06 листопада 2025 року Справа № 280/7657/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Новікової І.В., в порядку письмового провадження за правилами спрощеного провадження адміністративну справу позовною заявою ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
08.09.2025 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Міністерства оборони України (далі - відповідач, МОУ), в якій позивач просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України, оформлене протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 18.09.2025 №57/в, в частині відмови ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у розмірі 300 кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, на 1 січня 2024 календарного року;
зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі 300 кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня 2024 року, в якому вперше встановлено ІІ групу інвалідності, яка настала внаслідок травми, пов'язаної із захистом Батьківщини, відповідно до вимог Закону №2011-ХІІ та Порядку №975 від 25.12.2013.
Ухвалою суду від 08.09.2025 відкрито спрощене (письмове) позовне провадження.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що рішенням МОУ від 18.09.2025 йому протиправно відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги у розмірі 300 кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, на 1 січня 2024 року. Позивач вважає безпідставними посилання відповідача на те, що оскільки йому вперше інвалідність встановлено 05.11.1987, але на цю дату прожитковий мінімум для працездатних осіб законодавством не встановлювався, то відповідно неможливо здійснити розрахунок та призначення допомоги. Позивач зазначає, що він не отримував одноразову грошову допомогу у 1987 році у зв'язку з отриманням інвалідності ІІ групи у зв'язку з травмою під час військової служби або в 2007 році у зв'язку із зміною групи інвалідності (визначена ІІІ група) та відповідно у позивача в 2024 році була встановлена вища група інвалідності і, в тому числі, змінено її причинний зв'язок. Представник позивача зазначає, що позивач з 10.12.2024 коли пройшов повторний огляд МСЕК і отримав ІІ групу інвалідності з урахуванням норм п. 4 ст. 16-3 Закону №2011-ХІІ, якою визначено право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі і здійснення виплати з урахуванням раніше виплачених сум, зважаючи, що такої грошової допомоги під час первинного отримання інвалідності у 1987 році не отримував, має право на отримання такої допомоги з 10.12.2024, у розмірі: 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня 2024 року. З урахуванням викладеного у позовній заяві, представник позивача просила задовольнити позовні вимоги.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень зазначено, що рішення МОУ від 18.09.2025 №57/в є правомірним та таким, що скасуванню не підлягає. Представник відповідача зазначає, що позивачу при первинному огляді МСЕК 05.11.1987 року (довідка МСЕК серія ВТЭ-27 №066048) було встановлено ІІ групу інвалідності внаслідок травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби. При повторному огляді МСЕК 10.12.2024 (довідка МСЕК Серія 12 ААГ №480953) Позивача визнано особою з інвалідністю II групи внаслідок травми, пов'язаної із захистом Батьківщини. Представник відповідача зазначає, що за своїм визначенням дана грошова допомога є одноразовою. Чинним законодавством не передбачено повторну виплату одноразової грошової допомоги в залежності від кількості отриманих захворювань, поранень, травм та ушкоджень здоров'я та незалежно від підвищення прожиткового мінімуму (на момент первинного встановлення інвалідності). Представник відповідача вказував на те, що призначення одноразової грошової допомоги повинно обраховуватись в розмірах кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність (1987 рік). Але прожитковий мінімум було встановлено Законом України «Про прожитковий мінімум». Відповідач зазначає, що враховуючи відсутність законодавчого акту, який визначає розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 05.11.1987, який необхідний для обчислення розміру допомоги, призначити позивачу одноразову грошову допомогу неможливо. З урахуванням викладеного у відзиві на позовну заяву, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Суд, всебічно та повно встановивши обставини справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, встановив наступне.
Судом встановлено, що у період з березня 2022 року по грудень 2024 року ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
30.04.2024 під час захисту Батьківщини, при виконанні бойового завдання у складі підрозділу військової частини НОМЕР_1 на підставі бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 від 25.04.2024 №1626дск, в районі півн. захід. окол. населеного пункту Кислівка, Куп'янського району, Харківської області, отримав мінно-вибухову травму; вогнепальне осколкове сліпе поранення лівого плеча та обох нижніх кінцівок, що підтверджується Довідкою про обставини травми №1565/1884 від 10.05.2024.
Згідно довідки до акта огляду МСЕК серії 12 ААГ №480953 позивачу під час повторного огляду 10.12.2024 безстроково встановлено ІІ групу інвалідності у зв'язку з травмою, пов'язаною із захистом Батьківщини.
