Україна
Донецький окружний адміністративний суд
31 жовтня 2025 року Справа№200/1921/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Куденкова К.О., розглянувши в порядку письмового провадження позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльності і стягнення сум індексації грошового забезпечення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач-1, ВЧ НОМЕР_1 ), в якому просить: - визнати протиправною бездіяльність щодо невиплати індексації грошового забезпечення за період 27.03.2017 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця за яким починається обчислення індексу споживчих цін(базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року; - стягнути індексацію грошового забезпечення за період з 27.03.2017 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року в сумі 42986,72 грн із одночасним відрахуванням 1,5 % військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44; - визнати протиправною бездіяльність щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 01.11.2022 включно із застосуванням щомісячної фіксованої індексації 4463 гривні 15 копійок відповідно до абзаців 4,6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078; - стягнути з щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення 4463,15 грн за період з 01.03.2018 по 01.11.2022 включно в сумі 228 206,97 грн відповідно до абзаців 4,6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 із одночасним відрахуванням 1,5% військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44; - зобов'язати нарахувати і виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення з 27.03.2017 по 01.11.2022 по день її фактичної виплати відповідно до Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159 із одночасним відрахуванням 1,5% військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 21 березня 2025 року позовну заяву було залишено без руху.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 4 квітня 2025 року визнано поважними причини пропуску строку звернення ОСОБА_1 до адміністративного суду.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 4 квітня 2025 року суддею прийнято позовну заяву до розгляду і відкрито провадження в адміністративній справі. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, витребувані докази.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 3 червня 2025 року залучено Військову частину НОМЕР_2 (далі - відповідач-2, ВЧ НОМЕР_2 ) до участі у справі як співвідповідача, витребувано докази.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 24 вересня 2025 року розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 21 жовтня 2025 року, витребувано докази.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 31 жовтня 2025 року.
На обґрунтування позову ОСОБА_1 посилається на те, що відповідачем протиправно у спірні періоди не виплачувалась індексація грошового забезпечення.
Відповідач-1 надав відзив на позовну заяву, яким просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Вважає, що вимога позивача про зобов'язання здійснити перерахунок одноразових видів грошового забезпечення з включенням до грошового забезпечення. з якого проводиться розрахунок, індексації грошового забезпечення, розрахованої у відповідності до вимог п. 1-1, абз. 4, 5, 6 п. 5 Порядку № 1078 також є передчасною. Розрахунком фонду грошового забезпечення військової частини НОМЕР_1 на 2016 рік Розрахунком фонду грошового забезпечення військової частини НОМЕР_1 на 2017 рік та Зведеним фондом грошового забезпечення фонду грошового забезпечення військової частини НОМЕР_1 на 2018 рік, що затверджені розпорядником коштів вищого рівня, не передбачено асигнувань для проведення індексації грошового забезпечення. Індексація грошового забезпечення за період з 10.11.2017 по 28.02.2018 позивачу не нараховувалась та не виплачувалась, і законних підстав для вчинення таких дій у відповідача немає. Вважає, що відповідно до постанови №1013 - грудень 2015 року є місяцем підвищення грошових доходів населення, а тому місяць початку обчислення індексу споживчих цін є січень 2016 року. Військовою частиною НОМЕР_1 не була допущена протиправна бездіяльність у нарахуванні і виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 27.03.2017 по 28.02.2018 відповідно до абзаців 4,5,6 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, тому такі вимоги є помилковими та не належать задоволенню.
Відповідач-2 надав відзив на позовну заяву, яким просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Вимога позивача про зобов'язання здійснити перерахунок одноразових видів грошового забезпечення з включенням до грошового забезпечення. з якого проводиться розрахунок, індексації грошового забезпечення, розрахованої у відповідності до вимогп. 1-1, абз. 4, 5, 6 п. 5 Порядку № 1078 також є передчасною. Позивач проходив службу у Військовій частині НОМЕР_2 з 03.10.2020 року по 01.11.2022 року, тож відомостей про розміри нарахованого та виплаченого позивачу грошового забезпечення, а також його складових у вказаний період не має. Вважає, що Військовою частиною НОМЕР_2 не була допущена протиправна бездіяльність у нарахуванні і виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 03.10.2020 по 01.11.2022 відповідно до абзаців 4,5,6 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, тому такі вимоги є помилковими та не належать задоволенню.
