05 листопада 2025 року м. Київ справа №320/17403/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жука Р.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області
про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії
І. Зміст позовних вимог.
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі - відповідач), в якому просить суд
- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області в призначенні пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв'язку з відсутністю необхідного трудового стажу (з-за не нарахування періоду роботи - 12 жовтня 1979 року по 12 вересня 1981 року);
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити нарахування пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з врахуванням стажу роботи з 12 жовтня 1979 року по 28 лютого 1981 року (вважаючи наказ № 3 від 08 січня 1981 року правильним).
ІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначає, що вона у червні 2022 року звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області з заявою про призначення пенсії за віком.
Як вказує позивач, 19 серпня 2022 року Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області їй повідомлено про неможливість призначення пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу, зокрема, не зараховано до страхового стажу періоди роботи: з 12 жовтня 1979 року по 28 лютого 1981 року, оскільки в трудовій книжці дата наказу про звільнення занесена некоректно, а саме дата приказу № 3 від 28 лютого 1981 року.
У зв'язку з чим, позивач 06 жовтня 2022 року звернулась до Державного архіву Луганської області про видачу документів, які мають підтвердити записи в трудовій книжці.
Листом № С-39 від 07 жовтня 2022 року позивача повідомлено, що підприємство, в якому працювала позивач, знаходиться на непідконтрольній українській владі території, а тому виконати запит неможливо.
В подальшому позивач звернулась до Іванківського районного суду Київської області про встановлення факту, що має юридичне значення, зокрема, про встановлення факту, що запис дати наказу в її трудовій книжці є дійсно 01 січня 1981 року, проте, ухвалою суду від 26 квітня 2023 року провадження у справі було закрито за пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України.
Позивач зазначає, що 05 вересня 2023 року вона повторно звернулась до відповідача з заявою про призначення їй пенсії згідно наданих нею документів та враховуючи факт, що запис дати наказу № 3 в трудовій книжці є дійсно правильним саме « 08 січня 1981 року», проте, відповідач відмовив у призначенні пенсії, зважаючи на неправильні дані в трудовій книжці, що стало підставою для звернення до адміністративного суду з вказаною позовною заявою.
Відповідач будь-яких письмових пояснень, відзиву або заперечень проти позову до суду не надав.
ІІІ. Заяви (клопотання) учасників справи інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10 травня 2024 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Копія ухвали суду від 10 травня 2024 року разом з копією позовної заяви та копіями доданих до неї документів отримані уповноваженою особою відповідача безпосередньо в приміщенні суду 04 червня 2024 року, про що свідчить наявна в матеріалах справи відповідна розписка.
Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Пунктом 2 частини першої статті 263 КАС України передбачено, що суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Враховуючи вимоги статті 263 КАС України судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Згідно з частиною другою статті 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Статтею 258 КАС України визначено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
ІV. Обставини встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає таке.
Судом встановлено та не заперечується сторонами у справі, що 09 серпня 2022 року ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області з заявою про призначення їй пенсії за віком відповідно до вимог статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 17 серпня 2022 року № 104350004193 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком.
Згідно вказаного рішення, позивачу не зараховано періоди роботи:
- з 12 жовтня 1979 року по 28 лютого 1981 року, оскільки в трудовій книжці дата звільнення занесена некоректно (08.01.1984);
- з 11 листопада 1989 року по 12 вересня 1991 року, оскільки в трудовій книжці дата наказу про прийняття на роботу написана не повністю.
У зв'язку з чим, як вказано у рішенні, страховий стаж позивача на дату звернення становить 27 років 7 місяців 5 днів при необхідному - 28 років.
Згідно копії листа Державного архіву Луганської області від 07 жовтня 2022 року № С-39, у зв'язку з тим, що «Ресторан автостанції м. Стаханова» розташовувався у м. Кадіївка (до 2016 року м. Стаханов), на сьогодні, на тимчасово непідконтрольній українській владі території, перенаправити запит за належністю та надати відповідь по суті, неможливо.
Судом також встановлено, що позивач зверталась до Іванківського районного суду Київської області з заявою про встановлення факту, що запис дати наказу № 3 (в графі запису за № 4) в трудовій книжці НОМЕР_1 (виданої 12 жовтня 1979 року) - яка належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 - є дійсно правильним, а саме: «08.01.1981» (як дата винесення наказу № 3 та відповідно дата звільнення).
