05 листопада 2025 року Справа № 280/7429/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Артоуз О.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ), представник Вишняков Дмитро Олександрович ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Бердянської міської військової адміністрації Бердянського району Запорізької області (69005, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 164 ЄДРПОУ 44754037) про визнання протиправними та скасування розпоряджень про зміну істотних умов праці та про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
25 серпня 2025 року до Запорізького окружного адміністративного суду засобами системи «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Бердянської міської військової адміністрації Бердянського району Запорізької області (далі - відповідач) треті особи, Відділ молоді та спорту Виконавчого комітету Бердянської міської ради, Виконавчий комітет Бердянської міської ради про визнання протиправними та скасування розпоряджень про зміну істотних умов праці та про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, в якій заявник просить суд:
визнати протиправним та скасувати розпорядження виконуючого обов'язки начальника Бердянської міської військової адміністрації Бердянського району Запорізької області №91-к 21.07.2025 в частині зміни істотних умов праці виконуючого обов'язки начальника відділу молоді та спорту Виконавчого комітету Бердянської міської ради Градецької Єлизавети Андріївни;
визнати протиправним та скасувати розпорядження виконуючого обов'язки начальника Бердянської міської військової адміністрації Бердянського району Запорізької області №93-к 28.07.2025;
поновити ОСОБА_1 на посаді виконуючого обов'язки начальника відділу молоді та спорту Виконавчого комітету Бердянської міської ради;
зобов'язати Бердянську міську військову адміністрацію Бердянського району Запорізької області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 - виконуючій обов'язки начальника відділу молоді та спорту Виконавчого комітету Бердянської міської ради, середній заробіток з 30.07.2025 по дату прийняття судом рішення про поновлення на роботі;
допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення на роботі на посаді та в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
судові витрати, що складаються з витрат на професійну правничу допомогу, покласти на Відповідача.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з 01.02.2024 вона працювала в відділі молоді та спорту Виконавчого комітету Бердянської міської ради на посаді виконуючого обов'язки начальника відділу. Виконуючим обов'язки начальника Бердянської міської військової адміністрації Бердянського району Запорізької області 15.07.2025 винесено розпорядження №88-к про переведення посадових осіб відділу молоді та спорту Виконавчого комітету Бердянської міської ради (далі по тексту - БМВА) на 0,25 ставки. Позивачка 16.07.2025 направила на адресу відповідача заяву про незаконність вищезазначеного розпорядження. Виконуючим обов'язки начальника БМВА 17.07.2025 винесено розпорядження №89-к про скасування розпорядження виконуючого обов'язки начальника Бердянської міської військової адміністрації Бердянського району Запорізької області №88-к від 15.07.2025. Однак, вже 21.07.2025 виконуючим обов'язки начальника БМВА було винесено розпорядження №91-к про зміну істотних умов праці посадових осіб виконуючого обов'язки начальника Бердянської міської військової адміністрації Бердянського району Запорізької області. Пунктом 1 Розпорядження №91-к зобов'язано встановити з 30.07.2025 посадовим особам відділу молоді та спорту Виконавчого комітету Бердянської міської ради неповний робочий день з щоденною тривалістю робочого дня 2 години (графік роботи з 09-00 до 11-00) з оплатою пропорційно відпрацьованому часу. Пунктом 2 Розпорядження №91-к зобов'язано керуючого справами виконкому не пізніше 25.07.2025 повідомити посадових осіб відділу молоді та спорту Виконавчого комітету Бердянської міської ради про зміну істотних умов праці, що відбудуться 30.07.2025, 24.07.2025. Позивачка направила на адресу відповідача заяву, якою виражено незгоду продовжувати роботу в нових умовах з 30.07.2025. 28.07.2025 виконуючим обов'язки начальника БМВА було винесено розпорядження №93-к про звільнення позивачки. Пунктом 2 Розпорядження №93-к зобов'язано звільнити позивачку з займаної посади у зв'язку із зміною істотних умов праці, п. 6 ст. 36 КЗпП України на підставі заяви позивачки від 24.07.2025 та повідомлення про зміну істотних умов праці від 22.07.2025. Вважаючи Розпорядження №91к в частині встановлення позивачці неповного робочого дня та пониження ставки та Розпорядження №93-к в частині звільнення позивачки протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернулася з даним позовом до суду просить суд задовольнити позовну заяву.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 01.09.2025 позовну заяву залишено без руху.
04 вересня 2025 року на адресу суду надійшла заява про усунення недоліків позову з уточненим позовом та зміненим переліком учасників справи.
Ухвалою суду від 05.09.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі, вирішено здійснити розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) та без проведення судового засідання.
