05 листопада 2025 року Справа № 640/10637/21 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Прудивуса О.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Хижняк М.О.,
представника позивача: Троня Геннадія Миколайовича, службове посвідчення № 075790 від 01.03.2023,
представника відповідача: Башук Юлії Олександрівни, довіреність від 09.10.2025,
розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження в режимі відеоконференції адміністративну справу
за позовною заявою: Прокуратури Автономної Республіки Крим та м. Севастополя (код ЄДРПОУ 02911088, 03150, м. Київ, вул. Ділова, буд. 24)
до: Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ 43315602, 01011, м. Київ, провулок Музейний, буд. 2-Д)
про: визнання протиправним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень, зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії.
15.04.2021 до Окружного адміністративного суду м. Києва надійшов адміністративний позов Прокуратури Автономної Республіки Крим та м. Севастополя (далі - позивач) до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - відповідач), в якому позивач із урахуванням уточнень просить:
- визнати протиправним та скасувати Наказ відповідача від 17.03.2021 № 296/6 «Про відмову у задоволенні скарги Прокуратури Автономної Республіки Крим та м. Севастополя від 14.01.2021 № 15-12вих21», прийнятий на підставі Висновку Колегії з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів у сфері державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції (м. Київ) від 04.03.2021;
- зобов'язати відповідача поновити реєстраційні дії, скасовані наказом відповідача від 17.03.2021 № 296/6 «Про відмову у задоволенні скарги Прокуратури Автономної Республіки Крим та м. Севастополя від 14.01.2021 № 15-12вих21», прийнятим на підставі Висновку Колегії з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів у сфері державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції (м. Київ) від 04.03.2021.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги таким.
Касаційний цивільний суд у складі Верховного суду постановою від 20.11.2019 по справі № 757/37554/18-ц постановив витребувати у власність держави Україна в особі Севастопольської міської ради з незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку, площею 0, 0800 га, розташовану у АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8536400000:04:001:0202.
08.12.2020 з метою виконання зазначеної постанови позивач звернувся до Центру надання адміністративних послуг м. Києва із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
Рішенням державного реєстратора Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради від 14.12.2020 № 55683150 за результатами розгляду зави про державну реєстрацію прав та їх обтяжень було відмовлено у такій реєстрації.
14.01.2021 позивач направив до Міністерства юстиції України скаргу на рішення державного реєстратора про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень № 15-12вих21, в якій він просив скасувати рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень від 14.12.2020 № 55683150, а також зобов'язати державного реєстратора провести державну реєстрацію прав на земельну ділянку відповідно до поданої заяви від 08.12.2020.
Висновком колегії з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів міністерства юстиції від 04.03.2021 було рекомендовано відмовити у задоволенні скарги позивача від 14.01.2021 № 15-12вих21. Наказом відповідача від 17.03.2021 № 296/6 позивачу було відмовлено у задоволенні скарги від 14.01.2021 № 15-12вих21.
Позивач вважає зазначений наказ незаконним та таким, що підлягає скасуванню у зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального права під час прийняття рішення про відмову у задоволенні його скарги, а відтак вважає за необхідне поновити реєстраційні дії, скасовані цим наказом. З огляду на викладені обставини у їх сукупності, позивач просить суд задовольнити позов у повному обсязі.
Ухвалою судді Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.04.2021 позовну заяву залишено без руху, надано строк для усунення її недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Позивачем було усунуто недоліки позовної заяви у встановлений строк.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.07.2021 відкрито провадження у справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у порядку письмового провадження).
Законом України від 13.12.2022 № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» Окружний адміністративний суд м. Києва було ліквідовано.
На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 13.12.2022 № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» дану адміністративну справу надіслано до Київського окружного адміністративного суду.
16.07.2024 Верховна Рада України ухвалила Закон України від 16.07.2024 № 3863-IX «Про внесення зміни до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду».