Ухвалою Іванківського районного суду Київської області від 26 квітня 2023 року у справі № 366/2328/22 провадження у справі закрито відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, оскільки така справа не підлягає судовому розгляду.
З матеріалів справи вбачається, що 05 вересня 2023 року позивач повторно звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області з заявою про призначення їй пенсії за віком відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 25 жовтня 2023 року № 104350004193 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку з відсутністю необхідного стахового стажу.
Так, у рішенні зазначено, що страховий стаж позивача становить 27 років 0 місяців 12 днів.
До страхового стаду не зараховано періоди роботи:
- протягом січня 1978 року - лютого 1983 року, за які сплачено членські внески, згідно з профспілковим квитком № 48097154 від 10 вересня 1977 року. На титульному аркуші профспілкового квитка заповненого російською мовою відсутня печатка профспілкової організації. Зазначено скорочено по батькові російською мовою «Ал-др», украхнською мовою «Олекс-др», що не відповідає паспортним даним особи;
- з 12 жовтня 1979 року по 28 лютого 1981 року згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 12 жовтня 1979 року, оскільки не співпадає у часі дата звільнення (28.02.1981) з датою наказу на звільнення (08.01.184), в підставах внесення зпису;
- з 11 дистопада 1989 року по 12 вересня 1991 року, згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 12 жовтня 1979 року, оскільки в підставах внесення запису не зазначену повну дату протоколу на прийняття, зазначено лише рік - 1989;
- на території російської федерації з 14 квітня 2000 року по 30 листопада 2000 року, згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 12 жовтня 1979 року, оскільки з 01 січня 2023 року російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року. В зв'язку з цим, до страхового стажу зараховуються період роботи на території РРФСР по 31 грудня 1991 року;
- наявна інформація про державну реєстрацію на ведення підприємницької діяльності з 17 червня 2003 року по 16 червня 2014 року. До страхового стаду не зараховано період ведення підприємницької діяльності червня - грудня 2003 року, оскільки відсутня інформація про систему оподаткування та про сплату страхових внесків. Документи, передбачені пунктом 4 4 Порядку № 637 не надано.
Згідно наданої суду копії трудової книжки НОМЕР_1 , трудова книжка 12 жовтня 1979 року видана на ім'я (мовою оригіналу) « ОСОБА_2 », в подальшому, до неї були внесені зміни у зв'язку зі зміною прізвища на « ОСОБА_3 », а в подальшому на « ОСОБА_4 ».
Згідно записів трудової книжки №№ 2-4 позивач прийнята на поваром 4 розряду ресторану «Дорожній Огонек» ресторану автостанції м. Стаханова (наказ № 86-ок від 11 жовтня 1979 року); на підставі наказу № 82 від 06 листопада 1979 року встановлений третій розряд повара; з 28 лютого 1981 року звільнена за переведенням до Стаханівського комбінату громадського харчування у посаді повара 3 розряду ресторану «Дорожний огонек» у зв'язку з ліквідацією ресторана автостанції м. Стаханова, підставою внесення вказаного запису зазначено (мовою оригіналу): «Пр. № 3 от 08.01.84».
Також, у трудову книжку внесено запис № 5 про те, що з 01 березня 1981 року на підставі наказу № 42а від 05 березня 1981 року позивач прийнята на роботу до Стаханівського комбінату громадського харчування за переведенням поваром 3 розряду ресторану «Дорожний огонек».
V. Оцінка суду.
Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, наведеними учасниками справи, суд дійшов таких висновків.
Згідно пункту 3 частини першої статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд, при вирішенні даної справи, керується нормами законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних правовідносин.
Пунктом шостим частини першої статті 92 Конституції України визначено, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Згідно із преамбулою Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV, який набув чинності з 01 січня 2004 року (далі - Закон України від 09 липня 2003 року № 1058-IV), цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Згідно з частиною першою статті 9 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-ІV в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до статті 1 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Таке ж визначення містить частина перша статті 24 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV, згідно якої страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з частиною другою статті 24 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
У частині четвертій статті 24 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV зазначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно частини першої статті 26 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років.
