06 листопада 2025 року м. Київ справа №640/11612/21
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Білоноженко М.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МІШЕМ» до Головного управління ДПС у Київській області, як відокремлений підрозділ ДПС України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «МІШЕМ» (08130, Київська обл, Києво-Святошинський район, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Львівська, б.3, офіс 46, код ЄДРПОУ 40121960) звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Головного управління ДПС у Київській області, як відокремлений підрозділ ДПС України (03151, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, 5а, код ЄДРПОУ ВП 44096797), в якому просить суд:
-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 29.04.2021 №79140717;
-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 17.02.2021 №21430717.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є незаконними та підлягають скасуванню, оскільки контролюючим органом грубо порушено визначені Податковим Кодексом України правила прийняття таких рішень. На думку позивача, ним було документально підтверджено взаємовідносини із зазначеними в акті перевірки контрагентами, тому висновки відповідача за результатами перевірки є хибними.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.12.2021 позов ТОВ «МІШЕМ» задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області №79140717 від 29 квітня 2021 року, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області №21430717 від 17 лютого 2021 року, вирішено питання щодо стягнення судових витрат.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 червня.2022 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області залишено без задоволення, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 грудня 2021 року - залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 19 грудня 2023 року касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області задоволено частково, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 грудня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 червня 2022 року у справі №640/11612/21 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції - Київського окружного адміністративного суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями Київського окружного адміністративного суду, справу №640/11612/21 передано до розгляду судді Білоноженко М.А.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2024 року справу прийнято до свого провадження суддею Білоноженко М.А.
Відповідач, не погоджуючись із доводами позивача, надав відзив на позовну заяву, в якому вказав, що за результатами проведеної перевірки встановлено, що взаємовідносини між позивачем та його контрагентами відбувались без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, завищення податкового кредиту з податку на додану вартість, і, як наслідок, несплати податків. Зауважив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є обґрунтованими і скасуванню не підлягають.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04 червня 2024 року суд перейшов до розгляду справи за правилами загального позовного провадження в судовому засіданні.
Ухвалою суду від 16 липня 2024 року закрито підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду по суті.
В судовому засіданні 17.09.2024, з урахуванням позиції представників сторін, суд вирішив подальший розгляд справи здійснювати у письмовому провадженні.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
На підставі п.п.19-1.1.6 п.19-1 ст.191, п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.8 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, направлення від 22.12.2020 №1233 та наказу ГУ ДПС у Київській області від 17 грудня 2020 року №1879, проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариство з обмеженою відповідальністю "МІШЕМ» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за жовтень 2020 у податковій декларації з податку на додану вартість від 07.12.2020 №9321992734 від'ємного значення з податку на додану вартість.
За результатами перевірки складено акт документальної позапланової виїзної перевірки від 06.01.2021 за №9/10-36-07-17/40121960 та встановлено порушення позивачем вимог:
-п. 198.1, п.198.2, п.198.3, 198.6 ст.198 та п.201.1, 201.7, 201.10, 201.11 ст.201 ПК України, що виявилось у завищенні від'ємного значення з ПДВ, що зараховується до складу наступного звітного періоду, на суму 329 287 грн;
- п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198 та п.201.1, 201.7, 201.10, 201.11 ст.201 ПК України, оскільки позивачем занижено податкове зобов'язання з ПДВ до сплати на суму 981 805 грн.
На підставі висновків акту перевірки, ГУ ДПС у Київській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 17.02.2021 №21450717 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 472 707,50 грн. (основний платіж 981 805,00 грн., штрафні санкції - 490 902,50 грн) та №21430717 про зменшення розміру від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на 329 287,00 грн.
Позивачем було подано скаргу на податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Київській області №21450717 та №21430717 від 17.02.2021 р. до Державної податкової служби України.
Рішенням про результати розгляду скарги від 21.04.2021 р. №9005/6/99-00-06-01- 03-06 скаргу ТОВ «МІШЕМ» частково задоволено, скасовано податкове повідомлення- рішення ГУ ДПС у Київській області від 17.02.2021 №21450717 в частині застосування штрафних санкцій, які перевищують розмір, визначений п. 123.1 п.123 ПК України, у редакції, що діє з 01.01.2021, а в іншій частині зазначене ППР та ППР ГУ ДПС у Київській області від 17.02.2021 №21430717 - залишено без змін.
За результатами прийнятого Рішення про результати розгляду скарги ДІІС України від 21.04.2021, ГУ ДПС у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення №791407017 від 29.04.2021 про зменшення суми податкового зобов'язання з 1 472 707,50 грн. до 1 079 985,50 грн.
