про повернення позовної заяви
06 листопада 2025 року м. Київ № 320/41986/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Василенко Г.Ю., розглянувши позовну заяву Громадської організації "Центр правозахисту та взаємодії" до Національного антикорупційного бюро України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокуратури, Генерального прокурора про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернулась Громадська організація "Центр правозахисту та взаємодії" з позовом до Національного антикорупційного бюро України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокуратури, Генерального прокурора, в якому просить суд:
"- зобов'язати Національне антикорупційне бюро допустити мене до наступного етапу конкурсу на зайняття посади детектива Національного бюро Третього підрозділу детективів Четвертого Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України (з наданням робочого місця у м. Харкові) та провести службову перевірку за фактом перешкоджання моїй участі у конкурсі з корупційних мотивів;
- зобов'язати Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію прокурорів допустити мене до наступного етапу добору кандидатів на 230 посад прокурорів окружних прокуратур, оголошеного рішенням Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів No178дк-25 від 30 червня 2025;
- зобов'язати Генерального прокурора провести службове розслідування за фактом перешкоджання з корупційних мотивів позивачу у участі у конкурсах на зайняття вакантних посад, в тому числі по справам про НСРД, які затверджують прокурори".
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.09.2025 визнано необґрунтованим відвід судді Київського окружного адміністративного суду Щавінського В.Р. у справі №320/41986/25, матеріали адміністративної справи №320/41986/25 передано до відділу документального забезпечення і контролю (канцелярії) Київського окружного адміністративного суду для визначення складу суду для вирішення питання про відвід у відповідності до вимог частини 1 статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.09.2025 відмовлено у задоволенні заяви представника Громадської організації “Центр правозахисту та взаємодії» Ярмоли О.В. про відвід судді Щавінського В.Р. та передано адміністративну справу №320/41986/25 для продовження розгляду.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.09.2025 заяву судді Київського окружного адміністративного суду Щавінського В.Р. про самовідвід у справі №320/41986/25 задоволено, матеріали адміністративної справи №320/41986/25 за позовом Громадської організації “Центр правозахисту та взаємодії» до Національного антикорупційного бюро, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокуратури, Генерального прокурора про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, - передати до відділу документального забезпечення і контролю (канцелярії) Київського окружного адміністративного суду для визначення складу суду у відповідності до вимог частини 1 статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.
За результатами автоматизованого розподілу, справу №320/41986/25 передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Василенко Г.Ю.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.09.2025 у справі №320/41986/25 прийнято до провадження адміністративну справу, позовну заяву залишено без руху. Встановлено строк протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви, шляхом подання до суду:
- оригіналу платіжного доручення (квитанції) про сплату судового збору в розмірі 7267,20 грн;
- уточненої позовної заяви, в якій уточнити позивача у справі, та зазначити яким чином порушені його права та інтереси вказаними відповідачами або уточнити позовні вимоги шляхом приведення їх у відповідність до суб'єктного складу учасників справи.
Крім того, цією ухвалою роз'яснено позивачу, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
24.10.2025 ГО "Центр правозахисту та взаємодії" через підсистему «Електронний Суд» подала заяву про уточнення позовних вимог.
Вказана заява від 24.10.2025 зареєстрована судом 30.10.2025.
Ознайомившись з поданою позивачем заявою, суд звертає увагу на наступне.
Так, як вже було вказано судом вище, ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.09.2025 позовну заяву залишено без руху та зазначено про необхідність надати позивачем уточнену позовну заяву, яка має містити відомості про позивача у справі, в тому числі яким чином порушені його права та інтереси вказаними відповідачами або уточнені позовні вимоги шляхом приведення їх у відповідність до суб'єктного складу учасників справи.
При цьому, судом роз'яснено, що позивачем у справі вказано Громадську організацію "Центр правозахисту та взаємодії", однак зміст та прохальна частина позову містить вимоги на користь ОСОБА_1 , а не на користь Громадської організації "Центр правозахисту та взаємодії".
У заяві про уточнення позовних вимог позивачем зазначено Громадську організацію "Центр правозахисту та взаємодії", а прохальна частина позову містить вимоги про:
"- визнання протиправною відмову допустити мене до наступного етапу конкурсу на зайняття посади детектива та зобов'язання Національне антикорупційне бюро допустити мене до наступного етапу конкурсу на зайняття посади детектива Національного бюро Третього підрозділу детективів Четвертого Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України (з наданням робочого місця у м. Харкові) та провести службову перевірку за фактом перешкоджання моїй участі у конкурсі з корупційних мотивів;
- визнання протиправною відмову допустити мене до наступного етапу конкурсу на зайняття посади прокурора та зобов'язання Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію прокурорів допустити мене до наступного етапу добору кандидатів на 230 посад прокурорів окружних прокуратур, оголошеного рішенням Кваліфікаційно- дисциплінарної комісії прокурорів No178дк-25 від 30 червня 2025;
- визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання Генерального прокурора провести службове розслідування за фактом перешкоджання з корупційних мотивів позивачу у участі у конкурсах на зайняття вакантних посад, в тому числі по справам про НСРД, які затверджують прокурори".
Враховуючи наведене, суд констатує, що позивачем не усунуто недоліки позовної заяви в цій частині.
Разом з цим, в ухвалі суду від 11.09.2025 також було зазначено про необхідність подання до суду оригіналу платіжного доручення (квитанції) про сплату судового збору в розмірі 7267,20 грн.