Так, приписами статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ (далі - Закон України від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ) визначено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Статтею 62 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637).
Відповідно до пункту 1 Порядку № 637 Основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Тобто основним документом, який підтверджує наявний стаж роботи є трудова книжка, а інші документи приймаються до уваги виключно у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Згідно з пунктом 3 Порядку № 637 За відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Наведене в сукупності свідчить, що основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені або зазначені неточні відомості про роботу працівника у певний період, то для підтвердження трудового стажу приймаються інші документи, на підставі яких можна дійти висновку, де і протягом якого періоду працював працівник. Ці документи можуть бути видані роботодавцем (його правонаступником), архівними установами, до яких передано документи з особового складу для зберігання. Якщо є можливість підтвердити трудовий стаж даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, то використовуються ці відомості.
Тобто надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Така позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі № 234/13910/17, від 07 березня 2018 року у справі № 233/2084/17 та від 25 квітня 2019 року у справі № 159/4178/16-а.
Суд наголошує, що спірні правовідносини у даній справі виникли у зв'язку з не зарахуванням відповідачем при розгляді заяви про призначення пенсії за віком від 09 серпня 2022 року періоду роботи позивача з 12 жовтня 1979 року по 28 лютого 1981 року, оскільки у трудовій книжці не співпадає дата звільнення у часі (28.02.1981) з датою наказу про звільнення (08.01.84).
Так, порядок ведення трудових книжок на момент заповнення трудової книжки померлого ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) було врегульовано Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, від 20 червня 1974 року № 162, затвердженою постановою Держкомпраці СРСР (далі - Інструкція № 162).
Пунктом 1 Інструкції № 162 визначалося, що питання, пов'язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання та обліку, регулюються постановою Ради Міністрів СРСР та ВЦСПС від 06 вересня 1973 року № 656 Про трудові книжки працівників та службовців (далі - Порядок № 656) та цією Інструкцією.
Відповідно до пункту 1 Порядку № 656 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників і службовців. Трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій, які працювали понад 5 днів, у тому числі на сезонних і тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Пунктом 2.3 Інструкції № 162 визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Наведене в сукупності свідчить, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення особи його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на загальних підставах.
Наведене узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 21 лютого 2018 року у справі № 687/975/17, висновки якого мають враховувати суди відповідно до положень частини п'ятої статті 242 КАС України.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для не врахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Як вже було зазначено судом, у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 вказано, що позивач з 12 жовтня 1979 року прийнята на поваром 4 розряду ресторану «Дорожній Огонек» ресторану автостанції м. Стаханова (наказ № 86-ок від 11 жовтня 1979 року); на підставі наказу № 82 від 06 листопада 1979 року встановлений третій розряд повара; з 28 лютого 1981 року звільнена за переведенням до Стаханівського комбінату громадського харчування у посаді повара 3 розряду ресторану «Дорожний огонек» у зв'язку з ліквідацією ресторана автостанції м. Стаханова, підставою внесення вказаного запису зазначено (мовою оригіналу): «Пр. № 3 от 08.01.84», а вже з 01 березня 1981 року прийнята на роботу до Стаханівського комбінату громадського харчування згідно наказу № 42а від 05 березня 1981 року.
Отже, згідно із записами трудової книжки позивач в період з 12 жовтня 1979 року по 28 лютого 1981 року працювала у ресторані автостанції м. Стаханова.
Суд зазначає, що трудова книжка позивача містить всі необхідні записи про спірний період роботи, які засвідчені печаткою роботодавця та дають можливість встановити дату прийняття та звільнення з роботи, місце роботи та накази на підставі яких позивач була прийнята на таку роботу за спірний період.
На переконання суду, інформація, яка внесена до трудової книжки дає можливість встановити місце роботи, посаду та період роботи позивача. А тому не вірне зазначення в підставах про звільнення дати наказу, як « 08.01.84» у трудовій книжці не може бути підставою не врахування до страхового стажу періоду роботи з 12 жовтня 1979 року по 28 лютого 1981 року.
Таким чином, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.
