Україна
Донецький окружний адміністративний суд
06 листопада 2025 року Справа№200/7566/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Логойди Т.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження (за правилами спрощеного позовного провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Бюро економічної безпеки України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
30.09.2025 року ОСОБА_1 через свого представника (адвоката) та підсистему «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи звернулася до суду з вказаним адміністративним позовом, в якому просила:
- визнати протиправними дії Бюро економічної безпеки України (далі - БЕБ) щодо не зарахування до вислуги років стажу державної служби, набутого нею в періоди з 04.05.1994 року по 10.10.2019 року та з 14.08.2020 року по 14.11.2022 року, як періоду служби для виплати надбавки за вислугу років особам, які мають спеціальні звання БЕБ;
- зобов'язати Бюро економічної безпеки України провести ОСОБА_1 перерахунок та зарахувати до вислуги років стаж державної служби, набутий нею за періоди з 04.05.1994 року по 10.10.2019 року та з 14.08.2020 року по 14.11.2022 року, як періоди служби для виплати надбавки за вислугу років особам, які мають спеціальні звання БЕБ, відповідно до п. «и» ч. 1 ст. 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Також просила стягнути на її користь за рахунок бюджетних асигнувань Бюро економічної безпеки України судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 968,96 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 35 000 грн.
Позов обґрунтовувала тим, що проходить службу в Бюро економічної безпеки України і їй присвоєні спеціальні звання БЕБ.
До переходу на таку службу вона протягом спірних періодів проходила державну службу, у зв'язку з чим мала право на зарахування зазначеного нею стажу державної служби до стажу служби для виплати надбавки за вислугу років.
У зв'язку з наведеним вона подала до комісії відповідача відповідну заяву з підтверджуючими документами. Проте листом від 11.09.2025 року № 1639/0/12 в задоволенні заяви відмовлено.
Вважала, що з урахуванням того, що вона проходить службу у Бюро економічної безпеки України, відповідач протиправно не зарахував спірні періоди державної служби до стажу служби для виплати надбавки за вислугу років у БЕБ, чим порушив її права.
Вважаючи свої права порушеними звернулася до суду з даним позовом.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому зазначав, що, на його думку, жодних ознак протиправності у діях БЕБ не вбачається з огляду на наступне.
Так, визначення періодів служби для виплати надбавки за вислугу років особам, які мають спеціальні звання БЕБ, здійснює комісія з обчислення стажу служби для виплати надбавки за вислугу років. Для осіб, які мають спеціальні звання БЕБ та проходять службу в центральному апараті, - це центральна комісія БЕБ.
Висновком центральної комісії БЕБ від 01.12.2022 позивачу було зараховано до стажу служби для виплати надбавки за вислугу років період служби в БЕБ з 15.11.2022 року по 01.12.2022 року - 00 років 00 місяців 16 днів.
При винесенні висновку Комісія врахувала вимоги та документи, які передбачені п.10 Інструкції з обчислення стажу служби для виплати надбавки за вислугу років особам, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки, що затверджена наказом Бюро економічної безпеки України від 19.04.2022 року №70.
Вважав, що позивачу було правомірно зараховано виключно періоди служби, які не відносяться до посад державної служби, зважаючи на відмінність понять несення служби в правоохоронному органі чи інших органах, в яких присвоюються спеціальні звання, враховуючи особливість несення такої служби (загроза життю та здоров'ю, несення служби у нічну пору доби та інше) від служби на посадах державної служби.
Встановлений позивачу стаж оголошено наказом БЕБ від 01.12.2022 року № 609-к, з яким позивач була ознайомлена під підпис 01.12.2022 року, коли їй і стало відомо про обчислені та зараховані до стажу періоди служби для виплати надбавки за вислугу років.
Звернення 26.08.2025 року до БЕБ про зарахування періодів державної служби до служби в БЕБ як осіб зі спеціальним званням свідчить тільки про те, що позивач почала вживати активні дії по з'ясуванню для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
Крім того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до інших осіб», час роботи в органах державної влади зараховується тільки при переході на військову службу в органи чи військові формування.
Служба в БЕБ до такої не належить - вона не є військовою службою, військові формування у структурі БЕБ відсутні. У зв'язку із цим не підлягає зарахуванню до стажу служби час роботи в державних органах у разі переходу на службу в БЕБ.
З огляду на викладене в БЕБ відсутня законодавча можливість зарахувати позивачу час роботи в державних органах до стажу служби для виплати надбавки за вислугу років особам, які мають спеціальні звання БЕБ.