Незгода позивача із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями зумовила його звернення до суду із даним позовом, при вирішенні якого суд виходить із наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються Податковим кодексом України (далі-ПК України в редакції чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин) який, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до ст. 134 ПК України, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду.
Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II ПК України.
Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/ орендарю.
Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього кодексу.
Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Не відносяться до податкового кредиту, у відповідності до вимог абзац.1 п.198.6 ст.198 ПК України, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 1 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон №996), первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Відповідно до ст. 1 Закону №996, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. З врахуванням цього судом досліджуються обставини правомірності формування позивачем податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, по господарських операціях, які стосуються спірних правовідносин.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07 липня 2022 року у справі №160/3364/19 зазначила, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Самі по собі такі обставини, як-от: лише наявність вироку щодо контрагента платника податків; лише факт порушення кримінального провадження відносно контрагента та отримання під час таких свідчень особи щодо не прийняття участі у створенні і діяльності підприємства; лише податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання; лише незначні помилки в оформленні первинних документів чи відсутність деяких із них - не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.
Вказана позиція підтримана у постанові Верховного Суду від 10.04.2025 по справі №160/25215/23.
Таким чином, докази у даній категорії справ, повинні розглядатись у сукупності.
Як вбачається зі змісту акту перевірки, висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між позивачем та контрагентами -ТОВ «РВ-18», ТОВ «МИКОЛАЇВБУДЦЕНТР», ТОВ «ПРАВІС ТАЙМ».
За період з 01.10.2020 по 31.10.2020 ТОВ «МІШЕМ» мав взаємовідносини з ТОВ «РВ-18».
Так, між ТОВ "РВ-18" (Продавець) та ТОВ "МІШЕМ" (Покупець) укладено Договір купівлі-продажу товару від 08.09.2020 №27/20, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність Покупця товар, а саме - «Щебінь фракція 5*20»; «Щебінь фракція»; «Пісок»; Купівля - продаж кожної партії здійснюється на підставі даного договору;
Продаж Товару за асортиментом і по кількості здійснюється Продавцем на основі письмової або усної заявки Покупця, згідно рахунка та накладної.
Якість Товару, що продається, повинна відповідати вимогам Державних стандартів України на даний вид Товару з дотриманням гарантійних термінів і підтверджуватись Сертифікатом відповідності на даний Товар.
Перевіркою встановлено, що відповідно до форми 1-ДФ ТОВ «РВ-18» за III квартал 2020 р., поданою 07.11.2020 за № 9290440848, на підприємстві працювало за трудовим договором - 8 осіб, з них працювало за цивільно-правовими договорами - 1 особа (звільнена з роботи - 31.08.2020).
Фінансову звітність малого підприємства за 2019 ТОВ «РВ-18» подано 25.02.2020 №9334680711, відповідно до якої встановлено відсутність основних засобів.
Фінансову звітність малого підприємства за звітні (податкові) періоди: І квартал, півріччя, 9 місяців 2020 - ТОВ «РВ-18» не подано.
Відповідно до форми № 20-ОПП, поданої 31.03.2020 №9066649401, в наявності є офіс (найменування об'єкта оподаткування - приміщення "Ельдорадо", місцезнаходження Рівненська обл., Костопільський р-н, м. Костопіль, вул. 8-го березня, буд. 6а) з видом права на об'єкт оподаткування - «право короткострокового користування, оренди або найму».
Проте, згідно з Єдиним реєстром податкових накладних (далі - ЄРПН) з 01.11.2019 (дата реєстрації платником ПДВ) придбання оренди офісних приміщень відсутнє, а також відсутні супутні платежі, що характерні для ведення будь-якої господарської діяльності, у т.ч. комунальні платежі, послуги зв'язку та ін.
Крім того, рішенням ГУ ДПС у Рівненській області від 23.11.2020 №7891 про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку - п. 8 Критеріїв, наголошено наступне: «Вбачаються ознаки ризиковості ведення діяльності ТОВ «РВ-18», а саме: реалізація щебеню невідомого погодження в кількості 27 012 тон та ненадання пояснень та документів щодо джерел походження товару; здійснення операцій з придбання нетипового товару у ТОВ «Західстот» (панелей JA SOLAR 410W у кількості 558 шт.), за наслідками яких ймовірно здійснило фіктивну реалізацію сонячних панелей для ТОВ «РВ-18», в зв'язку із чим неправомірно сформовано податковий кредит з ПДВ на суму 306 278,38 грн.».
