06 листопада 2025 року Справа № 280/7053/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України щодо ненарахування у період з 07.05.2024 року по 17.03.2025 року та невиплати у повному обсязі в подальшому ОСОБА_1 , належної додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу його перебування на лікуванні в закладах охорони здоров'я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року;
зобов'язати військову частину НОМЕР_2 Національної гвардії України та виплатити ОСОБА_1 у повному обсязі, належну додаткову винагороду в розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу його перебування на лікуванні в закладах охорони здоров'я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, у період з 07.05.2024 року по 17.03.2025 року відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 07.05.2024 згідно із довідкою № 546/2024 від 02.07.2024 позивач під час виконання обов'язків військової служби під час захисту Батьківщини отримав такі травми: МВТ. Травматична ампутація правої нижньої кінцівки на рівні н/3 гомілки. Вказане поранення отримано ОСОБА_1 під час виконання обов'язків військової служби по захисту Батьківщини, не пов'язане із вчиненням кримінального чи адміністративного правопорушення та не є наслідком дій вчинених у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження. Після отриманого поранення, ОСОБА_1 з 07.05.2024 року по 17.03.2025 року перебував на стаціонарному лікуванні у закладах охорони здоров'я та у відпустках для лікування, про що свідчать відповідні Постанови ВЛК оформлені Довідками ВЛК та виписки з медичної карти стаціонарного хворого, інші медичні документи. Відповідно до довідки ВЛК № 1169/С від 02.08.2024 позивач отримав травму тяжкого ступеня та потребує протезування, поранення пов'язане із захистом Батьківщини. Разом з тим, всупереч вимогам чинного законодавства позивач не отримував передбачену йому додаткову винагороду у розмірі 100000 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на лікуванні в закладах охорони здоров'я після тяжкого поранення у період з 07.05.2024 року по 17.03.2025 року. Просить позов задовольнити.
Ухвалою суду від 18.08.2025 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Сторонам повідомлено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні), протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.
Ухвалою суду від 13.10.2025 поновлено строк для подачі відзиву на позовну заяву та прийняти до розгляду відзив на позовну заяву, поданий Військовою частиною НОМЕР_2 Національної гвардії України в адміністративній справі №280/7053/25.
У відзиві на позовну заяву відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог та вказав, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України від 10.06.2024 № 2251, стрільцю (помічнику кулеметника) 3-го взводу оперативного призначення роти оперативного призначення (на бойових машинах піхоти) 1-го батальйону оперативного призначення солдату ОСОБА_1 , за 3 дні (з 07 по 09 травня 2024 року) виплачено додаткову винагороду у розмірі збільшеному до 100000 гривень військовослужбовцям, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я. Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України від 09.07.2024 № 2638 стрільцю (помічнику кулеметника) 3-го взводу оперативного призначення роти оперативного призначення (на бойових машинах піхоти) 1-го батальйону оперативного призначення солдату ОСОБА_1 , за 22 дні (з 10 по 31 травня 2024 року), за 7 днів (з 01 по 07 червня 2024 року) виплачено додаткову винагороду у розмірі збільшеному до 100000 гривень військовослужбовцям, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я. Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України від 09.08.2024 № 3075 стрільцю (помічнику кулеметника) 3-го взводу оперативного призначення роти оперативного призначення (на бойових машинах піхоти) 1-го батальйону оперативного призначення солдату ОСОБА_1 , за 23 дні (з 08 по 30 червня 2024 року), за 30 днів (з 01 по 06, з 08 по 31 липня 2024 року) виплачено додаткову винагороду у розмірі збільшеному до 100000 гривень військовослужбовцям, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я. Щодо виплати додаткової винагороди за період з 29.08.2024 року по 27.02.2025 року, вказав, що відповідно до Виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 228 вбачається, що Позивач у період з 07.08.2024 по 27.02.2025 перебував в Державному комерційному підприємстві “Дніпропетровське експериментальне протезно-ортопедичне підприємство» для первинного протезування правої нижньої кінцівки. Протезування кінцівки - це етап реабілітації, який є завершальною частиною лікувального процесу після ампутації та підготовки кукси. виплата додаткової винагороди у підвищеному розмірі за