05 листопада 2025 рокум. Ужгород№ 260/1103/25
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дору Ю.Ю., розглянувши у письмовому провадженні заяву позивача подану в порядку ст. 383 КАС України в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії -
06 жовтня 2025 року позивач звернувся до суду із заявою про визнання протиправними дій, вчинених відповідачем на виконання рішення суду в порядку ст. 383 КАС України, в якій просить суд:
1. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо невиконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 25.04.2025 року у справі № 260/1103/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання неправомірними дій.
2. Зобов'язати Пенсійний фонду України вжити заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 25.04.2025 року у справі № 260/1103/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання неправомірними дій.
Заява обґрунтована тим, що станом на 05.10.2025 року рішення у справі не виконане, що підтверджується інформацією з Автоматизованої системи виконавчих проваджень від 05.10.2025 року.
Заявник вважає, що така бездіяльність Боржника є порушенням прав та інтересів заявника шляхом фактичного невиконання рішення суду.
Ухвалою суду від 08.10.2025 року заяву призначено до розгляду та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області строк до 14.10.2025 року для подачі відзиву або пояснень на заяву ОСОБА_1 від 06.10.2025 року, подану в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України про визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо виконання рішення суду від 25.04.2025 року у справі №260/1103/25 та зобов'язання вжити заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню виконання рішення.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області надати суду докази виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 25.04.2025 у справі №260/1103/25.
14.10.2025 року Головне управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області надало відзив на заяву, у якій вказує, що Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, на виконання здійснило перерахунок пенсії ОСОБА_1 :
- з 01 грудня 2024 року виходячи з основного розміру пенсії 80% від суми грошового забезпечення, з урахуванням раніше проведених виплат (підтверджується копією перерахунку пенсії з 01.12.2024 від 09 жовтня 2025 року яка міститься в електронній пенсійній справі та додається);
- з 01 січня 2024 року без обмеження максимальним розміром пенсії та із врахуванням виплачених сум (підтверджується копією перерахунку пенсії з 01.01.2024 від 09 жовтня 2025 року яка міститься в електронній пенсійній справі та додається);
- з 01 січня 2025 року без застосування понижуючих коефіцієнтів визначених Постановою Кабінету Міністрів України від 3 січня 2025 р. № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» (підтверджується копією перерахунку пенсії з 01.01.2025 від 10 жовтня 2025 року яка міститься в електронній пенсійній справі та додається).
Розмір пенсії після проведеного перерахунку з 01.01.2024, року склав 36624,96 грн. та буде виплачуватись починаючи з 01 листопада 2025 року (без обмеження максимальним розміром станом на 01.01.2024).
Різниця в пенсії з урахуванням виплачених сум за період 01.01.2024 - 31.10.2025 у сумі 186074,12 грн. облікована в електронній пенсійній справі (копія розрахунку додається).
Одночасно зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 затверджено Порядок здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень (далі - Порядок).
Виплата перерахованих пенсій за рішеннями судів, які набрали законної сили після набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821, здійснюватиметься відповідно до Порядку.
Видатки на виплату перерахованих пенсій за рішеннями суду, які набрали законної сили після набрання чинності вищевказаною Постановою, будуть здійснюватися після введення в експлуатацію доопрацьованої системи для ведення обліку видатків на виплату судових рішень за джерелами їх фінансування.
Враховуючи вищевикладене, рішення Закарпатського окружного адміністративного суду у справі №260/1103/25 виконано в добровільному порядку Головним управлінням після врегулювання питань, пов'язаних з реалізацією Постанови №821 (доопрацювання програмного забезпечення).
