05 листопада 2025 року м. Київ справа №320/49166/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жука Р.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві
про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії
І. Зміст позовних вимог.
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач), в якому просить суд
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ЄДРПОУ 42098368) щодо зменшення основного розміру пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з 01 квітня 2019 року з 80% до 70% відповідних сум грошового забезпечення;
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ 42098368) щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) максимальним розміром;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ЄДРПОУ 42098368):
здійснити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перерахунок та виплату пенсії, обчисленої на підставі довідки від 16 вересня 2021 року № 9839 в розмірі 80% від суми грошового забезпечення, без обмеження максимального розміру пенсії, починаючи з 01 квітня 2019 року;
здійснити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перерахунок та виплату пенсії, обчисленої на підставі довідки від 16 вересня 2021 року № 9839 в розмірі 80% від суми грошового забезпечення, без обмеження максимального розміру пенсії, з урахуванням індексації пенсії згідно постанови КМУ від 16 лютого 2021 року № 118, починаючи з 01 березня 2022 року, та з урахуванням вже виплачених сум;
здійснити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перерахунок та виплату пенсії, обчисленої на підставі довідки від 16 вересня 2021 року № 9839 в розмірі 80% від суми грошового забезпечення, без обмеження максимального розміру пенсії, з урахуванням індексації пенсії згідно постанови КМУ від 16 лютого 2022 року № 118 та індексації пенсії згідно постанови КМУ від 24 лютого 2023 року № 168, починаючи з 01 березня 2023 року, та провести виплату недоотриманих пенсійних коштів по дату ухвали остаточного рішення, з урахуванням сум вже отриманих позивачем.
ІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначає, що він перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», починаючи з 26 грудня 2009 року, яка була обчислена виходячи з 80% грошового забезпечення.
З 01 січня 2018 року позивачу здійснено перерахунок пенсії на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим особам», після якого відсоткове значення розміру пенсії позивача зменшено з 80% до 70% грошового забезпечення.
На виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 червня 2021 року у справі № 640/33457/20, Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві здійснено перерахунок пенсії, виходячи з 80% грошового забезпечення.
На виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 вересня 2022 року у справі № 640/32442/21, Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві здійснено перерахунок пенсії з 01 квітня 2019 року на підставі оновленої довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 16 вересня 2021 року № 9839, проте, обмежено її виплату максимальним розміром та без урахування індексації, а також повторно зменшено відсоткове значення з 80% грошового забезпечення до 70%.
У зв'язку з чим позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з заявою про перерахунок пенсії, виходячи з 80% грошового забезпечення, без обмеження максимальним розміром, починаючи з 01 квітня 2019 року, та з урахуванням сум індексації, проте, відповідач листом повідомив позивача відсутність правових підстав для такого перерахунку.
Позивач не погоджується з діями відповідача щодо зменшення відсоткового значення розміру його пенсії, обмеження її максимальним розміром та неврахування індексації, вважає їх протиправними, з огляду на те, що на його переконання, в нього наявне право на перерахунок пенсії відповідно до вказаної вище довідки про розмір грошового забезпечення, виходячи з 80% грошового забезпечення, без обмеження максимальним розміром та з урахуванням індексації, що стало підставою для звернення до адміністративного суду з цією позовною заявою.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог представник відповідача послався на відсутність правових підстав для здійснення перерахунку пенсії, виходячи з 80% грошового забезпечення, без обмеження максимальним розміром та з урахуванням індексації.
ІІІ. Заяви (клопотання) учасників справи інші процесуальні дії у справі.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28 грудня 2023 року для розгляду адміністративної справи № 320/49166/23 визначено суддю Київського окружного адміністративного суду Донця В.А.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29 січня 2024 року позовна заява ОСОБА_1 залишена без руху та останньому наданий строк для усунення недоліків.
На адресу суду позивачем 01 лютого 2024 року подано заяву про усунення недоліків разом з документом, що підтверджує доплату судового збору та копіями розрахунків пенсії.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04 березня 2024 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України за наявними в матеріалах судової справи доказами після спливу строків для подання відзиву на позовну заяву.
