06 листопада 2025 року Справа № 280/11108/24 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Максименко Л.Я., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю “ВАЙН-ДРІНК»
до Головного управління Держпродспоживслужби у Сумській області
про визнання протиправними та скасування рішень, -
Товариство з обмеженою відповідальністю “ВАЙН-ДРІНК» (далі - позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд визнати протиправними та скасувати рішення ГУ Держпродспоживслужби у Сумській області №000107, №000108, №000109 від 30.10.2024.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що станом на 25 08.2024 року директор або уповноважені ним особи ТОВ «ВАЙН-ДРІНК» - не отримували та не ознайомлювалися з направленням (наказом/рішенням/розпорядженням) та службовим посвідченням ГУ Держпродспоживслужби у Сумській області. Вказує, що ТОВ «ВАЙН-ДРІНК» було позбавлено можливості ознайомитися з підставами проведення контролю. Вказує, що захід контролю за дотриманням законодавства про рекламу щодо захисту прав споживачів, що здійснювався ГУ Держпродспоживслужби у Сумській області, був проведений без законних на те підстав. Зазначає також, що ні директор, ні уповноважені особи ТОВ «ВАЙН-ДРІНК» не отримували вимоги про надання документів. Покликається на те, що у рішеннях №000107, №000108, №000109 від 30.10.2024 не міститься жодної інформації щодо дати та номеру вимоги, а також чи була вона отримана керівником чи уповноваженими особами ТОВ «ВАЙН-ДРІНК». Крім цього, вказує, що рішенням Запорізького окружного адміністративного суду у справі №280/8318/24 від 18.11.2024 визнано дії та рішення ГУ Держпродспоживслужби у Сумській області - протиправними, а отже вимоги та рішення про накладення штрафу за ненадання інформації - є протиправними та підлягає скасуванню. З урахуванням викладеного, вважає оскаржувані постанови протиправними та просить позовні вимоги задовольнити.
Відповідач позовні вимоги не визнав, у письмовому відзиві від 16.12.2024 вх. №57652 посилається на те, що на юридичну адресу ТОВ «ВАЙН-ДРІНК» (ЄДРПОУ 44537594), 70500, Запоріжська обл., Оріхівський р-н., м. Оріхів, вул. Героїв АТО, буд. 22А, а також за місцем здійснення ним господарської діяльності (магазин «ВИНА СВІТУ»), м. Суми, вул. Петропавлівська, буд.62) Головним управлінням Держпродспоживслужби у відповідності до вимог частини 2 статті 26 Закону України «Про рекламу» направлялися вимоги №2671-05.4/24, №2674-05.4/24, № 2672-05.4/24 від 31.07.2024 року щодо надання органу державної влади, на який згідно із законом покладено контроль за дотриманням вимог законодавства про рекламу, документів, усних та/або письмових пояснення, відео- та звукозаписів, а також іншої інформації, щодо вартості розміщеної реклами. Вказує, що станом на 14.08.2024 року інформація щодо вартості вищезазначеної реклами від ТОВ «ВАЙН-ДРІНК» (ЄДРПОУ 44537594) до Головного управління не надходила. Зазначає, що у зв'язку з порушенням позивачем законодавства про рекламу було складено протоколи про порушення законодавства про рекламу №000109 № 000110, № 000111 від 02 жовтня 2024 року та прийнято рішення про початок розгляду справ № 000111, № 000112, № 000113 від 02 жовтня 2024 року (копії протоколів про порушення законодавства про рекламу та рішення про початок розгляду справи додаються). Вказує, що позивач, всупереч своєчасному повідомленню, на засідання справи 30 жовтня 2024 року не з'явився, інформацію про вартість розповсюдженої реклами чи пояснення по суті виявлених правопорушень не надав. Вважає, що при здійсненні контролю за дотриманням законодавства про рекламу та провадження у справі за ознаками порушення законодавства про рекламу відповідач діяв в межах повноважень та у відповідності з вимогами чинного законодавства, а рішення про накладення штрафу прийняте на підставі Закону з урахуванням нормативно-правових актів чинного законодавства. За таких обставин, просить у задоволенні позову відмовити.