період перебування на реабілітації в стаціонарних умовах для військовослужбовців Національної гвардії України встановлена лише з 28.01.2025. У період до 28.01.2025, в тому числі на час спірних правовідносин, виплата додаткової винагороди за періоди реабілітації, в тому числі і такої, що проходить в умовах стаціонару, чинним законодавством передбачена не була. Зважаючи на те, що в Державному комерційному підприємстві “Дніпропетровське експериментальне протезно-ортопедичне підприємство» Позивачу надавалися саме реабілітаційні послуги в умовах стаціонару, а не лікування після отриманого поранення, військова частина, як орган державної владу, діяла у встановлений законом спосіб та в межах повноважень визначених чинним законодавством не включаючи позивача до наказу командира про виплату додаткової винагороди, оскільки виплата додаткової винагороди у підвищеному розмірі за спірний період, ані вимогами Постанови № 168, ані вимогами Особливостей передбачена не була. Сам факт перебування позивача на стаціонарному лікуванні, внаслідок поранення, не є безумовною підставою для включення позивача до наказу командира військової частини та виплати йому додаткової винагороди передбаченої Постановою №168 та Особливостями. Щодо виплати додаткової винагороди за період з 27.02.2025 по 17.03.2025 зазначив, що відповідно до Виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 2646 від 17.03.2025, Позивач перебував на стаціонарному лікуванні у Комунальному некомерційному підприємстві “Міська лікарня № 4» Запорізької міської ради, з діагнозом - інфекція ампутаційної культі (Т87.4). Відповідно до Міжнародного класифікатора хвороб (МКХ 10), Т87.4 відноситься до “Ускладнення хірургічного втручання та медичної допомоги, не класифіковані в інших рубриках". Також слід зазначити, що довідкою військово-лікарської комісії, пораненням, яке пов'язано із захистом Батьківщини, є травматична ампутація правої нижньої кінцівки на рівні нижньої третини гомілки у вигляді гранулюючої кукси. Причинний зв'язок між пораненням та захворюванням, у вигляді інфекції ампутаційної культі, військово-лікарська комісія не встановлювала. У зв'язку із тим, що не було встановлено причинний зв'язок захворювання, у вигляді інфекції ампутаційної культі, із захистом Батьківщини, за період з 27.02.2025 по 17.03.2025, додаткова винагорода Позивачу не нараховувалась. Просить відмовити позивачу задоволені позовних вимог.
Представник позивача не погодився із доводами відповідача, надіслав суду відповідь на відзив, в якій зазначено наступне. Незважаючи на відсутність врегулювання зазначеного питання у спірний період, позивач мав право на нарахування та виплати йому додаткової грошової винагороди збільшеної до 100 000,00 грн., оскільки останній перебував саме на стаціонарному лікуванні, яке включало в себе і реабілітаційні заходи у період з 07.05.2024 року по 17.03.2025 року. На військовослужбовців Національної гвардії України розповсюджуються положення Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану». Разом з тим, відповідно до пункту 12 розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженому Наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018 року «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» (далі - Порядок №260), підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року №402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини. Зауважує, що відповідно до абз. 3 п.1 Порядку №260, дія цього Порядку (крім розділів II, V, VI, IX, XII, XVI-XXIV) поширюється на військовослужбовців, умови виплати грошового забезпечення для яких встановлено іншими нормативно-правовими актами. Зазначені положення нормативно-правових актів безпосередньо поширюються на позивача. Також, вказано, що позивач, 07.05.2024 року, під час виконання обов'язків військової служби під час захисту Батьківщини отримав такі травми: МВТ. Травматична ампутація правої нижньої кінцівки на рівні н/3 гомілки. Ампутаційна культа (залишок кінцівки після ампутації) утворилася внаслідок отриманої позивачем вказаної вище травми. Інфекція могла бути занесена позивачу під час проходження ним тривалого стаціонарного лікування. Тобто, причинний зв'язок у даному конкретному випадку є очевидним, оскільки без отримання позивачем травматичної ампутації нижньої кінцівки за обставин здійснення ним заходів із захисту Батьківщини, у останнього не могла розвинутися інфекція ампутаційної культи. Виходячи з цього, відповідачем і за період з 27.02.2025 року по 17.03.2025 року, було протиправно не нараховано та не виплачено позивачу додаткову грошову винагороду збільшену до 100 000,00 грн. Наведені доводи відповідача в цій частині є безпідставними та необґрунтованими. Просить задовольнити позовні вимоги повністю.