Позивач і представники відповідачів до судового засідання не з'явилися, про дату, час і місце судового розгляду були повідомлені належним чином.
Перешкоди для розгляду справи в судовому засіданні, визначені ст. 205 КАС України - відсутні.
Приписами ч. 9 ст. 205 КАС України передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Частиною 4 ст. 243 КАС України передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження.
Суд, перевіривши матеріали справи та оцінивши повідомлені сторонами обставини, дійшов наступних висновків.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорту громадянина України № НОМЕР_3 , виданого 29.03.2024.
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини - польова пошта НОМЕР_4 від 27.03.2017 № 81 позивача з 27.03.2017 зараховано до списків особового складу та на всі види забезпечення.
Згідно з витягом з наказу командира ВЧ НОМЕР_2 від 01.11.2022 № 350 ОСОБА_1 вважається таким, що 01.11.2022 справи та посаду здав і вибув до нового місця несення служби, з 01.11.2022 виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
У витязі з послужного списку позивача від 03.02.2025, який складено Військовою частиною НОМЕР_5 , зазначено, що з 25.03.2017 по 11.08.2020 позивач проходив військову службу в НОМЕР_6 окремій мотопіхотній бригаді ОК « ІНФОРМАЦІЯ_2 » СВ ЗСУ, зокрема, з 04.07.2017 по 11.08.2020 на посаді командира артилерійської батареї артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи. З 11.08.2020 по 30.10.2022 позивач проходив військову службу в НОМЕР_7 окремому мотопіхотному батальйоні НОМЕР_8 окрема мотопіхотна бригада ОК « ІНФОРМАЦІЯ_2 » СВ ЗСУ на посаді заступника командира артилерії.
У довідці відповідача-1 від 28.09.2025 № 0989/10/3842 зазначено, що до списків ВЧ НОМЕР_1 ОСОБА_1 зарахований 27.03.2017, а відрахований 02.10.2020. Індексація грошового забезпечення позивачу у 2017 році не виплачувалась.
У довідці відповідача-1 від 28.09.2025 № 0989/10/3843 зазначено, що індексація грошового забезпечення позивачу у періоді з січня 2018 року по лютий 2018 року не виплачувалася. Грошове забезпечення позивача за лютий 2018 року становить 11432,23 грн (без урахування винагороди АТО/ООС). Грошове забезпечення позивача за лютий 2018 року становить 11891,25 грн (без урахування винагороди АТО/ООС).
Також з довідок ВЧ НОМЕР_1 від 28.09.2025 № 0989/10/3843, від 28.09.2025 № 0989/10/3844 і від 28.09.2025 № 0989/10/3845 випливає, що за період з 01.03.2018 по 02.10.2020 позивачу не нараховувалася індексація-«різниця».
З карток особового рахунку військовослужбовця, наданих ВЧ НОМЕР_2 , і довідок ВЧ НОМЕР_1 від 30.09.2025 №№ 0989/10/3883, 0989/10/3884 і 0989/10/3885, випливає, що з 03.10.2020 позивач зарахований до списків ВЧ НОМЕР_2 і за період з 03.10.2020 до 01.11.2022 йому не нараховувалася індексація-«різниця». Водночас з момент зарахування до списків ВЧ НОМЕР_2 (на нову посаду) збільшився посадовий оклад та, відповідно, збільшився загальний розмір грошового забезпечення.
Крім того, відповідно до наказу командира ВЧ НОМЕР_1 від 13.08.2025 № 1068 Військову частину НОМЕР_2 переформатовано, особовий склад та архівні документи передано Військовій частині НОМЕР_1 .
Спірні правовідносини виникли щодо виплати позивачу належного розміру індексації грошового забезпечення.
Щодо індексації грошового забезпечення за період до березня 2018 року.
Статтею 1 Закону України від 3 липня 1991 року № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон № 1282-XII) визначено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону № 1282-XII передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).
Частинами 1 і 6 ст. 5 указаного Закону встановлено, що підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів.
Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
Також ч. 1 ст. 9 Закону № 1282-XII передбачено, що індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів.
Пунктом 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (далі - Порядок № 1078), у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру: грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
При цьому, п.п. 4, 5 і 6 Порядку № 1078 установлено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
У разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
Пунктом 10-2 Порядку № 1078, який застосовується з 01.10.2015, установлено, що для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.