Ухвалою суду від 04.12.2024 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №280/11108/24.
Ухвалою суду від 13.02.2025 зупинено провадження в адміністративній справі №280/11108/24 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю “ВАЙН-ДРІНК» (70501, Запорізька область, Оріхівський район, місто Оріхів, вул. Героїв АТО, 22А, РНОКПП 3644606969) до Головного управління Держпродспоживслужби у Сумській області (40021, м. Суми, вул. Лихвинська Стінка, 25, код ЄДРПОУ 40356714) про визнання протиправними та скасування рішень до набрання законної сили рішенням суду у справі №280/8318/24.
Ухвалою суду від 06.11.2025 провадження у справі поновлено.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно з п. 10 ч.1 ст. 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.
Головним управлінням Держпродспоживслужби у відповідності до вимог частини 2 статті 26 Закону України «Про рекламу» складено вимоги №2671-05.4/24, №2674-05.4/24, № 2672-05.4/24 від 31.07.2024 року щодо надання Товариством з обмеженою відповідальністю “ВАЙН-ДРІНК» органу державної влади, на якій згідно із законом покладено контроль за дотриманням вимог законодавства про рекламу, документів, усних та/або письмових пояснення, відео- та звукозаписів, а також іншої інформації, щодо вартості розміщеної реклами.
Надалі, Головним управлінням Держпродспоживслужби у Сумській області було складено протоколи про порушення законодавства про рекламу №000109 № 000110, №000111 від 02 жовтня 2024 року та прийнято рішення про початок розгляду справ №000111, № 000112, № 000113 від 02 жовтня 2024 року.
30.10.2024 відповідачем винесено постанови про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу № 000107, 000108, 000109, в яких зазначено, що при здійсненні контролю за дотриманням законодавства про рекламу щодо захисту прав споживачів реклами відносно ТОВ «ВАЙН-ДРІНК», на підставі матеріалів справи та протоколів слухання від 30.10.2024 № 000108, 000109, 000110 встановлено що суб'єкт господарювання не надав на вимогу органу державної влади, на який згідно із законом покладено контроль за дотриманням вимог законодавства про рекламу, документів, усних та або письмових пояснень, відео- та звукозаписів, інформації щодо вартості розміщеної реклами, чим порушено вимогу ч.2 ст.26 Закону України «Про рекламу» та вирішено за недотримання встановлених законом вимог у відповідності до вимог ч.6 ст. 27 Закону України «Про рекламу» накласти на ТОВ «ВАЙН - ДРІНК» штраф у розмірі 1700, 00 грн.
Не погоджуючись із вказаними постановами позивач звернувся із позовом до суду.
Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно пункту 1 Положення про Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 за № 667 (далі за текстом - Положення), Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (Держпродспоживслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України та який реалізує державну політику у галузі ветеринарної медицини, сферах безпечності та окремих показників якості харчових продуктів, карантину та захисту рослин, ідентифікації та реєстрації тварин, санітарного законодавства, санітарного та епідемічного благополуччя населення (крім виконання функцій з реалізації державної політики у сфері епідеміологічного нагляду (спостереження) та у сфері гігієни праці та функцій із здійснення дозиметричного контролю робочих місць і доз опромінення працівників), з контролю за цінами, попередження та зменшення вживання тютюнових виробів та їх шкідливого впливу на здоров'я населення, метрологічного нагляду, ринкового нагляду в межах сфери своєї відповідальності, насінництва та розсадництва (в частині сертифікації насіння і садивного матеріалу), реєстрації та обліку машин в агропромисловому комплексі, державного нагляду (контролю) у сфері агропромислового комплексу, державного нагляду (контролю) у сферах охорони прав на сорти рослин, насінництва та розсадництва, державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів і рекламу в цій сфері, за якістю зерна та продуктів його переробки, державного нагляду (контролю) за додержанням заходів біологічної і генетичної безпеки щодо сільськогосподарських рослин під час створення, дослідження та практичного використання генетично модифікованого організму у відкритих системах на підприємствах, в установах та організаціях агропромислового комплексу незалежно від їх підпорядкування і форми власності, здійснення радіаційного контролю за рівнем радіоактивного забруднення сільськогосподарської продукції і продуктів харчування.