Щодо вимог про зарахування до вислуги років стажу, що набутий на посаді державної служби, вважаючи, що посади державної служби, які вона обіймала, повинні бути зараховані до вислуги років для виплати надбавки в БЕБ та прирівнюватися до стажу служби осіб зі спеціальними званнями БЕБ, то така позиція позивача є помилковою.
Щодо вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 35 000 грн., то вважав, що позивачем належним чином документально не підтверджено понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, а тому і у задоволені цих вимог слід відмовити.
Просив в задоволенні позову відмовити.
Позивач подала відповідь на відзив, якою підтримала доводи позовної заяви.
Також зазначала, що з доводами відзиву про обізнаність позивача щодо зарахованого комісією БЕБ до вислуги років стажу служби для виплати надбавки особам, які мають спеціальне звання, починаючи з 01.12.2022 року не погоджується.
Так, відповідно до п. 9 Інструкції з обчислення стажу служби для виплати надбавки за вислугу років особам, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки, затвердженої наказом Бюро економічної безпеки України від 19.04.2022 року №70, у разі незгоди із рішенням комісії територіального управління про встановлені періоди служби для виплати надбавки за вислугу років особам, які мають спеціальні звання БЕБ, зазначені особи мають право звернутися для перегляду такого рішення до центральної комісії або у встановленому законодавством порядку до суду.
Позивач, скориставшись своїм правом, звернулася до відповідача із заявою від 21.08.2025 року про перерахунок та зарахування до вислуги років стажу державної служби, набутого нею в період з 04.05.1994 року по 10.10.2019 року та з 14.08.2020 року по 14.11.2022 року (вх. БЕБ № ДЗН/596-25 від 26.08.2025 року).
Листом від 11.09.2025 року № 1639/0/12, направленим електронною поштою, відповідач повідомив, що за наслідками розгляду заяви центральною комісією БЕБ з обчислення стажу для виплати надбавки за вислугу років особам, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, встановлено відсутність підстав для її задоволення.
Тому саме 11.09.2025 року (коли позивача офіційно повідомлено про відмову у перерахунку стажу) - є датою, коли позивачу стало відомо про порушення її прав та інтересів, за захистом яких вона звернулася з позовом у даній справі.
Вважала, що інші доводи відповідача свідчать про суб'єктивне тлумачення норм законодавства, виходячи з власного розуміння співвідношення понять «державна служба» та «служба в правоохоронних органах». Таке тлумачення є вибірковим та необґрунтованим, оскільки нормативно-правові акти, що регулюють спірні правовідносини, чітко передбачають обов'язковість врахування до вислуги років стажу державної служби, що набутий особою до переходу на службу до Бюро економічної безпеки України.
Щодо доводів відповідача, що до працівників БЕБ та працівників інших органів державної влади, визначених в постанові, зараховується час роботи в органах державної служби тільки при переході на військову службу в органи і військові формування відповідного органу державної влади, то вони є безпідставними, оскільки відповідно до п. «и» ч. 1 ст. 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» Бюро економічної безпеки України відноситься до переліку видів служби, яка зараховується до вислуги років для призначення пенсії.
Тому, з урахуванням того, що позивач проходить службу у Бюро економічної безпеки України, вважала, що відповідач протиправно не зарахував час її роботи за спірні періоди до стажу служби для виплати надбавки за вислугу років у Бюро економічної безпеки України.
Просила відзив залишити без урахування, а позов задовольнити у повному обсязі.
Відповідач подав заперечення на відповідь на відзив, якими підтримав відзив.
Вважав, що п. 9 Інструкції з обчислення стажу служби для виплати надбавки за вислугу років особам, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки, затвердженої наказом Бюро економічної безпеки України від 19.04.2022 року №70, застосовується у разі незгоди із рішенням комісії територіального управління про встановлені періоди служби для виплати надбавки за вислугу років особам, які мають спеціальні звання БЕБ.
Також зазначав, що позивач, посилаючись на п. 10 Інструкції вказувала, що їй не враховано періоди державної служби у вислугу років при повторному зверненні до комісії. Однак з огляду на те, що позивач, подаючи 26.08.2025 заяву про перегляд висновку центральної комісії щодо обчислення стажу не подала нових документів чи відомостей (крім тих, що були вже розглянуті 01.12.2022 року), Бюро економічної безпеки України не мало законодавчих підстав для включення періодів роботи позивача в державних органах до стажу служби, що дає право на надбавку за вислугу років особам зі спеціальними званнями Бюро економічної безпеки України з огляду на відсутність нових юридичних фактів.