Відповідно до приписів Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), справу розглянуто судом в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, встановив наступні обставини.
З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_4 .
Судом встановлено, що згідно із Довідкою про обставини травми від 02.07.2024 № 546/2024 солдат ОСОБА_1 07.05.2024 отримав травматична ампутація нижньої кінцівки на рівні н/3 гомілки. При виконанні бойового завдання у складі підрозділу військової частини НОМЕР_2 НГУ поблизу населеного пункту АДРЕСА_3 , внаслідок потрапляння на ворожу міну; при безпосередній участі військовослужбовця у бойових діях, участі у заходах з національної безпеки та оборони, відсічі та стримуванні збройної агресії російської федерації на території Запорізької області, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України. Погіршення стану здоров'я не пов'язано з: алкогольним чи наркотичним сп'янінням, вживанням токсичних та отруйних речовин; станом зброї, устаткування; інструментів та матеріалів, транспортних засобів, які належать військовій частині або використовуються нею; навмисним заподіянням військовослужбовцем шкоди своєму здоров'ю. Перебував в засобах індивідуального захисту (бронежилет. захисний шолом). Підстава: Бойове розпорядження командира НОМЕР_5 броп від 01.05.2024 № 1705ДСК. Рішення командира 15 броп від 02.07.2024.
Відповідно до довідки військово-лікарської комісії від 06.07.2024 № 1043, солдат ОСОБА_1 отримав травму, пов'язану з захистом Батьківщини. (довідка про обставини поранення видана командиром в/ч від 02.07.2024 № 546/2024). Поранення тяжкого ступеня.
Відповідно до свідоцтва про хворобу в№660/С позивач перебував у стаціонарному обстежені та лікуванні у період з 07.05.2024 - 08.05.2024 військова частина НОМЕР_6 ( АДРЕСА_4 ), 08.05.2024-09.05.2024 КНП «Клінічна лікарня швидкої медичної допомоги» ДМР (м. Дніпро). 10.05.2024 -06.07.2024 військова частина НОМЕР_7 ( АДРЕСА_5 ), 07.08.2024 - 27.02.2025 ДКП «Дніпропетровське експериментальне протезно-ортопедичне підприємство» (м. Дніпро), 27.02.2025 - 17.03.2025 КНП «Міська лікарня №4» ЗМР (м. Запоріжжя). 06 липня 2024 року у військовій частині НОМЕР_7 проведено ВЛК надано відпустку для лікування після поранення на тридцять календарних днів.
Вважаючи, що відповідач вчиняє протиправну бездіяльність щодо невиплати додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ від 28.02.2022 №168 у розмірі виходячи зі 100 000 грн. в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці за станом здоров'я, щодо невиплати додаткової винагороди з розрахунку 100000 грн. за період з 07.05.2024 року по 17.03.2025 року пропорційно безпосередній участі у бойових діях та щодо невиплати в повному обсязі грошового забезпечення в період перебування у розпорядженні командира, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України “Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII).
Відповідно до частини першої статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Згідно з частиною першою статті 2 Закону №2232-XII, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
В силу статті 1-2 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ), військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Згідно пункту першого статті 9 Закону №2011-XII, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Частиною 2 статті 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно частини 4 статті 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 “Про введення воєнного стану» у зв'язку з військовою агресією російської федерації в Україні введений воєнний стан з 24.02.2022, який неодноразово продовжувався та триває до теперішнього часу.