Відповідач (боржник) вказує, що Головне управління не відмовлялось від виконання рішення та повідомляло позивача листом ГУ ПФУ в Закарпатській області від 02.10.2025 №4454-5026/Д-02/8-0700/25 (додається), що рішення Закарпатського окружного адміністративного суду по справі №260/1103/25 буде виконано після введення в експлуатацію відповідного програмного забезпечення.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено таке.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 25.04.2025 року у справі №260/1103/25 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4,м. Ужгород, Закарпатська область, 88008, код ЄДРПОУ 20453063) про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (код ЄДРПОУ 20453063) щодо зменшення з 01.12.2024 року основного розміру пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з 80 процентів до 70 процентів основного розміру грошового забезпечення.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (код ЄДРПОУ 20453063) здійснити з 01.12.2024 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) виходячи з основного розміру пенсії 80 процентів від суми грошового забезпечення з урахуванням виплачених сум.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (код ЄДРПОУ 20453063) щодо обмеження з 01.01.2024 року пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) максимальним розміром пенсії.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (код ЄДРПОУ 20453063) здійснити з 01.01.2024 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) без обмеження максимальним розміром з урахуванням виплачених сум.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (код ЄДРПОУ 20453063) щодо застосування понижуючих коефіцієнтів визначених Постановою Кабінету Міністрів України від 3 січня 2025 р. № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану».
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (код ЄДРПОУ 20453063) здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з 01.01.2025 року без застосування понижуючих коефіцієнтів визначених Постановою Кабінету Міністрів України від 3 січня 2025 р. № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану».
У задоволенні адміністративного позову у частині решти позовних вимог - відмовити.
Згідно наданих відповідачем доказів судом встановлено, що Головним управлінням ПФУ в Закарпатській області на виконання вищевказаного рішення суду 09.10.2025 року здійснено перерахунок пенсії позивача з 01.01.2024 року згідно якого підсумок пенсії позивача склав 36624,96 грн та з урахуванням максимального розміру пенсії - 36624,96 грн.
09 жовтня 2025 року відповідачем здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01 грудня 2024 року відповідно до якого основний розмір пенсії позивача (заявника) визначено у розмірі 80% грошового забезпечення та підсумок пенсії склав 43712,55 грн та з урахуванням максимального розміру пенсії - 36624,96 грн.
09 жовтня 2025 року відповідачем здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01 листопада 2025 року у розмірі 80% грошового забезпечення та підсумок пенсії склав 45587,55 грн з урахуванням максимального розміру пенсії - 36624,96 грн.
10 жовтня 2025 року відповідачем здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01 січня 2025 року згідно вказаного перерахунку основний розмір пенсії позивача визначено у розмірі 80% грошового забезпечення. Підсумок пенсії (з надбавками) склав 43712,55 грн, з урахуванням максимального розміру - 36624,96 грн.
Отже з наведеного слідує, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у Закарпатській області на підставі рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 25.04.2025 року у справі №260/1103/25 ОСОБА_1 проведено перерахунок пенсії на виконання рішення суду з 09.10.2025 року, однак рішення суду виконано лише частково, оскільки відповідач обмежив пенсію максимальним розміром, що підтверджується відомостями про перерахунок пенсії позивача з 01.12.2024 року, з 01.01.2025 року, з 01.11.2025 року.
Вважаючи такі дії протиправними, позивач звернувся до суду із заявою в порядку ст. 383 КАС України.
Вирішуючи заяву, подану позивачем у порядку ст.383 КАС України, суд виходить з такого.
Відповідно до частини 1 статті 383 КАС України, особа-позивач, на користь якого ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту 9 частини 2 статті 129 Конституції України, обов'язковість судового рішення є однією із основних засад судочинства.
Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Частинами 2, 4 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Аналогічні положення містить КАС України, зокрема, нормами статті 370 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Виконання судових рішень у справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод .
У справі Горнсбі проти Греції від 19.03.1997 року Європейський суд з прав людини зазначив, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Право на судовий захист було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.
У справі "Іммобільяре Саффі проти Італії" наголошує, що право на звернення до суду також передбачає практичне виконання остаточних, обов'язкових для виконання судових рішень, які в державах, що поважають принцип верховенства права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду стороні у провадженні.