Відповідач також подав письмові пояснення, в яких зазначав, що комісія має повноваження переглядати висновок лише за наявності нових документів або фактів, які змінюють юридичні обставини щодо обчислення стажу. Якщо особа не надала нових підтверджувальних документів, тому повторне звернення без нових підстав не створює обов'язку приймати новий висновок.
Оскільки, звертаючись 26.08.2025 року із заявою від 21.08.2025 року про перегляд висновку центральної комісії Бюро економічної безпеки України щодо обчислення стажу (вхідний № ДЗН//596-25 від 26.08.2025 року) позивач не подала нових документів, окрім крім тих, що були розглянуті ще 01.12.2022 року з прийняттям центральною комісією рішення, тому за результатами розгляду такої заяви центральною комісією було встановлено відсутність підстав для її задоволення, і рішення про зарахування до вислуги років стажу державної служби не приймалося, про що ОСОБА_1 повідомлено листом Бюро економічної безпеки України від 11.09.2025 року № 1639/0/12. У зв'язку з цим, рішення висновком не оформлювалося.
Просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 в періоди з 04.05.1994 року по 10.10.2019 року та з 14.08.2020 року по 14.11.2022 року працювала у органах державної влади на посадах, що відносяться до посад державної служби.
Вказані обставини підтверджуються трудовою книжкою позивача серії НОМЕР_1 , заповнення якої розпочато 05.04.1993 року, згідно з якою позивач 20.04.1994 року прийняла присягу державного службовця та в подальшому займала наступні посади державної служби:
- з 04.05.1994 по 15.07.1996 - державний податковий інспектор відділу оподаткування податків та зборів фізичних осіб у ДПІ у м. Харцизьку Донецької області;
- з 15.07.1996 по 26.11.1996 - державний податковий інспектор відділу по контролю за впровадження ЕККА у ДПІ у м. Харцизьку Донецької області;
- з 26.11.1996 по 01.01.1997 - державний податковий інспектор відділу оподаткування доходів та майна підприємств та плати за патенти у ДПІ у м. Харцизьку Донецької області;
- з 01.01.1997 по 12.05.1997 - державний податковий інспектор відділу нормативно технічного контролю за впровадження ЕККА та комп'ютер-них систем у ДПІ у м. Харцизьку Донецької області;
- з 12.05.1997 по 01.04.1998 - старший податковий інспектор відділу нормативно-технічного контролю за впровадження ЕККА та комп'ютер-них систем у ДПІ у м. Харцизьку Донецької області;
- з 01.04.1998 по 14.07.1998 - старший державний податковий ревізор - інспектор відділу оперативного контролю управління документальних перевірок юридичних осіб у ДПІ у м. Харцизьку Донецької області;
- з 14.07.1998 по 01.06.2000 - старший державний податковий інспектор відділу по роботі з платниками податків у ДПІ у м. Харцизьку Донецької області;
- з 01.06.2000 по 01.11.2000 - старший державний податковий інспектор відділу по роз'ясненню податкового законодавства у ДПІ у м. Харцизьку Донецької області;
- з 01.11.2000 по 15.01.2001 - державний податковий інспектор відділу стягнення місцевих, ресурсних та неподаткових платежів у ДПІ у м. Харцизьку Донецької області;
- з 15.01.2001 по 15.05.2001 - державний податковий інспектор відділу стягнення податкової заборгованості у ДПІ у м. Харцизьку Донецької області;
- з 16.05.2001 по 21.08.2001 - державний податковий інспектор відділу стягнення податкової заборгованості у ДПІ у Ленінському районі м. Донецька Донецької області;
- з 21.08.2001 по 30.07.2002 - головний державний податковий інспектор відділу стягнення податкової заборгованості у ДПІ у Ленінському районі м. Донецька Донецької області;
- з 30.07.2002 по 10.12.2003 - начальник відділу оперативного контролю управління податкового аудиту та валютного контролю у ДПІ у Ленінському районі м. Донецька Донецької області;
- з 10.12.2003 по 25.06.2004 - виконуюча обов'язки начальника відділу стягнення податкового боргу у ДПІ у Ленінському районі м. Донецька Донецької області;
- з 25.06.2004 по 14.03.2012 - начальник відділу стягнення податкового боргу у ДПІ у Ленінському районі м. Донецька Донецької області;
- з 15.03.2012 по 05.07.2012 - заступник начальника ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя у ДПІ у Ленінському районі м.Запоріжжя Запорізької області ДПС;
- з 05.07.2012 по 04.07.2013 - перший заступник начальника ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя у ДПІ у Ленінському районі м.Запоріжжя Запорізької області ДПС;