На виконання даного нормативно-правового акту, враховуючи положення Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 № 399, Київським окружним адміністративним судом дану адміністративну справу передано Запорізькому окружному адміністративному суду.
03.03.2025 автоматизованою системою документообігу суду у порядку, визначеному п. 15.4 Перехідних положень КАС України, для розгляду адміністративної справи № 640/10637/21 обрано суддю Прудивуса Олега Васильовича.
Ухвалою судді Запорізького окружного адміністративного суду від 10.03.2025 позовну заяву залишено без руху, надано строк для усунення її недоліків протягом п'яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Позивачем було усунуто недоліки позовної заяви у встановлений строк.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 15.04.2025 було прийнято до свого провадження дану справу та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у порядку письмового провадження).
22.05.2025 судом отримано відзив на позовну заяву (вх. № 25648 від 22.05.2025), в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 2 Закону України від 01.07.2004 № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» позивач не належить до кола заявників, якими можуть бути подані документи для проведення державної реєстрації права власності на об'єкт. Про це також свідчить зміст ч. 1 ст. 2 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII «Про прокуратуру», відповідно до якої функціями прокуратури є: підтримання державного обвинувачення в суді; представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цих Законом та главою 12 розділу III Цивільного процесуального кодексу України; нагляд за додержанням законів органами, що провадять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство; нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян.
Крім того, відповідач у відзиві зазначив, що згідно зі ст. 11 Закону України від 01.07.2004 № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об'єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом. Так, відповідач контролює діяльність реєстраторів у спосіб передбачений законодавством, у тому числі шляхом розгляду скарг на дії державного реєстратора та проведення моніторингу його дій.
Також відповідач у відзиві на позовну заяву додатково зазначив, що суб'єктом права власності на земельну ділянку державної власності є держава в особі органу державної влади, визначеного Земельним кодексом України. В той час, як зазначено в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Севастопольська міська рада (ЄДРПОУ 24872845) - орган місцевого самоврядування, який відповідно до закону, має право розпорядження землями комунальної власності. З огляду на викладені вище обставини у їх сукупності, відповідач просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 16.06.2025 призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження, замінено засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням та, відповідно, призначено підготовче засідання.
08.09.2025 судом від позивача отримано додаткові пояснення у справі (вх. № 44774 від 08.09.2025), в яких останнім зазначено, що відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянини або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Враховуючи вищевикладене, а також те, що з часу тимчасової окупації Автономної Республіки Крим та міста Севастпополя, Севастопольська міська рада не функціонує, її повноваження не передавалися до іншого органу, то єдиним уповноваженим суб'єктом на звернення та подання документів для проведення державної реєстрації права власності на спірну земельну ділянку з метою забезпечення виконання судового рішення на захист інтересів держави є саме прокурор, як уповноважена особа від імені держави вчиняти відповідні дії.
08.09.2025 судом від відповідача отримано додаткові пояснення у справі (вх. № 44849 від 08.09.2025), в яких вказано, що згідно з п. 3 ч. 1 ст. 2 Закону України від 01.07.2004 № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» позивач не належить до кола заявників, якими можуть бути подані документи для проведення державної реєстрації права власності на об'єкт.
Додатково відповідач зазначив, що він не може напряму зареєструвати чи зобов'язати зареєструвати земельну ділянку, а лише може скасувати незаконне рішення та зобов'язати повторно розглянути документи.
В ході підготовчого засідання, яке проводилось 22.07.2025 та 11.09.2025 судом було остаточно визначено предмет спору та характер спірних правовідносин, позовні вимоги та склад учасників судового процесу, з'ясовано заперечення проти позовних вимог, визначено обставини справи, які підлягають встановленню, та зібрано відповідні докази, встановлено порядок з'ясування обставин, на які посилаються сторони, та порядок дослідження доказів, якими вони обґрунтовуються, вчинено інші дії з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 11.09.2025 закрито підготовче провадження у справі та призначено судове засідання на 21.10.2025.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 15.10.2025 замінено відповідача (далі - первісний відповідач) його правонаступником Київським міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції України (далі - відповідач).
