06 листопада 2025 року справа №640/38252/21
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Білоноженко М.А., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України, третя особа - Державне підприємство «Інформаційно-іміджевий центр» Міністерства освіти і науки України про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити дії -
ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Міністерства освіти і науки України (01135, м. Київ, пр. Перемоги, 10, код ЄДРПОУ 38621185), третя особа - Державне підприємство «Інформаційно-іміджевий центр» Міністерства освіти і науки України (02121, м. Київ, Харківське шосе, 210, код ЄДРПОУ 35198441), в якому просить суд:
- визнати протиправним дії Міністерства освіти і науки України щодо невизнання в Україні документа про середню освіту - свідоцтва № N/2 1684891 про здобуття ОСОБА_3 (паспорт громадянина Ісламської Республіки Іран НОМЕР_1 , національний ID №274-099351-1) середньої освіти, виданого 13.07.2012 Міністерством освіти Ісламської Республіки Іран;
- зобов'язати Міністерство освіти і науки України прийняти рішення про визнання в Україні свідоцтва про здобуття ОСОБА_3 (паспорт громадянина Ісламської Республіки Іран НОМЕР_2 , національний ID №274-099351-1) середньої освіти № N/2 1684891, виданого 13.07.2012 Міністерством освіти і виховання Ісламської Республіки Іран та на підставі такого рішення видати ОСОБА_3 відповідне свідоцтво.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване рішення є необґрунтованим, протиправним та таким, що порушує права позивача на здобуття освіти та працевлаштування в Україні. Зауважив, що рішення про невизнання документа про здобуття середньої освіти приймається компетентним органом в тому випадку, якщо навчальний заклад не є офіційно визнаним державою, до системи освіти якої такий заклад належить (в системі освіти якої він функціонує), а не державою, на території якої він провадить свою діяльність (на території якої фізично знаходиться).
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.01.2022 відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Законом України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13 грудня 2022 року №2825-ІХ було постановлено ліквідувати Окружний адміністративний суд міста Києва. Крім того установлено, що з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя. До початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом. Окружний адміністративний суд міста Києва невідкладно, протягом десяти робочих днів, передає судові справи, які перебувають у його володінні, до Київського окружного адміністративного суду.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2024 року справу прийнято до свого провадження суддею Білоноженко М.А.
Відповідач, не погоджуючись із доводами позивача, надав відзив на позовну заяву, в якому вказав, що у мережі закладів освіти міста Києва приватна школа Ісламської Республіки Іран відсутня, відтак, відмова у визнанні документу про освіту -Свідоцтва про здобуття середньої освіти № N/2 1684891, виданого Міністерством освіти та виховання (Ісламська Республіка Іран), є законною.
Третя особа - Державне підприємство «Інформаційно-іміджевий центр» Міністерства освіти і науки України надала письмові пояснення відносно предмету спору, в яких зазначила, що вважає оскаржуване рішення законним і обґрунтованим, оскільки МОН приймає рішення про відмову у визнанні поданого документу про освіту у разі, зокрема, якщо документ про освіту виданий освітньою установою, яка не є офіційно визнаною в системі освіти держави, в якій вона функціонує.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
У 2012 році позивач закінчив навчання в іранській середній школі №12726301 (Київ,Україна) та отримав свідоцтво про здобуття середньої освіти № НОМЕР_3 (видане 13.07.2012 Міністерством освіти Ісламської Республіки Іран).
Після закінчення в 2021 році навчання у Національному медичному університеті імені О.О. Богомольця (Київ, Україна), з метою отримання диплому про здобуття вищої освіти та подальшого працевлаштування в Україні, 19.05.2021 позивач у порядку, передбаченому розділом IV Порядку визнання в Україні документів про середню, середню професійну, професійну освіту, виданих навчальними закладами інших держав (затверджений наказом Міністерства освіти і науки України від 05 травня 2015 року № 504; зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27 травня 2015 року за № 615/27060), звернувся із заявою до відповідача, як компетентного органу, про здійснення процедури визнання в Україні свідоцтва про здобуття середньої освіти № H/2 1684891, виданого 13.07.2012 Міністерством освіти Ісламської Республіки Іран.
Позивачем разом із вказаною заявою було надано відповідачу необхідні для проведення процедури визнання документи, передбачені п. 2 розділу IV Порядку, а саме:
1) application form від 19.05.2021;
2) згода на обробку персональних даних від 19.05.2021;
3) копія та переклад українською мовою свідоцтва № N/2 1684891 від 13.07.2012 про здобуття позивачем середньої освіти;
4) копія паспорта позивача Z96221692 від 02.06.2017;
5) копія свідоцтва № H/2 1684891 від 13.07.2012 про здобуття позивачем середньої освіти;
6) копія резюме учбового досвіду позивача та Тимчасового свідоцтва про закінчення середньої освіти з перекладом.
За результатами розгляду поданої позивачем заяви і доданих до неї документів, 16.09.2021 відповідачем було прийнято рішення, яке оформлено документом за № N-18166-21 "Повідомлення щодо результату процедури визнання в Україні іноземного документа про освіту».
