05 листопада 2025 року м. Київ справа №320/3569/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жука Р.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві
про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії
І. Зміст позовних вимог.
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач), в якому просить суд
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, які полягають у поновленні процедури стягнення 20% пенсії позивача, протиправними;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві припинити дії, які полягають у поновленні процедури стягнення 20% пенсії ОСОБА_1 .
ІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначає, що він перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
З 30 квітня 2002 року позивача було переведено на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність».
В 2016 році позивач отримав лист від відповідача, в якому зазначалось, що, з 18 серпня 2015 року відбувся перерахунок пенсії та призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», також у листі зазначено, що з суми пенсії щомісячно стягуватиметься 20% пенсії в рахунок переплати.
Крім того, у листі було зазначено, що починаючи з 01 січня 2003 року по 31 липня 2015 року в мене виникла переплата пенсії в сумі 34 212,25 грн.
У зв'язку з чим, позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права, рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 29 жовтня 2018 року у справі № 761/5941/17 позовні вимоги були задоволені, а постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2019 року у справі № 761/5941/17 рішення Шевченківського районного суду міста Києва скасовано, у задоволенні позову відмовлено.
Крім того, позивач вказує, що відповідач припинив стягнення 20% його пенсії у 2017 році, а з серпня 2023 року знову розпочав стягнення.
Позивач з вказаними діями відповідача не погоджується, з огляду на те, що, на його переконання, він мав право працювати після виходу на пенсію, а переплати наукової пенсії бути не могло.
Позивач стверджує, що він працював в Державному інформаційно-обчислювальному центрі «Модуль» в період з 01 січня 2003 року по 01 січня 2008 року, а в період з 01 січня 2008 року по 31 липня 2015 року не працював.
Також позивач вказує, що оскільки з 01 січня 2004 року страховий стаж зараховується за умови сплати страхових внесків, оскільки трудові відносини з державним інформаційно-обчислювальним центром «Модуль» були оформлені офіційно, роботодавець сплачував за нього страхові внески, проте, відповідач про це дізнався лише в 2015 році, на переконання позивача, відповідач сам мав дізнатись про факт його роботи, а тому факту зловживань з боку позивача, як він вважає, не має.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог представник відповідача послався на те, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві з 04 лютого 1998 року. Пенсія була призначена по інвалідності відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення».
З 30 квітня 2002 року позивача переведено на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» згідно поданої заяви та наданої копії трудової книжки із записом про звільнення з роботи з 22 квітня 2002 року, на підставі чого позивачу було призначено пенсію як непрацюючому пенсіонеру.
З 19 серпня 2015 року переведено на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на підставі заяви та додаткових документів.
За результатами опрацювання наданих позивачем документів було встановлено факт працевлаштування за сумісництвом без внесення даних до трудової книжки з 01 січня 2003 року по 31 грудня 2006 року.
Оскільки позивачем своєчасно не повідомлено Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо працевлаштування у січні 2003 року, відповідачем прийнято рішення про переплату пенсії № 554 від 15 травня 2016 року за період з 01 січня 2003 року по 31 липня 2015 року.
У зв'язку з оскарженням вказаного рішення відповідачем, відповідно до розпорядження Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві № 338 від 08 червня 2017 року утримання переплати пенсії було припинено до прийняття рішення Шевченківським районним судом міста Києва.
Крім того, у відзиві на позовну заяву зазначено, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2019 року у справі № 761/5941/17 у задоволенні позову позивача відмовлено, а ухвалою Верховного Суду у відкритті касаційного провадження відмовлено, у зв'язку з чим, листом від 19 серпня 2022 року № 17731-16142/Г-05/8-2600/22 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повідомило позивача, що залишок невідшкодованої суми переплати пенсії за період з 01 січня 2007 року по 31 липня 2015 року становить 32 576,53 грн, а листом від 21 червня 2023 року № 20972-19488/Г-05/8-2600/23 - про відновлення відрахування залишку переплати пенсії з 01 серпня 2023 року у розмірі 20% від розміру пенсії згідно з постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2019 року у справі № 761/5941/17.
Таким чином, на переконання представника відповідача, дії відповідача є правомірними.