- з 05.07.2013 по 04.08.2013 - перший заступник начальника ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізької області ДПС у ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізької області ДПС;
- з 05.08.2013 по 11.06.2014 - перший заступник начальника ДПІ у м. Чернівцях у ДПІ у м. Чернівцях Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області;
- з 12.06.2014 по 28.10.2014 - головний інспектор сектору контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя Головне управління Міндоходів у Запорізькій області;
- з 29.10.2014 по 01.02.2016 - начальник відділу внутрішнього аудиту та контролю у Головному управлінні ДФС у Запорізькій області (у зв'язку із введенням в дію організаційної структури та штатного розпису відділ внутрішнього аудиту та контролю перейменовано у відділ внутрішнього аудиту - наказ від 01.02.2016 № 102);
- з 01.02.2016 по 28.11.2016 - начальник відділу внутрішнього контролю у Головному управлінні ДФС у Запорізькій області;
- з 29.11.2016 по 01.12.2016 - начальник управління організації роботи у ДФС України Головного правління ДФС у Київській області;
- з 02.12.2016 по 27.11.2017 - начальник Міжрегіонального управління внутрішнього аудиту (заступник директора Департаменту внутрішнього аудиту) у Офісі великих платників ДФС;
- з 28.11.2017 по 10.10.2019 - заступник начальника ГУ ДФС у Київській області у ГУ ДФС у Київській області;
(10.10.2019 - державну службу припинено; з 23.10.2019 по 18.07.2020 - отримувала допомогу по безробіттю);
- з 14.08.2020 по 18.05.2022 - директор департаменту відомчого контролю ДПС України у ДПС України (призначена переможцем за результатом конкурсного відбору на посаду державної служби);
- з 19.05.2022 по 14.11.2022 - заступник начальника управління - начальник відділу податкового аудиту підприємств виробничої сфери та інших галузей у Центральному міжрегіональному управлінні ДПС по роботі з великими платниками податків.
14.11.2022 року позивач звільнена з посади з припиненням державної служби.
15.11.2022 року (відразу після звільнення з державної служби) позивач прийнята на службу до Бюро економічної безпеки України на відповідну посаду (на підставі наказу Бюро економічної безпеки України від 15.11.2022 року № 534-к).
Наказом Бюро економічної безпеки України від 01.12.2022 року №606-к позивачу присвоєно спеціальне звання середнього начальницького складу - лейтенант Бюро економічної безпеки України.
Наказом Бюро економічної безпеки України від 01.12.2022 року №609-к позивачу встановлено стаж служби для виплати надбавки за вислугу років особам, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, на підставі висновку центральної комісії Бюро економічної безпеки України станом на 01.12.2022 року - 00 років 00 місяців 16 днів.
Так, згідно з витягом з висновку центральної комісії Бюро економічної безпеки України з обчислення стажу для виплати надбавки за вислугу років, що став підставою для прийняття цього наказу, станом на 01.12.2022 року Комісія зарахувала до стажу служби для виплати надбавки за вислугу років підтверджені періоди служби позивача з 15.11.2022 року по 01.12.2022 року, тобто 00 років 00 місяців 16 днів - служба в БЕБ.
З наказом від 01.12.2022 року №609-к позивача ознайомлено 01.12.2022 року.
Наказом Бюро економічної безпеки України від 28.11.2024 року №456-к/ДСК-ДП позивачу присвоєно чергове спеціальне звання середнього начальницького складу - старший лейтенант Бюро економічної безпеки України.
21.08.2025 року позивач подала до комісії відповідача - центральної комісії Бюро економічної безпеки України з обчислення стажу для виплати надбавки за вислугу років заяву, в якій просила провести перерахунок та зарахувати до вислуги років стаж державної служби, набутий нею в період з 04.05.1994 року по 10.10.2019 року та з 14.08.2020 року по 14.11.2022 року, відповідно до п. «и» ч. 1 ст. 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
До заяви додала: копію трудової книжки; довідки з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (за формами ОК-5 та ОК-7).
Заява зареєстрована відповідачем 26.08.2025 року під вхідним № ДЗН//596-25.
Листом від 11.09.2025 року № 1639/0/12 за підписом голови зазначеної Комісії її повідомлено, що за наслідками розгляду заяви Комісією встановлено відсутність підстав для її задоволення.
Рішення (що було би оформлене висновком) за заявою позивача не приймалося.
Дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правові норми належить застосувати до цих правовідносин, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про Бюро економічної безпеки України» Бюро економічної безпеки України - це центральний орган виконавчої влади, на який покладаються завдання щодо протидії правопорушенням, що посягають на функціонування економіки держави.
Відповідно до покладених завдань Бюро економічної безпеки України виконує правоохоронну, аналітичну, економічну, інформаційну та інші функції.
Частиною 2 ст. 19 зазначеного Закону визначено, що служба в Бюро економічної безпеки України є державною службою особливого характеру, що полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України. Час проходження служби в Бюро економічної безпеки України зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби відповідно до закону.
Згідно зі ст. 26 зазначеного Закону установлюються такі спеціальні звання Бюро економічної безпеки України:
1) спеціальні звання середнього начальницького складу: лейтенант Бюро економічної безпеки; старший лейтенант Бюро економічної безпеки; капітан Бюро економічної безпеки;
2) спеціальні звання старшого начальницького складу: майор Бюро економічної безпеки; підполковник Бюро економічної безпеки; полковник Бюро економічної безпеки;
3) спеціальні звання вищого начальницького складу: генерал-майор Бюро економічної безпеки; генерал-лейтенант Бюро економічної безпеки; генерал-полковник Бюро економічної безпеки.
Порядок присвоєння спеціальних звань та їх співвідношення з іншими спеціальними, а також військовими званнями і рангами державних службовців затверджується Кабінетом Міністрів України (ч. 2 ст. 26 Закону).
Аналогічні положення (щодо спеціальних звань Бюро економічної безпеки України) містяться в п. 24 Положення про проходження служби особами, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, що затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 року № 1333.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про Бюро економічної безпеки України» держава забезпечує соціальний захист працівників Бюро економічної безпеки України відповідно до Конституції України, цього Закону та інших актів законодавства.
Особи, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, користуються соціальними гарантіями відповідно до Закону України "Про Національну поліцію" та інших законів України з урахуванням положень, встановлених цим Законом.
Пенсійне забезпечення осіб, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Пенсійне забезпечення державних службовців Бюро економічної безпеки України здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідно до п. «б» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби (крім випадків призначення пенсії в разі втрати годувальника дружині (чоловіку) з урахуванням вимог частини п'ятої статті 30 цього Закону, яка призначається незалежно від звільнення зі служби): особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, поліцейські, співробітники Служби судової охорони, особи начальницького складу податкової міліції, особи, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, особи начальницького і рядового складу органів і підрозділів цивільного захисту, особи начальницького і рядового складу Державного бюро розслідувань.
Відповідно до п. «и» ч. 1 ст. 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "з" статті 12 цього Закону, які мають право на пенсію за цим Законом, до вислуги років для призначення пенсії зараховуються: час роботи в державних органах у разі переходу на військову службу в органи і військові формування Служби безпеки України, Управління державної охорони України, органи внутрішніх справ, Національну поліцію, Державне бюро розслідувань, Національне антикорупційне бюро України, державну пожежну охорону, Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації України, органи і підрозділи цивільного захисту, податкову міліцію, Бюро економічної безпеки України або Державну кримінально-виконавчу службу України на посади офіцерського та начальницького складу згідно з переліками посад, затверджуваними відповідно Службою безпеки України, Управлінням державної охорони України, Міністерством внутрішніх справ України, Національною поліцією, Державним бюро розслідувань, Національним антикорупційним бюро України, Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України, центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у сферах виконання кримінальних покарань, цивільного захисту, пожежної і техногенної безпеки, державної фінансової політики, а також у разі переходу на службу до Служби судової охорони на посади середнього і вищого складу згідно з переліком посад, що затверджується Головою Служби судової охорони.
Згідно зі ст. 171 зазначеного Закону порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На виконання зазначених вимог Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 17.07.1992 року №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей».
Пунктом 1 цієї Постанови установлено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж" і "з" статті 12 такого Закону, до вислуги років зараховуються, зокрема:
час роботи в державних органах у разі переходу на військову службу в органи і військові формування Служби безпеки, Управління державної охорони, органи внутрішніх справ, Національну поліцію, Державне бюро розслідувань, Національне антикорупційне бюро, Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації, органи і підрозділи цивільного захисту, державну пожежну охорону, податкову міліцію, Бюро економічної безпеки або Державну кримінально-виконавчу службу на посади офіцерського та начальницького складу згідно з переліками посад, затвердженими відповідно Службою безпеки, Управлінням державної охорони, Міністерством внутрішніх справ, Національною поліцією, Державним бюро розслідувань, Національним антикорупційним бюро, Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації, центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у сферах цивільного захисту, пожежної і техногенної безпеки, державної фінансової політики, виконання кримінальних покарань, а також у разі переходу на службу до Служби судової охорони на посади середнього і вищого складу згідно з переліком посад, затвердженим Головою Служби судової охорони (абз. 12 п. 1).
