31 жовтня 2025 року м. Київ № 320/23349/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жука Р.В., за участю секретаря Колодуба О.С. та представників:
позивача: Мамаєва Д.Ю.
відповідача: Кульчицької І.В.
під час розгляду у підготовчому засіданні клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду в адміністративній справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лекс-Груп"
до Головного управління ДПС у м. Києві
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
До Київського окружного адміністративного суду звернулося Товариства з обмеженою відповідальністю "Лекс-Груп" з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби в м. Києві про визнання та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.03.2024 № 213180413.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.06.2025 відкрите провадження по справі та визначено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Ухвалено вирішити питання щодо строку звернення до суду під час розгляду справи по суті.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.09.2025 суд перейшов до розгляду справи №320/23348/25 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
До суду від відповідача надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду. В обґрунтування вказаного клопотання зазначено, що за висновками акта камеральної перевірки ГУ ДПС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.03.2024 № 213180413 (оскаржується) на загальну суму 7 160 942,00 грн. та податкове повідомлення-рішення від 21.03.2024 №213200413 (скасоване).
ТОВ "Лекс-Груп" подано скаргу (вхідний №15070/6 від 17.04.2024) до Державної податкової служби України на податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 20.03.2024 № 213180413, № 213200413. ДПС України за результатами розгляду скарги від 12.06.2024 № 17655/6/99-00-06-01-04-06 прийнято рішення про часткове задоволення скарги ТОВ "Лекс-Груп", скасовує ППР ГУ ДПС м. Києва від 20.03.2024 № 213200413, а податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 20.03.2024 № 213180413 - залишає без змін ППР.
Рішення про результат розгляду скарги від 12.06.2024 № 17655/6/99-00-06-01-04-06, яке направлено платнику засобами поштового зв'язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення, отримано платником - 14.06.2024.
Відповідачем зазначено, що позивачем була подана позовна заява 25.08.2025 після спливу строку позовної давності у 1 місяць з дня вручення позивачу рішення про результат розгляду скарги від 12.06.2024 № 17655/6/99-00-06- 01-04-06.
Позивачем до суду було подано клопотання про поновлення строку звернення до суду із даним позовом. В обґрунтування вказаного клопотання зазначено, що в даному випадку нормою спеціального законодавства виступає саме Податковий кодекс України, а саме норма статті 102 Податкового кодексу України, яка визначає, строк в розмірі 1095 днів для оскарження дії/бездіяльності саме податкових органів.
Також позивач зазначає, що з 24.02.2022 строки встановленні Податковим кодексом України, а саме статтею 102 зупиняються в був зупинений на момент подання позовної заяви.
Надаючи оцінку питанню дотримання позивачем строку звернення до суду з даним позовом, суд зазначає таке.
Частиною 2 статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
На підставі частин 1 - 3 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно із частиною 1 статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
У сфері оподаткування права та обов'язки платників податків і зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження та обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).
Відповідно до пункту 56.1 статті 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
Спеціальними нормами, які встановлюють порядок оскарження рішень контролюючих органів, є норми статті 56 ПК України. Зі змісту цієї статті вбачається, що у платника податків є право розсуду в обранні адміністративного та/або судового порядку оскарження такого рішення після його отримання. Обрання платником податків у першу чергу адміністративного порядку оскарження рішення не виключає можливості надалі звернутися до суду з відповідним позовом, що визнається досудовим порядком вирішення спору. Водночас якщо після отримання рішення контролюючого органу платник податків звертається до суду з позовом, його право на адміністративне оскарження такого рішення втрачається.
Пунктом 56.18 статті 56 ПК України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.
За пунктом 56.19 статті 56 ПК України у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.
Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 26.11.2020 у справі № 500/2486/19 уже сформував правовий висновок, відповідно до якого норма пункту 56.19 статті 56 ПК України є спеціальною щодо норми частини четвертої статті 122 КАС України, має перевагу в застосуванні у податкових спорах і регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов'язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац 3 пункту 56.18 статті 56 ПК України). Вона встановлює строк для їх оскарження протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.