Отже певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідних періодів роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Таким чином, відмова відповідача у зарахуванні до страхового стажу період роботи позивача з 12 жовтня 1979 року по 28 лютого 1981 року є протиправною, оскільки цей період роботи підтверджується трудовою книжкою позивача, а недолік на який послався відповідач в оскаржуваному рішенні носить формальний характер.
Суд також враховує, що позивач вжила усіх можливих заходів для підтвердження трудового стажу у ресторані автостанції м. стаханова, звернувшись до Державного архіву Луганської області, який на запит позивача зазначив, що надати відповідь по суті немає можливості, оскільки ресторан автостанції м. Стаховано розташовувався у м. Кадіївка (до 2016 року м. Стаханов), на сьогодні, на тимчасово непідконтрольній українській владі території.
Частиною другою статті 9 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Аналізуючи вищевикладене та надані докази у їх сукупності, суд доходить висновку про наявність у позивача права на зарахування до страхового стажу її періоду роботи у ресторані автостанції м. Стаханова з 12 жовтня 1979 року по 28 лютого 1981 року, відповідно, про доцільність виходу за межі позовних вимог та визнання протиправним й скасування рішень відповідача від 17 серпня 2022 року № 104350004193 в частині незарахування до страхового стажу позивача вказаного періоду роботи, залишивши без задоволення позовні вимоги в частині визнання протиправною відмови відповідача, оскільки судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що останнім прийнято рішення, тобто, індивідуальний акт, який стосується прав позивача.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити нарахування пенсії, суд зазначає таке.
Частиною другою статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Статтею 58 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
Отже, суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, та на свій розсуд розраховувати пільговий та страховий стаж позивача.
Пункт 4.7 Порядку № 22-1 визначає, що саме орган, що призначає пенсію повинен всебічно, повно і об'єктивно розглянути всі подані документи, після чого установити наявність чи відсутність права особи на одержання пенсії.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 04 квітня 2019 року у справі № 204/362/17, вказано, що єдиним органом, до повноважень якого належить вирішення питання щодо наявності чи відсутності у особи права на призначення пенсії, є територіальний орган Пенсійного фонду, до якого особа звернулася із відповідною заявою. При цьому за наслідками розгляду заяви пенсійний орган повинен прийняти відповідне рішення, яке повинно бути вмотивованим. У цій же справі Верховний Суд вказав, що відповідач, відмовляючи позивачу у призначенні пенсії, не надав оцінку відомостям, наявним або відсутнім у трудовій книжці позивача, в той час як суд, як орган уповноважений виключно на перевірку законності та обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень, позбавлений можливості приймати таке рішення, оскільки це буде свідчити про перебирання на себе судом повноважень, наданим виключно органам Пенсійного фонду.
Частиною другою статті 245 КАС України визначено повноваження суду у разі задоволення позову прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, а також застосувати інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Згідно частини другої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи, що відповідачем, окрім незарахування до страхового стажу періоду роботи з 12 жовтня 1979 року по 28 лютого 1981 року, не зараховано ще й інші періоди роботи, які не є предметом спору у даній справі, суд вважає передчасними позовні вимоги останньої в частині зобов'язання здійснити нарахування пенсії та доходить висновку про необхідність виходу за межі позовних вимог й вважає за доцільне зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком згідно статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 серпня 2022 року, з урахуванням висновків суду у даній адміністративній справі.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідно частини другої статті 2 КАС України справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неу24переджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
VI. Судові витрати.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд, керуючись частиною третьою статті 139 КАС України, вважає за доцільне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 2 на користь позивача понесені нею судові витрати у розмірі 605,60 грн.
Керуючись статтями 132, 139, 143, 242-246, 255, 260-263, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (08500, Київська область, місто Фастів, вулиця Саєнка Андрія, будинок 10, код ЄДРПОУ 22933548), про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії від 17 серпня 2022 року № 104350004193.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати до страхового стажу, що дає право на пенсію за віком, період роботи ОСОБА_1 з 12 жовтня 1979 року по 28 лютого 1991 року.
4. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 09 серпня 2022 року, з урахуванням висновків суду в даній адміністративній справі.
5. У задоволенні інших позовних вимог - відмовити.
6. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області понесені нею судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 605,60 грн (шістсот п'ять гривень 60 копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Жук Р.В.