Ухвалами Запорізького окружного адміністративного суду від 11.09.2025 відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про виклик свідків у справі та про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
23 вересня 2025 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов відзив на позовну заяву. Відповідач не визнає позов повністю. Враховуючи той факт, що місто Бердянськ Бердянської міської територіальної громади Бердянського району Запорізької області є тимчасово окупованою російською федерацією територією України, відповідно до наказу 28.02.2025 № 376 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією» (із змінами), місцеві установи з всіма будівлями та спорудами в тому числі у галузі фізичної культури та спорту не релоковані та залишилися на тимчасово окупованій території у зв'язку із чим не працюють, спортивні заходи відділом молоді та спорту не проводяться, відсутня нова програма розвитку фізичної культури та спорту м. Бердянськ та враховуючи результати роботи відділу за період з 01.04.2025 по дату звільнення встановлено, що відділ молоді і спорту не виконувало в повному обсязі функцій і завдань, які вказані в Положенні, що потребувало змін в організації виробництва та праці. Враховуючи викладене у Відповідача були всі підстави для зміни в організації виробництва і праці шляхом зміни робочого часу для працівників відділу з метою оптимізації витрат й збереження робочих місць. Щодо посилання не застосування ст. 49-2 КЗпП України вимога запропонувати працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, у фізичної особи стосується тільки у разі вивільнення працівників. Окрім того у відділі молоді та спорту відсутні посади, які можна було б запропонувати позивачу. Також, відповідач наголошує на тому, що позивачем не надано жодного доказу на підтвердження мобінгу на робочому місці. Відповідач просить у задоволенні позовних вимог відмовити.
Позивач скористався своїм правом та 24.09.2025 надав до суду відповідь на відзив. Позивач наполягає на тому, що висновок відповідача абсолютно не корелюється із змістом п. 1 відзиву й на підставі яких фактичних даних відповідачем зроблено висновок, що «війна» призвела до змін істотних умов праці у вигляді пониження на 75% посадового окладу зрозуміти абсолютно неможливо. Позивачка зазначає, що відповідно до норм КЗпП неналежне виконання посадових обов'язків або прогул не можуть бути підставами для зміни істотних умов праці у вигляді пониження посадового окладу та просить задовольнити позов.
Згідно з положеннями статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Частиною 1 ст. 262 КАС України визначено, що розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Відповідно до ч. 2 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.
Указом Президента України від 18.08.2022 № 587/2022 створено Бердянську міську військову адміністрацію Бердянського району Запорізької області (код ЄДРПОУ 44754037) (далі - БМВА).
Позивач - ОСОБА_1 з 01.02.2024 працювала на посаді виконуючого обов'язки начальника Відділу молоді та спорту Виконавчого комітету Бердянської міської ради.
Розпорядженням начальника БМВА від 15.07.2025 № 88-к «Про переведення посадових осіб Відділу молоді та спорту Виконавчого комітету Бердянської міської ради на 0,25 ставки» зобов'язано перевести з 17.07.2025 на 0,25 ставки вказаного відділу, в тому числі, і позивача. Встановлено вказаним особам неповний робочий день тривалістю 2 години на день з 09:00 до 11:00 год. та нараховувати їм заробітну плату пропорційно відпрацьованому часу згідно законодавства.
Позивачем заявою від 16.07.2025 повідомлено керівництву БМВА про незгоду з продовжувати роботу на умовах, передбачених розпорядженням від 15.07.2025 № 88-к.
Розпорядженням начальника БМВА від 17.07.2025 № 89-к скасовано розпорядження виконуючого обов'язки начальника Бердянської міської військової адміністрації Бердянського району Запорізької області від 15.07.2025 № 88-к «Про переведення посадових осіб Відділу молоді та спорту Виконавчого комітету Бердянської міської ради на 0,25 ставки».
Розпорядженням начальника БМВА від 21.07.2025 № 91-к «Про зміну істотних умов праці посадових осіб Відділу молоді та спорту Виконавчого комітету Бердянської міської ради» зобов'язано встановити з 30.07.2025 посадови особам Відділу молоді та спорту Виконавчого комітету Бердянської міської ради неповний робочий день зі щоденною тривалістю робочого дня 02 години (графік роботи з 09-00 до 11-00) з оплатою пропорційно відпрацьованому часу. Відповідним посадим особам не пізніше 28.07.2025 надати письмове підтвердження про згоду продовжувати роботу на змінених умовах праці або відмову від продовження роботи на змінених умовах.
Позивача ознайомлено з Розпорядженням начальника БМВА від 21.07.2025 № 91-к та повідомлення про зміну істотних умов праці 22.07.2025.
24 липня 2025 року ОСОБА_1 на ім'я виконуючого обов'язки начальника БМВА подано заяву в якій позивач виразила свою незгоду продовжувати роботу на нових умовах з 30.07.2025.