Пунктом 7 цього Положення передбачено, що Держпродспоживслужба здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи.
Засади рекламної діяльності в Україні визначає Закон України "Про рекламу" від 03.07.1996 № 270/96-ВР (далі за текстом - Закон № 270/96-ВР), який також регулює відносини, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами.
Питання здійснення контролю за дотриманням законодавства про рекламу врегульоване статтею 26 Закону № 270/96-ВР, відповідно до частини першої якої контроль за дотриманням законодавства України про рекламу здійснюють у межах своїх повноважень, зокрема, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, - щодо захисту прав споживачів реклами (у тому числі щодо спорудження житлового будинку), а також щодо виконання вимог частини десятої статті 8 цього Закону, крім випадків, якщо зазначена реклама є рекламою азартних ігор та організаторів азартних ігор.
Згідно з частиною 2 статті 26 Закону № 270/96-ВР на вимогу органів державної влади, на які згідно із законом покладено контроль за дотриманням вимог законодавства про рекламу, за фактом виявлення такими органами порушення або в ході розгляду повідомлення (звернення, скарги, заяви тощо) третіх осіб про порушення вимог законодавства про рекламу рекламодавці, виробники та розповсюджувачі реклами зобов'язані надавати документи, усні та/або письмові пояснення, відео- та аудіозаписи, а також іншу інформацію, що стосуються виявленого порушення чи повідомлення про нього та необхідні для здійснення такими органами повноважень щодо державного контролю.
Крім того, відповідний орган державної влади має право: вимагати від рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами усунення виявлених порушень вимог законодавства; вимагати припинення дій, що перешкоджають здійсненню державного контролю; надавати (надсилати) рекламодавцям, виробникам та розповсюджувачам реклами обов'язкові для виконання приписи про усунення порушень; приймати рішення про визнання реклами недобросовісною, прихованою, про визнання порівняння в рекламі неправомірним з одночасним зупиненням її розповсюдження; приймати рішення про зупинення розповсюдження відповідної реклами.
Органи державної влади зобов'язані повідомляти рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами про розгляд справ про порушення ними вимог законодавства про рекламу не менше ніж за п'ять робочих днів до дати розгляду справи.
Положеннями частини 3 статті 26 Закону № 270/96-ВР передбачено, що рекламодавці, виробники та розповсюджувачі реклами під час розгляду питання про порушення цього Закону мають право: бути присутніми на засіданні державного органу під час розгляду питання про порушення ними цього Закону; подавати необхідні документи, давати пояснення; отримувати копію протоколу засідання та рішення державного органу, прийнятого щодо них; оскаржувати дії чи бездіяльність зазначеного державного органу та його посадових осіб до суду.
При цьому, Законом № 270/96-ВР не встановлено спосіб, порядок та форми здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням законодавства про рекламу.
Механізм накладення Держпродспоживслужбою та її територіальними органами на рекламодавців, виробників реклами та розповсюджувачів реклами (далі - суб'єкт реклами) штрафів за порушення законодавства про рекламу (крім штрафів, накладення яких належить виключно до компетенції Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, Антимонопольного комітету, КРАІЛ, Національного банку) визначає Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 року № 693 (далі за текстом - Порядок № 693).
При цьому, суд зазначає, що Порядок № 693 є підзаконним нормативно-правовим актом та не може встановлювати порядок, спосіб та форму здійснення заходів державного нагляду (контролю), санкції за порушення вимог законодавства і перелік порушень, які є підставою для видачі органом державного нагляду (контролю) припису, розпорядження або іншого розпорядчого документа.
Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05 квітня 2007 року № 877-V.