Питання обчислення періодів служби для виплати надбавки за вислугу років особам, які мають спеціальні звання БЕБ, врегульовано Положенням про проходження служби особами, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, що затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 року № 1333.
Відповідно до п. 34 зазначеного Положення для обчислення періодів служби для виплати надбавки за вислугу років особам, які мають спеціальні звання БЕБ, зараховується служба, визначена в пункті 1 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб» (ЗП України, 1992 р., № 7, ст. 182; Офіційний вісник України, 2022 р., № 18, ст. 969), у календарному обчисленні (один місяць служби за один місяць).
Порядок обчислення стажу для виплати надбавки за вислугу років особам, які мають спеціальні звання БЕБ, встановлюється Директором БЕБ.
Відповідно до п. 2 Інструкції з обчислення стажу служби для виплати надбавки за вислугу років особам, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки, що затверджена наказом Бюро економічної безпеки України від 19.04.2022 року №70, визначення періодів служби для виплати надбавки за вислугу років особам, які мають спеціальні звання БЕБ, здійснюється комісією з обчислення стажу служби для виплати надбавки за вислугу років.
Пунктом 3 цієї Інструкції визначено, що утворюються такі комісії:
1) центральна комісія БЕБ з обчислення стажу служби для виплати надбавки за вислугу років (далі - центральна комісія), персональний склад якої затверджується наказом БЕБ;
2) комісія з обчислення стажу служби для виплати надбавки за вислугу років територіальних управлінь БЕБ (далі - комісія територіального управління), персональний склад якої затверджується наказом територіального управління БЕБ.
Згідно з п. 5 зазначеної Інструкції періоди служби для виплати надбавки за вислугу років обчислюються відповідно до законодавства:
особам, які мають спеціальні звання БЕБ, та проходять службу у центральному апараті, заступникам керівників територіальних управлінь БЕБ,- центральною комісією;
особам, які мають спеціальні звання БЕБ, які проходять службу у територіальних управліннях БЕБ,- комісіями територіальних управлінь.
Згідно з п. 6 зазначеної Інструкції для обчислення періодів служби для виплати надбавки за вислугу років особам, які мають спеціальні звання БЕБ, зараховуються періоди служби, визначені відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року N 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб".
Пунктом 7 Інструкції визначено, що особам, які мають спеціальні звання БЕБ, які прибули до нового місця проходження служби, виплата надбавки здійснюється на підставі інформації про вислугу років, зазначеної в грошовому атестаті.
Згідно з п. 8 зазначеної Інструкції рішення центральної комісії оформлюється висновком за формою згідно з додатком 1 до цієї Інструкції та оголошується наказом БЕБ.
Рішення комісії територіального управління оформлюється висновком за формою згідно з додатком 2 до цієї Інструкції та оголошується наказом територіального управління БЕБ.
Висновок складається в одному примірнику та зберігається в особовій справі особи, яка має спеціальне звання БЕБ. З висновком особа, яка має спеціальне звання БЕБ, має бути ознайомлена під підпис.
До фінансового підрозділу передається витяг з наказу, яким оголошено висновок комісії.
На підставі наказу, яким оголошується висновок комісії, у послужному списку ставиться штамп або запис такого змісту:
«Стаж служби для виплати надбавки за вислугу років станом на ___________ 20___ року становить ____________ років ____________ місяців ____________ днів.
Наказ БЕБ (територіального управління БЕБ) від ___________ 20___ року № _____».
Додатками 1 та 2 до цієї Інструкції затверджені висновки відповідних Комісій, з яких вбачається, що Комісії вирішують наступне питання: зараховують до стажу служби для виплати надбавки за вислугу років документально підтверджені періоди служби особи із зазначенням таких періодів.
Згідно з п. 9 Інструкції центральна комісія розглядає спірні питання про періоди служби, які не можуть бути вирішені комісіями територіальних управлінь.
У разі незгоди із рішенням комісії територіального управління про встановлені періоди служби для виплати надбавки за вислугу років особам, які мають спеціальні звання БЕБ, зазначені особи мають право звернутися для перегляду такого рішення до центральної комісії або у встановленому законодавством порядку до суду.
