06 листопада 2025 року справа №320/3047/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши за правилами загального позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Дісна» до Головного управління Державної податкової служби в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Дісна» з позовом до Головного управління Державної податкової служби в Одеській області про визнання протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.10.2022 № 6864/15-32-09-04-18/31566495.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки не відповідає критеріям правомірності, закріпленим у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, чим порушує права та законні інтереси позивача. Також представник позивача зазначив, що позивач не допускав порушень, які стали підставою для прийняття спірного рішення. Окрім того, відповідачем протиправно не визначено дійсних підстав для проведення відносно позивача перевірки, що є додатковою підставою для визнання спірного рішення, прийнятого за результатами такої перевірки, протиправним.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.02.2023 відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання.
Представником відповідача подано до суду письмовий відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що спірне рішення прийняте відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, за результатом фактичної перевірки позивача, якою виявлені порушення ним вимог законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів.
Представник позивача подав відповідь на відзив, в якій наголосив, що не допускав порушень, встановлених відповідачем під час фактичної перевірки, що підтверджується документально, натомість перевірка проведена без наявних на те правових підстав, а висновки за результатами такої перевірки не відповідають фактичним обставинам та ґрунтуються виключно на припущеннях перевіряючих.
Розглянувши у письмовому провадженні подані сторонами (їх представниками) документи та матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Позивач є юридичною особою, зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Основним видом господарської діяльності є оптова торгівля напоями (код КВЕД 46.34).
Для здійснення господарської діяльності позивачем отримано такі ліцензії: на право оптової торгівлі алкогольними напоями, крім сидру та перрі (без додання спирту) (переоформлення) № 100553 від 09.12.2019, видана ДПС України з додатками за місцем розташування філій; на право оптової торгівлі алкогольними напоями - сидром та перрі №990209202100035 від 14.04.2021, видана ГУ ДПС у м. Києві з додатками за місцем розташування філій.
Для здійснення господарської діяльності позивачем створено Дніпропетровську, Одеську та Харківську філії, а також відкрито склади, зокрема у м. Львів, м. Одеса та м.Дніпро, де зберігаються алкогольні напої.
Одеська філія позивача зареєстрована в ЄДРПОУ (код ВП ЄДРПОУ 33546617) розташована за адресою: м. Одеса, проспект Адміральський, буд. 38, основний вид діяльності - код КВЕД 46.39 неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями, та тютюновими виробами.
Для здійснення господарської діяльності Одеська філія використовує вказане приміщення за адресою: м. Одеса, проспект Адміральський, буд. 38, а також склад для зберігання алкогольних напоїв, які в подальшому, зокрема передаються на реалізацію, який розташовано за адресою: м. Одеса, вул. Генерала Цветаєва, буд. 3/5, літ. «А», площею 500,00 кв.м., що орендується з 20.04.2018 підставі договору оренди нерухомого майна від 20.04.2018 № 200416, укладеного між ТОВ «БІ-ДЖІ РІЕЛТІ» та ТОВ «Фірма «Дісна».
Про використання позивачем вказаних приміщень, останній повідомляв контролюючий податковий орган, в якого перебуває на обліку шляхом направлення повідомлення про об'єкти оподаткування або об'єкти, які пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність.
Складське приміщення, розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Генерала Цветаєва, буд. 3/5, літ. «А», яке використовується Одеською філією позивача, на підставі ліцензії на право оптової торгівлі алкогольними напоями, крім сидру та перрі (без додання спирту) № 100553 від 24.10.2017, внесено до Єдиного державного реєстру місць зберігання, що підтверджується Довідкою про внесення місця зберігання до Єдиного державного реєстру місць зберігання Серії АП № 148852 від 24.01.2020.
На даний час, вказане складське приміщення (нежитлові приміщення) орендується позивачем на підставі Договору оренди нерухомого майна від 01.04.2021 № 010421, укладеного з ТОВ «БІ-ДЖІ РІЕЛТІ». Належність вказаного складського приміщення на праві власності орендодавцю - ТОВ «БІ-ДЖІ РІЕЛТІ» підтверджується Інформаційною довідкою №309646185 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна щодо об?єкта нерухомого майна, сформованою на 13.09.2022.
