ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"06" листопада 2025 р. справа № 640/17570/21
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Микитюка Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Акціонерного товариства "Укрпошта" до Департаменту культури та туризму Київської обласної державної адміністрації про визнання протиправними дій, скасування припису
Київська міська дирекція Акціонерного товариства "Укрпошта" звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Управління культури Київської обласної державної адміністрації про визнання протиправними дій, скасування припису.
Позовні вимоги мотивовані тим, що на адресу позивача надійшов лист від 14.01.2021 №106/01-17 від Управління культури Київської обласної державної адміністрації, яким направлено для ознайомлення та виконання припис №7/01-21 від 13.01.2021 та акт візуального обстеження від 06.01.2021 пам'ятки архітектури та містобудування національного значення "Службова будівля Поштової станції", яка розташована за адресою: Київська область, м. Біла Церква, проспект Олександрійський, 43 та перебуває у користуванні АТ "Укрпошта" про усунення порушень Закону України "Про охорону культурної спадщини" в частині збереження, утримання пам'ятки культурної спадщини. Позивач вважає дії відповідача протиправними, а припис не законним, складеним з порушенням норм матеріального права.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.07.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; вирішено, що справа буде розглядатись за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні); встановлено строки для подання заяв по суті справи (т.1, а.с.71-72).
У зв'язку з ліквідацією Окружного адміністративного суду м. Києва на підставі Закону України Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду від 13.12.2022 №2825-IX (зі змінами, внесеними згідно із Законом №3863-IX від 16.07.2024) та розробленого на виконання цього Закону Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого Наказом Державної судової адміністрації України 16.09.2024 №399, яким визначено порядок передачі нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва адміністративних судових справ іншим окружним адміністративним судам України, дану адміністративну справу було передано на розгляд та вирішення Івано-Франківському окружному адміністративному суду.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.03.2025 прийнято дану справу до свого провадження; роз'яснено учасникам справи, що розгляд цієї справи починається спочатку; вирішено розглядати дану справу за правилами спрощеного позовного провадження; призначено розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, встановлено строки для подання заяв по суті справи (т.1, а.с.80--81.
Відповідач скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву, у якому проти задоволення позову заперечив, зокрема зазначив, що у рамках реалізації статті 30 Закону України "Про охорону культурної спадщини", зважаючи на порушення позивачем вимог Закону України "Про охорону культурної спадщини" щодо пам'ятки архітектури та містобудування національного значення "Ансамбль споруд пошти", які зафіксовані актом візуального обстеження від 06.01.2021, відповідач листом від 14.01.2021 №106/01-17 направив позивачу припис від 13.01.2021 №7/01-21, яким вимагав укласти охоронний договір на пам'ятку, надати план заходів, які направлені на збереження пам'ятки та надати копії окремих документів. Зауважив, що припис від 13.01.2021 №7/01-21 не містив відомостей про застосування щодо позивача будь-яких санкцій, а лише спрямований на отримання документів, які є істотними для встановлення можливого порушення законодавства у сфері охорони культурної спадщини. Просив у задоволенні позову відмовити (т.1, а.с.85-87).
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08.10.2025 призначено судовий розгляд на "23" жовтня 2025 р. о 10:00 год., який буде проводитися одноособово суддею Микитюк Р.В., в приміщенні Івано-Франківського окружного адміністративного суду за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Незалежності, 46, зал судових засідань № 203. Даною ухвалою визнано явку представника позивача Київської міської дирекції Акціонерного товариства "Укрпошта" обов'язковою в засідання по справі № 640/17570/21 (т.2, а.с.4-5).
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.10.2025 змінено назву позивача у справі №640/17570/21 з Київської міської дирекції Акціонерного товариства "Укрпошта" на Акціонерне товариство "Укрпошта" (т.2, а.с.29-30).
Ухвалою суду від 16.10.2025 заяву представника Акціонерного товариства "Укрпошта" від 14.10.2025 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції - задоволено.
Судове засідання, призначене на 23.10.2025 та наступні судові засідання у справі за адміністративним позовом Акціонерного товариства "Укрпошта" до Управління культури Київської обласної державної адміністрації про визнання протиправними дій, скасування припису - проводити в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів за допомогою сервісу EASYCON (т.2, а.с.31-32).