Тому, необґрунтована тривала затримка виконання обов'язкового рішення може суперечити Конвенції. Саме на державу покладається обов'язок забезпечення того, щоб остаточні рішення, постановлені проти її органів або організацій чи підприємств, якими вона володіє або які вона контролює, були виконані відповідно до вищезазначених вимог Конвенції. Держава відповідає за виконання остаточних рішень, якщо органи влади контролюють обставини, що блокують або перешкоджають їхньому повному та своєчасному виконанню (рішення Європейського суду з прав людини у справі Савіцький проти України, nо.38773/05, від 26.07.2012 року).
Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі "Сокур проти України").
Як встановлено з матеріалів справи, на виконання рішення суду від 25.04.2025, яке набрало законної сили 18.08.2025 року Головним управлінням ПФУ у Закарпатській області проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2024 року згідно якого підсумок пенсії позивача склав 36624,96 грн та з урахуванням максимального розміру пенсії - 36624,96 грн та з 01 грудня 2024 року здійснено перерахунок пенсії також на виконання вказаного рішення суду, водночас відповідно до вказаного перерахунку підсумок пенсії склав 43712,55 грн та з урахуванням максимального розміру пенсії - 36624,96 грн.
У поданому відзиві Відповідачем не наведено об'єктивних підстав неможливості виконання рішення суду та обмеження пенсії позивача максимальним розміром.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 25.04.2025 р. у справі № 260/1103/25, яке набрало законної сили, суд встановив, що з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, зважаючи на визнання неконституційними положень частини сьомої статті 43 Закону № 2262-ХІІ, якою передбачено обмеження пенсії максимальним розміром, та відсутність правових підстав для застосування до спірних відносин положень Закону № 3668-VI, суд дійшов висновку про протиправність дій ГУ ПФУ в Закарпатській області щодо обмеження пенсії позивача максимальним розміром та відповідно до резолютивної частини вказаного рішення зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити з 01.01.2024 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) без обмеження максимальним розміром з урахуванням виплачених сум.
Тобто, правові висновки суду, зазначені у рішенні від 25.04.2025 р. у справі № 260/1103/25 ґрунтуються на факті визнання неконституційним положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-ХІІ, на підставі якого відповідачем протиправно було обмежено максимальний розмір пенсії позивача з 01.01.2024 року.
При цьому, у мотивувальній частині рішення від 25.04.2025 р. у справі № 260/1103/25 суд встановив дату початку перерахунку та виплати пенсії без обмеження максимальним розміром - 01.01.2024 року та не встановив кінцевої дати перерахунку та виплати, а тому відповідач зобов'язаний в подальшому виплачувати позивачу пенсію без застосування неконституційних положень закону, без обмеження пенсії максимальним розміром.
Суд вказує, що у зв'язку з прийняттям Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 року № 3668-VI редакція ч.7 ст.43 Закону № 2262-ХІІ викладена у наступній редакції: Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Аналогічні зміни були внесені до ч.3 ст.27 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Згідно з п.2 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 3668-VI, обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 року № 3668-VI (зі змінами) максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Закону України «Про статус народного депутата України», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Закону України «Про статус народного депутата України», не може перевищувати 10740 гривень.
Суд звертає увагу, що наведені вище положення, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, - в цілому визнано неконституційним відповідно до рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 року № 7-рп/2016.
Згідно з п.2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 року № 7-рп/2016, зокрема, частина 7 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Відповідно до Законів України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 року № 911-VIII та «;Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 року № 1774-VIII у частині 7 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» вносились лише зміни до другого речення.
Таким чином, буквальне розуміння змін внесених Законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 року № 911-VIII та «;Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 року № 1774-VIII з урахуванням змісту рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 року № 7-рп/2016 дозволяє стверджувати, що у Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб «відсутня частина 7 статті 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр, є нереалізованими.
При цьому, після прийняття Конституційним Судом України описаного вище рішення від 20.12.2016 року зміни до першого речення ч.7 ст.43 Закону аналогічного змісту новими законами не вносились. Це означає, що починаючи з 2017 року стаття 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не передбачала положення про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів.