Розпорядженням начальника БМВА від 28.07.2025 № 93-к «Про звільнення ОСОБА_1 » зобов'язано звільнити ОСОБА_1 , виконуючу обов'язки начальника Відділу молоді та спорту Виконавчого комітету Бердянської міської ради, з займаної посади 29.07.2025 у зв'язку з відмовою від продовження роботи у зв'язку зі зміною істотних умов праці, п. 6 ст. 36 КЗпП України.
Вказані обставини підтверджені відповідними доказами і не є спірними.
Суд, оцінивши повідомлені сторонами справи обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
За правилами частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У розумінні п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України відповідач є суб'єктом владних повноважень.
Відповідно на відносини з реалізації відповідачем наданих законом повноважень поширюється дія ч. 2 ст.19 Конституції України, де указано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно ч. 1, 2, 4, 7 статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Згідно зі статтею 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.
24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Строк дії воєнного стану в Україні продовжено неодноразово та на даний час триває.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 № 389-VIII (далі - Закон № 389-VIII) на територіях, на яких введено воєнний стан, для забезпечення дії Конституції та законів України, забезпечення разом із військовим командуванням запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, оборони, цивільного захисту, громадської безпеки і порядку, захисту критичної інфраструктури, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян можуть утворюватися тимчасові державні органи - військові адміністрації.
Рішення про утворення військових адміністрацій приймається Президентом України за поданням обласних державних адміністрацій або військового командування.
Військові адміністрації населених пунктів утворюються в межах територій територіальних громад, у яких сільські, селищні, міські ради та/або їхні виконавчі органи, та/або сільські, селищні, міські голови не здійснюють покладені на них Конституцією та законами України повноваження, а також в інших випадках, передбачених цим Законом.
Безпосереднє керівництво військовими адміністраціями здійснюють їхні начальники.
Згідно з пунктом 2 статті 15 Закону № 389-VIII військові адміністрації населених пунктів на відповідній території здійснюють повноваження із, зокрема, забезпечення ефективного використання природних, трудових і фінансових ресурсів.
Частина 2 статті 10 Закону № 389-VIII передбачає, що у разі утворення військової адміністрації населеного пункту (населених пунктів) Верховна Рада України за поданням Президента України може прийняти рішення про те, що у період дії воєнного стану та 30 днів після його припинення чи скасування:
1) начальник військової адміністрації: крім повноважень, віднесених до його компетенції цим Законом, здійснює повноваження сільської, селищної, міської ради, її виконавчого комітету, сільського, селищного, міського голови; може затвердити тимчасову структуру виконавчих органів сільської, селищної, міської ради (для працівників, посади яких не включені до тимчасових штатних розписів, оголошується простій або здійснюється їх переведення на рівнозначну чи нижчу посаду);
2) апарат сільської, селищної, міської ради та її виконавчого комітету, інші виконавчі органи (з урахуванням абзацу третього пункту 1 цієї частини), комунальні підприємства, установи та організації відповідної територіальної громади підпорядковуються начальнику відповідної військової адміністрації.
Указом Президента України від 18.08.2022 № 587/2022 створено Бердянську міську військову адміністрацію Бердянського району Запорізької області.
Постановою Верховної ради України від 18.10.2022 № 2669-IX «Про здійснення начальником Бердянської міської військової адміністрації Бердянського району Запорізької області повноважень, передбачених частиною другою статті 10 Закону України "Про правовий режим воєнного стану"» передбачено, що у період дії воєнного стану в Україні та 30 днів після його припинення чи скасування:
1) начальник Бердянської міської військової адміністрації Бердянського району Запорізької області: крім повноважень, віднесених до його компетенції Законом України "Про правовий режим воєнного стану", здійснює повноваження Бердянської міської ради, її виконавчого комітету, Бердянського міського голови; може затвердити тимчасову структуру виконавчих органів Бердянської міської ради (для працівників, посади яких не включені до тимчасових штатних розписів, оголошується простій або здійснюється їх переведення на рівнозначну чи нижчу посаду);
2) апарат Бердянської міської ради та її виконавчого комітету, інші виконавчі органи (з урахуванням абзацу третього пункту 1 частини другої статті 10 Закону України "Про правовий режим воєнного стану"), комунальні підприємства, установи та організації Бердянської міської територіальної громади підпорядковуються начальнику Бердянської міської військової адміністрації Бердянського району Запорізької області.
Відтак, перебуваючи на посаді виконуючого обов'язки начальника Відділу молоді та спорту Виконавчого комітету Бердянської міської ради, ОСОБА_1 підпорядковувалася начальнику Бердянської міської військової адміністрації Бердянського району Запорізької області.