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.10.2025 замінено відповідача у справі №640/17570/21 з Управління культури Київської обласної державної адміністрації на Департамент культури та туризму Київської обласної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 38812525) (т.2, а.с.50-51).
Прокольною ухвалою суду відкладено розгляд даної справи на 06.11.2025.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, однак через канцелярію суду подав заяву про розгляд справи без його участі. Позовні вимоги просив задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, направив на адресу суду заяву про розгляд справи за його відсутності та в порядку письмового провадження на підставі наявних у справі матеріалів.
Відповідно до ч. 3 ст. 268 Кодексу адміністративного судочинства України (далі, КАС України), неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Враховуючи положення частини третьої ст. 194, частини дев'ятої ст. 205 та частини четвертої ст. 229 надалі, КАС України, суд дійшов висновку про наявність підстав розгляду справи у порядку письмового провадження.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши і оцінивши зібрані по справі докази, в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, судом встановлено такі обставини.
На адресу позивача надійшов лист від 14.01.2021 №106/01-17 від Управління культури Київської обласної державної адміністрації, яким направлено для ознайомлення та виконання припис №7/01-21 від 13.01.2021 та акт візуального обстеження від 06.01.2021 пам'ятки архітектури та містобудування національного значення "Службова будівля Поштової станції", охоронний №910, яка розташована за адресою: Київська область, м. Біла Церква, проспект Олександрійський, 43 та перебуває у користуванні АТ "Укрпошта" (т.1, а.с.80-82).
Згідно інформації, вказаної в приписі №7/01-21 від 13.01.2021, в ході проведення перевірки дотримання пам'ятникоохоронного законодавства на території Київської області та враховуючи інформацію засобів масової інформації, соціальних мереж, офіційних сайтів установ, організацій України відповідачем виявлено, що на електронних майданчиках виставлено на продаж пам'ятку культурної спадщини службова будівля "Поштової станції", (ох №910), що розташована за адресою: Київська область, м. Біла Церква, проспект Олександрійський, 43.
Позивачем проведено пошук інформації у державному реєстрі нерухомих пам'яток України, який міститься у відкритому доступі на сайті Міністерства культури та інформаційної політики України та не виявлено пам'яток за критеріями наведеними у приписі відповідача (т.1, а.с.85).
Згідно постанови Ради Міністрів УРСР від 06.09.1979 №442 "Про доповнення списку пам'яток містобудування та архітектури національного значення" за №910 у м. Біла Церква, Київської області знаходиться пам'ятка культурної спадщини за охоронним №910 найменування пам'ятки визначено, як "Ансамбль споруди пошти" XIX ст. адресу об'єкту не визначено (відсутні вулиця, будинок), внаслідок чого у позивача не були можливості встановити приналежність об'єкту "Ансамбль споруд пошти" до адреси: м. Біла Церква, пр-т Олександрійський, 43.
Враховуючи відсутність документів, які б підтверджували, що будівля за адресою: Київська область, м. Біла Церква, проспект Олександрійський, 43 є Пам'яткою архітектури, відсутності інформації про пам'ятку в Реєстрі та розбіжності в назві об'єкту та відсутність у постанові Ради Міністрів УРСР №442 адреси об'єкту, позивач 11.02.2021 направив до Управління культури Київської обласної державної адміністрації лист №63/62-2-38 з проханням направити на його адресу документи, які б підтверджували правовий статус будівлі №43 по пр-ту Олександрійському у м. Біла Церква, як пам'ятки архітектури та містобудування національного значення (т.1, а.с.83-84), однак, відповідь на даний лист не надходила.
Позивач вважає дії відповідача протиправними, а припис незаконним, складеним з порушенням норм матеріального права, а тому звернувся до адміністративного суду з цим позовом.
Вирішуючи спір, суд зазначає таке.
Згідно частини першої та другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до пунктів 79 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг; позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду; відповідач - суб'єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.
