05 листопада 2025 року Справа № 280/8720/25 м.Запоріжжя
Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Конишева О.В., перевіривши матеріали
позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
до Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 )
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
07.10.2025 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_2 за період з 01.07.2016 року по 28.02.2018 року включно;
зобов'язати військову частину НОМЕР_2 Національної гвардії України нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.07.2016 року по 28.02.2018 року включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року у сумі 68 996 гривень 21 копійка із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44 за кодом економічної класифікації видатків 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців»;
визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_2 за період з 01.03.2018 року по 19.05.2024 року включно;
зобов'язати військову частину НОМЕР_2 Національної гвардії України нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення 4099 гривень 90 копійок в місяць за період з 01.03.2018 року по 19.05.2024 року включно у загальній сумі 305 905 гривень 44 копійки відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44 за кодом економічної класифікації видатків 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців».
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 07.10.2025 року позовну заяву залишено без руху. Зазначено, що недоліки позовної заяви можуть бути усунуті шляхом подання до суду: обґрунтованої заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду та доказів поважності причин його пропуску за період з 19.07.2022 по 19.05.2024.
На адресу суду від позивача надійшла заява про поновлення процесуального строку звернення до суду. В обґрунтування заяви зазначає, що звернення до суду (02.10.2025 року) у межах тримісячного строку із дати отримання письмового повідомлення про суми нараховані та виплачені у період проходження військової служби (лист від 06.09.2025 року №3/26/13/1-Б-9) відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України, відсутність у матеріалах справи іншого письмового повідомлення про суми нараховані та виплачені позивачу у період, що оскаржується, що спростовує твердження про те, що позивач був ознайомлений із порядком нарахування та виплати йому грошового забезпечення у оскаржуваний період. Зазначає, також про відсутність факту звільнення у розумінні пункту 7 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 року №1153/2008; звернення до суду до звільнення відразу після того як позивач дізнався про порушення своїх прав, що дозволяє суду відповідно до статті 234 КЗпП України поновити строки звернення до суду, необхідність зібрання доказів на яких ґрунтують позовні вимоги відповідно до статті 161 КАС України; алогічність звернення із 23 окремими позовними заявами у період проходження військової служби з 19.07.2022 року по 19.05.2024 року; проходження військової служби із першого дня повномасштабного вторгнення по теперішній час, систематичне виконання бойових завдань у період повномасштабного вторгнення, що відповідно до постанов Верховного Суду від 29 вересня 2022 року у справі №500/1912/22, від 06 липня 2023 року у справі №320/15312/21 є поважною причиною для поновлення строків звернення до суду,; недопустимість прояву надмірного формалізму, непропорційності між застосованими заходами та поставленою метою, а саме - неможливість доказування позивачем права на частину грошового забезпечення, яку він мав отримати у період коли ризикував своїм життям заради інтересів України, через нечіткість законодавства у частині відсутності норм права, які регулюють строки звернення до суду у спорах щодо заробітної плати (після 19.07.2022 року) та правову позицію наведену у постановах: Другого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2024 року у справі №480/8249/24, П'ятого апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2025 року у справі №420/39216/24, від 24 березня 2025 року у справі №420/38607/24, від 30 квітня 2025 року у справі №420/32878/24, від 06 травня 2025 року у справі №400/2229/25, від 22 травня 2025 року у справі №400/6858/24, від 27 травня 2025 року у справі №400/10813/24, правову позицію наведену у постановах Верховного Суду від 29.09.2022 року у справі №500/1912/22, від 06.07.2023 року у справі №320/15312/21, від 21.03.2025 року у справі №460/21394/23 (пункт 76), від 23.01.2025 року у справі №400/4829/24, від 28.03.2025 року у справі №400/6758/24, від 22.05.2025 року у справі №620/15959/24, від 24.06.2025 року у справі №480/10675/24, від 03.07.2025 року у справі №400/10202/24.
Надаючи оцінку поважності наведених у заяві причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, необхідно зазначити таке.
Частиною першою статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною п'ятою статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Зі змісту наведених норм слідує, що для звернення до адміністративного суду з позовом щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлено місячний строк і цей строк обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому, законодавець визнав строк в один місяць достатнім для того, щоб у справах цієї категорії особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Верховний Суд у постанові від 25 квітня 2023 року у справі №380/15245/22 сформував висновок щодо строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці військовослужбовців, відповідно до якого, вирішуючи питання про те, якою нормою закону слід керуватися при розгляді цієї справи, Суд, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, наголошує, що положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Суд не бачить підстав для відступу від указаної правової позиції у межах цієї справи та надалі зауважує таке.
Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01 липня 2022 року №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 01 липня 2022 року №2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:
«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
При цьому, з огляду на правові позиції Конституційного Суду України щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (рішення від 09 лютого 1999 №1-рп/99, від 13 травня 1997 року №1-зп, від 05 квітня 2001 року №3-рп/2001), Верховний Суд у рішенні від 06 квітня 2023 року у зразковій справі №260/3564/22 (адміністративне провадження №Пз/990/4/22) дійшов висновку про поширення дії частини першої статті 233 КЗпП України (у редакції Закону №2352-IX) тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності.
Судом враховується, що спірні правовідносини частково виникли у період дії редакції КЗпП України до 19.07.2022, тому за період з 01.07.2016 по 19.07.2022 застосуванню підлягає ч. 2 ст. 233 КЗпП України до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX, якою право особи на звернення до суду з позовом про стягнення належної їй заробітної плати не обмежувалось будь-яким строком.
Щодо періоду з 20.07.2022 по 19.05.2024, суд зазначає, що відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України від 19.05.2024 №142 позивача виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення. Таким чином з 19.05.2024 у позивача є три місяці на звернення до суду.
Разом з тим, до суду позовна заява надійшла 02.10.2025, тобто з пропуском строку звернення до адміністративного суду, встановленого законом.
Відповідно до ч.1 ст.121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
За усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду застосування частини першої статті 121 КАС України, уперше сформульованою у постанові від 20 листопада 2019 року у справі № 9901/405/19, правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об'єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об'єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб'єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.
Тому, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані із дійсними, істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Триваюча пасивна поведінка особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Суд зазначає, що отримання листа у відповідь на заяву про надання роз'яснень щодо виплати грошового забезпечення не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права, і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку.
Слід зазначити, що поважність причин пропуску строку звернення до суду суд може встановити виключно внаслідок оцінки обставин, повідомлених позивачем, підтверджених належними доказами.
Водночас, належних доказів на підтвердження існування обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду, позивач суду не надав.
За приписами частини 1 статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Згідно з частиною 2 статті 123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до п.1 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
З огляду на викладене, оскільки позивач не подав до суду належних доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду з даною позовною заявою, а наведені представником позивача підстави поновлення такого строку є неповажними, наявні підстави для повернення позовної заяви позивачу з частині позовних вимог за період спірних правовідносин з 20.07.2022 по 20.05.2023.
Керуючись ст.ст. 169, 241, 243, 248 КАС України, суддя -
Визнати неповажними причини пропуску строку звернення ОСОБА_1 до адміністративного суду з позовом про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії, в частині позовних вимог за період спірних правовідносин з 20.07.2022 по 19.05.2024.
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) - повернути позивачеві в частині позовних вимог за період спірних правовідносин з 20.07.2022 по 19.05.2024.
Роз'яснити, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі протягом 15 днів з дня її підписання.
Суддя О.В.Конишева