28.02.2022 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», відповідно до пункту 1 якої установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах (в редакції на дату виникнення спірних правовідносин).
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Отже, відповідно до пункту 1 Постанови №168, підставою для виплати військовослужбовцям додаткової винагороди у розмірі 100 000 гривень є те, що військовослужбовці: 1) беруть безпосередню участь у бойових діях; 2) забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.
При цьому, суд зазначає, що наявність однієї із наведених вище підстав повинна бути підтверджена документально.
За відсутності документального підтвердження неведених вище обставин право на отримання додаткової винагороди у підвищеному розмірі до 100000,00 грн. не виникає.
Відповідно до пункту 2-1 Постанови №168, установлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
Згідно пункту 2 розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260 (далі - Порядок №260), на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» виплачується в таких розмірах:
100 000 гривень - тим, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), та виконують бойові (спеціальні) завдання (в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах):
під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно;
у районах ведення воєнних (бойових) дій з виявлення повітряних цілей противника;
із здійснення польотів у районах ведення воєнних (бойових) дій, ведення повітряного бою;
у районах ведення воєнних (бойових) дій з вогневого ураження противника у складі підрозділу (засобу) ракетних військ і артилерії;
на території противника (в тому числі на території між позиціями військ противника та своїх військ, тимчасово окупованих (захоплених) противником територіях);
з вогневого ураження повітряних (морських) цілей противника;
з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту;
кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії (поза межами внутрішніх акваторій портів, пунктів базування, місць тимчасового базування);
у районах ведення воєнних (бойових) дій медичному персоналу медичних частин та підрозділів;
з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об'єкти, що охороняються, звільнення таких об'єктів у разі їх захоплення або насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою;
50 000 гривень - тим, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах).
Перелік цих органів військового управління (управлінь (штабів) угруповань військ (сил)) затверджується Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України;
30 000 гривень - військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань):
у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, резерву Головнокомандувача Збройних Сил України Сил оборони держави, розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України, які здійснюють управління діючими угрупованнями військ (сил) (далі - завдання у складі угруповань військ (сил), резерву, пунктів управління);
з протиповітряного прикриття та наземної оборони об'єктів критичної інфраструктури згідно з бойовими розпорядженнями;
із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій згідно з бойовими (логістичними) розпорядженнями.
Військовослужбовцям, які в установленому законодавством порядку відряджені до складу військових адміністрацій у районах ведення воєнних (бойових) дій для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, виплата додаткової винагороди здійснюється у розмірі 30 000 гривень.
Також, пунктом 11 розділу XXXIV Порядку №260 визначено, що у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень також включаються військовослужбовці, які, зокрема, у зв'язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії,- за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні або у відпустці.
Відповідно до пункту 12 розділу XXXIV Порядку №260, підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року №402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.
Згідно пункту 13 розділу XXXIV Порядку №260, військово-лікарськими (лікарсько-експертними) комісіями закладів охорони здоров'я (установ) під час надання рекомендацій про потребу у відпустці за станом здоров'я військовослужбовцям, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) під час захисту Батьківщини, після закінчення стаціонарного лікування у військовому (цивільному) лікарняному закладі охорони здоров'я (у тому числі закордонному) одночасно надаються медичні висновки про ступінь важкості поранення для прийняття рішення командирами військових частин цих військовослужбовців щодо надання їм відпустки для лікування після тяжкого поранення та виплати винагороди у розмірі 100000 гривень за час цієї відпустки.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач отримав травму та перебував на стаціонарному лікуванні у період з 07.05.2024-08.05.2024, з 08.05.2024-09.05.2024, з 10.05.2024-06.07.2024, з 07.08.2024 - 27.02.2025, з 27.02.2025 -17.03.2025. Іншого відповідачем не доведено.
Суд зауважує, що згідно із Довідкою військово-лікарської комісії від 06.07.2024 № 1043 позивач 07.05.2024 отримав травму. Поранення, ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини. Поранення тяжкого ступеня.