За змістом частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Як вбачається з обставин справи, звернення позивача до суду з цим позовом обумовлено його незгодою із рішенням відповідача суб'єкта владних повноважень, яким встановлено порушення позивачем ст. ст. 18, 20, 23, 25 Закону України "Про охорону культурної спадщини".
Так, згідно положень статті 54 Конституції України культурна спадщина охороняється законом. Держава забезпечує збереження історичних пам'яток та інших об'єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які знаходиться за її межами.
Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об'єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь регулює Закон України "Про охорону культурної спадщини" від 08.06.2000 №1805-III (далі Закон №1805-III у редакції, на час виникнення спірних відносин).
Як зазначено у преамбулі вказаного закону об'єкти культурної спадщини, які знаходяться на території України, у межах її територіального моря та прилеглої зони, охороняються державою. Охорона об'єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
Згідно положень статті 1 Закону №1805-III у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні, зокрема: культурна спадщина - сукупність успадкованих людством від попередніх поколінь об'єктів культурної спадщини; об'єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов'язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об'єкти (об'єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об'єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність; нерухомий об'єкт культурної спадщини - об'єкт культурної спадщини, який не може бути перенесений на інше місце без втрати його цінності з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду та збереження своєї автентичності; пам'ятка культурної спадщини (далі - пам'ятка) - об'єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, або об'єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключення) об'єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України; охорона культурної спадщини - система правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об'єктів культурної спадщини; зони охорони пам'ятки (далі - зони охорони) - встановлювані навколо пам'ятки охоронна зона, зона регулювання забудови, зона охоронюваного ландшафту, зона охорони археологічного культурного шару, в межах яких діє спеціальний режим їх використання; історичне населене місце - населене місце, яке зберегло повністю або частково історичний ареал і занесене до Списку історичних населених місць України; історичний ареал населеного місця - частина населеного місця, що зберегла об'єкти культурної спадщини і пов'язані з ними розпланування та форму забудови, які походять з попередніх періодів розвитку, типові для певних культур або періодів розвитку; дослідження - науково-пошукова, науково-практична діяльність, спрямована на одержання нової інформації про об'єкти культурної спадщини, історичні населені місця, традиційний характер середовища, який є типовим для певних культур або періодів розвитку; консервація - сукупність науково обґрунтованих заходів, які дозволяють захистити об'єкти культурної спадщини від подальших руйнувань і забезпечують збереження їхньої автентичності з мінімальним втручанням у їхній існуючий вигляд; музеєфікація - сукупність науково обґрунтованих заходів щодо приведення об'єктів культурної спадщини у стан, придатний для екскурсійного відвідування; пристосування - сукупність науково-дослідних, проектних, вишукувальних і виробничих робіт щодо створення умов для сучасного використання об'єкта культурної спадщини без зміни притаманних йому властивостей, які є предметом охорони об'єкта культурної спадщини, в тому числі реставрація елементів, які становлять історико-культурну цінність; реабілітація - сукупність науково обґрунтованих заходів щодо відновлення культурних та функціональних властивостей об'єктів культурної спадщини; ремонт - сукупність проектних, вишукувальних і виробничих робіт, спрямованих на покращення технічного стану та підтримання в експлуатаційному стані об'єкта культурної спадщини без зміни властивостей, які є предметом охорони об'єкта культурної спадщини; реставрація - сукупність науково обґрунтованих заходів щодо укріплення (консервації) фізичного стану, розкриття найбільш характерних ознак, відновлення втрачених або пошкоджених елементів об'єктів культурної спадщини із забезпеченням збереження їхньої автентичності; буферна зона - територія навколо об'єкта всесвітньої спадщини, що забезпечує охорону цілісності та автентичності видатної універсальної цінності цього об'єкта та у межах якої встановлюється відповідний режим використання.