Суспільні відносини з приводу проходження публічної служби в органах місцевого самоврядування унормовані, насамперед, приписами Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07.06.2001 №2493-ІІІ (далі - Закон №2493-ІІІ) і можуть додатково у субсидіарному порядку регламентуватись приписами Кодексу законів про працю України, Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII, Закону України від «Про відпустки» 15.11.1996 №504/96-ВР, Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 №108/95-ВР в частині, котра не суперечить самій суті публічної служби в органах місцевого самоврядування.
В той же час, пунктом 3 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» постановлено, що у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30, 34, 38, 39, 41, 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану".
Згідно з ст.1 Закону України 15.03.2022 № 2136-IХ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (далі - Закон № 2136), цей Закон визначає особливості проходження державної служби, служби в органах місцевого самоврядування, особливості трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності в Україні, а також осіб, які працюють за трудовим договором, укладеним з фізичними особами (далі - працівники), у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану". На період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина передбачених статтями 43, 44 Конституції України. У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю, законів України "Про державну службу", «Про службу в органах місцевого самоврядування", інших законодавчих актів, що регулюють діяльність державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування у частині відносин, врегульованих цим Законом.
За визначенням ст. 1 Закону №2493-ІІІ служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.
У розумінні ст. 2 Закону №2493-ІІІ посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.
За змістом ст. 4 Закону №2493-ІІІ служба в органах місцевого самоврядування здійснюється на таких основних принципах: служіння територіальній громаді; поєднання місцевих і державних інтересів; верховенства права, демократизму і законності; гуманізму і соціальної справедливості; гласності; пріоритету прав та свобод людини і громадянина; рівних можливостей доступу громадян до служби в органах місцевого самоврядування з урахуванням їх ділових якостей та професійної підготовки; професіоналізму, компетентності, ініціативності, чесності, відданості справі; підконтрольності, підзвітності, персональної відповідальності за порушення дисципліни і неналежне виконання службових обов'язків; дотримання прав місцевого самоврядування; правової і соціальної захищеності посадових осіб місцевого самоврядування; захисту інтересів відповідної територіальної громади; фінансового та матеріально-технічного забезпечення служби за рахунок коштів місцевого бюджету; самостійності кадрової політики в територіальній громаді.
Статтею 7 Закону №2493-ІІІ визначено, що правовий статус посадових осіб місцевого самоврядування визначається Конституцією України, законами України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про статус депутатів місцевих рад", "Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів", цим та іншими законами України.
Стаття 32 КЗпП України передбачає, що у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.
Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 цього Кодексу.
У постанові від 01.06.2023 у справі №723/4239/21 (провадження №61-111св23) Верховний Суд зазначив, що під істотними умовами праці розуміють (частина 3 статті 32 КЗпП України): системи та розміри оплати праці, тобто розмір тарифної ставки або окладу (посадового окладу), доплати, премії, надбавки, заохочувальні й компенсаційні виплати, оплата роботи в нічний і надурочний час, у святкові, неробочі та вихідні дні; пільги, які надаються згідно зі статутом підприємства, установи, організації та колективним договором; режим роботи, який містить, зокрема, час початку й закінчення робочого дня (зміни), тривалість робочого дня (зміни) і робочого тижня, кількість змін на добу; час надання обідньої перерви та її тривалість; вихідні дні тощо; встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміна розрядів і найменування посад та інше. Перелік умов праці, які є істотними, не є вичерпним. Істотні умови праці можуть бути передбачені як трудовим договором, так і визначатися локальними документами на підприємстві (в установі, організації) у колективному договорі, правилах внутрішнього трудового розпорядку, штатному розписі, положенні про оплату праці та інше.
Отже, істотними умовами праці є, зокрема, режим роботи, тривалість робочого дня, система та розмір оплати праці, які повинні бути передбаченими, зокрема, у трудовому договорі, локальних документах підприємства.
Верховний Суд у постанові від 23.03.2016 у справі №6-2748цс15 та постанові від 22.05.2019 у справі №754/8595/17-ц (провадження №61-34818св18) вказав, що зміна істотних умов праці за своїм змістом не є тотожна звільненню у зв'язку зі зміною організації виробництва і праці, скороченням чисельності або штату працівників, оскільки передбачає продовження роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою, але за новими умовами праці (постанова Верховного Суду України від 23.03.2016 у справі №6-2748цс15).
Повертаючись до предмету спору судом встановлено, що розпорядженням начальника БМВА від 21.07.2025 № 91-к «Про зміну істотних умов праці посадових осіб Відділу молоді та спорту Виконавчого комітету Бердянської міської ради» зобов'язано встановити з 30.07.2025 посадови особам Відділу молоді та спорту Виконавчого комітету Бердянської міської ради, в тому числі і позивачу, неповний робочий день зі щоденною тривалістю робочого дня 02 години (графік роботи з 09-00 до 11-00) з оплатою пропорційно відпрацьованому часу.