Пунктом 10 цієї Інструкції особам, які мають спеціальні звання БЕБ, яким у встановленому законодавством порядку зараховано до вислуги років раніше не враховані періоди служби, доплата надбавки за вислугу років здійснюється з дня надання ними документів, що підтверджують їх період служби (роботи). До документів, що підтверджують періоди служби (роботи) для обчислення періодів служби для виплати надбавки за вислугу років особам, які мають спеціальні звання БЕБ, належить трудова книжка (за наявності), послужний список, військовий квиток, документ про вищу освіту з додатками та інші документи, які відповідно до законодавства підтверджують стаж служби (довідки, виписки з наказів, дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, тощо).
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» також визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Отже, Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року №393, Інструкцією, що затверджена наказом Бюро економічної безпеки України від 19.04.2022 року №70 (яка відсилає до зазначеної Постанови), а також Положенням, що затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 року № 1333, чітко передбачено обов'язковість врахування до вислуги років стажу державної служби, що набутий особою до переходу на службу в Бюро економічної безпеки України на посаду начальницького складу.
Посилання відповідача на те, що час роботи в державних органах на державній службі зараховується до вислуги років лише в разі переходу на військову службу в органи і військові формування відповідного органу державної влади, - є неприйнятними, оскільки відповідно до п. «и» ч. 1 ст. 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року №393 служба в Бюро економічної безпеки України є державною службою особливого характеру, служба в Бюро на посадах начальницького складу відноситься до переліку видів служби, яка зараховується до вислуги років для призначення пенсії на підставі зазначеного Закону. І саме перехід на службу в такий орган мав на увазі законодавець у зазначених нормах (адже військової служби в Бюро економічної безпеки (БЕБ) немає, і це ж саме пояснив представник відповідача).
Позивач як особа, яка проходить службу в Бюро економічної безпеки України (яка є державною службою особливого характеру) та має спеціальне звання начальницького складу, мала право на зарахування до стажу служби для виплати надбавки за вислугу років стажу державної служби, що набутий нею до переходу на службу до Бюро економічної безпеки України, що підтверджений документально.
Комісією відповідача помилково застосовані наведені положення законодавства, що призвело до порушення зазначеного права позивача.
З огляду на наведене порушені права позивача підлягають захисту шляхом задоволення позову шляхом, який обрано судом та гарантував би повне їх відновлення (п. 10 ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України).
Обираючи спосіб захисту та відновлення порушеного права позивача судом враховано те, що порушення прав позивача відбулося не відповідачем, а комісією відповідача - центральною комісією Бюро економічної безпеки України з обчислення стажу служби для виплати надбавки за вислугу років, з якою у позивача виникли спірні правовідносини і до повноважень якої належить вирішення питання про зарахування до стажу служби для виплати надбавки за вислугу років документально підтверджених періодів служби особи (а не зарахування до вислуги років стажу служби відповідно до п. «и» ч. 1 ст. 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», тобто у контексті пенсійного забезпечення, як помилково зазначав представник позивача (адвокат)).
Щодо посилання відповідача про обізнаність позивача про обчислені та зараховані до стажу періоди служби для виплати надбавки за вислугу років 01.12.2022 року, то, дійсно, такі обставини мали місце.
Проте ця обізнаність в разі непогодження з таким обчисленням не забороняла позивачу скористатися п.п. 9 та 10 Інструкції з обчислення стажу служби для виплати надбавки за вислугу років особам, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки, що затверджена наказом Бюро економічної безпеки України від 19.04.2022 року №70, та звернутися до центральної комісії БЕБ для розгляду спірного питання, що і було зроблено позивачем.
Щодо розподілу судових витрат
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, яка регулює питання розподілу судових витрат, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з ч. 1 ст. 132 цього Кодексу судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною 3 ст. 132 цього Кодексу визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до ч. 7 ст. 139 вказаного Кодексу розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Позивач подала заяву, в якій просила стягнути з відповідача на її користь судовий збір в сумі 968,96 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 35 000 грн.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу
Пунктом 1 ч. 3 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.ч. 1 - 4 ст. 134 вказаного Кодексу витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Верховний Суд в постанові від 21.01.2021 року в справі №280/2635/20 звернув увагу на те, що Кодекс адміністративного судочинства України у редакції, чинній з 15.12.2017 року, імплементував нову процедуру відшкодування витрат на професійну правову допомогу, однією з особливостей якої є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено.
При цьому відповідно до ч. 5 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з ч.ч. 6 та 7 ст. 134 Кодексу у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з п. 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 року №23-рп/2009 у справі № 1-23/2009 правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Європейський суд з прав людини у справі «East/West Alliance Limited» проти України», оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У п. 269 рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. зазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).