У відповідності до статті 18 Закону №1805-III, здійснення права власності на об'єкти культурної спадщини, що є пам'ятками, що об'єкти культурної спадщини, що є пам'ятками (за винятком пам'яток, відчуження або передача яких обмежується законодавчими актами України) можуть бути відчужені, а також передані власником або уповноваженим ним органом у володіння, користування чи управління іншій юридичній або фізичній особі за наявності погодження відповідного органу охорони культурної спадщини. Пам'ятка може бути приватизована лише за умови укладення майбутнім власником з відповідним органом охорони культурної спадщини попереднього договору про укладення в майбутньому охоронного договору на пам'ятку (її частину) з викладенням його істотних умов, у тому числі щодо цільового використання пам'ятки, робіт, які майбутній власник зобов'язується провести на пам'ятці з метою утримання її в належному стані. Перелік пам'яток, які не підлягають приватизації, затверджується Верховною Радою України. Пам'ятка національного значення, що перебуває у державній чи комунальній власності і потребує спеціального режиму охорони, може надаватися у користування за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини. Особі, яка набула права володіння, користування чи управління пам'яткою, за винятком наймача державної або комунальної квартири (будинку), забороняється передавати цю пам'ятку у володіння, користування чи управління іншій особі без погодження відповідного органу охорони культурної спадщини.
Статтею 20 Закону №1805-III визначено право привілеєвої купівлі пам'яток. Так, у разі продажу пам'ятки (крім пам'ятки, яка не підлягає приватизації) власник або уповноважений ним орган зобов'язаний у письмовій формі повідомити про це відповідний орган охорони культурної спадщини із зазначенням ціни та інших умов продажу. Центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері охорони культурної спадщини має право привілеєвої купівлі пам'ятки національного значення. Орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органи охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій та відповідний виконавчий орган сільської, селищної, міської ради мають право привілеєвої купівлі пам'ятки місцевого значення. У разі відмови від здійснення цього права чи нездійснення його протягом місяця з дня одержання повідомлення власник або уповноважений ним орган має право на продаж пам'ятки.
Згідно статті 23 Закону №1805-III усі власники пам'яток, щойно виявлених об'єктів культурної спадщини чи їх частин або уповноважені ними органи (особи) незалежно від форм власності на ці об'єкти зобов'язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір. При передачі пам'ятки, щойно виявленого об'єкта культурної спадщини чи її (його) частини у володіння, користування чи управління іншій особі істотною умовою договору про таку передачу є забезпечення особою, якій передається пам'ятка, щойно виявлений об'єкт культурної спадщини чи її (його) частина, збереження пам'ятки, щойно виявленого об'єкта культурної спадщини чи її (його) частини відповідно до вимог цього Закону та умов охоронного договору, укладеного власником або уповноваженим ним органом (особою) з відповідним органом охорони культурної спадщини. Порядок укладання охоронних договорів та їхні типові форми затверджуються Кабінетом Міністрів України. Відсутність охоронного договору не звільняє особу від обов'язків, що випливають із цього Закону.
Відповідно до статті 25 Закону №1805-III зазначено, що надання об'єктів культурної спадщини, що є пам'ятками, в користування юридичним та фізичним особам з науковою, культурно-освітньою, туристичною та іншою метою здійснюється з дотриманням встановлених цим Законом вимог. Юридичні та фізичні особи, у користуванні яких перебувають пам'ятки, відповідають за їхню збереженість і зобов'язані дотримувати вимог органів охорони культурної спадщини. Юридичні та фізичні особи зобов'язані забезпечити збереженість пам'яток на землях, якими вони користуються, та укладати з органами охорони культурної спадщини охоронні договори.
У відповідності до пункту 4 розділу X Закону України № 1805-III, об'єкти, включені до списків (переліків) пам'яток історії та культури відповідно до Закону Української РСР "Про охорону і використання пам'яток історії та культури", визнаються пам'ятками відповідно до цього Закону.
Пам'ятка архітектури національного значення "Ансамбль споруд пошти" (охоронний № 910) взята на державний облік постановою Ради Міністрів Української РСР від 06.09.1979 № 442 "Про доповнення списку пам'яток містобудування і архітектури Української РСР, що перебувають під охороною держави" (доступна за покликанням - https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/442-79-%D0%BF#Text).
Згідно чинної на території України (до 11.03.2013) Інструкції про порядок обліку, забезпечення збереженості, утримання, використання і реставрації нерухомих пам'яток історії та культури, яка є додатком до наказу Міністерства культури СРСР від 13.05.1986 № 203, у 2012 році органом охорони культурної спадщини Київської обласної державної адміністрації складена облікова документація пам'ятки архітектури та містобудування національного значення "Ансамбль споруд пошти" (охоронний № 910) та складових цієї пам'ятки.