При цьому, суд звертає увагу на те, що приписами п. 10-1 Порядку № 1078, у редакції, чинній до внесення змін Постановою Кабінету Міністрів України № 1013 від 09.12.2015 (який застосовувався до 01.12.2015), було передбачено, що обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації заробітної плати новоприйнятих працівників здійснюється з місяця прийняття працівника на роботу.
З наведеного висновується, що індексація грошового забезпечення як складова грошового забезпечення військовослужбовців є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, тому підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті.
Верховний Суд у постанові від 16 вересня 2020 року у справі № 815/2590/18 зазначив, що правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють повторне виникнення права на отримання індексації.
Суд звертає увагу, що обґрунтовуючи правомірність своїх дій щодо невиплати позивачу індексації грошового забезпечення, відповідач не посилається на відсутність обставин, передбачених статтею 4 Закону №1282-ХІІ для проведення індексації. Відповідач зазначає лише про відсутність відповідного фінансування Військової частини № НОМЕР_9 на виплату індексації грошового забезпечення.
Відповідно до статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У справі «Кечко проти України» Європейський суд з прав людини встановив, що мало місце порушення статті 1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи припинити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне законодавство передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п. 23 рішення від 08.11.2005, заява №63134/00).
Так, реалізація особою права, яке пов'язане з отриманням коштів і базується на спеціальних і чинних, на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян.
У зв'язку з цим, Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Суд зазначає, що обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на нарахування індексації грошового забезпечення, що є предметом спору у цій справі.
У рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року у справі № 9-рп/2013 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначено, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Тому системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті.
Суд дійшов висновку, що виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення, що є предметом спору у цій справі.
Наведене відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 23 жовтня 2019 року у справі №825/1832/17.
Суд зазначає, що пункт 10-2 Порядку № 1078, викладений в новій редакції Постановою КМУ № 1013 від 09.12.2015, якою, у тому числі, внесені зміни: поширено його положення для новоприйнятих працівників з 1 грудня 2015 року.
Отже, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації починаючи з грудня 2015 року здійснюється не індивідуально для кожного працівника в залежності від прийняття його на роботу або зростання його доплат та надбавок, а від моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник.
З Постанови Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» випливає, що з січня 2008 року не відбувалася зміна посадового окладу позивача.
Тому позивач має право на проведення індексації його грошових доходів, виходячи з базового місяця січня 2008 року.
Позивачем наданий розрахунок індексації грошового забезпечення за період з 17.12.2016 по 28.02.2018 на суму 42986,72 грн із застосуванням базового місяця січень 2008 року. Цей розрахунок здійснений відповідно до наведених приписів Порядку № 1078.
Відповідачем у відзиві на позовну заяву не наведено доводів, які б спростовували правильність указаного розрахунку із застосуванням базового місяця січень 2008 року.
Отже позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Щодо індексації грошового забезпечення за період з березня 2018 року.
Спірним між сторонами у цій частині є виплата суми індексації в разі настання обставин, передбачених абзацами 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078.
Закон № 1282-XII і Порядок № 1078 не містять такого поняття як «фіксована» сума індексації.
Цей термін фігурував у Додатку 4 до Порядку № 1078 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13.06.2012 № 526, де були наведені приклади обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації.
Проте постановою Уряду від 09.12.2015 № 1013 цей Додаток був викладений у новій редакції і з 01.12.2015 у цьому Додатку, як і в цілому Порядку № 1078, поняття фіксованої суми індексації не згадується.
З 01.12.2015 в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 по суті йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.
Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку № 1078 у редакціях, які застосовувались з 01.12.2015 передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме: сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу (абзац 3); сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).
Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку № 1078 у редакціях, які застосовувались з 15.03.2018 передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме: сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3); сума індексації у місяці підвищення грошових доходів нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу (абзац 4).
Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів, посадових окладів, грошового доходу ) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078 додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до чергового підвищення тарифних ставок (окладів, посадових окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.
Отже, нарахування й виплата суми індексації-різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов'язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
Ураховуючи те, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, та з огляду на правила й умови нарахування суми індексації-різниці, які встановлені абзацами 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078, суд дійшов висновку, що повноваження відповідача щодо виплати цієї суми індексації не є дискреційними. Своєю чергою, обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати такий вид індексації грошового забезпечення.