Копія вказаної ухвали суду від 04 березня 2024 року разом з копією позовної заяви та доданими до неї документами отримані уповноваженою особою відповідача 18 березня 2024 року безпосередньо в приміщенні суду, про що свідчить наявна в матеріалах справи відповідна розписка.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21 лютого 2025 року, у зв'язку зі звільненням ОСОБА_2 з посади судді, для розгляду адміністративної справи № 320/49166/23 визначено суддю Київського окружного адміністративного суду Жука Р.В.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2025 року адміністративна справа № 320/49166/23 прийнята до провадження та вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Ухвала суду доставлена до електронного кабінету відповідача 25 лютого 2025 року, про що свідчить наявна в матеріалах справи довідка про доставку електронного листа від 17 березня 2025 року.
Від Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві 28 квітня 2025 року на адресу суду надійшли належним чином засвідчені копії матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 .
Пунктом 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Враховуючи вимоги статті 263 КАС України судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Згідно з частиною другою статті 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Статтею 258 КАС України визначено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
ІV. Обставини встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає таке.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», починаючи з 26 грудня 2009 року. Розмір його пенсії був обчислений, виходячи з 80% грошового забезпечення, що підтверджується наданою суду копією розрахунку пенсії за вислугу років по пенсійній справі 2601009828 станом на 31 березня 2019 року.
Також, судом встановлено, що позивачу на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 здійснено перерахунок пенсії, після якого відсоткове значення розміру пенсії зменшилось з 80% грошового забезпечення до 70% грошового забезпечення, починаючи з 01 січня 2018 року.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 червня 2021 року у справі № 640/33457/20 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/97625669) Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зобов'язано здійснити перерахунок пенсії позивачу з 01 січня 2018 року із розрахунку основного розміру пенсії 80% грошового забезпечення та виплатити позивачу з 05 березня 2019 року у розмірі 100% визначеного пенсійного забезпечення, відповідно до тарифної сітки, розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців, передбачених Постановою Кабінету Міністрів України № 704-2017-п та відповідно до вимог статті 43 Закону України № 2262-XII, з урахуванням сум вже отриманих позивачем з 01 січня 2018 року.
Згідно з наданої суду копією розрахунку пенсії за вислугу років на 31 березня 2019 року по пенсійній справі 2601009828 для ОСОБА_1 , розмір пенсійної виплати на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 червня 2021 року у справі № 640/33457/20, було обчислено, виходячи з 80% грошового забезпечення.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 вересня 2022 року у справі № 640/640/32442/21 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/106334169) Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зобов'язано здійснити з 01 квітня 2019 року перерахунок та виплату пенсії позивачу на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 16 вересня 2021 року № 9839, з врахуванням складових грошового забезпечення: посадовий оклад - 7890,00 грн., оклад за військовим званням - 1480,00 грн., надбавка за вислугу років (50%) - 4685,00 грн., надбавка за особливості проходження служби (65%) - 9135,75 грн., надбавка за службу в умовах режимних обмежень (10%) - 789,00 грн., надбавка за спортивне звання «заслужений тренер» (7%) - 789,00 грн., премія (35%) - 2761,50 грн., відповідно до тарифної сітки, розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців, передбачених Постановою Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704-2017-п., у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України № 2262-XII та статті 9 Закону № 2011-XII.
Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії розрахунку пенсії станом на 01 квітня 2019 року, позивачу на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 вересня 2022 року у справі № 640/32442/21 здійснено перерахунок пенсії, після якого розмір його пенсії становить 19 795,13 грн, проте, обмежений до виплати максимальним розміром у 14 970,00 грн, тобто, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, а відсоткове значення розміру пенсії зменшено до 70% грошового забезпечення.