Дослідивши обставини, викладені позивачем у заяві про уточнення позовних вимог та докази на підтвердження їх наявності, суд дійшов до висновку про невиконання останнім вимог ухвали суду від 11.09.2025, з наступних мотивів.
Так, статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до частини 3 статті 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (ч. 2 ст. 132 КАС України).
Між тим правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір» № 3674-VI від 08.07.2011 (зі змінами та доповненнями) (далі - Закон № 3674-VI).
Згідно із частиною 1 статті 1 Закону № 3674-VI судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом (ч. 1 ст. 2 Закону № 3674-VI ).
Відповідно до частини 1 статті 4 Закону № 3674-VI судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Частиною 1 статті 8 Закону № 3674-VI регламентовано, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Отже, наведеною правовою нормою встановлено чіткий і вичерпний перелік умов, а також суб'єктних та предметних критеріїв, за наявності яких суд, враховуючи майновий стан сторони та за її клопотанням, може відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення.
Крім цього, з аналізу статті 8 Закону № 3674-VI чітко вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію «суд, враховуючи майновий стан сторони, може...», тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в статті 5 вказаного Закону, або у справах із предметом спору, не охопленим статтею 5, є правом, а не обов'язком суду, навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.
Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18 та від 27.08.2024 у справі № 120/6998/24.
Таким чином питання про відстрочення та розстрочення судом сплати судового збору, зменшення розміру судового збору або звільнення від його сплати з підстав майнового стану сторони вирішується на розсуд суду в кожному конкретному випадку залежно від обставин справи та обґрунтованості доводів сторони належними і допустимими доказами на підтвердження того, що майновий стан сторони дійсно перешкоджає сплаті нею судового збору в установленому порядку і розмірі.
Особа, яка заявляє відповідне клопотання про звільнення, зменшення розміру, відстрочення та розстрочення сплати судового збору повинна навести доводи того, що її майновий стан об'єктивно перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі, а також надати докази, які б свідчили про вжиття ним всіх необхідних заходів для своєчасної сплати судового збору.
Суд наголошує, що необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб'єктів, узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, і не може бути визнане обмеженням права доступу до суду в розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Як визначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України» (заява № 24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг (пункт 27). Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду «за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб» (рішення від 28.05.1985 у справі «Ешингдейн проти Сполученого Королівства» (пункт 57).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі" (заява № 28249/95) зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції (пункт 60).
Таким чином, відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, а також звільнення від його сплати або зменшення його розміру з підстав, передбачених статтею 8 Закону № 3674-VI, є прерогативою суду, який вирішує питання відкриття провадження (прийняття заяви, скарги тощо).
Зазначені норми є диспозитивними і встановлюють не обов'язок, а право суду на власний розсуд звільнити особу від сплати судового збору (відстрочити, розстрочити його сплату або зменшити його розмір).
Аналогічний правовий підхід застосовано в постанові Верховного Суду від 12.03.2021 у справі № 912/1061/20.
Разом з цим у рішеннях «Княт проти Польщі», «Єдамскі та Єдамска проти Польщі» від 26.07.2005 зазначено, що оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового стану.
Відповідно до частини 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч. 1 ст. 90 КАС України).
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч. 3 ст. 90 КАС України).
На підтвердження наявності підстав для звільнення від сплати судового збору, зменшення його розміру, відстрочення сплати судового збору, позивач посилається на те, що він - новостворена організація, не має доходу і не має грошових коштів, необхідних для сплати судового збору, а предметом позову є захист трудових прав ОСОБА_1 .
При цьому, до заяви позивачем додано банківську виписку за період з 01.10.2025 по 23.10.2025 по рахунку НОМЕР_1 UAH, відкритому ГО "ЦПВ", залишок на якому складає 57,00 грн
Разом з цим проаналізувавши надані докази, суд вважає, що останні не підтверджують скрутне матеріальне становище позивача або те, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру його річного доходу за попередній календарний рік.
Суд наголошує на тому, що предметом позову в адміністративній справі №320/41986/25 є захист прав ОСОБА_1 , яким не надано суду доказів, які б, в свою чергу, свідчили про відсутність у позивача доходів та доказували б його скрутне матеріальне становище.
Отже, беручи до уваги викладене, на переконання суду, доводи позивача та надані ним документи не є належними та допустимими доказами для звільнення його від сплати судового збору, зменшення його розміру або відстрочки, внаслідок чого у задоволенні такого клопотання слід відмовити.
За таких обставин, суд вважає, що станом на день постановлення цієї ухвали вимоги ухвали суду від 11.09.2025 у справі № 320/41986/25 не виконано, недоліки, зазначені в ухвалі суду, не усунуто.
Згідно з пунктом 1 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
З огляду на невиконання позивачем вимог ухвали суду від 11.09.2025, суд вважає за необхідне позовну заяву ГО "Центр правозахисту та взаємодії" до Національного антикорупційного бюро України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокуратури, Генерального прокурора про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії повернути позивачу з усіма доданими до неї документами.
Керуючись статтями 169, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. У задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору - відмовити.
2. Позовну заяву Громадської організації "Центр правозахисту та взаємодії" до Національного антикорупційного бюро України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокуратури, Генерального прокурора про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, - повернути позивачу з усіма доданими до неї документами.
3. Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
4. Копію ухвали надіслати позивачу, зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.
Суддя Василенко Г.Ю.