06 листопада 2025 року № 320/12214/25
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Білоноженко М.А., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Деснянського відділу державної виконавчої служби у м. Києві ЦМУМЮ (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови,-
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Деснянського відділу державної виконавчої служби у м. Києві ЦМУМЮ (м. Київ) (02232, м. Київ, вул. Оноре де Бальзака, 64, код ЄДРПОУ 34972294), у якому просив суд визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) «Про відкриття виконавчого провадження» № 77365938 від 10.03.2025.
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначив, що відповідачем був пропущений строк, передбачений ч.1 ст. 12 ЗУ «Про виконавче провадження» строк пред'явлення виконавчого документа до виконання. Відтак, постанова про відкриття виконавчого провадження є протиправною та підлягає скасуванню.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19 березня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву, а також витребувано від відповідача належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження №77365938.
Однак, до суду відзив та витребувані матеріали виконавчого провадження № 77365938 відповідачем не надані.
Відтак, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Відповідно до Постанови серії БАД № 434801 від 17.06.24 про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, яка складена патрульною поліцією, позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП та призначене стягнення в розмірі 425 грн.
Не погоджуючись із постановою, позивач звернувся до суду для її оскарження.
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 05 березня 2025 року позивачу було відмовлено у задоволені позовних вимогах щодо скасування спірної постанови.
В подальшому, на примусовому виконанні в Деснянському відділі державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) знаходилось виконавче провадження №77365938 з примусового виконання постанови серії БАД № 434801 від 17.06.24 Департаменту патрульної поліції про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі у вигляді штрафу у розмірі 850 грн.
У вказаному виконавчому провадженні державним виконавцем була винесені наступні постанови:
- «Про відкриття виконавчого провадження» від 10.03.2025;
-«Про арешт коштів боржника» від 10.03.2025;
-«Про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження» від 10.03.2025;
-«Про стягнення виконавчого збору» від 10.03.2025;
Загальний розмір стягнених коштів становить 1204 гривень.
Вважаючи постанову про відкриття провадження від 10.03.2025 протиправною, позивач звернувся до суду із даним позовом, при вирішенні якого суд виходить із наступного.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Підстави, порядок та процедура здійснення виконавчого провадження регулюється Законом України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII (далі-Закон №1404).
Відповідно до статті 1 Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404-VIII), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною 1 статті 2 Закону №1404-VIII визначено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов'язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об'єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Закону №1404 відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.
За приписами частини першої статті 5 Закону №1404 примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Відповідно до частини п'ятої статті 26 Закону №1404 виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
За приписами частин 1, 3 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України, за винятком штрафу, що стягується на місці вчинення правопорушення, якщо інше не встановлено законодавством України.
Згідно із частинами 1. 2 ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.
Обґрунтовуючи протиправність постанови про відкриття виконавчого провадження, позивач зазначає, що стягувачем - Управління патрульної служби МВС у м. Києві був пропущений передбачений ч.1 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» тримісячний строк для пред'явлення документа до виконання.
Суд не погоджується із такими твердженнями позивача, оскільки, як зазначає сам позивач, не погоджуючись із винесеною постановою від 17.06.2024 про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, позивач звернувся до Деснянського районного суду м. Києва для її скасування.
Відповідно до ч.3 ст. 299 КУпАП постанова про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу, крім постанов про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу за адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 2101 цього Кодексу, у випадках, якщо особа не оспорює допущене порушення, згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності та подала про це відповідну заяву, а також за адміністративні правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, постанов у справах про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 1322 цього Кодексу, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), підлягає примусовому виконанню після закінчення строку, установленого частиною першою статті 307 цього Кодексу.
За правилами ст. 300 КУпАП постанова про накладення адміністративного стягнення виконується уповноваженим на те органом у порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами України.
Згідно ч. 3 ч. 300-1 КУпАП у разі оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу за правопорушення у сферах безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів перебіг строків, визначених цією статтею, зупиняється до розгляду скарги.
Постанова від 17.06.2024 набрала чинності 26.06.2024.
Таким чином, тримісячний строк, передбачений ст. 12 Закону №1404 для пред'явлення відповідачем виконавчого документу для виконання закінчувався 26.09.2024.
Проте, у серпні 2024 року позивач звернувся до Деснянського районного суду м. Києва для її оскарження.
Таким чином, в зв'язку із оскарженням позивачем постанови про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, строк пред'явлення до виконання вказаної постанови переривався до моменту розгляду справи судом.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 05.03.2025 у задоволенні позовних вимог було відмовлено. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2025 року по справі № 754/11301/24 рішення Деснянського районного суду міста Києва від 05 березня 2025 року залишено без змін.
Отже, Управлінням патрульної служби МВС у м. Києві не було порушено строк пред'явлення до виконання оскаржуваної постанови.
Частиною 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено виключні підстави для відмови у відкритті виконавчого провадження.
Так, виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо:
1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання);
2) пропущено встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання;
3) боржника визнано банкрутом;
4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника;
5) юридичну особу - боржника припинено;
6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону;
7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень;
8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов'язковим;
9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем;
10) виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.
Оскільки вказаний виконавчий документ відповідав вимогам, передбаченим Законом України «Про виконавче провадження», не закінчився строк пред'явлення його до виконання, був пред'явлений на виконання до відповідного органу державної виконавчої служби, державний виконавець не мав правових підстав для повернення постанови серії БАД № 434801 від 17.06.2024 року без прийняття до виконання та в силу вимог закону був зобов'язаний винести постанову про відкриття виконавчого провадження.
При цьому повідомлення про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення до органу (посадової особи), що її виніс, жодним чином не впливає на стан виконавчого провадження та права і обов'язки виконавця (постанова Верховного Суду від 14.03.2024 по справі № 591/4234/23).
Доводи позивача про те, що стягувачем було звернення до виконання оскаржувану постанову 03.03.2025 року, тобто до моменту винесення судом рішення по справі про її оскарження, суд вважає необґрунтованими, оскільки в матеріалах виконавчого провадження відсутня заява стягувача про відкриття виконавчого провадження, датована 03.03.2025.
При цьому, суд зауважує, що відповідно до ч.5 ст. 26 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
Постанова про відкриття виконавчого провадження винесена 10.03.2025, що підтверджується матеріалами провадження.
Таким чином, посилання позивача фактично на дату сканування документу до автоматизованої системи виконавчого провадження не може свідчити про порушення строків винесення оскаржуваної постанови.
Крім того, суд зауважує, що згідно матеріалів виконавчого провадження, які знаходяться в автоматизованій системі виконавчих проваджень, судом встановлено, що постановою державного виконавця Деснянського відділу державної виконавчої служби у м. Києві ЦМУМЮ (м. Київ) від 10.03.2025, в зв'язку із виконанням виконавчого документу у повному обсязі, було закінчено виконавче провадження, припинено арешти майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення.
Тобто, станом на час подання позову до суду (13.03.2025), виконавче провадження № 77365938 було закінчено, виконавчий збір та витрати на проведення виконавчих дій сплачено позивачем у повному обсязі, що свідчить про фактичне погодження позивача із винесеними постановами.
З урахуванням встановлених вище обставин, суд прийшов до висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог і наявністю підстав для відмови у задоволенні позову.
Відповідно до статей 9, 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з частинами 1-3 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, суд приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.
В зв'язку із відмовою у задоволенні позову судові витрати розподілу не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263, 287 КАС України суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення .
Суддя Білоноженко М.А.