Суд зауважує, що облікова документація - документація, що формується в порядку обліку об'єктів культурної спадщини та містить дані щодо цінності об'єкта культурної спадщини, характерних властивостей, що становлять його історико-культурну цінність (предмет охорони об'єкта культурної спадщини), етапів розвитку, просторових, функціональних характеристик, стану збереження, а також дані проведених досліджень.
Відповідно до змісту облікової документації, а також акту візуального обстеження від 06.01.2021, який наданий позивачу листом відповідача від 14.01.2021 № 106/01-17 та про який позивач згадує у позові, об'єкт "Службова будівля Поштової станції" є складовою частиною пам'ятки архітектури та містобудування національного значення "Ансамбль споруд пошти" (охоронний № 910) (т.1, а.с.196-198).
Суд зазначає, що позивач мав змогу ідентифікувати пам'ятку архітектури та містобудування національного значення "Ансамбль споруд пошти", зокрема, зважаючи на посилання у приписі відповідача від 13.01.2021 № 7/01-21 та листі відповідача від 14.01.2021 № 106/01-17 на постанову Ради Міністрів Української РСР від 06.09.1979 № 442, а також охоронний № 910, який постановою Ради Міністрів Української РСР від 06.09.1979 № 442 присвоєний пам'ятці архітектури та містобудування національного значення "Ансамбль споруд пошти".
Факт знаходження пам'ятки архітектури та містобудування національного значення "Ансамбль споруд пошти" (охоронний № 910) за адресою: Київська область, Білоцерківський район, м. Біла Церква, бульвар Олександрійський, 43, підтверджується, зокрема, обліковою документацією пам'ятки архітектури та містобудування національного значення "Ансамбль споруд пошти" (охоронний № 910) та складових цієї пам'ятки, а також актом візуального обстеження від 06.01.2021, який наданий позивачу листом відповідача від 14.01.2021 № 106/01-17.
Також суд звертає увагу на те, що у розпорядженні Київської обласної державної адміністрації від 29.03.1996 № 210 "Про поліпшення стану охорони і використання пам'яток містобудування та архітектури" значиться, що пам'ятка архітектури та містобудування національного значення "Ансамбль споруд пошти" (охоронний № 910) знаходиться на бульварі Олександрійському в м. Біла Церква Київської області.
Окрім того, факт наявності у об'єктів за адресою: Київська область, Білоцерківський район, м. Біла Церква, бульвар Олександрійський, 43 статусу пам'ятки архітектури та містобудування національного значення є загальновідомим, оскільки зазначені об'єкти перебувають на державному обліку з 1979 року та відображені Генеральному плані м. Біла Церква.
Частиною першою статті 30 Закону України "Про охорону культурної спадщини" (у редакції станом на час спірних правовідносин) визначено, що органи охорони культурної спадщини зобов'язані заборонити будь-яку діяльність юридичних або фізичних осіб, що створює загрозу пам'ятці або порушує законодавство, норми і правила у сфері охорони культурної спадщини.
У рамках реалізації статті 30 Закону України "Про охорону культурної спадщини", зважаючи на порушенням позивачем вимог Закону України "Про охорону культурної спадщини" щодо пам'ятки архітектури та містобудування національного значення "Ансамбль споруд пошти", які зафіксовані актом візуального обстеження від 06.01.2021, відповідач листом від 14.01.2021 № 106/01-17 направив позивачу припис від 13.01.2021 № 7/01-21, яким вимагав укласти охоронний договір на пам'ятку, надати план заходів, які направлені на збереження пам'ятки та надати копії окремих документів.
Суд також зауважує, що припис від 13.01.2021 № 7/01-21 не містив відомостей про застосування щодо позивача будь-яких санкцій, а лише спрямований на отримання документів, які є істотними для встановлення можливого порушення законодавства у сфері охорони культурної спадщини.
