06 листопада 2025 року м. Житомир справа № 240/20996/25
категорія 112010203
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Панкеєвої В.А., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо не нарахування та невиплати йому пенсії згідно вимог рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-p(11)/2021, відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 230/96-ВР;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити перерахунок основної пенсії йому з 01.04.2025 відповідно до рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р(II)/2021, відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №230/96-ВР, у розмірі шести мінімальних пенсій за віком та виплачувати основну пенсію у розмірі не менше шести мінімальних пенсій за віком.
На обґрунтування позовних вимог зазначає, що перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію по ІІІ групі інвалідності відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". З огляду на прийняття 07 квітня 2021 року Конституційним Судом України рішення №1-р(ІІ)/2021 уважає, що згідно положень частини 3 статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" має право на отримання пенсії у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком. В подальшому, позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії. Однак, відповідач у проведенні нарахування і виплати пенсії у такому розмірі, на переконання позивача, протиправно відмовив, що і зумовило звернення до суду.
Ухвалою суду від 01.09.2025 позов прийнято до провадження, призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та визначено відповідачу строк для подання відзиву на позов.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи судом, що підтверджується доказами, які містяться в матеріалах справи.
До суду надійшов відзив з проханням відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Крім того, у відзиві на позов відповідач вказав про необхідність залучення Міністерства соціальної політики України до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.
Зазначає, що участь Міністерства соціальної політики у розгляді даної справи сприятиме всебічному та дослідженню обставин справи та надасть можливість врахувати позицію державного органу, відповідального за цю сферу правовідносин. Наголошує, що у разі винесення рішення про задоволення позовних вимог, його реальне виконання залежатиме від дій Міністерства соціальної політики, як органу, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері пенсійного забезпечення та є головним розпорядником коштів за бюджетною програмою за КПКВК 2506080 "Фінансове забезпечення виплати пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за пенсійними програмами, та дефіциту коштів Пенсійного фонду".
19.09.2025 та 17.10.2025 головуюча суддя перебувала на періодичному навчанні, 31.10.2025 - у відпустці.
Щодо клопотання відповідача про залучення до участі у справі Міністерства соціальної політики України в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.2 ст.49 Кодексу адміністративного судочинства, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов'язки. Вони можуть бути залучені до участі у справі також за клопотанням учасників справи.
Згідно з ч.4 та ч.5 ст.49 КАС України, у заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі.
Про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов'язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі. Ухвала за наслідками розгляду питання про вступ у справу третіх осіб окремо не оскаржується. Заперечення проти такої ухвали може бути включено до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за результатами розгляду справи.
З наведених норм випливає, що питання про залучення третіх осіб вирішується ухвалою суду за заявою, в якій зазначається, на яких підставах їх належить залучити до участі у справі.
Представник відповідача до початку розгляду справи по суті оформленого належним чином та викладеного окремим письмовим документом клопотання про залучення третіх осіб не подавав.
Викладення у відзиві на адміністративний позов заяв та клопотань не передбачено чинними нормами процесуального законодавства та суперечить статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач є постраждалою особою внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, що підтверджується відповідним посвідченням.
Також позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області, отримує пенсію по інвалідності, розраховану відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та має інвалідність ІІІ групи, внаслідок захворювання пов'язаного з наслідками аварії на ЧАЕС.
Позивач звернувся до відповідача із запитом на інформацію, у якому просив відповідача не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання даного запиту, надати йому письмову інформацію:
1. Копії всіх рішень/розоряджень щодо нарахування/перерахунку Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області його пенсії, прийнятих за період з 01.01.2021 по дату надання відповіді.
2. Довідку про доходи про виплачену йому пенсію із щомісячною розшифровкою за період з 01.01.2021 по дату надання відповіді.
3. Припинити протиправні дії та в десятиденний термін з дня отримання даної заяви, здійснити перерахунок основного розміру його пенсії за період з 01.07.2021 відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-p(ІI)/2021, відповідно до ст.54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 230/96-ВР, у розмірі шести мінімальних пенсій за віком.
Відмовляючи у задоволенні запиту позивача, відповідач у листі-відповіді від 05.08.2025 обґрунтовує таке своє рішення тим, що рішенням Конституційного Суду України від 03.04.2024 №4-р(I)/2024 (далі - Рішення КСУ №4-p(I)/2024), визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), частину 3 статті 54 Закону України "Про статус соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII, зі змінами. При цьому, Рішенням КСУ №4-р(I)/2024 визначено, що частина 3 статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-ХII зі змінами, визнана неконституційною, утрачає чинність через три місяці з дня припинення чи скасування воєнного стану, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, зі змінами.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Згідно із положеннями ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території, визначені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-XII від 28.02.1991 (далі - Закон № 796-XII).
Метою та завданнями Закону №796-XII є захист громадян, які постраждали внаслідок: 1) Чорнобильської катастрофи; 2) інших ядерних аварій та випробувань; 3) військових навчань із застосуванням ядерної зброї.
Відповідно до частини 1 статті 49 Закону №796-XII пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді:
а) державної пенсії;
б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області, отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) та має інвалідність ІІ групи, внаслідок захворювання пов'язаного з наслідками аварії на ЧАЕС.
Відповідно до статті 4 Закону № 1058-IV законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, Законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Стаття 9 Закону № 1058-IV в частині першій встановлює, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно з частиною 1 статті 10 Закону № 1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Відповідно до частини 3 статті 45 Закону № 1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При цьому, пунктом 13 розділу ХV Прикінцеві положення Закону № 1058 встановлено, що у разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та цього Закону, призначається одна пенсія за її вибором.
Позивачем не надано доказів звернення із заявою про перехід на пенсію по інвалідності в розмірі відшкодування фактичних збитків за нормами ст.54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", відтак відсутні підстави вважати протиправною бездіяльність пенсійного органу.
Проте, суд звертає увагу, що позивач може реалізувати своє право на пенсію в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком відповідно до статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону №230/96-ВР після звернення до відповідача із заявою про перехід на пенсію по інвалідності за нормами Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Суд вказує, що Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 10.12.2024 по справі №240/1121/24 дійшов висновку що законодавець вчергове порушив право на належний рівень соціального захисту та засадничий обов'язок держави щодо відшкодування завданої шкоди особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, у зв'язку з чим до спірних правовідносин у цій справі слід застосувати норми Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР. Тобто, в межах спірних правовідносин, після переходу на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" позивач набуде права на виплату пенсії в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком як особі з інвалідністю ІІІ групи, яка пов'язана з наслідками Чорнобильської катастрофи.
Враховуючи вищеневедене, суд приходить до висновку про передчасність позовних вимог.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до ст.5 Закону України "Про судовий збір",
Керуючись статтями 242-246, 295 КАС України,
вирішив:
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул.Ольжича,7, м.Житомир, Житомирський р-н, Житомирська обл., 10003, ЄДРПОУ: 13559341) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, відмовити за безпідставністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.А. Панкеєва
06.11.25