Крім того, згідно наданих суду копій розрахунків пенсії за вислугу років по пенсійній справі 2601009828 для ОСОБА_1
станом на 01 березня 2022 року відповідачем проведено перерахунок пенсії позивача, виходячи з 70% грошового забезпечення, з урахуванням індексації базового ОСНП 2022 (19 271,18*0,140) у розмірі 2 697,97 грн, після якого підсумок пенсії з надбавками становив 22 646,05 грн, до виплати - 19 340,00 грн, тобто, обмежений максимальним розміром;
- станом на 01 березня 2023 року відповідачем проведено перерахунок пенсії позивача, виходячи з 70% грошового забезпечення, з урахуванням індексації базового ОСНП 2022 (19 271,18*0,140) у розмірі 2 697,97 грн, базового ОСНП 2023 (21 969,15*0,1970) у розмірі 1 500,00 грн, після якого підсумок пенсії з надбавками становив 24 201,70 грн, до виплати - 20 930,00 грн, тобто, обмежений максимальним розміром.
У зв'язку з чим позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з заявою щодо проведення перерахунку основного розміру пенсії, виходячи з 80% грошового забезпечення, без обмеження її максимальним розміром з 01 квітня 2019 року та з урахуванням індексації.
Листом від 01 грудня 2023 року № 1000-0202-8/36418 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повідомило позивача про відсутність правових підстав для здійснення перерахунку пенсії без обмеження максимальним розміром, посилаючись на положення статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та про виплату пенсії, виходячи з 80% грошового забезпечення.
V. Оцінка суду.
Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, наведеними учасниками справи, суд дійшов таких висновків.
Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві в частині зменшення відсоткового значення з 80% до 70%, починаючи з 01 квітня 2019 року та зобов'язання здійснити такий перерахунок та виплату пенсії позивача, виходячи з 80% грошового забезпечення, суд зазначає таке.
Частиною четвертою статті 78 КАС України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 червня 2021 року у справі № 640/33457/20 встановлено право позивача на отримання пенсійної виплати, обчисленої з 80% грошового забезпечення та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити відповідний перерахунок та виплату пенсії позивачу, починаючи з 01 січня 2018 року.
Відтак, з урахуванням того, що судом встановлено право позивача отримання пенсійної виплати, виходячи з 80% грошового забезпечення, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії, виходячи з 80% грошового забезпечення, починаючи з 01 квітня 2019 року.
Щодо позовних вимог щодо визнання протиправними дій та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з 01 квітня 2019 року здійснити позивачеві перерахунок пенсії без обмеження максимальним розміром, суд виходить з такого.
Основи соціального захисту, форми та види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України (пункт 6 частини першої статті 92 Конституції України).
01січня 2008 року набрав чинності Закон України від 28 грудня 2007 року № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким статтю 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-XII (далі - Закон України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ) було доповнено новою частиною, відповідно до якої максимальний розмір пенсій, призначених за даним Законом (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством), не може перевищувати дванадцять мінімальних розмірів пенсії за віком, що встановлена абзацом 1 частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 зазначені зміни і доповнення до статті 43 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України установлено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
01 жовтня 2011 року набрав чинності Закон України від 08 липня 2011 року № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», яким фактично було введено в дію обмеження граничного розміру пенсії, призначеної відповідно до Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII, шляхом викладення частини п'ятої статті 43 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII у новій редакції, за якою максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
01 січня 2016 року набрав чинності Закон України від 24 грудня 2015 року № 911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким доповнено частину п'яту статті 43 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII і визначено, що тимчасово, у період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
У подальшому до Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII були внесені додаткові зміни та доповнення, у зв'язку з чим частина п'ята статті 43 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII, яка була викладена в редакції Закону України від 08 липня 2011 року № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (далі - Закон України від 08 липня 2011 року № 3668-VI) та доповнена Законом України від 24 грудня 2015 року № 911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон України від 24 грудня 2015 року № 911-VIII), стала частиною сьомою статті 43 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII.