Оскаржуване розпорядженням начальника БМВА від 21.07.2025 № 91-к «Про зміну істотних умов праці посадових осіб Відділу молоді та спорту Виконавчого комітету Бердянської міської ради», з поміж іншого, містить посилання на службову записку керуючого справами виконкому від 25.06.2025 № 06-0555/02-10.
Так, в службовій записці від 25.06.2025 № 06-0555/02-10 керуючим справами виконкому Юрченко О. повідомлено в.о. начальника БМВА про те, що реальною діяльністю Відділу молоді та спорту Виконавчого комітету Бердянської міської ради охоплено менше 30% функцій, передбачених Положенням про відділ. Інші напрями або ігноруються, або згадуються поверхнево без підтвердження їх виконання. Відсутні результати з ключових напрямків, таких як, робота з молодіжними ініціативами, розробка та впровадження програм, контроль за якістю спортивних закладів, аналіз стану спортивної інфраструктури, координація з іншими органами влади та громадськістю, профілактична робота серед молоді, організація статистичного та фінансового обліку, впровадження інноваційних підходів у сфері молодіжної політики. За результатами аналізу звітності начальника відділу молоді та спорту за період з 01.04 - 25.06.2025 та враховуючи той факт, що місто Бердянськ є тимчасово окупованим містом, місцеві установи у галузі фізичної культури та спорту фактично не працюють, спортивні заходи відділом не проводяться, Програма розвитку фізичної культури та спорту м. Бердянськ останній раз затверджувалася в 2021 році. Після 27.02.2022 склад підпорядкованих установ відділу скоротився, а діяльність частини з них стала обмеженою або припинилася. Внаслідок цього загальний обсяг функціонального навантаження на в.о. начальника відділу суттєво зменшився, оскільки значна частина активних установ скоротилася, а значна частина управлінських процесів призупинена. Організація спортивних заходів, реалізація молодіжних програм, управління господарською інфраструктурою та комунальними підприємствами фактично відсутні. Зокрема, зменшилася кількість господарських, кадрових, фінансових та координаційних питань, які потребують щоденного управлінського втручання. Відділ, на теперішній час, не виконує функцій і завдань, вказаних у Положенні та потребує змін в організації виробництва праці. Враховуючи наведене та у зв'язку із тим, що відділ молоді та спорту Виконавчого комітету Бердянської міської ради не виконує в повній мірі завдання та обов'язки, передбачені положенням, з метою оптимізації витрат і збереження робочих місць, необхідно провести зміни в виробництві і організації праці, шляхом зміни істотних умов праці для працівників відділу молоді та спорту Виконавчого комітету Бердянської міської ради та встановити їм неповний робочий час з щоденною тривалістю робочого дня 2 години.
Під час розгляду справи судом досліджено Положення про відділ молоді та спорту Виконавчого комітету Бердянської міської ради, затвердженого рішенням Виконавчого комітету Бердянської міської ради 09.04.2019 № 133, інформацію про роботу відділ молоді та спорту Виконавчого комітету Бердянської міської ради за період з 07.04.2025 по 08.07.2025 надану в.о. начальника БМВА листами за підписом в.о. начальника відділу молоді та спорту Виконавчого комітету Бердянської міської ради Градецької Є.С. від 08.04.2025 № 123 (про результати роботи працівників відділу за поточний тиждень з 08.04.2025 по 15.04.2025), від 22.04.2025 № 129 (про результати роботи працівників відділу за поточний тиждень з 15.04.2025 по 22.04.2025), від 29.04.2025 № 134 (про результати роботи працівників відділу за поточний тиждень з 22.04.2025 по 29.04.2025), від 06.05.2025 № 149 (про результати роботи працівників відділу за поточний тиждень з 29.04.2025 по 06.05.2025), від 13.05.2025 № 165 (про результати роботи працівників відділу за поточний тиждень з 06.05.2025 по 13.05.2025), від 29.05.2025 № 177 (про результати роботи працівників відділу за поточний тиждень з 13.05.2025 по 20.05.2025), від 27.05.2025 № 181 (про результати роботи працівників відділу за поточний тиждень з 20.05.2025 по 27.05.2025), від 03.06.2025 № 181 (про результати роботи працівників відділу за поточний тиждень з 20.05.2025 по 27.05.2025), від 10.06.2025 № 195 (про результати роботи працівників відділу за поточний тиждень з 03.06.2025 по 10.06.2025), 17.06.2025 № 207 (про результати роботи працівників відділу за поточний тиждень з 10.06.2025 по 17.06.2025), від 24.06.2025 № 216 (про результати роботи працівників відділу за поточний тиждень з 07.06.2025 по 24.06.2025), від 03.07.2025 № 219 (про результати роботи працівників відділу за поточний тиждень з 28.06.2025 по 03.07.2025), від 03.07.2021 № 226 (про результати роботи працівників відділу за поточний тиждень з 08.07.2025 по 15.07.2025) з яких встановлено виконання відділом за спірний період повноважень у обсязі значно меншому аніж те передбачено положенням.