Відтак, з огляду на Довідку військово-лікарської комісії про пов'язаність травми позивача із захистом Батьківщини, суд вважає, що позивач має право на отримання додаткової винагороди за спірний період із розрахунку 100000 грн.
Отже, на думку суду, позивач має право на отримання додаткової винагороди у розмірі до 100000,00 грн. за період перебування на стаціонарному лікування, у зв'язку із отриманням травми тяжкого ступеню.
В той же час, відповідачем у повному обсязі не нарахована та не виплачена позивачу додаткова винагорода, збільшена до 100000 гривень, за час перебування позивача на стаціонарному лікуванні за період з 29.08.2024 по 31.08.2024, за вересень 2024 по листопад 2024 року та з 01.12.2024 по 24.01.2025 .
Відповідно до наявних в матеріалах справи витягів з наказів командира військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України про виплату додаткової винагороди військовослужбовцям на період дії воєнного стану, позивачем було отримано додаткову винагороду за період з 01.08.2024 по 28.08.2024, з 25.01.2025 по 31.01.2025, з 01.02.2025 по 28.02.2025 та з 01.03.2025 по 17.03.2025.
За інші місяці спірного періоду, як вбачається з матеріалів справи, позивач додаткову допомогу за час стаціонарного лікування за станом здоров'я не отримував.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу додаткової грошової винагороди у розмірі з розрахунку 100 000 гривень за період з 29.08.2024 по 31.08.2024, за вересень 2024 по листопад 2024 року та з 01.12.2024 по 24.01.2025 року пропорційно часу проходження безперервного стаціонарного лікування внаслідок тяжкого поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу додаткову грошову винагороду у розмірі з розрахунку 100 000 гривень за період з 29.08.2024 по 31.08.2024, за вересень 2024 по листопад 2024 року та з 01.12.2024 по 24.01.2025 пропорційно часу проходження безперервного стаціонарного лікування внаслідок тяжкого поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, з урахуванням раніше виплачених сум.
Щодо інших посилань сторін, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Щодо стягнення судових витрат на правову допомогу, суд зазначає таке.
Частиною 1 ст. 132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частинами 1 та 2 ст.16 КАС України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до вимог ст.134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі “Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі “Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі “Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі “Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі “East/WestAllianceLimited» проти України», заява №19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Так, позивачем укладений Договір №07/05 від 07.05.2025 про надання професійної правничої допомоги із АБ “Данила Тивоненка “Пріоритет».
Відповідно до Додатку №1 до Договору, загальна сума послуг становить 32000 грн.
відповідно до акту №1 надання послуг, адвокатом надані послуги на загальну сума 11000 грн.:
консультація - 3 години - 3000грн.;
складання адміністративного позову - 4 год. - 4000грн.;
підготовка до подачі позову через Електронний суд - 1 год. - 1000грн;
представництво інтересів у суді - 3000 грн.
В даному випадку, зважаючи на предмет спору, незначну складність адміністративної справи, суд дійшов висновку, що витрати на правничу допомогу у розмірі 11000,00 грн. є не співмірними зі складністю адміністративної справи та часом витраченим на надання правничої допомоги, у зв'язку з чим підлягають зменшенню до 2000,00 грн.
Згідно з частиною першою статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З урахуванням викладеного, позовна заява підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди у розмірі з розрахунку 100 000 гривень за період з 29.08.2024 по 31.08.2024, за вересень 2024 по листопад 2024 року та з 01.12.2024 по 24.01.2025 року пропорційно часу проходження безперервного стаціонарного лікування внаслідок тяжкого поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову грошову винагороду у розмірі з розрахунку 100 000 гривень за період з 29.08.2024 по 31.08.2024, за вересень 2024 по листопад 2024 року та з 01.12.2024 по 24.01.2025 пропорційно часу проходження безперервного стаціонарного лікування внаслідок тяжкого поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, з урахуванням раніше виплачених сум.
В іншій частині позовних вимог, - відмовити.
Стягнути на рахунок ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України суму витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн. (дві тисячі гривень 00 копійок).
Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 06.11.2025.
Суддя А.В. Сіпака