Під час розгляду справи судом встановлено, що директору ТОВ "МІШЕМ" було вручено запит від 22.12.2020 №1/10-36-07-17 про надання належним чином завірених копій документів та пояснень по взаємовідносинах з ТОВ "РВ-18" за період з 01.10.2020 по 31.10.2020 року в термін до 23.12.2020 року.
Позивач зазначає, що ним було надано контролюючому органу всі наявні документи, що підтверджується листами-відповідями, із позначкою про їх прийняття.
Однак, суд зауважує, що під час перевірки ТОВ "МІШЕМ" не було надано документи щодо підтвердження їх права власності на придбаний товар (рахунки, накладні), інформацію щодо походження товару (паспорт, сертифікат відповідності), видаткова накладна, товарно-транспортні накладні, інші документи, що мають суттєве значення для встановлення факту господарських операцій із зазначеним контрагентом
Позивачем також не надано сертифікатів відповідності, що уможливлює встановлення походження та наявність відповідної якості товарів, яку ТОВ «РВ-18» продав на адресу позивача.
Відповідно до п. 44.6 ст. 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.
Відтак, суд не може брати до уваги документи, надані платником податків на підтвердження доводів про неправомірність прийнятого щодо нього за результатами перевірки рішення, які не були надані під час перевірки або протягом п'яти робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта перевірки, оскільки ці документи не відповідають вимозі щодо допустимості доказів у адміністративній справі.
Надання платником податків фінансово-господарських документів під час проведення перевірки є необхідною умовою підтвердження правомірності задекларованих платником показників податкового обліку. Обов'язок платника податків зберігати документи й надавати їх під час перевірки контролюючому органу кореспондує з компетенцією контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі документів. Ненадання платником податків документів на підтвердження задекларованих показників податкового обліку прирівнюється нормами пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України до їх відсутності.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.06.2022 року у справі №280/597/19, від 16.09.2025 по справі №380/8798/21.
Під час проведення перевірки відповідачем встановлено, що за результатами аналізу даних ЄРПН за період з 01.10.2020 по 31.10.2020 та в попередніх періодах ТОВ "РВ-18" не здійснював придбання та/або імпорт товарів (Пісок (Код УКТЗЕД 2505100000), Щебінь 0*40 (Код УКТЗЕД 2517101000)), реалізацію яких у подальшому було відображено у реєстрі виписаних податкових накладних на адресу ТОВ "МІШЕМ", що свідчить про відсутність доведення факту реалізації товару (Відсів, Щебінь фр. 2*5 та 5*10 (Код УКТЗЕД 2517101000)).
Згідно з даними ЄРПН ТОВ "РВ-18" у жовтні 2020 здійснював придбання запчастин та рідин до автомобілів, паливно-мастильні матеріали, спортивні тренажери.
Крім того, в матеріалах справи наявний лист слідчого управління ГУ ДФС у Рівненській області від 11.12.2020 р. №480/7/17-97-04-01 (вх. до ГУ ДПС у Київській області від 14.12.2020 №44502/9), яким повідомлено, що здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за фактом внесення в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи ТОВ "РВ-18" завідомо неправдивих відомостей, а також умисного подання для проведення такої реєстрації вказаних документів, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.І ст.205-1 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ТОВ "РВ-18" зареєстроване (створене) 19.09.2019 в Костопільській РДА Рівненської області, 12.06.2020 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено зміни в частині зміни засновника та керівника підприємства, яким став громадянин ОСОБА_1 . Разом з тим, в рамках кримінального провадження встановлено, що керівник ТОВ "РВ-18" ОСОБА_1 відношення до господарської діяльності товариства не має.
З огляду на вказані факти, суд вважає, що податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема, й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, що виключає можливість формування даних податкового обліку на підставі таких документів.
Таким чином, суд вважає обґрунтованими висновки відповідача про те, що ТОВ "МІШЕМ" здійснив перерахування коштів на адресу ТОВ "РВ-18" без мети здійснення господарської операції, тобто такої, яка пов'язана з рухом активів, зміною обставин або власного капіталу платника та відповідає змісту відображеному в складених платником податків договорах.
Під час проведення перевірки встановлено наявність господарських взаємовідносин між ТОВ «МІШЕМ» і ТОВ «МИКОЛАЇВБУДЦЕНТР».
Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ " МИКОЛАЇВБУДЦЕНТР" (Продавець) та ТОВ "МІШЕМ" (Покупець) було укладено Договір купівлі-продажу товару «Суміші асфальтобетонні дрібнозернисті» від 17.09.2020 №17/09.