В липні 2025 року позивач звернувся до комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, з метою виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням йому ІІ групи інвалідності внаслідок травми, пов'язаної із захистом Батьківщини.
Рішенням комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, яке оформлено протоколом від 18.07.2025 №57/в, ОСОБА_1 , який є особою з інвалідністю II групи внаслідок травми, пов'язаної із захистом Батьківщини, відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги.
Позивач, не погодившись із прийнятим рішенням, звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 2 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З матеріалів справи судом встановлено, що підставою для відмови у виплаті позивачу одноразової грошової допомоги стало посилання відповідача на те, що заявнику вперше інвалідність встановлено 05.11.1987, проте на цю дату прожитковий мінімум для працездатних осіб законодавством не встановлювався. Відповідач вважає, що у зв'язку із відсутністю законодавчого акту, який визначає розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 05.11.1987 року, та необхідний для обчислення розміру одноразової грошової допомоги, призначити допомогу позивачу неможливо.
Суд зазначає, що відповідно до частини п'ятої статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до статті 41 Закону №2232-XII виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Згідно з частиною першою статті 16 Закону №2011-ХІІ одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
За змістом пункту 4 частини другої статті 16 Закону №2011-ХІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.
Відповідно до пункту «б» частини 1 статті 16-2 Закону №2011-ХІІ, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі: 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).
Відповідно до ч.9 ст.16-3 Закону №2011-ХІІ, порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, який визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст) (далі - Порядок №975).
Пунктом 3 Порядку №975 передбачено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі встановлення інвалідності - дата, зазначена у витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або довідці медико-соціальної експертної комісії, а у разі повторного огляду/оцінювання, зміни групи інвалідності чи причинного зв'язку - дата, зазначена у витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи/довідці медико-соціальної експертної комісії про повторне встановлення інвалідності або відомості з електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи.
Згідно ч.4 ст.16-3 Закону №2011-XII, якщо військовослужбовцю, військовозобов'язаному, резервісту або особі, звільненій з військової служби, після первинного встановлення інвалідності під час наступного огляду (переогляду) буде встановлено вищу групу інвалідності або змінено її причинний зв'язок, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата здійснюється з урахуванням раніше виплачених сум (у тому числі внаслідок різних, не пов'язаних між собою, захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв).
Відтак пунктом 4 статті 16-3 Закону №2011-XII передбачено вирішення питання виплати одноразової грошової допомоги шляхом її виплати з урахуванням раніше виплаченої суми тим особам, яким раніше уже було встановлено факт ушкодження здоров'я і які раніше уже таку допомогу отримували.
З матеріалів справи судом встановлено, що згідно довідки сер.ВТЕ-27 №066048 лікарсько-трудової експертної комісії від 05.11.1987 позивачу встановлена вперше ІІ група інвалідності внаслідок травми, отриманою під час виконання обов'язків військової служби.
Згідно довідки до акту огляду МСЕК серії 12 ААГ №480953 позивачу під час повторного огляду 10.12.2024 безстроково встановлено ІІ групу інвалідності у зв'язку з травмою, пов'язаною із захистом Батьківщини.
При цьому, відповідач вважає, що розмір ОГД має визначатися з прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня 1987 року.
Такі доводи відповідача є безпідставними та необґрунтованими, оскільки встановлення інвалідності у 1987 році та у 2024 році обумовлено різними підставами та різними ушкодженнями здоров'я.
Так, судом встановлено, що 30.04.2024 під час захисту Батьківщини, при виконанні бойового завдання у складі підрозділу військової частини НОМЕР_1 на підставі бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 від 25.04.2024 №1626дск, в районі півн. захід. окол. населеного пункту Кислівка, Куп'янського району, Харківської області, отримав мінно-вибухову травму; вогнепальне осколкове сліпе поранення лівого плеча та обох нижніх кінцівок , що підтверджується Довідкою про обставини травми №1565/1884 від 10.05.2024.