У судовому засіданні 21.10.2025 представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. У свою чергу, представник відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог у повному обсязі з підстав, викладених у відзиві.
У судовому засіданні 21.10.2025 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Відповідно до наказу про відрядження від 28.10.2025 № 14-вд головуючий суддя Прудивус О.В. перебував у відрядженні з 29.10.2025 по 01.11.2025.
Згідно з наказом про надання відпустки від 28.10.2025 № 369 головуючий суддя Прудивус О.В. перебував у щорічній додатковій оплачуваній відпустці 03.11.2025.
Суд, розглянувши матеріали і з'ясувавши обставини адміністративної справи, заслухавши пояснення позивача та відповідача, дослідивши всі наявні у справі докази у їх сукупності,
Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань позивача зареєстровано як юридичну особу - державну організацію (установа, заклад) 05.11.1991. Згідно з Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідача зареєстровано як юридичну особу - орган державної влади 29.10.2019.
Касаційний цивільний суд у складі Верховного суду рішенням від 20.11.2019 по справі № 757/37554/18-ц постановив: заяву заступника Генерального прокурора України про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26.06.2013 задовольнити частково; рішення Гагарінського районного суду міста Севастополя від 17.01.2013 та ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26.06.2013 скасувати, ухвалити нове рішення; позов прокурора Ленінського району міста Севастополя в інтересах держави в особі Севастопольської міської ради до ОСОБА_2 , третя особа - Обслуговуючий кооператив «Дачно-будівельний кооператив «Беркут-08», про визнання державного акта недійсним та витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння задовольнити частково; витребувати у власність держави Україна в особі Севастопольської міської ради з незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку, площею 0, 0800 га, розташовану у АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8536400000:04:001:0202 (т.1, а.с.10-22).
08.12.2020 з метою виконання зазначеної постанови позивач звернувся до Центру надання адміністративних послуг м. Києва із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
Рішенням державного реєстратора Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради від 14.12.2020 № 55683150 за результатами розгляду зави про державну реєстрацію прав та їх обтяжень було відмовлено у такій реєстрації.
14.01.2021 позивачем була направлена до Міністерства юстиції України скарга на рішення державного реєстратора про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень № 15-12вих21, в якій він просив скасувати рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень від 14.12.2020 № 55683150, зобов'язати державного реєстратора провести державну реєстрацію прав на земельну ділянку відповідно до поданої заяви від 08.12.2020 (т.1, а.с.23-27).
Висновком колегії з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів міністерства юстиції від 04.03.2021 було рекомендовано відмовити у задоволенні скарги позивача від 14.01.2021 № 15-12вих21 (т.1, а.с.30-35).
Наказом первісного відповідача від 17.03.2021 № 296/6 було відмовлено позивачу у задоволенні скарги від 14.01.2021 № 15-12вих21 (т.1, а.с.50).
Оцінюючи правомірність Наказу первісного відповідача від 17.03.2021 № 296/6 «Про відмову у задоволенні скарги Прокуратури Автономної Республіки Крим та м. Севастополя від 14.01.2021 № 15-12вих21», прийнятого на підставі Висновку Колегії з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів у сфері державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції (м. Київ) від 04.03.2021, суд виходить із такого.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямовані на забезпечення визнання та захисту державою таких прав регулює Закон України від 01.07.2004 № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон України від 01.07.2004 № 1952-IV).
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України від 01.07.2004 № 1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
У п. 3 ч. 1 ст. 2 Закону України від 01.07.2004 № 1952-IV законодавцем визначено перелік осіб, які можуть бути заявником реєстраційних дій, зокрема, власник, інший правонабувач, сторона правочину, на підставі якого набувається, змінюється або припиняється речове право (у тому числі замовник будівництва, девелопер будівництва, управитель фонду фінансування будівництва), або уповноважені ними особи - у разі подання документів для державної реєстрації набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав.