При цьому, Велика Палата Верховного Суду надаючи оцінку строкам звернення до суду з позовами про оскарження податкових повідомлень-рішень за різних обставин, у постанові від 16.07.2025 у справі №500/2276/24, зробила такі висновки:
1) якщо платник податків не оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку - строк звернення до суду становить 6 місяців (частина друга статті 122 КАС України);
2) якщо платник податків оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку, яке не стосується нарахування грошових зобов'язань (наприклад, блокування ПН; присвоєння ризикового статусу тощо), - строк звернення до суду становить 3 місяці (частина четверта статті 122 КАС України);
3) якщо платник податків оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку, яке передбачає нарахування грошових зобов'язань (наприклад, податкове повідомлення-рішення), - строк звернення до суду становить 1 місяць (пункт 56.19 статті 56 ПК України).
У цій постанові Велика Палата Верховного Суду також відступила від висновку, викладеного в пункті 101 постанови Великої Палати від 19.01.2023 у справі № 140/1770/19, про те, що норма пункту 56.18 статті 56 ПУ України встановлює спеціальні строки звернення до суду, відсилаючи в цьому питанні до статті 102 цього Кодексу.
У контексті зазначеного Велика Палата виснувала, що норма пункту 56.18 статті 56 ПК України не встановлює строку звернення до суду з позовом про оскарження податкового повідомлення-рішення та не є відсильною до норми, яка їх встановлює, а отже, не є тим «іншим законом», яким встановлені спеціальні строки звернення до суду.
Строк у 1095 днів, встановлений статтею 102 ПК України, є саме строком давності, у межах якого за платником податків зберігається право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу, а не строком звернення до суду із такими вимогами.
Велика Палата зауважила, що вона відступає не від постанов у вказаних справах, а від конкретного висновку, викладеного в них.
Поряд з цим Велика Палата Верховного Суду у постановах від 16.02.2023 у справі №803/1149/18, від 13.04.2023 у справі № 320/12137/20 зробила висновок, що зміна правового регулювання, зміна Верховним Судом способу захисту порушеного права та підтверджені у встановленому порядку фактичні обставини щодо неможливості реалізації права особою, перелік спрямованих нею на досягнення цієї мети заходів підлягають оцінці судом за заявою позивача про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду в кожному конкретному випадку при з'ясуванні поважності причин пропуску цього строку.
У цій справі позивач оскаржує податкове повідомлення-рішення, прийняте відповідачем 20.03.2024. До суду з цим позовом про скасування оскаржуваного рішення позивач звернувся 08.05.2025.
При цьому в матеріалах справи містяться докази, що позивачем податкове повідомлення-рішення від 20.03.2024 № 213180413 оскаржувалось в досудовому порядку.
За результатами такого оскарження ДПС України прийнято рішення від 12.06.2024 № 17655/6/99-00-06-01-04-06, яке було направлено на адресу позивача.
Разом з тим, відповідачем було надано до суду докази направлення означеного рішення ДПС України, а саме рекомендоване повідомлення про вручення № 0600930114160, з якого вбачається, що поштове відправлення було вручено 14.06.2024 та рядок «за довіреністю» містить підпис, проте не містить прізвища особи яка його поставила.
У підготовчому засіданні 31.10.2025 представник позивача повідомив про те, що рішення за результатами скарги не отримували і не зрозуміло хто отримав поштове відправлення.
Оскільки в матеріалах справи не містить доказів, що особа, яка поставила підпис на рекомендованому повідомленню про вручення № 0600930114160 працює в ТОВ "Лекс-Груп" або працювала на момент отримання, то в даному випадку суд дійшов висновку, що не застосовується місячний строк звернення до суду.