Сфера дії Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» № 877-V визначена у статті 2 цього закону, за приписами частини першої якої дія цього Закону поширюється на відносини, пов'язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Також, статтею 2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» № 877-V визначені сфери, на які дія цього Закону не поширюється.
Суд зазначає, що контроль за дотриманням законодавства України про рекламу не входить до сфер, на які не поширюється дія Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» № 877-V.
Відтак, суд звертає увагу, що контроль за дотриманням законодавства про рекламу має здійснюватися в порядку, визначеному Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» № 877-V.
Верховним Судом у постановах від 23 вересня 2021 року у справі № 826/24133/15, від 22 червня 2022 року у справі № 810/3148/17 та від 17 січня 2023 року у справі № 826/9936/17 зроблено висновок, що на правовідносини у сфері контролю реклами та накладення штрафу за порушення статті 22 Закону України «Про рекламу» поширюється, зокрема, Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» № 877-V.
Верховним Судом у зазначених постановах звернуто увагу, що норми вказаного Закону не містять обмежень щодо поширення його дії на перевірки у сфері контролю за додержанням законодавства про рекламу. Водночас, Закон України «Про рекламу» не містить правових норм, що встановлюють спосіб, порядок та форми здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням законодавства про рекламу.
Також, за висновками Верховного Суду діяльність з контролю за додержанням законодавства про рекламу є видом державного нагляду (контролю), а отже відповідач зобов'язаний дотримуватися вимог Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» №877-V.
Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відтак, враховуючи положення Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» № 877-V, суд зазначає, що при здійсненні заходів державного нагляду (контролю) за дотриманням законодавства про рекламу відповідач, як суб'єкт владних повноважень, має дотримуватись вимог до проведення таких заходів і порядку, встановлених Законом №877-V, а саме:
- видати наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки (частина перша статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» №877-V);
- на підставі наказу (рішення, розпорядження) оформити посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке має бути підписане керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові і засвідчене печаткою; посвідчення (направлення) повинно містити передбачену Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності інформацію", в тому числі, підстави для здійснення заходу (частина друга, третя статті 7 Закону №877-V);
- перед початком здійснення заходу пред'явити керівнику суб'єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу або уповноваженій ним особі посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб'єкту господарювання копію посвідчення (направлення) (частина п'ята статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» № 877-V).
Відповідно до вимог частини одинадцятої статті 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» № 877-V як плановий, так і позаплановий захід щодо суб'єкта господарювання - юридичної особи має здійснюватися у присутності керівника або особи, уповноваженої керівником.
Частиною шостою статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» № 877-V встановлено, що за результатами здійснення заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт.
Згідно з частиною п'ятнадцятою статті 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» № 877-V при здійсненні заходів державного нагляду (контролю) посадові особи органів державного нагляду (контролю) зобов'язані використовувати виключно уніфіковані форми актів; підписати акт в останній день перевірки у двох примірниках та вручити один примірник акта керівнику чи уповноваженій особі суб'єкта господарювання (частина шоста статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» №877-V); якщо в ході проведення заходу було виявлено порушення вимог законодавства про рекламу - скласти припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу (частина сьома статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» № 877-V).
Верховним Судом у постанові від 04 жовтня 2022 року у справі № 420/1842/21 зроблено наступний висновок щодо застосування норм статей 4, 7 та 10 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» № 877-V.
Положення частини одинадцятої статті 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» №877-V визначено, що плановий чи позаплановий захід повинен здійснюватися у присутності керівника або уповноваженої особи суб'єкта господарювання слід розуміти так, що посадові особи контролюючого органу повинні вжити усі можливі заходи для встановлення особи керівника суб'єкта господарювання або його уповноваженої особи, повідомлення його про проведення перевірки будь-яким доступним способом, зокрема, письмово, телефонограмою, через електронну пошту тощо, та вжити інших заходів, необхідних для забезпечення присутності керівника або іншої уповноваженої особи суб'єкта господарювання під час проведення перевірки та їх поінформованості про час та місце проведення перевірки, коло питань, що виносяться на перевірку.