Відповідно до наказу ГУ ДПС в Одеській області № 2784-П від 01.09.2022 «Про проведення фактичної перевірки ТОВ «Фірма «Дісна» (код ЄДРПОУ 31566495), на підставі підпунктів 19-1.1.4., 19-1.1.14. пункту 19-1.1. статті 19, статті 20, підпункту 80.2.5 пункту 80.2. статті 80 Податкового кодексу України, призначено проведення перевірки господарської одиниці позивача за адресою: м. Одеса, Генерала Цветаєва, буд. 3/5, літ. «А» за період з 01.01.2021 по датку закінчення фактичної перевірки з метою здійснення контролю дотримання вимог діючого законодавства у сфері обігу підакцизних товарів, ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, наявність ліцензій, свідоцтва.
ГУ ДПС в Одеській області надіслало позивачу запит від 01.09.2022 про надання документів, а саме: інформацію щодо залишків підакцизної продукції в розрізі найменувань станом на початок перевірки; інформацію щодо залишків підакцизних товарів в розрізі найменувань станом на початок місяця, починаючи з 01.01.2021; копії ліцензій, довідок, дозволів на підставі яких здійснюється діяльність у сфері обігу підакцизних товарів та документи, які стали підставою для їх отримання; копії прибуткових та видаткових накладних, ТТН на підакцизний товар за період з 01.01.2021 по датку початку проведення фактичної перевірки; розрахункові документи, які підтверджують оплату за отриманий підакцизний товар; оборотно-сальдові відомості по рахункам 203, 361, 631, 28, 10, 02 на дату початку проведення фактичної перевірки; копії наказів про призначення посадових осіб та матеріально-відповідальних осіб підприємства; інші документи, які належать або пов'язані з предметом перевірки.
ГУ ДПС в Одеській області також надіслало позивачу вимогу від 01.09.2022, в ході фактичної перевірки, забезпечити доступ фахівців контролюючого органу до території, приміщень та іншого майна, що використовується для провадження господарської діяльності та/або є об'єктами оподаткування, або використовуються для отримання доходів (прибутку), або пов'язані з іншими об'єктами оподаткування та/або можуть бути джерелом погашення податкового боргу.
Позивачем надавалися відповідачу витребувані документи та проведено інвентаризацію залишків товарів в Одеській філії, за наслідками якої, супровідним листом від 09.09.2022 надіслав відповідачу інвентаризаційний опис від 08.09.2022, за результатами інвентаризації залишків товарів в Одеській філії, проведеної комісією в присутності фахівців управління контролю за підакцизними товарами ГУ ДПС в Одеській області та матеріально відповідальної особи позивача (комірника).
ГУ ДПС в Одеській області проведено фактичну перевірку позивача з питань додержання суб'єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідин, що використовується в електронних сигаретах, та пального, а саме складу, що розташований за адресою: м. Одеса, вул. Генерала Цветаєва, буд. 3/5, літ. «А».
За результатом перевірки ГУ ДПС в Одеській області складено акт від 12.09.2022 №7123/15-32-09-04-13/31566495 (далі - Акт), яким зафіксовані такі обставини та порушення.
До перевірки надано: ліцензії № 100553 та № 990209202100035; витяг з ЄДРПОУ; копії наказів про призначення керівників філій; довідку про внесення місць зберігання алкогольних напоїв; договір оренди № 010421; копії накладних на переміщення та ТТН.
Перевіркою встановлено, що відповідно до наданих позивачем накладних на внутрішнє переміщення та товарно-транспортних накладних, встановлено переміщення алкогольних напоїв із пункту навантаження: м. Київ, вул. Електротехнічна, буд. 47, в пункт розвантаження: м. Одеса, вул. Генерала Цветаєва, 3/5, склад № l.
В період з 01.01.2021 по 09.09.2022 за адресою: м. Одеса, вул. Генерала Цветаєва, 3/5, склад №1, місце зберігання не внесено до Єдиного державного реєстру місць зберігання. Таким чином порушені вимоги статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах та пального», а саме зберігання алкогольних напоїв в місці не внесеному до Єдиного державного реєстру місць зберігання.
Враховуючи зазначене за результатами перевірки сформовано висновок, що за порушення статті 15 Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах та пального» передбачено відповідальність згідно зі статтею 17 вищезазначеного Закону.