У зв'язку з неотриманням відповіді на припис від 13.01.2021 № 7/01-21, відповідач направив позивачу лист від 04.02.2021 № 282/01-17 з повторною вимогою надати запитувану інформацію та документи (т.1, а.с.262-263).
Суд зазначає, що позивач у позові підтвердив, що запитувані у приписі від 13.01.2021 № 7/01-21 документи відсутні у його володінні, що свідчить про порушення ним Закону України "Про охорону культурної спадщини".
Станом на нас розгляду справи, позивач не вжив жодних заходів щодо укладення охоронного договору на пам'ятку (що підтверджується актом візуального обстеження від 27.09.2024) (т.1, а.с.227-230).
У позові позивач також зазначає про відсутність у його володінні документів, що підтверджують статус пам'ятки у об'єкта за адресою: Київська область, Білоцерківський район, м. Біла Церква, бульвар Олександрійський, 43, проте сам по собі факт відсутності таких документів у позивача не може позбавити його відповідальності за порушення законодавства у сфері охорони культурної спадщини.
Також суд зазначає, що відповідач листом від 15.01.2021 № 110/01-17 направив матеріали щодо порушення позивачем законодавства у сфері охорони культурної спадщини до Міністерства культури та інформаційної політики України для вжиття заходів відповідного реагування (т.1, а.с. 263).
Міністерство культури та інформаційної політики України листом від 26.01.2021 № 707/6.11.6 повідомило відповідача, що на адресу позивача направлене розпорядження від 22.01.2021 № 557/6.11.6 із зобов'язаннями невідкладно укласти охоронний договір на пам'ятку архітектури та містобудування національного значення "Ансамбль споруд пошти" (охоронний № 910), забезпечити проведення першочергових заходів з унеможливлення її подальшої руйнації та провести реставрацію пам'ятки (т.1, а.с.264).
Окрім того, суд зазначає, що позивачем до позову долучено постанови Міністерства культури та інформаційної політики України про застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про охорону культурної спадщини щодо пам'ятки архітектури та містобудування національного значення "Ансамбль споруд пошти" (охоронний № 910), що свідчить про істотні порушення, якими застосовано штрафи у розмірі 17 000,00 грн, за ухилення власника пам'ятки або уповноваженого ним органу від підписання охоронного договору або за порушення режиму використання пам'ятки та 170 000,00 грн за недодержання вимог щодо захисту, збереження, утримання, використання, реставрації реабілітації пам'яток, у тому числі вимог, що передбачені охоронним договором, умисне доведення до стану руйнації, на підставі яких АТ "Укрпошта" вимушена відмінити продаж нерухомого майна (т.1, а.с.61-64).
Суд також звертає увагу, що позивач, з такими постановами погоджується та на час розгляду справи, інформація про оскарження їх в адміністративному чи судовому порядку відсутня.
За таких обставин суд вважає, що відповідач обґрунтовано дійшов висновку про наявність ознак порушення позивачем ст. ст. 18, 20, 23, 25 Закону №1805-III.
Отже, відповідач під час складання припису №7/01-21 від 13.01.2021, відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а оскаржуваний позивачем дії припис №7/01-21 від 13.01.2021 є законними і скасуванню не підлягає.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про безпідставність та необґрунтованість заявлених позовних вимог.
Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно зі статтями 74-76 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з частинами першою-третьою статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність наявних доказів окремо, а також достатність і взаємний зв'язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що позивач не довів наявності правових підстав для задоволення позову, натомість відповідач довів його необґрунтованість та законність дій, а також оскаржуваного рішення.
Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Оскільки в задоволенні адміністративного позову відмовлено, суд не вирішує питання про понесені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
в задоволенні позову Акціонерного товариства "Укрпошта" (код ЄДРПОУ - 21560045, вул. Хрещатик, 22, м. Київ, Київська область, 01001) до Департаменту культури та туризму Київської обласної державної адміністрації (код ЄДРПОУ - 38812525, вул. Лесі України, 1, м. м. Київ, Київська область, 01196) про визнання протиправними дій, скасування припису, - відмовити.
Сторонам рішення надіслати через підсистему "Електронний суд".
Перебіг процесуальних строків, початок яких пов'язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ "Мої справи".
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя /підпис/ Микитюк Р.В.