зазначає, що КАС України передбачає такі види судового контролю за виконанням судового рішення: зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу (статті 382 - 382-3), визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (стаття 383), оскарження рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, вчинених при примусовому виконанні рішення суду (стаття 287).
Підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. Суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов'язків згідно із судовим рішенням та можливості суб'єкта владних повноважень їх виконати. При цьому зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, а не обов'язком. Обов'язок суду встановити такий вид судового контролю за заявою заявника стосується лише категорії справ з приводу здійснення пенсійних та соціальних виплат.
Спірні правовідносини виникли у зв'язку з неправильним нарахуванням військовослужбовцю ОСОБА_1 грошового забезпечення у період проходження ним військової служби у складі військової частини НОМЕР_2 у 2020 - 2022 роках.
Задовольняючи позов, суд зобов'язав військову частину НОМЕР_2 , у якій позивач тоді перебував на грошовому забезпеченні, здійснити належні перерахунки грошового забезпечення (щомісячного грошового забезпечення та грошової допомоги для оздоровлення) та виплатити йому заборгованість, яка виникне у зв'язку з такими перерахунками.
Відповідач надав суду розрахунок, згідно з яким ФЕС військової частини НОМЕР_2 на виконання рішення суду у цій справі донарахувала ОСОБА_1 кошти в розмірі 150 935 грн., з яких: 133588 грн. - грошове забезпечення, 16777 грн. - грошова допомога для оздоровлення, 570 грн. - матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань. Ці кошти (з урахуванням ПДФО та ЄСВ) в загальній сумі 211 309 грн. включені до розрахунку потреби в коштах за КЕКВ 2800 "Інші поточні видатки" бюджетної програми 2101020 "Забезпечення діяльності Збройних Сил України, підготовка кадрів і військ, медичне забезпечення особового складу, ветеранів військової служби та членів їхніх сімей, ветеранів війни".
Позивач не оспорює правильність виконаних розрахунків, а посилається на невиплату йому заборгованості за рішенням суду.
Відповідно до статті 48 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов'язань минулих років.
Згідно з частинами 1, 2 статті 23, пункту 20 частини 1 статті 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом. Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України, є порушенням бюджетного законодавства.
Наказом Міністерства оборони України №280 від 22.05.2017 року затверджено Правила організації фінансового забезпечення військових частин, установ, організацій Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту. Ці Правила визначають механізм фінансового забезпечення військових частин, кораблів, військових навчальних закладів, військових комісаріатів (територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), установ, організацій Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту (далі - військова частина), що утримуються за рахунок коштів Державного бюджету України.
В пункті 1.2 розділу І Правил визначено, що забезпечувальний фінансовий орган - фінансовий орган головного розпорядника коштів або розпорядника коштів другого рівня, до мережі якого належать розпорядники коштів третього рівня; фінансове забезпечення - система заходів, що включає фінансове планування, отримання, зберігання, економне, ефективне і цільове використання коштів відповідно до вимог законодавства, організацію обліку та звітності з метою виконання військовою частиною покладених на неї завдань; фінансовий орган - фінансово-економічна служба (управління, відділ тощо) військової частини, відділ фінансового забезпечення військового комісаріату (сектору соціальних виплат територіального центру комплектування та соціальної підтримки).
Згідно з пунктами 1.3, 1.4, 1.8 розділу І Правил розпорядниками бюджетних коштів за кошторисом Міністерства оборони України є:
- Міністр оборони України - головний розпорядник;
- командувачі (начальники) видів Збройних Сил України, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, інших органів військового управління (крім військових комісаріатів (територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки)), Голова Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту, які включені до мережі головного розпорядника коштів, - розпорядники коштів нижчого рівня (далі - розпорядники коштів другого рівня);
- командири військових частин, які включені до мережі головного розпорядника коштів або розпорядника коштів другого рівня, - розпорядники коштів нижчого рівня (далі - розпорядники коштів третього рівня).
Розпорядники бюджетних коштів реалізують свої функції таким чином:
- головний розпорядник - через Департамент фінансів Міністерства оборони України;
- розпорядники коштів другого рівня - через фінансово-економічні управління командувань видів Збройних Сил України, командувань окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, інших органів військового управління, управління фінансово-економічної діяльності Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту;
- розпорядники коштів третього рівня - через фінансові органи військових частин.
Забезпечувальний фінансовий орган згідно зі своїми повноваженнями здійснює координацію діяльності структурних підрозділів Міністерства оборони України, Апарату Головнокомандувача Збройних Сил України, Генерального штабу Збройних Сил України, видів Збройних Сил України, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, органів військового управління, які в установленому законодавством порядку визначені відповідальними виконавцями (співвиконавцями) бюджетних програм (підпрограм) (далі - служби забезпечення) щодо забезпечення військових частин бюджетними асигнуваннями та коштами за напрямами відповідальності цих служб забезпечення.
Військова частина має право отримувати бюджетні асигнування на утримання тільки від одного забезпечувального фінансового органу.
Командир військової частини зобов'язаний організувати фінансове забезпечення згідно з вимогами законодавства та цих Правил, забезпечити своєчасне витребування і одержання від забезпечувального фінансового органу належних військовій частині коштів, їх облік і подання фінансової звітності.