Отже у даному випадку застосовується шестимісячний строк звернення до суду із даним позовом.
Судом в ухвалі від 15.05.2025 було встановлено, що станом на 13.09.2024 позивач був обізнаний про наявність оскаржуваного рішення.
При цьому, відповідачем було надано суду рішення ДПС України від 12.06.2024 № 17655/6/99-00-06-01-04-06, з якого вбачається, що позивачем було подано скаргу до означеного органу на податкове повідомлення-рішення від 20.03.2024 № 213180413 17.04.2024.
Отже, станом на квітень 2024 року позивач був обізнаний про наявність податкового повідомлення-рішення від 20.03.2024 № 213180413.
Разом з тим, із даним позовом позивач звернувся до суду 08.05.2025, тобто з пропуском шестимісячного строку звернення до суду майже на три місяці.
У той же час суд зауважує, що відповідно до частини 4 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Суд зазначає, що відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 08.08.2024 у справі № 440/15583/23 введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується у кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві/клопотанні про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.
Поряд з цим, суд бере до уваги правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 01.06.2023 у справі № 300/4156/22 згідно якої розумні строки в адміністративному судочинстві - це найкоротші за конкретних обставин строки (якщо інше не визначено законом або встановлено судом), протягом яких сторона повинна вжити певних дій, демонструючи свою зацікавленість у їх результатах, і які об'єктивно оцінюються судом стосовно відповідності принципам добросовісності та розсудливості, а також на предмет дотримання прав інших учасників (забезпечення балансу інтересів).
Отже, оскільки шестимісячний строк на звернення до суду із цим позовом закінчується у жовтня 2024 року, а позивачем подано до суду позов у травні 2025 року, суд, з урахуванням заяви про поновлення процесуального строку, приходить до висновку, що позивач звернувся до суду у найкоротші строки. При цьому, сам пропуск строку звернення до суду є незначним.
Так, у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom, заява №4451/70, пункти 28-36) Європейським судом з прав людини було визначено, що право на доступ до суду є одним з аспектів права на суд згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції. У цій справі Суд визнав право на доступ до суду як невід'ємний аспект гарантій, закріплених у статті 6, пославшись на принципи верховенства права та недопущення свавілля, покладені в основу більшості положень Конвенції. Разом з тим, право на доступ до суду повинно бути "практичним та ефективним", а не "теоретичним чи ілюзорним" (рішення у справі "Беллє проти Франції" (Bellet v. France), заява № 13343/87, пункт 36). Це міркування набуває особливої актуальності у контексті гарантій, передбачених статтею 6, з огляду на почесне місце, яке в демократичному суспільстві посідає право на справедливий суд (рішення у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини" (Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany ), [ВП] заява № 42527/98, пункт 45 та рішення у справі "Парафія греко-католицької церкви в м. Лупені та інші проти Румунії", (Lupeni Greek Catholic Parish and others v. Romania), [ВП] заява № 76943/11, пункти 84, 86).
Верховний Суду у постанові від 29 вересня 2022 року у справі № 500/1912/22 звернув увагу на те, що при застосуванні процесуальних норм слід уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зазначений підхід неодноразово був застосований Верховним Судом, зокрема у постановах від 21 травня 2021 року у справі № 1.380.2019.006107, від 22 липня 2021 року у справі № 340/141/21, від 16 вересня 2021 року у справі № 240/10995/20 та від 12 вересня 2022 року у справі №120/16601/21-а.
За вказаних обставин, суд приходить до висновку про визнання поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновлення строку звернення до суду, у зв'язку з чим клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 122, 123, 240, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду із даним позовом та поновити його.
У задоволенні клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, - відмовити.
Відповідно до статті 294, частин другої та третьої статті 293 Кодексу адміністративного судочинства України оскарження даної ухвали окремо від рішення суду не допускається. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Жук Р.В.
повний текст ухвали виготовлено 04.11.2025.