про відмову в забезпеченні позову
06 листопада 2025 року 320/29471/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Леонтович А.М., розглянувши в порядку письмового провадження заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЛАНТІК - ЮММА" про забезпечення позову,
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "АТЛАНТІК - ЮММА" з позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві, в якому просить суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову №57/4833 від 27.05.2025 року Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві “Про накладення штрафу, передбаченого статтею 65 Закону України “Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров'я та благополуччя тварин» про накладення штрафу у розмірі триста двадцять тисяч гривень. 00 коп. (80 000 гривень 00 коп. та 240 000 гривень 00 коп.) на ТОВ “АТЛАНТІК- ЮММА», код СДРПОУ 39908003.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17 червня 2025 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "АТЛАНТІК - ЮММА" із заявою про забезпечення позову, у якій просить суд: зупинити стягнення штрафу, яке здійснюється Подільським відділом державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на підставі: постанови №1 про відкриття виконавчого провадження від 30.10.2025 року № 79467596; постанови №2 про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій (ВП №79467596); постанови №3 про стягнення виконавчого збору від 30.10.2025 року (ВП №79467596).
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд виходить з такого.
Забезпечення позову це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до їх вирішення, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом.
Відповідно до ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
- невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або - очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Підстави забезпечення позову, передбачені ч. 2 ст. 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
За умовами ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено:
- зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
- забороною відповідачу вчиняти певні дії;
- забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
- зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Згідно з ч. 2 ст. 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Згідно з Рекомендаціями №R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятими Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
Тобто інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог, бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
У постанові від 22.12.2022 у справі №640/31815/21 Верховний Суд виснував: “Колегія суддів зазначає, що судове рішення про забезпечення позову є винятковим екстраординарним заходом, який не повною мірою узгоджується з деяким, визначеними у частині другій статті 129 Конституції України основними засадами (принципами) судочинства, а саме, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобам. При цьому, таке судового рішення стає обов'язковим для виконання до його апеляційного перегляду.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. При цьому, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав будуть значними».
Згідно частини п'ятої статті 151 КАС України зупинення дії нормативно-правового акта як захід забезпечення позову допускається лише у разі очевидних ознак протиправності такого акта та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду з позовом щодо такого акта.
Зміст вказаних норм свідчить про те, що суд може забезпечити адміністративний позов лише за наявності двох обов'язкових умов: існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі та якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Стосовно посилання заявника на наявність очевидних ознак протиправності дій відповідача суд зазначає, що таке, в цьому випадку, може бути виявлено судом тільки на підставі з'ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості і достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв'язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.
Тобто, на цьому етапі суд позбавлений можливості встановити наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваних дій.
Під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову обов'язок по доведенню та обґрунтуванню наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, обґрунтованості та невідвертості додаткових зусиль і витрат у майбутньому, покладається саме на позивача.
Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів із забезпечення позову заявник вказує, що оскаржувана постанова створює реальні ризики примусового виконання (блокування рахунків при стягненні штрафу), що ускладнить або навіть унеможливіть зовнішньо економічну діяльність та виробничий процес. При тому, що на даний час на підприємстві і так складна фінансова ситуація. Унаслідок масованих повітряних атак російської федерації по території України, зокрема в містах Одеса, Харків та Дніпро, де розташовані ключові покупці продукції, що імпортується позивачем (риба та морепродукти), вони, саме контрагенти позивача конкретно, такі як ТОВ “ВАРТО» (ЄДРПОУ 43423217, м. Дніпро) зазнали значних ушкоджень - як інфраструктурних, так і матеріальних. Це призвело до тимчасової зупинки поставок, зниження обсягів продаж та ненадходження коштів, що безпосередньо впливає на фінансові можливості позивача.