Відповідно до пунктів 2.23, 2.26, 2.28, 2.32 розділу ІІ Правил військова частина має право здійснювати видатки виключно в межах асигнувань, затверджених кошторисами і планами асигнувань загального фонду бюджету, планами спеціального фонду за наявності витягів із річного розпису асигнувань державного бюджету, помісячного розпису асигнувань загального фонду державного бюджету, помісячного розпису спеціального фонду державного бюджету, а також у передбачених випадках згідно з річним розписом витрат спеціального фонду державного бюджету з розподілом за видами надходжень, доведених органом Державної казначейської служби України, що підтверджує відповідність цих документів даним казначейського обліку.
Військова частина має право брати бюджетні зобов'язання за загальним фондом бюджету в межах бюджетних асигнувань, установлених кошторисом, за спеціальним фондом бюджету - у межах фактичних надходжень до цього фонду та бюджетних асигнувань (у розрізі складових спеціального фонду відповідно до зведень показників спеціального фонду кошторису), установлених кошторисом виходячи з потреби в забезпеченні виконання пріоритетних заходів поточного року та з урахуванням необхідності здійснення платежів для погашення бюджетних зобов'язань минулих періодів.
При цьому обсяг бюджетних зобов'язань, узятих військовою частиною протягом року, повинен забезпечити зменшення рівня заборгованості за бюджетними зобов'язаннями минулих періодів та недопущення виникнення заборгованості за бюджетними зобов'язаннями в поточному році. У разі скорочення (обмеження) асигнувань військова частина вживає заходів щодо скорочення обсягу бюджетних зобов'язань, які перевищують уточнені плани асигнувань.
У виняткових випадках для внесення змін до кошторису, плану асигнувань загального фонду бюджету та плану спеціального фонду в частині збільшення видатків (крім видатків за фондом грошового забезпечення) за відповідними бюджетними програмами (підпрограмами) військова частина подає до служб забезпечення заявку (за формою, наведеною в додатку 11 до цих Правил) з обов'язковим обґрунтуванням причин збільшення видатків і наданням детальних розрахунків і пояснень щодо отримання кінцевих результатів.
Зміни до кошторису, плану асигнувань загального фонду бюджету в частині коригування видатків за фондом грошового забезпечення вносяться щоквартально забезпечувальним фінансовим органом за результатами аналізу оперативної фінансової звітності. У виняткових випадках зміни вносяться на підставі аналізу заявок потреби в коштах на виплату грошового забезпечення.
З метою своєчасного та повного отримання коштів відповідно до затверджених кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету та плану спеціального фонду протягом поточного місяця військова частина здійснює аналіз стану виконання кошторису, уточнює потребу в коштах на наступний місяць і до 20 числа кожного місяця подає заявки (крім потреби в коштах на виплату грошового забезпечення та підйомної допомоги) - до забезпечувального фінансового органу за напрямами відповідальності, за якими Департамент фінансів Міністерства оборони України визначено відповідальним за формування і виконання бюджетних програм (підпрограм).
Розділом 3 Правил передбачено, що джерелом фінансового забезпечення військової частини є кошти Державного бюджету України, що виділяються Міністерству оборони України та надходять на утримання і забезпечення її діяльності, а також інші джерела, передбачені законодавством.
Фінансове забезпечення військової частини здійснюється відповідно до затверджених у встановленому порядку кошторисів за рахунок коштів загального та спеціального фондів Державного бюджету України.
Кошти загального фонду за кошторисом Міністерства оборони України виділяються військовій частині забезпечувальним фінансовим органом і спрямовуються тільки на ті потреби, на які вони призначені, відповідно до затверджених кошторисів, планів асигнувань, кодів економічної та програмної класифікації видатків та кодів видатків за кошторисом Міністерства оборони України. Вони використовуються військовою частиною протягом того бюджетного року, на який призначені.
Суд установив, що військова частина НОМЕР_2 утримується за рахунок коштів Державного бюджету України та є розпорядником бюджетних коштів третього рівня. Ця військова частина підпорядковується ІНФОРМАЦІЯ_1 та отримує бюджетні асигнування від відповідного забезпечувального фінансового органу.
Відповідач у цій справі виконав рішення суду в частині перерахунку грошового забезпечення позивача, включив суми, належні до виплати ОСОБА_1 за судовим рішенням, до розрахунку потреби в коштах за КЕКВ 2800 "Інші поточні видатки" бюджетної програми 2101020 "Забезпечення діяльності Збройних Сил України, підготовка кадрів і військ, медичне забезпечення особового складу, ветеранів військової служби та членів їхніх сімей, ветеранів війни" та подав його до забезпечувального фінансового органу. Станом на жовтень 2025 року кошти на фінансування видатків за КЕКВ 2800 на бюджетному рахунку військової частини НОМЕР_2 відсутні.
Несвоєчасне виконання боржником рішення суду щодо виплати грошових коштів стягувачу через відсутність бюджетних асигнувань на відповідні цілі за рахунок коштів Державного бюджету України не може вважатися невиконанням боржником судового рішення без поважних причин.
Суд не встановив, що відповідач ухиляється від виконання судового рішення у цій справі, затягує його виконання або ж діє недобросовісно. Тому суд не вбачає підстав для зобов'язання відповідача подати до суду звіт про виконання судового рішення за правилами статті 382 КАС України.
Позивач вправі ініціювати примусове виконання цього рішення суду в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Керуючись статтями 248, 256, 382 - 382-3 КАС України, суд -
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю та зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду у 15 - денний строк, установлений статтею 295 КАС України.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду О.А. ЧЕРНИШ