Станом на 31.10.2020 згідно з карткою рахунку 631 у ТОВ "МІШЕМ" рахується кредиторська заборгованість по розрахунках із ТОВ "МИКОЛАЇВБУДЦЕНТР" (код за ЄДРПОУ 40984166) у розмірі 547 000,00 грн.
Згідно з даними ЄРПН ТОВ "МИКОЛАЇВБУДЦЕНТР" у жовтні 2020 здійснював придбання: згущене молоко, йогурти, напої, матраци, бітум, каучук, відсів, цемент, щебінь, автозапчастини, електроінструменти, побутову техніку, меблі, порошок мінеральний для асфальтобетонних сумішей, паливо, дошки, пісок та інше.
За результатами аналізу даних ЄРПН встановлено, що за період з 01.09.2020 по 31.10.2020 ТОВ МИКОЛАЇВБУДЦЕНТР" не здійснював придбання товарів (Суміші асфальтобетонні гар/теп, крупноз.тип Б, м2, Суміш a/б д/з гар.і теп що заст.у верх ш тип Б, суміші асфальтобетонні дрібнозернисті, тип Б, м2), реалізацію яких у подальшому було відображено у реєстрі виписаних податкових накладних на адресу ТОВ «МІШЕМ», в зв'язку із чим неможливо підтвердити факт реалізації товару.
Матеріалами перевірки встановлено, що згідно даних ЄРПН ТОВ "МИКОЛАЇВБУДЦЕНТР" у квітні-травні 2020 року здійснював придбання у ТОВ "ДОРЛІДЕР БЕТОН" (код за ЄДРПОУ 43036868) товару - «Суміші асфальтобетонні дрібнозернисті, тип Б, м2, але зазначений придбаний товар, враховуючи його технологічні характеристики при будівництві доріг, а саме високу температуру при укладанні покриття доріг, має обмежений період зберігання, що унеможливлює його використання у періоді взаємовідносин ТОВ "МИКОЛАЇВБУДЦЕНТР" з ТОВ "МІШЕМ". Також вище вказаний товар, був придбаний в недостатній кількості для поставки на адресу ТОВ "МІШЕМ" у вересні-жовтні 2020 року.
Крім того, під час перевірки ТОВ "МІШЕМ" не було надано документів щодо підтвердження їх права власності, інформацію щодо походження товару, придбаного у ТОВ «МИКОЛАЇВБУДЦЕНТР» (паспорт, сертифікат відповідності), договори оренди ТОВ "МІШЕМ" автомобілів, якими здійснювалось перевезення товарів, інші документи, що мають суттєве значення про факт господарських операцій із ТОВ "МИКОЛАЇВБУДЦЕНТР".
До того ж, рішенням ГУ ДПС у Миколаївській області від 09.11.2020 №43648 ТОВ «МИКОЛАЇВБУДЦЕНТР» зроблено висновок про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку - п. 8 Критеріїв, відповідно до якої вказується: «отримана інформація від Офісу Генерального прокурора щодо ухилення від сплати податків».
При цьому, позивачем під час розгляду справи не спростовано доводів податкового органу стосовно відсутності у контрагентів необхідних ресурсів для здійснення господарської діяльності в обсягах задекларованих показників
З огляду на встановлені обставини, суд вважає обґрунтованими висновки відповідача про те, що ТОВ "МІШЕМ" здійснив перерахування коштів на адресу ТОВ "МИКОЛАЇВБУДЦЕНТР " без мети здійснення господарської операції.
Щодо нереальності задокументованих господарських операцій між ТОВ «МІШЕМ» та ТОВ «ПРАВІС ТАЙМ», суд зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «МІШЕМ» придбавало у ТОВ «ПРАВІС ТАЙМ» товар за номенклатурою: портландцемент ПЦ ІІ/А-Ш-500Р-Н насипом.
Так, між ТОВ "ПРАВІС ТАЙМ» (Постачальник) та ТОВ "МІШЕМ" (Покупець) було укладено Договір поставки від 09.10.2020 №9/10/2020-1-БМ, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити і передати у власність Покупця будівельні матеріали за ціною, якістю та кількістю, що визначені даним Договором та/або Специфікаціями до даного Договору, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити Товар.
Проте, під час перевірки ТОВ "МІШЕМ" не надано копії документів, а саме: специфікацію №1 до Договору поставки, інформацію щодо походження товару (паспорт, сертифікат відповідності), договори оренди ТОВ "МІШЕМ" автомобілів, якими здійснювалось перевезення товарів, що мають суттєве значення про факт господарських операцій із ТОВ "ПРАВІС ТАЙМ", про що складено акт від 29.12.2020 №203/10-36-07-17.