При цьому, посадові особи контролюючого органу можуть у межах, визначених законодавством, здійснювати фіксацію вчинених власних дій, що спрямовані на забезпечення безумовного виконання, зокрема, положень статей 4, 7 та 10 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» №877-V щодо вручення направлення на проведення перевірки, службового посвідчення суб'єкта перевірки, вчинення інших дій, спрямованих на забезпечення присутності керівника або уповноваженої особи суб'єкта господарювання під час проведення перевірки, а перешкоджання з боку посадових осіб суб'єкта господарювання у реалізації цих обов'язків, які унеможливлюють проведення планового або позапланового заходу із дотриманням встановленого порядку, можуть кваліфікуватися як недопуск до проведення перевірки.
У будь-якому випадку рішення, що приймаються суб'єктом владних повноважень, або дії, які вживаються у процесі реалізації своєї компетенції, можуть вважатися правомірним лише за умови, що вони відповідають всім критеріям, які визначені частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України. Це, зокрема, означає, що контролюючий суб'єкт може довести в адміністративному суді те, що його рішення (дії) прийнято (вчинено) добросовісно та розсудливо, а також обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Аналізуючи вищезазначені положення законодавства та вказані висновки Верховного Суду, судом під час розгляду даної справи встановлено, що спірні рішення про накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, винесені на підставі Закону № 270/96-ВР, що оскаржуються позивачем у межах даної справи, прийняті без дотримання вимог, встановлених Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» № 877-V, оскільки такі рішення прийняті без фактичного проведення планового або позапланового заходу державного нагляду (контролю), за відсутності наказу (рішення, розпорядження) про проведення відповідного заходу державного нагляду (контролю), без складення акта з використанням уніфікованої форми акта.
Так, відповідач не надав суду доказів того, що проведений щодо позивача захід державного контролю відбувся на підставі відповідного наказу. Матеріали справи не містять акту перевірки, з яким позивач повинен був бути ознайомлений. Відтак, відповідачем порушено процедуру проведення державного нагляду (контролю).
Суд зазначає, що діяльність відповідача з контролю за додержанням законодавства про рекламу є видом державного нагляду (контролю), а отже відповідач зобов'язаний дотримуватися вимог Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» № 877-V.
Однак, під час розгляду справи судом не встановлено дотримання відповідачем вищезазначених вимог Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» № 877-V. Відповідачем зазначених обставин не спростовано.
Слід зазначити, що законодавчо закріплена процедура прийняття рішень суб'єктами публічного права має на меті створення гарантій для суб'єкта приватного права та встановлення меж реалізації повноважень органами публічної влади і, в разі її неналежного дотримання, дає підстави для оскарження до суду таких рішень (дій) особою, чиї інтереси вони зачіпають. Установлена законом процедура є важливою гарантією недопущення зловживань з боку суб'єктів владних повноважень під час прийняття рішень та вчинення дій, яка повинна забезпечувати, передусім, справедливе ставлення до особи, а також дотримання загального принципу юридичної визначеності, складовою якого є принцип легітимних очікувань.
Такі висновки містяться, зокрема, у постановах Верховного Суду від 29.10.2018 у справі №826/14749/16, від 25.03.2020 у справі № 805/4508/16-а, від 19.05.2021 у справі № 210/5129/17, від 20.05.2022 у справі № 340/370/21 та від 05.07.2022 у справі № 522/3740/20.
Суд наголошує, що встановлення протиправності дій контролюючого органу при призначенні та проведенні заходу державного контролю щодо дотримання суб'єктом господарювання позивачем вимог законодавства про рекламу з суттєвими порушеннями Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» № 877-V, призводить до протиправності висновків та рішень прийнятих внаслідок такого заходу, що є самостійною підставою для скасування спірних рішень.