Нормою ч. 1 ст. 3 Закону України від 01.07.2004 № 1952-IV встановлено, що загальними засадами державної реєстрації прав є: 1) гарантування державою об'єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; 2) обов'язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав; 2-1) одночасність вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва, майбутнім об'єктом нерухомості та державної реєстрації прав; 3) публічність державної реєстрації прав; 4) внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом; 5) відкритість та доступність відомостей Державного реєстру прав.
Стаття 6 Закону України від 01.07.2004 № 1952-IV закріплює систему органів та суб'єктів, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав, складовими якої є: 1) Міністерство юстиції України та його територіальні органи; 2) суб'єкти державної реєстрації прав: виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації; 3) державні реєстратори прав на нерухоме майно (далі - державні реєстратори).
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України від 01.07.2004 № 1952-IV Міністерство юстиції України: 1) забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері державної реєстрації прав; 2) здійснює нормативно-правове регулювання у сфері державної реєстрації прав; 3) забезпечує створення та функціонування Державного реєстру прав, є його держателем; 4) організовує роботу, пов'язану із забезпеченням діяльності з державної реєстрації прав; 5) здійснює контроль за діяльністю у сфері державної реєстрації прав, у тому числі шляхом проведення моніторингу реєстраційних дій відповідно до цього Закону та приймає обов'язкові до виконання рішення, передбачені цим Законом; 6) забезпечує доступ до Державного реєстру прав державних реєстраторів, суб'єктів державної реєстрації прав, визначених цим Законом, інших суб'єктів, право доступу яких визначено цим Законом, та приймає рішення про тимчасове блокування або анулювання такого доступу у випадках, передбачених цим Законом; 7) розглядає скарги на рішення, дії або бездіяльність державних реєстраторів, суб'єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України та приймає обов'язкові до виконання рішення, передбачені цим Законом; 8) складає протоколи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення; 9) організовує роботу з підготовки та підвищення кваліфікації державних реєстраторів; 9-1) надає узагальнені роз'яснення щодо застосування законодавства з питань державної реєстрації прав; 10) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
За приписами ч. 1 ст. 9 Закону України від 01.07.2004 № 1952-IV до повноважень суб'єктів державної реєстрації прав належить: 1) забезпечення: проведення державної реєстрації прав, ведення Державного реєстру прав, взяття на облік безхазяйного нерухомого майна, формування та ведення реєстраційних справ; 2) здійснення інших повноважень, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Нормою п. 1 ч. 3 ст. 10 Закону України від 01.07.2004 № 1952-IV державний реєстратор:
встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема:
відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом;
відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав;
відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах;
наявність обтяжень прав на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості;
наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації;
виконання вимог, визначених статтею 27-2 цього Закону, - у разі державної реєстрації спеціального майнового права на об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості (крім випадків автоматичної реєстрації такого права згідно із законом);
наявність факту застосування санкцій відповідно до Закону України "Про санкції", які унеможливлюють проведення державної реєстрації прав;
наявність дозволу органу опіки та піклування на відмову від права власності на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості, власником якого є малолітня дитина або неповнолітня особа, або на внесення такого майна до статутного (складеного) капіталу (пайового фонду) юридичної особи чи як вступного, членського та/або цільового внеску члена кооперативу.
Згідно зі ст. 11 Закону України від 01.07.2004 № 1952-IV державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об'єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 24 Закону України від 01.07.2004 № 1952-IV однією із підстав для відмови в державній реєстрації прав є подання заяви про державну реєстрацію прав неналежною особою.
За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 37 Закону України від 01.07.2004 № 1952-IV рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав, а також дії, пов'язані з автоматичною державною реєстрацією прав, можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.