Не погоджуючись з доводами представника відповідача, позивач у відповіді на відзив на позовну заяву послався на аналогічні обставини тим, що викладені у позовній заяві, а також просив визнати відповідача винним у порушенні ним статті 6 Закону України № 1788-ХІІ, статті 24 Закону України № 1646-ІІІ, статті 50 Закону України № 1058-IV; зобов'язати відповідача повернути позивачеві безпідставно стягнені з нього суми пенсій згідно з пунктом 2 статті 107 Закону України № 1058-IV та зобов'язати відповідача компенсувати позивачеві вимушено понесені ним судові витрати в сумі 10 340 грн.
ІІІ. Заяви (клопотання) учасників справи інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2024 року позовна заява ОСОБА_1 залишена без руху та останньому наданий строк для усунення недоліків.
Позивачем 06 березня 2024 року подано заяву про усунення недоліків разом з документом, що підтверджує звільнення його від сплати судового збору.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26 березня 2024 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Копія вказаної ухвали суду від 26 березня 2024 року разом з копією позовної заяви та доданими до неї документами отримані уповноваженою особою відповідача 09 квітня 2024 року безпосередньо в приміщенні суду, про що свідчить наявна в матеріалах справи відповідна розписка.
Від Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві 09 травня 2025 року на адресу суду надійшли належним чином засвідчені копії матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 .
Пунктом 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Враховуючи вимоги статті 263 КАС України судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Згідно з частиною другою статті 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Статтею 258 КАС України визначено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
ІV. Обставини встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає таке.
Згідно частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Так, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2019 року у справі № 761/5941/17 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/79956226) встановлено такі обставини:
«…З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Центральному об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Позивачем від відповідача отримано лист від 28.03.2016 № 649, в якому зазначалось, що починаючи з 01.01.2003 по 31.07.2015 в позивача виникла переплата пенсії в сумі 34 212, 25 грн. Про факт переплати свідчить лист управління з координації та контролю за виплатою пенсій головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 17.12.2015 № 1527, від 02.02.2016 № 129, від 22.03.2016 № 453. Відповідач запропонував позивачу сплатити вищевказану суму у добровільному порядку.
ОСОБА_1 звернувся за роз'ясненням до відповідача та в червні 2016 року отримав відповідь від 24.05.2016 № 180\2-156, в якій була зазначена та ж інформація, яку позивач отримав раніше з листа від 28.03.2016 № 649.
Листом від 23.01.2017 № 4163/16 відповідач повідомив, що з позивача утримується переплата щомісяця по 20% до повного погашення.»
Зважаючи, що позивач не повідомив відповідача про те, що він з 01 січня 2003 року був працевлаштований до державного інформаційно-обчислювального центру «Модуль, тобто належав до категорії зайнятого населення, Шостий апеляційний адміністративний суд дійшов висновку про зловживання з боку пенсіонера, у зв'язку із чим в Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві відповідно до статті 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» були правові підстави для винесення рішення про утримання надміру виплачених сум пенсії, відповідно, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2019 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
З наданих суду копій матеріалів пенсійної справи позивача вбачається, що 19 серпня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з заявою про призначення йому пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в якій у тому числі зазначив, що зараз отримує пенсію по інвалідності згідно Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», до якої додав з-поміж інших документів копію контракту з асоціацією «Лісові ресурси» (ТК-18) від 01 грудня 2005 року, копію уточнюючої довідки асоціації «Лісові ресурси» № 09/04-360 від 31 жовтня 2010 року, копію листа Мінпромполітики України від 24 липня 2007 року.
Судом також встановлено, що позивач не заперечує факту свого працевлаштування під час отримання пенсії, як непрацюючий пенсіонер, з 01 січня 2003 року по 01 січня 2008 року в Державному інформаційно-обчислювальному центрі «Модуль».
Судом також встановлено, що відповідачем було прийнято рішення про переплату пенсії № 554 від 15 травня 2016 року, а у зв'язку з оскарженням вказаного рішення позивачем у судовому порядку, відповідно до розпорядження Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві № 338 від 08 червня 2017 року утримання переплати пенсії було припинено до прийняття рішення Шевченківським районним судом міста Києва.
Згідно наявної в матеріалах справи копії службової записки від 02 червня 2023 року № 17114/03-16 встановлено, що позивач з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2006 року працював за сумісництвом без внесення даних до трудової книжки.
V. Оцінка суду.
Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, наведеними учасниками справи, суд дійшов таких висновків.