У Рішенні вказано, що Іранська середня школа в місті Києві, в якій позивач здобував середню освіту, не отримувала ліцензію на право здійснення освітньої діяльності у сфері повної загальної середньої освіти.
У зв'язку із вказаною обставиною, на підставі підпункту 1 пункту 2 Розділу VI Порядку позивачу відмовлено у визнанні в Україні свідоцтва про здобуття середньої освіти № N/2 1684891, виданого 13.07.2012 Міністерством освіти Ісламської Республіки Іран.
Вважаючи вказане рішення протиправним, позивач звернувся до суду із даним позовом, при вирішенні якого суд виходить із наступного.
Відповідно до частини першої статті 53 Конституції України кожен має право на освіту.
Закон України від 05.09.2017 № 2145-VIII «Про освіту» (далі-Закон № 2145-VIII) регулює суспільні відносини, що виникають у процесі реалізації конституційного права людини на освіту, прав та обов'язків фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у реалізації цього права, а також визначає компетенцію державних органів та органів місцевого самоврядування у сфері освіти.
Освітня діяльність - діяльність суб'єкта освітньої діяльності, спрямована на організацію, забезпечення та реалізацію освітнього процесу у формальній та/або неформальній освіті (пункт 17 частини першої статті 1 Закону № 2145-VIII).
Положенням про Міністерство освіти і науки України (далі - МОН України), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 № 630, визначено, що МОН України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України та входить до системи органів виконавчої влади і є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, забезпечує формування та реалізації державної політики у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю навчальних закладів, підприємств, установ та організацій, які надають послуги у сфері освіти або провадять іншу діяльність, пов'язану з наданням таких послуг, незалежно від їх підпорядкування і форми власності, забезпечує ефективне і цільове використання бюджетних коштів.
Державне підприємство «Інформаційно-іміджевий центр» (далі - Центр) виконує функції національного інформаційного центру академічної мобільності відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31.08.2011 № 924 «Питання національного інформаційного центру академічної мобільності» та наказу Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 17.08.2012 № 925 «Щодо виконання функцій національного інформаційного центру академічної мобільності».
Крім того, Центр здійснює інформаційно-технічний супровід процедури визнання іноземних документів про освіту Міністерства освіти і науки України та готує висновок про результати процедури визнання документів про освіту, виданих освітніми установами іноземних держав, який є підставою для прийняття компетентним органом з визнання рішення про результати процедури визнання.
Визнання в Україні іноземних документів про середню освіту здійснюється відповідно до Конвенції про визнання кваліфікацій з вищої освіти в європейському регіоні (Лісабон, 11 квітня 1997 року), ратифікованої Законом України «Про ратифікацію Конвенції про визнання кваліфікацій з вищої освіти в Європейському регіоні» від 03.12.1999 № 1273-XIV (далі - Лісабонська конвенція), міжнародних угод про взаємне визнання та еквівалентність документів про освіту і вчені звання та Порядку визнання в Україні документів про середню, середню професійну, професійну освіту, виданих навчальними закладами інших держав, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 05.05.2015 № 504 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.05.2015 за № 614/27060 (далі - Порядок).
Відповідно до Лісабонської конвенції, визнання - формальне підтвердження компетентним органом якості іноземної освітньої кваліфікації для цілей доступу до навчання і/або здійснення фахової діяльності.
Процедура визнання в Україні документів про освіту здійснюється такими компетентними органами:
1) закладом вищої освіти - з метою зарахування власника документа про освіту на навчання до цього закладу вищої освіти. Рішенням закладу вищої освіти про визнання підтверджується право власника документа про освіту на навчання у цьому закладі вищої освіти, про що видається свідоцтво про визнання іноземного документа про освіту (далі - Свідоцтво);
2) Міністерством освіти і науки України- з метою продовження навчання та/або працевлаштування власником документа про освіту на території України. Рішенням МОН підтверджується право власника документа про освіту на продовження навчання та/або працевлаштування в Україні, про що видається Свідоцтво.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 31.08.2011 № 924 «Питання національного інформаційного центру академічної мобільності» та Наказу Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 17.08.2012 № 925 «Щодо виконання функцій національного інформаційного центру академічної мобільності», ДП «Інформаційно-іміджевий центр» (далі - Центр), яке знаходиться у сфері управління МОН, виконує функції національного інформаційного центру академічної мобільності, а також здійснює інформаційно-технічне забезпечення процедури визнання іноземних документів про освіту.
Під час розгляду справи судом встановлено, що позивач звернувся із заявою до Міністерства освіти і науки України про здійснення процедури визнання в Україні свідоцтва про здобуття середньої освіти № N/2 1684891, виданого 13.07.2012 Міністерством освіти Ісламської Республіки Іран.
Відповідно до V Розділу Порядку, процедура визнання документа про освіту включає, зокрема, підтвердження статусу освітньої установи, яка видала документ про освіту.