З урахуванням того факту, що 01.03.2018 набрала чинності Постанова № 704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку № 1078, березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.
У зв'язку із підвищенням у березні 2018 року доходу позивача відповідачу належало вирішити питання, чи має останній право на отримання суми індексації-різниці, а якщо так, то у якому розмірі.
Указані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21, від 29.03.2023 у справі № 380/5493/21, від 06.04.2023 у справі № 420/11424/21, від 20.04.2023 у справі № 320/8554/21, від 11.05.2023 у справі № 260/6386/21.
У довідці відповідача-1 від 28.09.2025 № 0989/10/3843 зазначено, що індексація грошового забезпечення позивачу у періоді з січня 2018 року по лютий не виплачувалася. Грошове забезпечення позивача за лютий 2018 року становить 11432,23 грн (без урахування винагороди АТО/ООС). Грошове забезпечення позивача за лютий 2018 року становить 11891,25 грн (без урахування винагороди АТО/ООС).
Грошовий дохід позивача за березень 2018 року збільшився на 459,02 грн (11891,25 грн - 11432,23 грн).
У березні 2018 року прожитковий мінімум складав 1762,00 грн, величина приросту індексу споживчих цін 253,30%.
Відповідно до абзацу 5 пункту 4 Порядку № 1078 сума індексації грошового забезпечення за березень 2018 року розраховується як: прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.03.2018 помножити на величина приросту індексу споживчих цін і поділити на 100 відсотків (1762,00 грн * 253,30% / 100 = 4463,15 грн).
Також відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078 сума належної позивачу індексації у березні 2018 року розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу, а саме: 4463,15 грн - 392,19 грн = 4004,13 грн.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що починаючи з березня 2018 року щомісячно сума індексації (різниці) грошового забезпечення позивача, з урахуванням абзаців 3, 4 пункту 5 Порядку № 1078 мала виплачуватися позивачу в розмірі 4004,13 грн.
Зазначене відповідає висновкам Верховного Суду, які викладені в постанові від 22 червня 2023 року у справі № 520/6243/22.
Отже, сума індексації (різниці) грошового забезпечення позивача за період з березня 2018 року до вересня 2020 року включно становить 124128,03 грн (4004,13 грн х 31 місяців), за 1 і 2 жовтня 2020 року 258,34 грн ((4004,13 грн/31 календарний день) х 2 дні). Загальна сума за період з 01.03.2018 до 02.10.2020 включно становить 124386,37 грн.
Суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині індексації (різниці) мають бути задоволені в сумі 124386,37 грн (період проходження військової служби у ВЧ НОМЕР_1 ).
Щодо позовних вимог за період з 03.02.2020 до 01.11.2022 включно (період проходження військової служби у ВЧ НОМЕР_2 суд зазначає наступне.
Верховний Суд у постанові від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21 зазначив, що щодо кола обставин, які належить з'ясувати для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, звернув увагу на таке. Буквальний спосіб тлумачення цих норм свідчить про те, що для їхнього застосування суд повинен встановити: розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А); суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б); чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).
Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в січні 2018 року. В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру.
Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.
Проте, як було встановлено судом, позивача з 03.10.2020 зараховано до списків особового складу ВЧ НОМЕР_2 на іншу посаду, з іншими (більшими) посадовим окладом і, відповідно, загального грошового забезпечення.
Так, у жовтні 2020 року у ВЧ НОМЕР_2 (на новій посаді) позивач отримав 14913 грн грошового забезпечення (без урахуванням винагороди АТО/ООС) за 29 календарних дні. За 31 календарний день жовтня 2020 року грошове забезпечення позивача (з урахуванням математичних заокруглень) становило б 15941,44 грн. Відтак грошовий дохід збільшився більше ніж на 4463,15 грн (із розрахунку на місяць) у порівнянні із лютим 2018 року.
Крім того, у листопаді 2020 року у ВЧ НОМЕР_2 позивач отримав 16474,22 грн грошового забезпечення (без урахуванням винагороди АТО/ООС), що підтверджує те, що грошовий дохід позивача на в іншій військові частині на новій посаді збільшився більше ніж на 4463,15 грн у порівнянні із лютим 2018 року.
У будь-якому випадку суд зазначає, що з 03.10 2020 позивач проходив військову службу в іншій військові частині та на новій посаді.
Відтак позовні вимоги за період з 03.10.2020 до 01.11.2022 включно не підлягають задоволенню.