Не погоджуючись з висновками Акту, позивач подав відповідачу заперечення від 20.09.2022 № 1448 на Акт, в яких зазначив, що згідно з наданої до перевірки довідки про внесення місць зберігання алкогольних напоїв до Єдиного державного реєстру, місце зберігання за адресою: вул. Генерала Цветаєва, 3/5, літера А, у місті Одесі внесено до Єдиного реєстру та відповідає адресі місця перевірки. У відповідності до наданого до перевірки договору оренди нерухомого майна від 01.04.2021, Товариство винаймає склад за вказаного вище адресою у ТОВ «БІ-ДЖІ РІЕЛТІ». При цьому, адреса з приміткою «склад № 1» зазначена умовно тільки в товарно-транспортних накладних, а в накладних на внутрішнє переміщення - відсутня. До того ж, в акті перевірки вказано накладну за № ПФ-0012544 від 05.07.2021 на суму вартості алкогольних напоїв - 907 224,08 грн., проте, такої накладної позивач неп виписував та її фактично не існує. Більш того, під час здійснення фактичної перевірки перевіряючі були допущені на склад, зокрема були присутні при проведенні інвентаризації, та пересвідчились, що саме там в місці зберігання, внесеному до Єдиного реєстру, знаходяться залишки алкогольних напоїв, зазначені в наданих накладних та в наданому інвентаризаційному описі, з урахуванням видаткових операцій за період, що перевірявся. Відтак, умовно зазначена назва пункту розвантаження в ТТН, що в даному випадку не змінює відповідності такого пункту місцю зберігання, в той час, коли переміщення алкогольних напоїв на склад (місце перевірки) також підтверджується накладними на внутрішнє переміщення, інвентаризаційним описом тощо, не дає підстав для сумнівів у переміщені алкогольних напоїв в даному випадку саме до місця зберігання. При цьому, ТОВ «БІ-ДЖІ РІЕЛТІ» листом від 19.09.2022 № 31 підтверджено, що на підставі договору оренди нерухомого майна від 01.04.2021 № 010421 позивач орендує приміщення площею 500 кв.м., розташоване на першому поверсі будівлі за адресою: м. Одеса, вул. Генерала Цветаєва, 3/5, літера А. При цьому ТОВ «БІ-ДЖІ РІЕЛТІ» невідомо про існування приміщення (споруди) «склад № 1» за вказаною адресою. Таке приміщенням за ним не зареєстровано та не значиться.
Зі змісту протоколу засідання Комісії з питань розгляду заперечень платників податків та пояснень до актів перевірок від 04.10.2022 № 93/15-32-09-04-16 вбачається, що представник контролюючого органу зазначив, що у наданих документах, адресу розвантаження містять лише ТТН, які були надані до накладних на внутрішнє переміщення, у самих накладних на внутрішнє переміщення пункт розвантаження не зазначається, але вказаний у ТТН відрізняється від фактичної адреси місця зберігання, а саме: м. Одеса, вул. Генерала Цветаєва, 3/5, літ. А, яке вказано у довідці про внесення місця зберігання до Єдиного державного реєстру, також наданої Підприємством. Також представник контролюючого органу зазначив, що фактична перевірка здійснювалась за адресою зареєстрованого місця зберігання Підприємства, а саме: м. Одеса, вул. Генерала Цветаєва, 3/5, літ. А, також відмітив, що інвентаризація залишків підакцизної продукції проводилась за тією ж адресою. Під час розгляду заперечень позивача до Акту, представнику контролюючого органу ставилося питання щодо ідентичності підакцизної продукції вказаної у акті інвентаризації із підакцизною продукцією вказаною Підприємством у наданих накладних на внутрішнє переміщення. У відповідь було зазначено, оскільки в ТТН пункт розвантаження підакцизної продукції вказано за адресою: м. Одеса, вул. Генерала Цветаєва, 3/5, склад №l, то підакцизна продукція вказана у інвентаризаційному опису схожа на продукцію у наданих накладних на внутрішнє переміщення. Представник позивача неодноразово наголосив Комісії на тому, що зазначення у ТТН умовного позначення «склад № 1» жодним чином не може свідчить про використання позивачем іншого місця зберігання ніж склад за адресою: м. Одеса, вул. Генерала Цветаєва, 3/5, літ. А, оскільки такого іншого місця не існує. У свою чергу, представник контролюючого органу підтвердив, що дійсно, внаслідок технічної помилки було вказано не вірний номер накладної на внутрішнє переміщення від 05.07.2021 № ПФ-0012544.