Верховний Суд в постановах від 21.01.2021 року в справі №280/2635/20, 21.01.2021 року в справі № 120/3929/19-а звернув увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Аналогічний правовий висновок викладений також в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц.
Згідно з правилами оцінки доказів, що встановлені ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Позивачем до суду подані: договір від 24.09.2025 року № 09/25/ШОО про надання професійної правничої допомоги, що укладений між адвокатським бюро «Олег Зудінов та партнери» як бюро та позивачем як клієнтом (відповідно до п. 1.1 цього Договору бюро надає клієнту професійну правничу допомогу у вигляді складання процесуальних та інших документів правового характеру, а також представництва з питань, що пов'язані з оскарженням в судовому порядку відмови Бюро економічної безпеки України зарахувати клієнту до вислуги років стажу державної служби; згідно з п. 4.1 Договору у відповідності із ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», з урахуванням складності справи, її значення для клієнта, кваліфікації і досвіду адвокатів бюро, фінансового стану клієнта, часу, що може бути витрачений на надання зазначеної в п. 1.1 цього Договору правничої допомоги, інших істотних обставин, сторони погодили, що клієнт сплачує бюро гонорар у фіксованому розмірі 35 000 грн.; згідно з п. 4.3 Договору гонорар з цим Договором має бути сплачений клієнтом в безготівковій формі на підставі отриманого від бюро рахунку в наступному порядку: 20 000 грн. - в строк до 01.10.2025 року та 15 000 грн. - в строк до 01.11.2025 року); рахунок від 25.09.2025 року № 25-09 на суму 35 000 грн.; ордер на надання правничої допомоги адвокатом на підставі зазначеного договору.
Витрати за надану професійну правничу допомогу оплачені: що підтверджується платіжними дорученнями від 30.09.2025 року № 1.332339357.1 на суму 10 000 грн., від 30.09.2025 року № 1.332363799.1 на суму 10 000 грн., від 30.10.2025 року № @2PL155870 на суму 10 000 грн. та від 30.10.2025 року № @2PL157094 на суму 5 000 грн.
Суд не вправі надавати оцінку умовам договору (зокрема вартості наданих адвокатом послуг), що погоджені сторонами договору в підписаних на виконання договору документах.
Разом з тим, враховуючи положення Кодексу адміністративного судочинства України, в тому числі процесуальні правила оцінки доказів, правову позицію Верховного Суду та Європейського суду з прав людини, а також принцип співмірності, критерій розумності заявленого розміру витрат на професійну правничу допомогу і фінансовий стан обох сторін, один з яких є суб'єктом владних повноважень, який фінансується, зокрема, з державного бюджету, суд вважає за необхідне зменшити вартість витрат на професійну правничу допомогу.
Крім того, предмет спору у цій справі не є складним (справа віднесена до справ незначної складності), не містить багато спірних правовідносин, не потребує складних правових досліджень, вивчення великого обсягу фактичних даних та аналізу великої кількості первинних документів, а обсяг і складність складених процесуальних документів не є значними.
Враховуючи зазначене, правило щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу поширюється на суму таких витрат, яка з урахуванням наведеної позиції суду становить 2000 грн.
Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, тому судові витрати позивача в загальній сумі 2 968,96 грн. (оплачений позивачем судовий збір в розмірі 968,96 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000 грн.), підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - суб'єкта владних повноважень.
Керуючись статтями 32, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до Бюро економічної безпеки України (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 31; код ЄДРПОУ 44168316) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправними дії центральної комісії Бюро економічної безпеки України з обчислення стажу служби для виплати надбавки за вислугу років щодо відмови в зарахуванні ОСОБА_1 до стажу служби для виплати надбавки за вислугу років стажу державної служби, що набутий нею в періоди з 04.05.1994 року по 10.10.2019 року та з 14.08.2020 року по 14.11.2022 року.
Зобов'язати центральну комісію Бюро економічної безпеки України з обчислення стажу служби для виплати надбавки за вислугу років зарахувати ОСОБА_1 до стажу служби для виплати надбавки за вислугу років стаж державної служби, що набутий нею в періоди з 04.05.1994 року по 10.10.2019 року та з 14.08.2020 року по 14.11.2022 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Бюро економічної безпеки України (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 31; код ЄДРПОУ 44168316) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) здійснені нею документально підтверджені судові витрати: судовий збір в розмірі 968,96 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000 грн.
Рішення набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 255 КАС України, і може бути оскаржене до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення судом складено 06 листопада 2025 року.
Суддя Т.В. Логойда