Щодо посилання позивача необхідність застосування на п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44, суд зазначає, що правовідносини щодо грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб на спірні виплати на момент розгляду цієї справи не виникли. КАС України не передбачає захист прав осіб на майбутнє. Також за відсутності протиправних рішень, дій або бездіяльності відповідача суд не може зобов'язувати його вчинити певні дії з підстав, зокрема, наявності припущень тощо. Тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України від 19.10.2000 № 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон № 2050-III) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 (далі - Порядок № 159).
За статтею 1 Закону № 2050-III підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші (стаття 2 Закону № 2050-III).
Відповідно до статті 3 вказаного Закону сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Статтею 4 Закону № 2050-III передбачено, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
З метою реалізації Закону №2050-ІІІ постановою Кабінету Міністрів України 21.02.2001 №159 затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок №159).
Пункти 1, 2 Порядку №159 аналогічні положенням Закону №2050-ІІІ та конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.
Абзацом 1 пункту 4 Порядку №159 визначено, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Зміст наведених норм права дає підстави стверджувати, що основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої Законом № 2050-III, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. Одночасно законодавець пов'язав виплату компенсації із виплатою заборгованості доходу, тобто і компенсація, і заборгованість по доходу провадиться в одному місяці.
Аналогічна позиція щодо застосування норм права викладена у постановах Верховного Суду від 23.03.2023 у справі № 520/2020/19 та від 25.03.2025 у справі № 400/8389/21.
Отже, виникненню права на компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати передує несвоєчасне нарахування та виплата доходу, за певний період, адже нарахування такого виду компенсації проводиться шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць на індекс інфляції в період невиплати доходу.
Тобто, для проведення компенсації обов'язковою умовою є наявність нарахованого, але не виплаченого доходу, а також порушення встановлених строків його виплати на один і більше календарний місяць.
Ураховуючи, що на момент розгляду цієї справи відповідачем не нарахована та не виплачена позивачці індексація грошового забезпечення позивачу суми, заявлені позовні вимоги є передчасним.
Наведене відповідає висновкам Верховного Суду, які викладені в постанові від 19 червня 2025 року у справі №580/11000/23.
У постанові від 14 травня 2025 року у справі № 160/672/24 Верховний Суд також зазначив наступне: «основними умовами для виплати суми компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) та виплата нарахованих доходів. Виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що основні суми доходу, нараховані на виконання судових рішення у справах № 160/8048/21, № 160/11698/21, № 160/19094/22, не виплачені позивачеві, що не заперечується сторонами.
Оскільки, суми не виплачені, а компенсація втрати частини доходів відповідно до Закону № 2050-ІІІ та Порядку № 159 здійснюється в день виплати основної суми доходу, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .
Такий висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 16.11.2022 у справі № 674/22/17, від 24.07.2024 у справі № 520/2674/2020 від 31.07.2024 у справі № 480/1704/19, в яких зазначено, що основними умовами для виплати суми компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) та виплата нарахованих доходів. Виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу. Тобто виплата компенсації втрати частини доходів пов'язана з виплатою основної суми доходу».
Отже, позивач передчасно заявил позовні вимоги про нарахування і виплату компенсації втрати частини доходів внаслідок порушення строків виплати індексації грошового забезпечення.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Керуючись статтями 2, 5-10, 19, 72-77, 80, 90, 132-139, 143, 241-246, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_10 ; АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 (ідентифікаційний код: НОМЕР_11 ), Військової частини НОМЕР_2 (ідентифікаційний код: НОМЕР_12 ) визнання протиправною бездіяльності і стягнення індексації грошового забезпечення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період 27.03.2017 до 28.02.2018 включно із застосуванням місяця за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року.
Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 27.03.2017 до 28.02.2018 включно в сумі 42986 (сорок дві тисячі дев'ятсот вісімдесят шість) гривень 72 (сімдесят дві) копійки.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 індексації (різниці) грошового забезпечення за період з 01.03.2018 до 02.10.2020 включно відповідно до абзаців 4,6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.
Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 індексацію (різницю) грошового забезпечення за період з 01.03.2018 до 02.10.2020 включно в сумі 124386 (сто двадцять чотири тисячі триста вісімдесят шість) гривень 37 (тридцять сім) копійок.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Повне рішення суду складено 6 листопада 2025 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя К.О. Куденков