Відповідно до частини сьомої статті 43 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII (в редакції Законів України від 08 липня 2011 року № 3668-VI та від 24 грудня 2015 року № 911-VIII) максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, у період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 зазначені вище положення частини сьомої статті 43 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Пунктом 2 резолютивної частини зазначеного рішення Конституційного Суду України визначено, що частина сьома статті 43 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII є такою, що втратила чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
01 січня 2017 року набрав чинності Закон України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII), яким до частини сьомої статті 43 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII були внесені зміни - слова і цифри «у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року» замінено словами і цифрами «по 31 грудня 2017 року».
З огляду на рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016, зміни, що полягають у зміні слів та цифр, які були внесені Законом України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII до визнаної неконституційною (фактично відсутньої на час внесення цих змін) норми Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII (частини сьомої статті 43 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII), є нереалізованими.
Наведене в сукупності дозволяє дійти висновку про те, що протягом 2017 року стаття 43 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII не передбачала положень про обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.
Отже, внесені Законом України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII зміни та доповнення до частини сьомої статті 43 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII, яка визнана неконституційною та втратила чинність, самі по собі не створюють підстав для вказаного вище обмеження пенсії.
Аналогічна за змістом правова позиція була викладена у постановах Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 522/22798/17, від 08 серпня 2019 року у справі № 522/3271/17, від 17 травня 2021 року у справі № 343/870/17, від 21 грудня 2021 року у справі № 120/3552/21-а, від 26 січня 2022 року у справі № 569/2950/17, від 27 січня 2022 року у справі № 240/7087/20, тощо.
Таким чином, з 20 грудня 2016 року (дня ухвалення рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016) частина сьома статті 43 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII втратила чинність.
При цьому положення статті 2 Закону України від 08 липня 2011 року № 3668-VI, які фактично дублюють частину сьому статті 43 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII, змін не зазнали.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06 листопада 2018 року у справі № 812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне чи множинне тлумачення, мають завжди трактуватися на користь особи.
У постанові від 13 лютого 2019 року у зразковій справі № 822/524/18 Великою Палатою Верховного Суду, із посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права, зроблено висновок про те, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових "прогалин" стосовно захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Статтями 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV передбачено, що суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Європейський суд з прав людини у пунктах 52, 56 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» вказав, що тлумачення та застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку Європейського суду з прав людини, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Аналізуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що в даному випадку застосуванню підлягають саме норми Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII, з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016, а не норми Закону України від 08 липня 2011 року № 3668-VI.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постановах від 16 грудня 2021 року у справі № 400/2085/19, від 04 липня 2023 року у справі № 420/10528/21, від 23 січня 2024 року у справі № 160/17347/22 від 27 березня 2024 у справі № 620/4764/21.
Водночас, як вже неодноразово зазначалося судом, частина сьома статті 43 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII, якою було передбачено обмеження пенсій, втратила чинність з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 20 грудня 2016 року у справі № 7-рп/2016, а зміни, що були внесені Законом України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII до частини сьомої статті 43 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII, самі по собі не створюють підстав для вказаного вище обмеження пенсії.
Щодо індексації, суд зазначає, що відповідно до статті 2 Закону України від 03 липня 1991 року № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон України від 03 липня 1991 року № 1282-XII) пенсії є одним із об'єктів індексації грошових доходів населення.
У вказаній статті також зазначено, що індексація пенсій здійснюється шляхом їх підвищення відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
16 лютого 2022 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову №118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» (далі - Постанова №118), пунктом 2 якої установлено, що з 01 березня 2022 року розміри пенсій, призначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ (без урахування надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації пенсії, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, щомісячної доплати до пенсії, адресної допомоги до пенсійної виплати та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за зазначеним Законом (крім військовослужбовців строкової служби), та членам їх сімей і строк призначення яких до 31 грудня 2021 року включно, підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений абзацом другим пункту 1 вказаної постанови, у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом.