За результатами перевірки статусу освітньої установи, яка видала іноземний документ про освіту - Свідоцтво про здобуття середньої освіти № N/2 1684891, виданого 13.07.2012 на ім?я ОСОБА_4 ( ОСОБА_5 ) Міністерством освіти та виховання (Ісламська Республіка Іран), було виявлено, що навчання ОСОБА_1 здійснювалось в Іранській середній школі в місті Киеві (Україна).
Іранська середня школа на час навчання власника освітнього документа ОСОБА_1 здійснювала освітній процес (функціонувала, працювала) на території України в місті Києві та не перебувала під керівництвом Посольства Ісламської Республіки Іран в Україні.
Відповідно до Порядку визнання в Україні документів про середню, середню професійну, професійну освіту, виданих навчальними закладами інших держав, Міністерство освіти і науки України, як компетентний орган в розумінні цього Порядку, приймає рішення про відмову у визнанні поданого документа про освіту у разі, зокрема, якщо документ про освіту виданий освітньою установою, яка не є офіційно визнаною в системі освіти держави, в якій вона функціонує.
Як зазначено вище, Іранська середня школа на час навчання власника освітнього документа ОСОБА_2 здійснювала освітній процес (функціонувала, працювала) на території України в місті Києві та не перебувала під керівництвом Посольства Ісламської Республіки Іран в Україні.
Проте, жзгідно листа Посольства Ісламської Республіки Іран від 02.09.2021 № 3669 (а.с. 36) школа не перебувала під керівництвом Посольства.
Відповідно до частини 2-3 статті 15 Закону України від 23.05.1991 № 1060-XII «Про освіту» (в редакції, що діяла в період навчання ОСОБА_2 ), відповідність освітніх послуг державним стандартам і вимогам визначається засновником навчального закладу, Міністерством освіти України, Міністерством освіти Автономної Республіки Крим, міністерствами і відомствами, яким підпорядковані навчальні заклади, місцевими органами управління освітою шляхом ліцензування, інспектування, атестації, акредитації навчальних закладів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
За результатами ліцензування Міністерство освіти і науки України Міністерство освіти Автономної Республіки Крим, місцеві органи управління освітою у межах своїх повноважень надають навчальним закладам незалежно від форм власності ліцензії на право здійснення освітньої діяльності відповідно до державних вимог із встановленням за певними освітніми або освітньо-кваліфікаційними рівнями обсягів підготовки, які відповідають кадровому, науково-методичному та матеріально-технічному забезпеченню, вносять їх до державного реєстру навчальних закладів.
У частині 5 статті 18 Закону про освіту зазначено, що діяльність навчального закладу розпочинається за наявності ліцензії на здійснення діяльності, пов'язаної з наданням послуг для одержання освіти і підготовкою фахівців різних рівнів кваліфікації. Ліцензія видається у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до Порядку ліцензування діяльності з надання освітніх послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.08.2007 № 1019 (далі - Порядок), ліцензуванню підлягає діяльність з надання, зокрема, освітніх послуг у сфері загальної середньої освіти - забезпечення здобуття:
- початкової загальної освіти;
- базової загальної середньої освіти;
- повної загальної середньої освіти.
Навчальні заклади та інші юридичні особи (далі - навчальні заклади) або фізичні особи-суб'єкти підприємницької діяльності розпочинають діяльність з надання освітніх послуг, зазначених у пункті 2 Порядку, після отримання ліцензії для провадження діяльності з надання освітніх послуг (далі- ліцензія), а відокремлені структурні підрозділи (філії, представництва тощо) навчального закладу - після проведення ліцензування з внесенням їх до ліцензії навчального закладу.
Так, в матеріалах справи наявний лист Департаменту освіти і науки виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 06.03.2019 № 063-1644, в якому зазначено, що у мережі закладів освіти міста Києва приватна школа Ісламської Республіки Іран - відсутня. (а.с.37)
Крім того, зазначений заклад освіти не отримував ліцензію на право здійснення освітньої діяльності у сфері повної загальної середньої освіти.
Отже, в зв'язку з тим, що приватна школа Ісламської Республіки Іран функціонувала на території України без отримання передбаченої законодавством України ліцензії, суд вважає, що відповідач правомірно дійшов висновку щодо відмови у визнанні документа про освіту - Свідоцтва про здобуття середньої освіти № Н/2 1684891, виданого 13.07.2012 на ім?я ОСОБА_4 ( ОСОБА_5 ) Міністерством освіти та виховання (Ісламська Республіка Іран).
В зв'язку із чим, позовні вимоги про визнання протиправними дії Міністерства освіти і науки України щодо невизнання в Україні документа про середню освіту позивача є необгрунтованими та задоволенню не підлягають.
Оскільки вимога позивача про зобов'язання Міністерство освіти і науки України прийняти рішення про визнання в Україні свідоцтва про здобуття ОСОБА_3 середньої освіти № N/2 1684891 є похідною, вона також не підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку про відмову в задоволенні позову.
В зв'язку із відмовою у задоволенні позову, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 2, 72-74, 77, 139, 241-246, 250-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Білоноженко М.А.