Міністерство юстиції України розглядає: 1) скарги на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; 2) скарги на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України; 3) повідомлення державного реєстратора про виявлений ним факт використання його ідентифікаторів доступу до Державного реєстру прав іншими особами.
Під час розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України здійснюється також перевірка відповідності законодавству у сфері державної реєстрації прав рішень, дій або бездіяльності державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав, що оскаржувалися до відповідного територіального органу.
Територіальні органи Міністерства юстиції України розглядають скарги на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації (крім рішень про державну реєстрацію прав), які здійснюють діяльність у межах території, на якій діє відповідний територіальний орган.
Порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції з однойменною назвою затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1128 «Про затвердження Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції» (далі - Порядок № 1128).
Згідно з п.п. 8 та 9 Порядку № 1128 у разі, коли під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації не виявлено підстав для відмови в її задоволенні чи підстав для пересилання її за належністю, Мін'юст чи відповідний територіальний орган здійснює колегіальний розгляд такої скарги на предмет наявності (відсутності) порушень закону в рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін'юсту, що оскаржуються.
Якщо під час розгляду Мін'юстом скарги у сфері державної реєстрації не виявлено підстав для відмови в її задоволенні чи підстав для пересилання її за належністю, проте встановлено наявність очевидних порушень закону в рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін'юсту, розгляд такої скарги здійснюється Мін'юстом на підставі службової записки посадових осіб Мін'юсту, погодженої заступником Міністра, невідкладно без розгляду її колегіально.
Під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації Мін'юст чи відповідний територіальний орган встановлює наявність обставин, якими обґрунтовано скаргу, та інших обставин, які мають значення для її об'єктивного розгляду, зокрема шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - реєстри), у разі необхідності витребовує документи (інформацію) і вирішує: 1) чи мало місце рішення, дія або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації, територіального органу Мін'юсту; 2) чи було оскаржуване рішення, дія або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації, територіального органу Мін'юсту прийнято, вчинено на законних підставах; 3) чи належить задовольнити скаргу у сфері державної реєстрації або відмовити в її задоволенні; 4) чи можливо поновити порушені права або законні інтереси скаржника іншим способом, ніж визначено ним у скарзі у сфері державної реєстрації; 5) які рішення підлягають скасуванню або які дії, що випливають з факту скасування рішення або з факту визнання оскаржуваних дій або бездіяльності протиправними, підлягають вчиненню.
Нормами п.п. 13 та 14 Порядку № 1128 передбачено, що за результатом розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально колегія формує висновок про те, чи: 1) встановлено наявність порушень закону у рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін'юсту; 2) підлягає скарга у сфері державної реєстрації задоволенню (в повному обсязі чи частково (з обов'язковим зазначенням в якій частині) шляхом прийняття Мін'юстом чи відповідним територіальним органом рішень, передбачених законом. За результатами розгляду скарги у сфері державної реєстрації, у тому числі колегіально, Мін'юст чи відповідний територіальний орган приймає рішення про задоволення скарги у сфері державної реєстрації або про відмову в її задоволенні з підстав, передбачених законом.
Відповідно до п. 17 Порядку № 1128 рішення, дії або бездіяльність Мін'юсту можуть бути оскаржені до суду. У разі скасування судом рішення Мін'юсту за результатами розгляду скарги у сфері державної реєстрації Мін'юст забезпечує новий розгляд такої скарги відповідно до цього Порядку.
Так, судом встановлено, що Касаційний цивільний суд у складі Верховного суду постановою від 20.11.2019 по справі № 757/37554/18-ц постановив: заяву заступника Генерального прокурора України про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26.06.2013 задовольнити частково; рішення Гагарінського районного суду міста Севастополя від 17.01.2013 та ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26.06.2013 скасувати, ухвалити нове рішення; позов прокурора Ленінського району міста Севастополя в інтересах держави в особі Севастопольської міської ради до ОСОБА_2 , третя особа - Обслуговуючий кооператив «Дачно-будівельний кооператив «Беркут-08», про визнання державного акта недійсним та витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння задовольнити частково; витребувати у власність держави Україна в особі Севастопольської міської ради з незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку, площею 0, 0800 га, розташовану у АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8536400000:04:001:0202 (т.1, а.с.10-22).