Відповідно до свідоцтва про хворобу №367 діагноз та постанова ВЛК про причинний зв'язок захворювання, поранення, контузії, каліцтва: Наслідки мінно-вибухової травми 30.04.2024, наслідки поєднаного вогнепального поранення голови та кінцівок, сліпого поранення лівої щоки з наявністю стороннього тіла 3-4 мм металевої щільності, сліпого поранення лівого передпліччя, сліпих поранень нижніх кінцівок з крайовим пошкодженням лівої стегнової артерії, турнікетного синдрому лівої нижньої кінцівки на рівні верхньої третини стегна (15 годин), наслідки операцій: 30.04.2024 фасціотомія лівого стегна та гомілки, ушиванння пошкодження лівої стегнової артерії; 01.05.2024 ампутація нижньої кінцівки на рівні верхньої третини стегна; 15.05.2024 ревізія та дренування флегмони кукси лівого стегна, дебридмент та іригація; 30.05.2024 етапна хірургічна обробка рани, закриття кукси лівого стегна, накладання вторинних ранніх швів у вигляді ампутаційної кукси лівої нижньої кінцівки на рівні верхньої третини стегна (Т93.6). Травма, ТАК, пов'язана із захистом Батьківщини. Довідка про обставини (поранення, контузії, каліцтва) №1565/1884 від 10.05.2024 за підписом командира військової частини НОМЕР_1 . За наказом МОЗ від 04.07.2007 №370 за характером ушкодження, поранення, травма відноситься до категорії тяжких.
Отже, встановлення позивачу інвалідності у 2024 році за рішенням МСЕК обумовлено саме пораненням отриманим у квітні 2024 року у складі підрозділу ВЧ НОМЕР_1 .
За таких обставин, право на отримання ОГД на підставі приписів Закону №2011-XII виникло у позивача саме у 2024 році, на підставі довідки до акту огляду МСЕК серії 12 ААГ №480953.
Під час ухвалення рішення суд враховує правову позицію Верховного Суду, яка викладена в постанові від 22.08.2024 по справі №240/35207/21.
Встановлення позивачу інвалідності у 1987 році жодним чином не впливає на дату виникнення права на отримання ОГД та не перешкоджає його реалізації.
Більш того, матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що позивачу взагалі виплачувалася ОГД на підставі положень Закону №2011-XII.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивач має право на отримання ОГД в розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, а саме на 1 січня 2024 року.
При цьому, суд зазначає, що відповідно абзацу 2 пункту 23 Порядку №975 розпорядник бюджетних коштів у місячний строк після надходження від уповноваженого органу висновку щодо виплати одноразової грошової допомоги та документів, зазначених у пунктах 20 і 21 цього Порядку, приймає рішення про призначення одноразової грошової допомоги або про відмову в її призначенні, або про повернення зазначених документів на доопрацювання (у разі, коли документи подано не в повному обсязі, потребують підтвердження обставин, зазначених у документах, чи подано не за належністю) і надсилає зазначене рішення разом з документами уповноваженому органу для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, а в разі відмови чи повернення документів на доопрацювання - для письмового повідомлення заявнику з обґрунтуванням мотивів відмови чи повернення документів на доопрацювання.
Отже, суд зазначає, що МОУ лише вирішує питання про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги, в свою чергу її виплата здійснюється уповноваженим органом, яким направлено відповідні документи на розгляд Міноборони після прийняття відповідного рішення.
За таких обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з урахуванням вищенаведеного.
Частиною першою статті 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Судом встановлено, що позивачем у зв'язку із розглядом справи у суді понесено витрати на правову допомогу в розмірі 10000,00 грн.
При цьому, з огляду на складність адміністративної справи, час витрачений на надання правової допомоги, сталість позиції Верховного Суду зі спірного питання, суд вважає витрати на правову допомогу в розмірі 10000,00 грн. лише за складання позовної заяви є не співмірними зі складністю адміністративної справи та часом втраченим на надання правничої допомоги, що є підставою для зменшення таких витрат до 5000,00 грн.
Враховуючи вищезазначене, та керуючись ст.ст.2, 9, 139, 241-243, 254-263 КАС України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 ) до Міністерства оборони України (03168, м.Київ, пр.Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 00034022) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України, оформлене протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 18.09.2025 №57/в, в частині відмови ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у розмірі 300 кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, на 1 січня 2024 календарного року.
Зобов'язати Міністерство оборони України призначити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі 300 кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня 2024 року, в якому вперше встановлено ІІ групу інвалідності, яка настала внаслідок травми, пов'язаної із захистом Батьківщини, відповідно до вимог Закону №2011-ХІІ та Порядку №975 від 25.12.2013.
В задоволенні решти вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 5000,00 грн. (п'ять тисяч гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства оборони України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя І.В. Новікова