Закон України «Про загальнобов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України «Про загальнобов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV , пенсійні виплати - грошові виплати в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, що здійснюються у вигляді пенсії, довічної пенсії або одноразової виплати; пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Суд зазначає, що у разі працевлаштування або звільнення з роботи пенсіонер протягом 10 днів має повідомити про цей факт органи Пенсійного фонду.
Відповідна вимога міститься у пункті 3 частини другої статті 16 Закону України «Про загальнобов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV.
У відповідності до пункту 2.4 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року № 22-1, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Порядок № 22-1), пенсії за вислугу років призначаються у разі звільнення з роботи, що дає право на цей вид пенсії. У разі зарахування після призначення пенсії за вислугу років на роботу, яка дає право на цей вид пенсії, виплата пенсії припиняється і поновлюється з дня, що слідує за днем звільнення з роботи.
Пункт 2.5 Порядку № 22-1 визначає, що у разі працевлаштування (навчання) особи, якій призначено пенсію, такою особою протягом 10 днів надається органу, що призначає пенсію, довідка про прийняття на роботу (навчання).
Наведене в сукупності свідчить, що на позивача чинним законодавством покладено обов'язок повідомляти орган, що призначає пенсію, про працевлаштування протягом 10 днів з моменту виникнення таких обставин з одночасним наданням підтверджуючих документів.
Факт працевлаштування позивача сторонами у справі визнається, що відповідно до вимог частини першої статті 78 КАС України не потребує доказуванню.
У справі, що розглядається, необхідним є встановлення факту переплати пенсії внаслідок неповідомлення позивачкем про його працевлаштування на посаді, яка дає право на виплату пенсії за Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність»
Позивач визнає ту обставину, що у встановлений законодавцем строк (протягом десяти днів з моменту виникнення обставин) не повідомив пенсійний орган про працевлаштування, проте, заперечує, що мав вчиняти такі дії.
Суди зазначає, що доказів повідомлення позивачем орган, що призначає пенсію про працевлаштування на посаді, яка дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», матеріали справи не містять.
Доводи позивача про те, що відповідач мав самостійно перевірити сплату страхових внесків роботодавцем, не можуть бути взяті за основу при розгляді даної адміністративної справи, оскільки вказані обставини суд не свідчать про вчинення пенсіонером дій із повідомлення органу, що призначає пенсію, про працевлаштування, у спосіб, встановлений законодавцем.
Порядок утримання надміру виплачених сум пенсій та відрахування з пенсій визначено статтею 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV, згідно із частиною першою якої суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.
Механізм повернення коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, регулюється Порядком повернення сум пенсій, виплачених надміру, та списання сум переплат пенсій, що є безнадійними до стягнення, затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України від 21 березня 2003 року № 6-4 (далі - Порядок № 6-4).
За визначенням, наведеним у пункті 1 Порядку № 6-4, переплата пенсії - сума пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат до пенсій), виплачена з різних причин понад розмір, визначений законодавством;
Пунктом 3 вказаного Порядку передбачено, що суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України чи в судовому порядку відповідно до статті 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV.
Рішення про стягнення приймає територіальний орган Пенсійного фонду України, в якому пенсіонер перебуває на обліку як одержувач пенсії.
Суд зазначає, що для правильного вирішення питання про утримання надміру сплачених сум пенсії орган, що уповноважений призначати пенсії, має достеменно встановити факт переплати пенсії у зв'язку із поданням недостовірних відомостей, що враховуються при її обчисленні, та з чиєї вини нараховано суми соціальних виплат у розмірі, що суперечить вимогам Закону.
Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 20 травня 2019 року у справі № 489/205/16-а та від 03 жовтня 2019 року у справі № 487/3380/16-а.
Матеріалами справи підтверджено, зокрема, заявами позивача, поданими ним до органу Пенсійного фонду України, що позивач був працевлаштований, інформацію про працевлаштування відповідачу у встановлений законом спосіб та терміни не повідомив, що в силу приписів статті 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV є підставою для стягнення виплачених надміру сум пенсій, відтак, позовні вимоги є необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідно частини другої статті 2 КАС України справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
VI. Судові витрати.
Оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено, підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат та компенсації судових витрат за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, відсутні.
Керуючись статтями 132, 139, 143, 242-246, 255, 260-263, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 16, код ЄДРПОУ 42098368) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Жук Р.В.