08.12.2020 з метою виконання зазначеної постанови позивач звернувся до Центру надання адміністративних послуг м. Києва із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
Рішенням державного реєстратора Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради від 14.12.2020 № 55683150 за результатами розгляду зави про державну реєстрацію прав та їх обтяжень було відмовлено у такій реєстрації.
14.01.2021 позивачем була направлена до Міністерства юстиції України скарга на рішення державного реєстратора про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень № 15-12вих21, в якій він просив скасувати рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень від 14.12.2020 № 55683150, зобов'язати державного реєстратора провести державну реєстрацію прав на земельну ділянку відповідно до поданої заяви від 08.12.2020 (т.1, а.с.23-27).
Висновком колегії з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів міністерства юстиції від 04.03.2021 було рекомендовано відмовити у задоволенні скарги позивача від 14.01.2021 № 15-12вих21 (т.1, а.с.30-35).
Наказом первісного відповідача від 17.03.2021 № 296/6 було відмовлено позивачу у задоволенні скарги від 14.01.2021 № 15-12вих21 (т.1, а.с.50).
У контексті оцінки спірних правовідносин суд виходить із того, що наріжними питаннями, які необхідно дослідити при розв'язанні даного публічно-правового спору, є наявність у позивача правових підстав виступати заявником у реєстраційних діях у розумінні Закону України від 01.07.2004 № 1952-IV та можливість відповідача поновити реєстраційні дії.
Слід зазначити, що правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також система прокуратури України регламентовані Законом України від 14.10.2014 № 1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон України від 14.10.2014 № 1697-VII).
Нормою ч. 1 ст. 2 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII передбачено наступні функції прокуратури: 1) підтримання державного обвинувачення в суді; 2) представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом та главою 12 розділу III Цивільного процесуального кодексу України; 3) нагляд за додержанням законів органами, що провадять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство; 4) нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян.
Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
Аналізуючи наведені положення Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII, суд доходить висновку, що позивач уповноважений представляти інтереси держави виключно у судовому порядку, натомість в правовідносинах у сфері реєстрації прав позивач не наділений такими повноваженнями, а отже є неналежною особою в розумінні п. 2 ч. 1 ст. 24 Закону України від 01.07.2004 № 1952-IV.
Таким чином, позовні вимоги про визнання протиправним та скасування Наказу первісного відповідача від 17.03.2021 № 296/6 «Про відмову у задоволенні скарги Прокуратури Автономної Республіки Крим та м. Севастополя від 14.01.2021 № 15-12вих21», прийнятий на підставі Висновку Колегії з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів у сфері державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції (м. Київ) від 04.03.2021, на переконання суду, є необґрунтованими, а відтак, у задоволенні позову в цій частині слід відмовити.
Оцінюючи наявність правових підстав для зобов'язання відповідача поновити реєстраційні дії, скасовані наказом первісного відповідача від 17.03.2021 № 296/6 «Про відмову у задоволенні скарги Прокуратури Автономної Республіки Крим та м. Севастополя від 14.01.2021 № 15-12вих21», прийнятим на підставі Висновку Колегії з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів у сфері державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції (м. Київ) від 04.03.2021, суд виходить із такого.
Правові підстави зупинення та відновлення реєстраційних дій визначає норма ст. 25 Закону України від 01.07.2004 № 1952-IV.
Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України від 01.07.2004 № 1952-IV проведення реєстраційних дій зупиняється на підставі судового рішення: 1) про заборону вчинення реєстраційних дій, що набрало законної сили; 2) заяви власника об'єкта нерухомого майна про заборону вчинення реєстраційних дій щодо власного об'єкта нерухомого майна.