На теперішній час в позивача заблоковано рахунки в банківських установах, відповідно під загрозою опинилася виплата заробітної плати працівникам, розрахунки за зовнішньоекономічними контрактами та договорами з контрагентами, оплата комунальних послуг, зокрема орендної плати, постачання електричної енергії, водопостачання та водовідведення, а також виконання договорів про надання послуг, у тому числі за договорами з Об'єднанням ветеринарної медицини в м. Києві (останнє щоденно надає комплекс ветеринарних послуг безпосередньо через офіційних лікарів ветеринарної медицини), Державним науково-дослідним інститутом з лабораторної діагностики та ветеринарно- санітарної експертизи та іншими юридичними особами та фізичними особами-підприємцями, які безпосередньо задіяні в виробничому процесі.
Основними видами економічної діяльності позивача є оптова торгівля іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними та молюсками (КВЕД 46.38) та перероблення та консервування риби, ракоподібних і молюсків (КВЕД 10.20).
Зазначені товари відносяться до категорії швидкопсувних, мають обмежений строк реалізації та потребують спеціальних умов зберігання (охолодження або заморожування). Будь-яке порушення виробничого циклу, у тому числі через блокування рахунків, арешт складських приміщень або транспортних засобів призводить до неможливості забезпечити належні режими зберігання та транспортування продукції.
У зв'язку з цим виникає реальна загроза псування та загибелі значної кількості готової продукції та сировини, що перебувають у власності позивача.
Станом на 01.11.2025 року відповідно до оборотно-сальдових відомостей у позивача обліковується 15 353 кг готової продукції, 33 513 кг сировини та 691 550 штук устриць. Псування зазначених запасів не лише призведе до суттєвих матеріальних збитків підприємства, але й може створити ризики для санітарної безпеки населення та навколишнього природного середовища.
З метою запобігання настанню вищевказаних наслідків та недопущення заподіяння істотної шкоди правам і законним інтересам позивача, останній змушений звернутися до суду із заявою про вжиття заходів забезпечення позову, а саме - про зупинення стягнення штрафу шляхом зупинення дії постанов винесених Подільським відділом державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.
Суд вважає вказані мотиви вжиття заходів забезпечення позову необґрунтованими та такими, що не свідчать про можливість настання негативних наслідків для заявника та ймовірність виникнення складнощів під час виконання рішення суду.
На підтвердження протиправності дій відповідача щодо предмету заявленого спору, позивач не надав суду жодного доказу.
Таким чином, у разі забезпечення цього позову шляхом вжиття заходів забезпечення позову що полягає у зупиненні стягнення штрафу, яке здійснюється Подільським відділом державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на підставі: постанови №1 про відкриття виконавчого провадження від 30.10.2025 року № 79467596; постанови №2 про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій (ВП №79467596); постанови №3 про стягнення виконавчого збору від 30.10.2025 року (ВП №79467596), судом фактично ухвалюється рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає критеріям розумності, обґрунтованості і адекватності, збалансованості інтересів учасників спірних правовідносин та не відповідає інституту забезпечення позову в адміністративному процесі.
При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
У свою чергу, співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.
Метою забезпечення позову є невідкладне реагування суду задля запобіганню можливого порушення прав позивача та можливості виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені, у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Також, суд має враховувати співрозмірність вимог клопотання про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.
Позивачем не доведені та документально не підтверджені обставини, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам, свободам та інтересам позивача, які б унеможливили захист його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення у справі.
Рішення чи дії суб'єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб'єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте, суд звертає увагу, що відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.
Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 10 квітня 2019 року (справа №826/16509/18) та від 26 грудня 2019 року (справа №640/13245/19).
У матеріалах справи відсутні докази та підтвердження того, що невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
За таких обставин суд доходить висновку, що вимоги, заявлені позивачем у цьому клопотанні, не узгоджуються з цілями, на які направлено вжиття заходів забезпечення позову, а отже доводи позивача в обґрунтування клопотання про забезпечення позову на думку суду є припущенням того, що права та інтереси позивача можуть бути порушені.
Відтак, суд дійшов висновку, що заява позивача про забезпечення позову є необґрунтованою.
Керуючись статтями 150, 151, 152-154, 241, 243, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
1. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЛАНТІК - ЮММА" щодо вжиття заходів забезпечення позову, - відмовити.
2. Копію ухвали надіслати (видати) особам, які беруть участь у справі.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Суддя Леонтович А.М.