Відповідно до приписів до приписів статті 5 Бюджетного кодексу України бюджети місцевого самоврядування є місцевим бюджетом, який поряд із державним бюджетом складають бюджетну систему України, яка в силу статті 7 Бюджетного кодексу України ґрунтується на принципах принцип єдності бюджетної системи України, збалансованості, самостійності, повноти, обґрунтованості, ефективності та результативності, субсидіарності, цільового використання бюджетних коштів, справедливості і неупередженості, публічності та прозорості.
При прийнятті рішення відповідачем враховано соціально-економічну ситуацію та необхідність раціонального і ефективного використання наявних ресурсів у сфері забезпечення реалізації державної політики з питань молоді, фізичної культури та спорту, враховуючи тенденції зменшення виконуваних відділом молоді та спорту Виконавчого комітету Бердянської міської ради завдань та обов'язків, у зв'язку із тимчасовою окупацією м. Бердянськ та не релокацією підпорядкованих відділу підприємств.
Слід також зазначити, що в умовах воєнного стану держава зобов'язана мобілізувати всі доступні їй ресурси для посилення своєї обороноздатності та відсічі збройної агресії російської федерації проти України.
У зв'язку з наведеним, в умовах воєнного стану виникає потреба у підвищенні ефективності використання коштів місцевого бюджету.
Суд наголошує на тому, що рішення суб'єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб'єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.
При цьому, суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
Прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб'єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.
Розглядаючи справу, суд вважає, що за суттю запровадженого ст.8 Конституції України принципу верховенства права негативні наслідки, спричинені неоднозначністю, суперечливістю чи прогалинами в законодавстві у сфері публічно-правових відносин, не можуть застосовуватись на шкоду приватній особі чи бути підставою для розширеного тлумачення повноважень суб'єктів владних повноважень, а натомість - в окресленому випадку підлягає застосуванню принцип «найбільш сприятливого становища для особи» (favor libertatis).
Подібні за суттю правові позиції викладені у постанові Верховного Суду від 02.04.2025 у справі №280/7446/24.
Однак, зважаючи на ч.1 ст.17 Закону України від 23.02.2006 №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 по справі "Щокін проти України" (Shchokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та 37943/06) та рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.2011 по справі "Серков проти України" (Serkov v. Ukraine, заява № 39766/05), суд вважає, що у даному конкретному випадку право заявника на працю не підпадає під захист за ст.8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, а заявник об'єктивно не міг набути ані розумних законних сподівань, ані легітимних очікувань на нескінченне у часі збереження існуючого становища проходження публічної служби в органі місцевого самоврядування після настання події тимчасової окупації Бердянської міської територіальної громади безвідносно до внутрішньої волі з даного питання компетентного суб'єкта права - Бердянської міської військової адміністрації.
А відтак, розпорядження виконуючого обов'язки начальника Бердянської міської військової адміністрації Бердянського району Запорізької області №91-к 21.07.2025 в частині зміни істотних умов праці виконуючого обов'язки начальника відділу молоді та спорту Виконавчого комітету Бердянської міської ради Градецької Єлизавети Андріївни прийнято у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України та відповідає вимогам закону.
Підстави припинення служби в органах місцевого самоврядування сформульовані законодавцем у положеннях ст.20 Закону №2493-ІІІ, де указано, що крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, служба в органах місцевого самоврядування припиняється на підставі і в порядку, визначених Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", цим та іншими законами України, а також у разі: порушення посадовою особою місцевого самоврядування Присяги, передбаченої статтею 11 цього Закону; порушення умов реалізації права на службу в органах місцевого самоврядування (стаття 5 цього Закону); виявлення або виникнення обставин, що перешкоджають перебуванню на службі, чи недотримання вимог, пов'язаних із проходженням служби в органах місцевого самоврядування (стаття 12 цього Закону); досягнення посадовою особою місцевого самоврядування граничного віку перебування на службі в органах місцевого самоврядування (стаття 18 цього Закону).
Частиною 4 частини 2 статті 32 КЗпП України визначено, що якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці.