За приписами норми ч. 3 ст. 25 Закону України від 01.07.2004 № 1952-IV державний реєстратор приймає рішення про відновлення реєстраційних дій на підставі судового рішення про скасування судового рішення, що було підставою для прийняття рішення про зупинення проведення реєстраційних дій та/або судового рішення про скасування заборони вчинення реєстраційних дій, або на підставі заяви власника об'єкта нерухомого майна про відкликання власної заяви про заборону вчинення реєстраційних дій, зареєстрованих у Державному реєстрі прав. Державний реєстратор також приймає рішення про відновлення реєстраційних дій, якщо власником об'єкта нерухомого майна, яким подано заяву про заборону вчинення реєстраційних дій, у строк, що не перевищує п'ятнадцяти календарних днів, не подано судового рішення про заборону вчинення реєстраційних дій, що набрало законної сили.
Враховуючи, що в даних спірних правовідносинах відсутній факт зупинення державної реєстрації прав, натомість уповноваженим органом було прийнято рішення про відмову у проведенні державної реєстрації прав, суд не вбачає законних підстав для відновлення реєстраційних дій. Доказів зворотного позивачем не надано.
Таким чином, позовні вимоги про зобов'язання відповідача поновити реєстраційні дії, скасовані наказом первісного відповідача від 17.03.2021 № 296/6 «Про відмову у задоволенні скарги Прокуратури Автономної Республіки Крим та м. Севастополя від 14.01.2021 № 15-12вих21», прийнятим на підставі Висновку Колегії з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів у сфері державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції (м. Київ) від 04.03.2021, на переконання суду, є також необґрунтованими, а відтак, у задоволенні позову в цій частині також слід відмовити.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 КАС України. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд вважає, що відповідач надав суду докази на спростування обставин, якими позивач обґрунтовував свої позовні вимоги. Зокрема, відповідачем обґрунтовано правомірність Наказу первісного відповідача від 17.03.2021 № 296/6 «Про відмову у задоволенні скарги Прокуратури Автономної Республіки Крим та м. Севастополя від 14.01.2021 № 15-12вих21», прийнятого на підставі Висновку Колегії з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів у сфері державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції (м. Київ) від 04.03.2021.
У свою чергу, позивачем, на переконання суду, не обґрунтовано факт протиправності Наказу первісного відповідача від 17.03.2021 № 296/6 «Про відмову у задоволенні скарги Прокуратури Автономної Республіки Крим та м. Севастополя від 14.01.2021 № 15-12вих21», прийнятого на підставі Висновку Колегії з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів у сфері державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції (м. Київ) від 04.03.2021 та необхідності його скасування, а також не обґрунтовано наявність підстав для зобов'язання відповідача поновити реєстраційні дії, скасовані наказом відповідача від 17.03.2021 № 296/6 «Про відмову у задоволенні скарги Прокуратури Автономної Республіки Крим та м. Севастополя від 14.01.2021 № 15-12вих21», прийнятим на підставі Висновку Колегії з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів у сфері державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції (м. Київ) від 04.03.2021.
Таким чином, адміністративний позов, на переконання суду, є необґрунтованим, а відтак у його задоволенні слід відмовити повністю.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки суд дійшов висновку про відмову у позові, підстави для присудження на користь позивача понесених судових витрат відсутні.
Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 2, 6, 8 - 10, 14, 90, 139, 241 - 246, 250 КАС України, суд
Відмовити повністю у задоволенні адміністративного позову Прокуратури Автономної Республіки Крим та м. Севастополя (код ЄДРПОУ 02911088, 03150, м. Київ, вул. Ділова, буд. 24) до Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ 43315602, 01011, м. Київ, провулок Музейний, буд. 2-Д) про визнання протиправним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень, зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення виготовлено в повному обсязі та підписано 05 листопада 2025 року.
Суддя О.В. Прудивус