Відповідно до матеріалів справи, в товаро-транспортних накладних, вказано, що транспортування товару портландцемент ПЦ ІІ/А-Ш-500Р-Н насипом, здійснювалось автомобілями - самоскидами, відповідно до п. 22.8 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363, із змінами та доповненнями, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за №128/2568 (надалі - Правила), а саме Правил перевезень цементу визначено, що під час перевезення цементу перевізники, вантажовідправники і вантажоодержувачі повинні вживати заходів щодо забезпечення цілості вантажу, не допускаючи попадання на цемент атмосферних опадів і його розпорошення.
Цемент перевозиться безтарним способом спеціалізованими автомобілями- цистернами, а також тарним способом (у мішках) автомобілями з бортовою платформою і брезентовим покриттям.
Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що ТОВ «МІШЕМ», як автомобільний перевізник не міг фактично здійснювати перевезення товару (Портландцемент ПЦ ІІ/А-Ш-500Р-Н насипом) самоскидами.
За результатами аналізу даних ЄРПН встановлено, що за період з 01.10.2020 по 31.10.2020 та в попередніх періодах ТОВ «ПРАВІС ТАЙМ» здійснював придбання Товарів (Портландцемент ПЦ ІІ/А-Ш-500Р-Н), у ТОВ »ЗУГ» (код ЄДРПОУ 43284564).
Згідно аналізу ЄРПН з 01.01.2020 встановлено, що ТОВ "ЗУГ" здійснював придбання товарів з різною номенклатурою: Напої, солодощі, побутову техніку, засоби гігієни, побутові товари та інше.
ГУ ДПС у Львівській області було прийнято рішення від 30.12.2020 № 55847 про відповідність ТОВ »ЗУГ» (код ЄДРПОУ 43284564) - платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку - п. 8 Критеріїв, відповідно до якого зазначається: у контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції".
Згідно даних ЄРПН встановлено, що ТОВ "ЗУГ" у жовтні 2020 року здійснював придбання товарів (Портландцемент ПЦ ІІ/А-Ш-500Р-Н) у ТОВ "ОЛ-CEP" (код ЄДРПОУ 43051540)
Відповідно до форми 1-ДФ ТОВ «ОЛ-СЕР» за III квартал 2020, поданою 27.10.2020 за № 9279309951 (працювало за трудовим договором - 4 особи, з них 2 особи прийнято на роботу 01.09.2020).
ГУ ДПС у Львівській області прийнято рішення від 30.11.2020 № 52187 про відповідність ТОВ «ОЛ-СЕР» (код ЄДРПОУ 43051540) - платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку - п. 8 Критеріїв, відповідно до якого зазначено: "наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час Виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній розрахунку коригування наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній / розрахунку коригування".
Згідно з даними ЄРПН ТОВ "ОЛ-СЕР" у серпні-жовтні 2020 здійснював придбання: засоби гігієни, овочі, напої, фрукти, арматура, побутова техніка, кава, щебінь, легкові автомобілі, корми для тварин та інше.
Таким чином, судом встановлено та підтверджено матеріалами перевірки, що ТОВ «ПРАВІС ТАЙМ» виписувало накладні на товари, роботи (послуги), які ним не придбавались та не реалізовувались в подальшому по ланцюгу постачання.
Презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об'єктивно відтворюють господарські операції, що є об'єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов'язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов'язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення, як неправомірного. У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до встановленого частиною 1 ст. 77 КАС України, обов'язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов'язку.
Сам факт наявності у позивача податкових, чи видаткових накладних, інших документів з посиланням на поставку товарів (послуг), виписаних від імені постачальника, не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах.
Вказана правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 23.02.2024 у справі № 813/1777/16, від 03.07.2025 по справі № 823/730/18.
Враховуючи сукупність встановлених вище обставин справи, суд дійшов висновку про відсутність факту здійснення реальних господарських операцій між позивачем і ТОВ «РВ-18», ТОВ «МИКОЛАЇВБУДЦЕНТР», ТОВ «ПРАВІС ТАЙМ», а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 17.02.2021 №21430717, від 29.04.2021 №79140717 є правомірними та скасуванню не підлягають.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
В силу норми ч. 2 ст. 19 Конституції України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати у зв'язку із відмовою у задоволенні позову не підлягають відшкодуванню.
З урахуванням викладеного, керуючись положеннями статей 2, 7, 9, 11, 44, 72-78, 79, 194, 241-246, 250, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Мішем» (08130, Київська обл, Києво-Святошинський район, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Львівська, б.3, офіс 46, код ЄДРПОУ 40121960) відмовити повністю
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Білоноженко М.А.