Зазначена підстава припинення трудового договору є окремою самостійною підставою для припинення трудового договору, яка обумовлена відсутністю взаємного волевиявлення його сторін, недосягненням ними згоди щодо продовження дії трудового договору. Припинення трудового договору за пунктом 6 частини 1 статті 36 КЗпП України при відмові працівника від продовження роботи зі зміненими істотними умовами праці може бути визнане обґрунтованим, якщо зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою викликана змінами в організації виробництва і праці, які не супроводжуються скороченням чисельності чи штату працівників. Проведення власником (роботодавцем) заходів щодо зміни істотних умов праці - це виключне повноваження власника.
Відповідно до частини 2 статті 3 Закону № 2136-IX у період дії воєнного стану повідомлення працівника про зміну істотних умов праці та зміну умов оплати праці, передбачених частиною третьою статті 32 та статтею 103 Кодексу законів про працю України, здійснюється не пізніш як до запровадження таких умов.
Розпорядження виконуючого обов'язки начальника Бердянської міської військової адміністрації Бердянського району Запорізької області №91-к 21.07.2025 в частині зміни істотних умов праці виконуючого обов'язки начальника відділу молоді та спорту Виконавчого комітету Бердянської міської ради Градецької Єлизавети Андріївни доведено до відома позивача в належний спосіб та у встановлений ч. 2 статті 3 Закону № 2136-IX строк.
24 липня 2025 року ОСОБА_1 на ім'я виконуючого обов'язки начальника БМВА подала заяву в якій виразила свою незгоду продовжувати роботу на нових умовах з 30.07.2025.
Позивачем не заперечується, що фактично запропоновані позивачу зміни істотних умов праці передбачали продовження роботи за тією ж спеціальністю та кваліфікацією, але за новими умовами праці.
Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що фактично позивач відмовилася від продовження роботи за новими умовами праці, відтак у відповідача виникли підстави для припинення дії трудового договору за п.6 ст. 36 КЗпП України.
Продовжуючи вирішення спору, суд зважає, що критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) владного суб'єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України, а у силу ч.2 ст.77 КАС України обов'язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб'єкта шляхом подання до суду доказів та наведення у процесуальних документах доводів як відповідності закону вчиненого волевиявлення, так і помилковості аргументів іншого учасника справи.
Тому відповідність закону рішення чи діяння (управлінського волевиявлення) суб'єкта владних повноважень як у спорі про набуття приватною особою додаткового блага чи активу, так і у спорі про спростування приватною особою новоствореного обов'язку, зокрема, за критеріями дотримання компетенції, меж повноважень, способу дій, приводу реалізації функції контролю, обґрунтованості, безсторонності (неупередженості), добросовісності, розсудливості, рівності перед законом, унеможливлення дискримінації, пропорційності, своєчасності, права особи на участь у процесі прийняття рішення, має доводитись, насамперед, відповідачем суб'єктом владних повноважень.
При цьому, із положень частин 1 і 2 ст.77 КАС України у поєднанні з приписами ч. 4 ст. 9, абз. 2 ч. 2 ст. 77, частин 3 і 4 ст. 242 КАС України слідує, що владний суб'єкт повинен доводити обставини фактичної дійсності у спорі за стандартом доказування - "поза будь-яким розумним сумнівом" (тобто запропоноване сприйняття ситуації повинно виключати реальну ймовірність існування у дійсності будь-якого іншого варіанту), у той час як до приватної особи підлягає застосуванню стандарт доказування - "баланс вірогідностей" (тобто запропоноване сприйняття ситуації не повинно суперечити умовам реальної дійсності і бути можливим до настання).
Разом із тим, суд вважає, що саме лише неспростування владним суб'єктом задекларованого, але не доведеного документально твердження приватної особи про конкретну обставину фактичної дійсності, не спричиняє виникнення безумовних та беззаперечних підстав для висновку про реальне існування такої обставини у дійсності.
І хоча спір безумовно підлягає вирішенню у порядку ч.2 ст.77 КАС України, однак суд повторює, що реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб'єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з'ясування об'єктивної істини у справі.
Правильність саме такого тлумачення змісту ч.1 ст.77 та ч. 2 ст.77 КАС України підтверджується правовим висновком постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020 по справі №520/2261/19, де указано, що визначений ст. 77 КАС України обов'язок відповідача - суб'єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов'язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Окрім того, саме таке тлумачення стандартів доказування є цілком релевантним правовому висновку постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі №916/3027/21.