24 лютого 2023 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» (далі - Постанова № 168), пунктом 2 якої установлено, що з 1 березня 2023 р. розміри пенсій, призначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ (без урахування надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації пенсії, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, щомісячної доплати до пенсії, адресної допомоги до пенсійної виплати та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) з урахуванням розміру підвищення пенсій відповідно до пункту 2 постанови № 118 військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за зазначеним Законом (крім військовослужбовців строкової служби), та членам їх сімей і строк призначення яких до 31 грудня 2022 року включно, підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 цієї постанови, з урахуванням положень, передбачених пунктом 10 цієї постанови, у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом.
Разом з тим, як вже зазначалось судом, з 20 грудня 2016 року частина сьома статті 43 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ, яка визначала максимальний розмір пенсії військовослужбовців, втратила чинність на підставі рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016.
Наведене в сукупності свідчить, що призначена позивачеві відповідно до Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ пенсія не підлягає обмеженню максимальним розміром.
Суд повторно наголошує, що Закон України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII є спеціальним до спірних правовідносин в частині визначення максимального розміру пенсій військовослужбовців та саме його норми слід першочергово застосовувати для їх врегулювання.
Враховуючи вищезазначене, норми постанов № 118 та № 168 неможливо застосувати в частині проведення індексації саме в межах максимального розміру пенсій військовослужбовців, оскільки жодним спеціальним законом таких обмежень на сьогодні не встановлено.
Суд також зазначає, що фактично індексація пенсії позивача не відбулася, оскільки обмеженням максимальним розміром знівельовано формально здійснену в перерахунку пенсії індексацію.
У зв'язку з чим, суд доходить висновку про протиправність дій відповідача щодо обмеження пенсії максимальним розміром при здійсненні її перерахунку з 01 квітня 2019 року, 01 березня 2022 року та з 01 березня 2023 року, відповідно, про наявність правових підстав для визнання таких дій протиправними та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу, починаючи з 01 квітня 2019 року, з 01 березня 2022 року та 01 березня 2023 року, з урахуванням індексації, установленої згідно з постановою № 118 та згідно з постановою № 185, без обмеження пенсії максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача на підставі довідки від 16 вересня 2021 року № 9839, суд зазначає, що вказане питання вже було предметом судового розгляду та за наслідками розгляду справи по суті Окружним адміністративним судом міста Києва ухвалено відповідне рішення від 20 вересня 2022 року у справі № 640/32442/21, яким, як вже зазначалось судом, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити відповідний перерахунок пенсії.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідно частини другої статті 2 КАС України справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
VI. Судові витрати.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд, керуючись частиною третьою статті 139 КАС України, вважає за доцільне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати у розмірі 3 000,00 грн, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 132, 139, 143, 242-246, 255, 260-263, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 16, код ЄДРПОУ 42098368) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо зменшення розміру пенсії ОСОБА_1 з 80% до 70% грошового забезпечення при здійсненні перерахунку пенсії з 01 квітня 2019 року.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії з розрахунку 90% від розміру грошового забезпечення, починаючи з 01 квітня 2019 року, з урахуванням проведених виплат.
4. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо обмеження максимальним розміром пенсії ОСОБА_1 , починаючи з 01 квітня 2019 року.
5. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату перерахованої на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 вересня 2022 року у справі № 640/32442/21 пенсії, починаючи з 01 квітня 2019 року, виходячи з 80% грошового забезпечення, без обмеження максимальним розміром, з урахуванням вже виплачених сум.
6. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в .м Києві щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром, тобто, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, починаючи з 01 березня 2022 року та з 01 березня 2023 року.
7. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , починаючи з 01 березня 2022 року, враховуючи індексацію пенсії згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», виходячи з 80% грошового забезпечення, без обмеження максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.
8. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , починаючи з 01 березня 2023 року, враховуючи індексацію пенсії згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 року № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», виходячи з 80% грошового забезпечення, без обмеження максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.
9. У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
10. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві понесені ним судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 3 000,00 грн (три тисячі гривень 00 копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення
Суддя Жук Р.В.