Суд зазначає, що в даному випадку право позивача на отримання пенсії без обмеження максимальним розміром захищено у судовому порядку, та як було зазначено вище, у мотивувальній частині рішення від 25.04.2025 р. у справі № 260/1103/25 суд встановив дату початку перерахунку та виплати пенсії без обмеження максимальним розміром та не встановив кінцевої дати перерахунку та виплати, а тому відповідач зобов'язаний в подальшому виплачувати позивачу пенсію без обмеження пенсії максимальним розміром.
Втім, зміст розрахунку пенсії ОСОБА_1 (пенсійна справа № 0702003525 - СБУ) станом на 01.12.2024 р., 01.01.2025 р., 01.11.2025 р., свідчить, що Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області не врахувало висновків суду у справі № 260/1103/25, оскільки починаючи з 01.12.2024 р. перерахувало пенсію заявника з обмеженням максимального розміру. Суд зауважує, що у поданому відзиві відповідачем не наведено законності мотивів застосування обмеження пенсії заявника, зокрема змін законодавства, яке б передбачало обмеження пенсії максимальним розміром, відтак суд приходить до висновку, що відповідачем протиправно застосовано обмеження пенсії заявника на підставі неконституційного положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-ХІІ.
Отже, дії відповідача щодо перерахунку пенсії ОСОБА_1 з обмеженням максимальним розміром суперечать ст.129-1 Конституції України.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.
Згідно з ч.ч.1-2 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
З огляду на вищевикладене, суд вважає протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області, вчинені на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 25.04.2025 у справі №260/1103/25, які полягають в обмеженні максимальним розміром пенсії позивача.
Як видно зі змісту статті 2 КАС України, метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Європейський суд з прав людини в пункті 40 рішення у справі "Горнсбі проти Греції" зазначив, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов'язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін.
Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі "Піалопулос та інші проти Греції", пункт 68).
Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Саме з метою належного захисту прав щодо виконання судових рішень законодавцем нормативно врегульовано питання судового контролю за виконанням рішень в адміністративних справах, зокрема, одним із способів судового контролю є порядок визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, регламентований ст.383 Кодексу адміністративного судочинства України.
У Рішенні від 30 червня 2009 року №16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абзац перший підпункту 3.2 пункту 3, абзац другий пункту 4 мотивувальної частини).
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що заява позивача в порядку ст. 383 КАС України підлягає задоволенню.
Статтею 383 КАС України, зокрема, передбачено право особи-позивача, на користь якої ухвалено рішення суду, подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу (частина 6 статті 383).
Відповідно до статті 249 КАС України суд може постановити окрему ухвалу у випадку зловживання процесуальними правами, порушення процесуальних обов'язків, неналежного виконання професійних обов'язків (в тому числі якщо підписана адвокатом чи прокурором позовна заява містить суттєві недоліки) або іншого порушення законодавства адвокатом або прокурором. Окрема ухвала щодо прокурора або адвоката надсилається органу, до повноважень якого належить притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора або адвоката відповідно.
З метою забезпечення виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, суд встановлює у ній строк для надання відповіді залежно від змісту вказівок та терміну, необхідного для їх виконання.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне постановити окрему ухвалу, яку необхідно направити до Головного управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області з метою недопущення аналогічних порушень в майбутньому, а також для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону та невиконання рішення суду.
З метою забезпечення виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, для надання відповіді, суд вважає за доцільне встановити місячний строк з дня отримання окремої ухвали.
Керуючись ст.ст. 149, 248, 249, 383 КАС України суд, -
Заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, вчинених Головним управлінням Пенсійного фонду України у Закарпатській області на виконання рішення суду від 25 квітня 2025 року у справі №260/1103/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області щодо неналежного виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2025 року у справі №260/1103/25.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області вжити заходи направлені на усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону при виконанні судового рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 25.04.2025 року по справі №260/1103/25.
Копію окремої ухвали направити до Головного управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області для вжиття заходів щодо усунення порушення, встановленого судом.
Про вжиті Головним управлінням Пенсійного фонду України у Закарпатській області заходи повідомити Закарпатський окружний адміністративний суд не пізніше одного місяця після надходження окремої ухвали.
Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Ю.Ю.Дору