Не зважаючи на зазначене, за результатом розгляду заперечень позивача до Акту, відповідач встановив не враховувати у результатах перевірки відомості щодо невірно вказаної накладної на внутрішнє переміщення та залишити без змін порушення, яке викладене в Акті, у зв'язку з ненаданням вагомих доказів щодо його спростування.
На підставі Акта відповідачем прийнято спірне податкові повідомлення-рішення від 11.10.2022 № 6864/15-32-09-04-18/31566495, яким до позивача застосовано штрафні санкції за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів в розмірі 28 179 086,70 грн.
Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся в адміністративному порядку зі скаргою до Державної податкової служби України, за результатом розгляд якої скарга залишена без задоволення, а спірне рішення - без змін.
Вважаючи таке податкове повідомлення-рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом про його скасування.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, виходячи з положень норм законодавства, які діяли на момент їх виникнення, суд виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 6 та частини другої статті 19 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Виходячи з наведених норм основного закону у зв'язку з положеннями Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний суд, здійснюючи судовий розгляд справи, перевіряє оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність вищенаведеним закріпленим процесуальним законом критеріям.
При цьому, принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень, відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, має на увазі, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для його прийняття.
Зокрема, Європейський Суд з прав людини у рішенні від 01.07.2003 у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland) (заява № 37801/97, пункт 36), вказав, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
У рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Отже, рішення суб'єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Суб'єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: взяти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.
Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.
Разом з тим, суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
Таким чином, рішення суб'єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - Кодекс).
За приписами підпункту 4.1.4. пункту 4.1. статті 4 Кодексу, податкове законодавство України ґрунтується, у тому числі, на принципі презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.
Відповідно до статті 20 Кодексу, контролюючі органи мають право, зокрема: проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення (підпункт 20.1.4. пункту 20.1.); визначати у порядку, встановленому цим Кодексом, суми податкових та грошових зобов'язань платників податків (підпункт 20.1.18. пункту 20.1.); застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи (підпункт 20.1.19. пункту 20.1.).
Водночас, посадові та службові особи контролюючих органів зобов'язані, окрім іншого: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій (підпункти 21.1.1., 21.1.4. пункту 21.1. статті 21 Кодексу).
Контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки (пункт 75.1. статті 75 Кодексу).
Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (підпункт 75.1.3. пункт 75.1. статті 75 Кодексу).
Відповідно до підпункту 80.2.5. пункту 80.2. статті 80 Кодексу, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах і пального, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, та/або масовими витратомірами, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.
Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу (пункт 80.5. статті 80 Кодексу).
Фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб'єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції (пункт 80.7. статті 80 Кодексу).
З матеріалів справи встановлено, що перевірка позивача призначена наказом ГУ ДПС в Одеській області № 2784-П від 01.09.2022, який прийнято, як вбачається з його змісту, на підставі підпунктів 19-1.1.4., 19-1.1.14. пункту 19-1.1. статті 19, статті 20, підпункту 80.2.5 пункту 80.2. статті 80 Податкового кодексу України, з метою здійснення контролю дотримання вимог діючого законодавства у сфері обігу підакцизних товарів, ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, наявність ліцензій, свідоцтва.
Разом з тим, за доводами позивача, у контролюючого органу були відсутні дійсні та фактичні підстави для прийняття наказу про проведення фактичної перевірки, оскільки у наказі на проведення перевірки не наведені фактичні підстави для її призначення та не відображено, яка саме інформація про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв або здійснення яких функцій, визначених відповідним законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу алкогольних напоїв, стали підставою для призначення фактичної перевірки позивача, тому були відсутні правові підстави для її проведення.
Позивач допустив представників відповідача до проведення фактичної перевірки на підставі наказу № 2784-П від 01.09.2022 та направлень на перевірку, що на думку відповідача засвідчило його згоду з підставами для проведення такої перевірки.
Проте суд зазначає, що згідно із висновками Верховного Суду, сформованими у постанові від 24.02.2022 по справі № 520/5314/2020, платник податків може скористатись правом недопуску посадових осіб контролюючого органу до перевірки у випадках передбачених пунктом 81.1 статті 81 ПК України. Разом з тим, недопуск посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки є правом, а не обов'язком платника податків, а тому реалізація права на судовий захист своїх прав та інтересів не може перебувати у залежності від використання особою своїх прав на їх позасудовий захист.
Незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.
Подібні за змістом висновки наведені у постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суд у постанові від 21.02.2020 у справі №826/17123/18.
Також суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 22.09.2020 у справі № 520/8836/18, що перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб'єктом владних повноважень, який зобов'язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 КАС України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Таким чином, податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками перевірки та на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню. Встановлені судами обставини щодо протиправності призначення та проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої і було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, є достатніми для висновку про протиправність такого рішення. З урахуванням цього, суд касаційної інстанції зазначив про відсутність необхідності перевірки порушення позивачем вимог ПК України, як підстави для донарахування суми грошового зобов'язання.
Верховний Суд у постанові від 28.05.2024 у справі №280/1431/23 дійшов висновку, що у судовій практиці прийнято розрізняти юридичну підставу, як елемент підстави для проведення перевірки, та фактичну підставу, яка розкриває сукупність обставин, що характеризують (зумовлюють) юридичну підставу. Відображенням юридичної підстави є наведення у наказі податкового органу відповідної норми ПК України, яка надає право для проведення перевірки. Відображенням фактичної підстави вважається наведення конкретних обставин (фактів), існування яких вказує на наявність юридичної підстави.
Враховуючи вищенаведені обставини справи судом встановлено, що в наказі про проведення перевірки № 2784-П від 01.09.2022 відповідачем лише здійснено посилання на юридичну підставу (підпункт 80.2.5 пункту 80.2. статті 80 Податкового кодексу України), проте не наведено фактичної підстави, яка саме інформація відносно позивача про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування алкогольних напоїв або здійснення яких саме функцій, визначених відповідним законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу алкогольних напоїв, стали підставою для призначення фактичної перевірки щодо позивача, що свідчить про недоведеність належним чином наявності правових підстав для проведення фактичної перевірки позивача та ставить під сумнів правомірність сформованих за результатом такої перевірки висновків.
Окрім вищенаведеного, щодо змісту порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів, встановленого відповідачем під час фактичної перевірки позивача, що стало підставою для прийняття спірного рішення, суд зазначає таке.
Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального на території України визначає Закон України від 19.12.1995 № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі - Закон № 481).
Стаття 1 Закону № 481 визначає такі поняття, зокрема: місце зберігання - місце, яке використовується для зберігання спирту, або приміщення, яке використовується для зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, відомості про місцезнаходження якого внесені до Єдиного державного реєстру місць зберігання; Єдиний державний реєстр місць зберігання (Єдиний реєстр) - перелік місць зберігання, який ведеться податковими органами і містить визначені цим Законом відомості про місцезнаходження місць зберігання та відомості про заявників; ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ, що засвідчує право суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.
Відповідно до статті 15 Закону № 481 зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється в місцях зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, внесених до Єдиного реєстру, незалежно від того, кому належить таке місце зберігання, або того, за заявою якого суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) таке місце зберігання було внесено до Єдиного реєстру.
Довідка про внесення місця зберігання до Єдиного реєстру видається суб'єкту господарювання (у тому числі іноземному суб'єкту господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) протягом семи календарних днів від дня подання заяви. Ведення Єдиного реєстру та видача довідок про внесення місць зберігання до Єдиного реєстру здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України. Органи влади забезпечують вільний доступ до відомостей, які містяться в Єдиному реєстрі.
Судом з матеріалів справи встановлено, що не заперечується та не спростовується відповідачем належними і допустимими доказами, позивач здійснює свою діяльність (оптову торгівлю алкогольними напоями) на підставі ліцензій.
Місце зберігання алкогольних напоїв Одеської філії позивача, де відповідачем проведена фактична перевірка, за адресою: м.Одеса, вул. Генерала Цветаєва, 3/5, літ «А», використовується позивачем на законних підставах (на підставі договору оренди) та внесено до Єдиного державного реєстру місць зберігання, що свідчить про виконання позивачем вимог статті 15 Закону № 481.
Внутрішнє переміщення алкогольних напоїв із пункту навантаження позивача: м. Київ, вул. Електротехнічна, буд. 47, в пункт розвантаження: м. Одеса, вул. Генерала Цветаєва, 3/5, підтверджується накладними на внутрішнє переміщення та товарно-транспортними накладними, які надавалися позивачем до перевірки.