Окрім того, суд зазначає, що згідно спірних у даній справі рішень про накладення штрафу вбачається, що контролюючим органом було накладено на позивача штраф саме за порушення частини 2 статті 26 Закону України «Про рекламу», а зокрема, відповідач зазаначив, що суб'єкт господарювання не надав на вимогу органу державної влади, на якій згідно із законом покладено контроль за дотриманням вимог законодавства про рекламу, документів, усних та/або письмових пояснення, відео- та звукозаписів, а також іншої інформації, щодо вартості розміщеної реклами.
При цьому, суд зазначає, що оскаржувані рішення не містять посилання на реквізити відповідних вимог, однак містять посилання на матеріали справи (номер не зазначено) та протоколи слухання від 30.10.2024 № 000108, 000109, 000110.
Судом встановлено, що до матеріалів справи відповідачем не надано протоколів від 30.10.2024. Надано лише протоколи та рішення про початок розгляду справи від 02.10.2024 № 000108, 000109, 000110, в яких зазначено, що відповідачем позивачу направлялись вимоги від 31.07.2024 за № № 2674-05.4-24, 2671-05.4/24 та 2672-05.4/24, які до матеріалів справи відповідачем також не надано. На ці ж вимоги відповідач покликався у відзиві на позовну заяву. Натомість, суду відповідач надав копії вимог з іншими реквізитами. Крім того, не надано і доказів направлення будь-яких вимог на адресу позивача.
Таким чином, спірні постанови та надані відповідачем документи не дають можливості встановити, на підставі яких саме матеріалів було зроблено висновок про порушення позивачем норм Закону України «Про рекламу», що зумовило накладення відповідачем штрафних санкцій на позивача рішеннями №000107, №000108, №000109 від 30.10.2024.
Окрім того, як зазначив Запорізький окружний адміністративний суд у рішенні від 14.11.2024 № 280/8318/24, яке набрало законної сили 22.05.2025, дослідивши ці ж обставини перевірки ТОВ «ВАЙН ДРІНК» «….вся інформація про алкогольні напої була розміщена на вітрині у торговому залі магазину “Вина світу» за адресою: м. Суми, вул. Петропавліська, буд. 62, що згідно ч.7 ст.8 Закону України “Про рекламу» не є рекламою.
Беручи до уваги вищезазначене, ТОВ “Вайн-Дрінк» не може нести відповідальність за порушення ч. 4 ст.8, п.8 ч.3, ч.7 ст.22 Закону України “По рекламу»….».
Враховуючи вказаний висновок суду, необгрунтованими є доводи Головного управління Держпродспоживслужби у Сумській області про порушення вимог частини 2 статті 26 Закону України «Про рекламу», а саме не надання органу державної влади, на якій згідно із законом покладено контроль за дотриманням вимог законодавства про рекламу, документів, усних та/або письмових пояснення, відео- та звукозаписів, а також іншої інформації, щодо вартості розміщеної реклами.
Підсумовуючи викладене, здійснення контрольного заходу є необхідною передумовою для прийняття рішення про накладення штрафу у разі встановлення порушення законодавства про рекламу. Отже, враховуючи протиправність таких заходів, рішення, прийняті за їх результатом, підлягають скасуванню.
Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Суд у цій справі також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Частиною першою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи викладене, оскільки відповідачем не доведено правомірність своїх рішень, суд доходить висновку про наявність підстав для визнання протиправними та скасування рішень про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу №000107, №000108, №000109 від 30.10.2024.
Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 3028,00 грн. підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпродспоживслужби у Сумській області .
Керуючись статтями 2, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “ВАЙН-ДРІНК» до Головного управління Держпродспоживслужби у Сумській області про визнання протиправними та скасування рішень, - задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Держпродспоживслужби у Сумській області від 30.10.2024 №000107, №000108, №000109.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ВАЙН-ДРІНК» (70501, Запорізька область, Оріхівський район, місто Оріхів, вул. Героїв АТО, 22А, РНОКПП 3644606969) судовий збір у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпродспоживслужби у Сумській області (40021, м. Суми, вул. Лихвинська Стінка, 25, код ЄДРПОУ 40356714).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення,а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 06.11.2025.
Суддя Л.Я. Максименко