Викладені вище міркування суду також є цілком релевантними правовій позиції постанови Верховного Суду від 19.01.2023 у справі №520/6006/21, де указано, що: 1) у праві існують три основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt) та у справах, де суб'єкт владних повноважень доводить правомірність своїх рішень, що передбачають втручання у власність або діяльність суб'єкта приватного права (зокрема, притягнення його до відповідальності), подані таким суб'єктом владних повноважень докази, за загальним правилом, повинні відповідати критерію "поза розумним сумнівом"; 3) Цей висновок сформульований Верховним Судом, зокрема у постановах від 14.11.2019 у справі №822/863/16, від 21.11.2019 у справі №826/5857/16, від 11.02.2020 у справі №816/502/16, від 16.06.2020 у справі №756/6984/16-а та від 18.11.2022 у справі №560/3734/22.
Кваліфікуючи реально вчинене у спірних правовідносинах управлінське волевиявлення суб'єкта владних повноважень, суд виходить із того, що за загальним правилом під рішенням суб'єкта владних повноважень слід розуміти письмовий акт, під дією суб'єкта владних повноважень слід розуміти вчинок посадової/службової особи, під бездіяльністю суб'єкта владних повноважень слід розуміти невиконання обов'язків, під відмовою суб'єкта владних повноважень слід розуміти письмово зафіксоване діяння з приводу незадоволення звернення приватної особи.
За змістом правових позицій постанови Верховного Суду від 03.06.2020 у справі №464/5990/16-а та постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2022 у справі №9901/276/19 протиправною бездіяльністю суб'єкта владних повноважень є зовнішня форма поведінки (діяння) органу/посадової особи у вигляді неприйняття рішення (нездійснення юридично значимих дій) у межах компетенції за наявності фізичної змоги реалізувати управлінську функцію.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Тлумачення змісту цієї норми процесуального закону було викладено Верховним Судом у постанові від 07.11.2019 по справі №826/1647/16 (адміністративне провадження № К/9901/16112/18), де указано, що обов'язковою умовою визнання протиправним волевиявлення суб'єкта владних повноважень є доведеність приватною особою факту порушення власних прав та інтересів та доведеність факту невідповідності закону оскарженого управлінського волевиявлення.
Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-77, 90, 211 КАС України, суд доходить до переконання про те, що у спірних правовідносинах позивачем у ході розгляду справи не було доведено беззаперечно та неспростовно відсутність достатніх правових підстав для вчинення оскарженого волевиявлення.
Тож, за наслідками розгляду справи слід визнати доведеним за правилами ч.2 ст.77 КАС України факт відповідності ч.2 ст.2 КАС України реально вчиненого суб'єктом владних повноважень управлінського волевиявлення та навпаки не доведеним за правилом ч.1 ст.77 КАС України факт існування у заявника порушеного публічного права (інтересу) у межах спірних правовідносин.
Указане є визначеною процесуальним законом підставою для відмови у задоволені позову в частині визнання протиправним та скасування розпорядження виконуючого обов'язки начальника Бердянської міської військової адміністрації Бердянського району Запорізької області №93-к 28.07.2025.
З огляду на викладене, похідні позовні вимоги про поновлення позивача на посаді та виплаті середнього заробітку задоволенню не підлягають.
З приводу доводів позивача про мобінг зі сторони начальника БМВА суд наголошує на тому, що наведені обставини не входять до предмета доказування у цій справі.
В той же час, правовий захист від мобінгу (цькування), дискримінації, упередженого ставлення у сфері праці, захист честі та гідності працівника під час здійснення ним трудової діяльності, а також забезпечення особам, які зазнали таких дій та/або бездіяльності, права на звернення до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та до суду щодо визнання таких фактів та їх усунення (без припинення працівником трудової діяльності на період розгляду скарги, провадження у справі), а також відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок таких дій та/або бездіяльності, на підставі судового рішення, що набрало законної сили.
Правова конструкція цієї норми свідчить про можливість визнання (встановлення) факту мобінгу (цькування) в судовому порядку.
Натомість, юридичні факти - це фактичні обставини дійсності, з правовою моделлю яких пов'язано настання наслідку у вигляді виникнення, зміни або припинення суб'єктивних прав, юридичних обов'язків.
Місцевий загальний суд, відповідно до ст. 315 ЦПК України, розглядає справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Відтак, встановлення факту мобінгу (цькування) повинно відбуватись за правилами цивільного судочинства, оскільки КАС України не передбачає права суду встановлювати факти.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
З приводу розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина 1 статті 143 КАС України).
Оскільки суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, відсутні підстави для вирішення питання про відшкодування судових витрат.
Керуючись статтями 6-10, 14, 72-77, 90, 139, 159, 241-246, 262, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ), представник Вишняков Дмитро Олександрович ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Бердянської міської військової адміністрації Бердянського району Запорізької області (69005, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 164 ЄДРПОУ 44754037) про визнання протиправними та скасування розпоряджень про зміну істотних умов праці та про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити в повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 05 листопада 2025 року.
Суддя О.О. Артоуз