При цьому, товарно-транспортні накладні містять в адресі пункту розвантаження м.Одеса, вул. Генерала Цветаєва, 3/5, умовне позначення «склад № 1», що стало для відповідача підставою для висновку щодо використання позивачем місця зберігання не внесеного до Єдиного державного реєстру місць зберігання. У свою чергу, накладні на внутрішнє переміщення такого умовного позначення не містять, що проігноровано перевіряючими, зазначаючи в описовій частині Акту (стор 3), що вказані документ містять пункт розвантаження: м.Одеса, вул. Генерала Цветаєва, 3/5, склад № 1, що фактично не відповідає дійсності.
Проте, дослідивши надані позивачем докази та доводи на спростування вказаних висновків відповідача, суд погоджується з позицією позивача щодо їх хибності, оскільки представники відповідача були присутні при проведенні фактичної перевірки та інвентаризації залишків товару в Одеській філії за відповідною адресою місця зберігання, внесеного до Єдиного державного реєстру місць зберігання. Жодних документів (актів, довідок), які б підтвердили існування за вказаною адресою інших приміщень (складів), ніж те, що орендує позивач та яке внесено до Єдиного державного реєстру місць зберігання, представниками відповідача, які приймали безпосередню участь у перевірці/інвентаризації та перебували на вказаному об'єкті, - не складалися та до матеріалів перевірки не долучалися, як і не подавалися суду на підтвердження своїх доводів і висновків. Окрім того, перевіряючі мали реальну можливість виявити невідповідність товарів, які зберігаються у місці зберігання, внесеному до Єдиного державного реєстру місць зберігання, де проводилась фактична перевірка, товарам, зазначеним у наданих до перевірки накладним на внутрішнє переміщення та товарно-транспортним накладним.
Разом з тим, відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Натомість відповідачем не подані суду документи та матеріали, які б підтвердили висновки, встановлені в Акті та покладені в основу прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.
У зв'язку з наведеним суд доходить висновку, що оскільки в основу прийняття спірного рішення покладені висновки контролюючого органу, не підтверджені документально, то таке рішення не відповідає критеріям правомірності рішення суб'єкта владних повноважень, тож наявні достатні правові підстави для визнання такого рішення протиправним.
Суд також не залишає поза увагою ту обставину, що штрафна санкція застосовна до позивача відповідно до статті 17 Закону № 481, ймовірно саме за зберігання спирту, або алкогольних напоїв, або тютюнових виробів у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру, - 100 відсотків вартості товару, який знаходиться в такому місці зберігання, але не менше 17000 гривень. При цьому, незрозуміло, яким чином здійснено розрахунок застосовної штрафної санкції, оскільки перевірка, як зазначено в Акті, проводилась вибірково та відсутні докази вартості товару, який знаходиться в такому місці зберігання, на відповідну суму для визначення розміру штрафу.
Таким чином, з урахуванням встановлених обставин справи, норм чинного на момент прийняття спірного рішення законодавства та наведених у рішенні правових позицій Верховного Суду, суд доходь висновків про те, що наведені відповідачем в акті перевірки висновки, покладені в основу прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, є непідтвердженими та не можуть бути підставою для застосування до позивача штрафних санкцій за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів.
З наведених вище мотивів та враховуючи встановлені обставини справи, суд вважає спірне податкове повідомлення-рішення таким, що не відповідає критеріям правомірності та підлягає скасуванню в силу своєї протиправності.
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Враховуючи встановлені обставини справи в сукупності суд вважає, що відповідачем не доведена правомірність прийнятого ним спірного податкового повідомлення-рішення.
У підсумку, з урахування вищезазначеного в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, сплачений позивачем судовий збір у сумі 26840,00 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
У взаємозв'язку з вищенаведеним та керуючись статтями 6, 7, 9, 14, 73-78, 90, 132, 134, 139, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Дісна» задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби в Одеській області від 11.10.2022 № 6864/15-32-09-04-18/31566495, яким до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Дісна» застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 28 179 086,70 грн. за платежем адміністративні штрафи та штрафні санкції за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів.
3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Дісна» (ЄДРПОУ 31566495) сплачений судовий збір у розмірі 26840 (двадцять шість тисяч вісімсот сорок) гривень 00 копійок за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Державної податкової служби в Одеській області (ЄДРПОУ 43142370).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Василенко Г.Ю.