Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
06 листопада 2025 року Справа №200/8522/25
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Логойда Т.В., перевіривши виконання вимог законодавства при подачі позовної заяви ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
03.11.2025 року ОСОБА_1 через свого представника (адвоката) та підсистему «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом (позов зареєстрований в суді 04.11.2025 року), в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення комісії з питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлене протоколом від 29.10.2025 року № 15/23, щодо відмови у наданні йому відстрочки від призову під час мобілізації на підставі п. 4 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» за його заявами від 22.05.2025 року та від 20.06.2025 року;
- зобов'язати комісію з питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно розглянути його заяви від 22.05.2025 року та від 20.06.2025 року про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за п. 4 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та прийняти рішення про надання відстрочки від призову під час мобілізації на підставі п. 4 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Позов обґрунтовував тим, що відповідач неодноразово порушував його права.
Так, він як військовозобов'язаний має право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 4 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», у зв'язку з чим особисто звернувся до відповідача із заявами від 22.05.2025 року (яка зареєстрована відповідачем 27.05.2025 року за вхідним № 1153) та від 20.06.2025 року про надання відстрочки, до яких додав підтверджуючі документи. Проте, відповідач прийняв рішення (у формі протоколів засідання комісії) про відмову в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Зазначені рішення відповідача були скасовані в судовому порядку рішеннями Донецького окружного адміністративного суду від 19.08.2025 року у справі №200/4185/25 та від 08.09.2025 року у справі №200/4866/25, які набрали законної сили. Цими ж судовими рішеннями зобов'язано відповідача повторно розглянути його заяви.
На виконання зазначених судових рішень відповідач повторно розглянув його заяви.
Проте за результатом такого розгляду він (позивач) отримав від відповідача повідомлення від 29.10.2025 року № 15/935, в якому зазначалося, що протоколом комісії відповідача від 29.10.2025 року №15/23 прийнято рішення про відмову в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, із зазначенням причин відмови.
Вважаючи таке рішення неправомірним, а свої права порушеними, звернувся до суду з даним позовом.
Дослідивши позовну заяву та додані до неї матеріали, а також судові рішення щодо позивача, які містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень та набрали законної сили, судом встановлено наступне.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 19.08.2025 року у справі № 200/4185/25, яке набрало законної сили, позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задоволено: визнано протиправним та скасовано протокол засідання комісії для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період від 03.06.2025 року № 15/6 в частині відмови ОСОБА_1 у наданні відстрочки від призову під час мобілізації на підставі п. 4 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»; зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , яка зареєстрована ІНФОРМАЦІЯ_2 27.05.2025 року за № 1153 (заява від 22.05.2025 року), про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за п. 4 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та прийняти рішення про надання відстрочки від призову під час мобілізації на підставі п. 4 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»; здійснено розподіл судових витрат.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 08.09.2025 року у справі № 200/4866/25, яке набрало законної сили (з урахуванням ухвали суду від 05.11.2025 року про виправлення описки в ньому), позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задоволено: визнано протиправним та скасовано протокол комісії для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період від 25.06.2025 року № 15/9 в частині відмови ОСОБА_1 у наданні відстрочки від призову під час мобілізації на підставі п. 4 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»; зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.06.2025 року про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за п. 4 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та прийняти рішення про надання відстрочки від призову під час мобілізації на підставі п. 4 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»; здійснено розподіл судових витрат.
На виконання вказаних судових рішень комісією відповідача повторно розглянуто заяви позивача від 22.05.2025 року (яка зареєстрована 27.05.2025 року за вхідним № 1153) та від 20.06.2025 року (яка зареєстрована 24.06.2025 року за вхідним № 1382) про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 4 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», за результатом чого прийнято рішення про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період. Рішення комісії (зокрема щодо позивача) оформлено протоколом від 29.10.2025 року № 15/23.
Про прийняте рішення позивача повідомлено повідомленням 29.10.2025 року № 15/935.
Відповідно до ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства; чи немає підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 1291 Конституції України, ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання.
Статтею 1291 Конституції України також визначено, що держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до ч. 3 ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно зі ст. 370 вказаного Кодексу судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до ст. 3811 Кодексу адміністративного судочинства України судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382 - 3823 і 383 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 382 зазначеного Кодексу суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.
Частиною 1 ст. 3823 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту.
Відповідно до ч.ч. 3 та 10 ст. 3823 цього Кодексу у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб'єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 3821 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.
У разі неподання звіту у строк, встановлений судом, або у разі подання звіту з порушенням такого строку та за відсутності поважних причин, які унеможливили його вчасне подання, суд встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 3821 цього Кодексу, а також накладає штраф на керівника такого суб'єкта владних повноважень.
Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому статтею 287 цього Кодексу (яка визначає особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця) (ст. 3811 вказаного Кодексу).
Відповідно до ч. 1 ст. 383 Кодексу особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Комплексний аналіз вказаних норм дає суду підстави для висновку, що нормами ст.ст. 382 - 3823 та 383 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено декілька видів судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах: зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення; накладення штрафу та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду. Крім того в порядку судового контролю суд може розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.
Вказані процесуальні норми Кодексу мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання (неповне виконання) судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Наявність в Кодексі адміністративного судочинства України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому цим Кодексом (ст.ст. 382 - 383Кодексу), який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення, яке набрало законної сили.
Судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
Тобто, у випадку невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, у відповідності до Кодексу адміністративного судочинства України.
Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2019 року в справі № 806/2143/15, від 21 грудня 2020 року в справі № 440/1810/19, від 25 лютого 2021 року в справі № 640/13599/20, від 30 березня 2021 року в справі № 580/3376/20, від 27 квітня 2021 року в справі № 460/418/20, від 18 травня 2022 року в справі № 480/2378/21, від 27 липня 2022 року в справі № 686/2636/17, від 12 березня 2024 року в справі № 420/29476/23.
Висновки щодо застосування норм права, що викладені у вказаних постановах Верховного Суду, відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Фактичною підставою для звернення до суду з даним позовом стала незгода позивача з рішенням, яке прийнято комісією ІНФОРМАЦІЯ_1 при виконанні рішень Донецького окружного адміністративного суду від 19.08.2025 року у справі №200/4185/25 та від 08.09.2025 року у справі №200/4866/25, що набрали законної сили.
Так, згідно із зазначеними судовими рішеннями відповідач мав прийняти рішення про надання позивачу відстрочки від призову під час мобілізації на підставі п. 4 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Проте, він прийняв рішення про відмову в наданні відстрочки, що може свідчити про невиконання судових рішень.
Отже, в даному випадку відсутні підстави стверджувати про виникнення між позивачем та відповідачем нового спору. Наразі має місце спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, але на стадії виконання судових рішень. Позовні вимоги безпосередньо стосуються виконання рішень суду, що ухвалені в інших справахта набрали законної сили.
Наявність спеціальних правових норм Кодексу адміністративного судочинства України (ст.ст. 382 - 383), що направлені на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача (яким є позивач) шляхом подання позову.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Першого апеляційного адміністративного суду від 27.03.2024 року у справі № 200/816/24.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі.
Керуючись ст.ст. 170, 248 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити у відкритті провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвала набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 256 КАС України, і може бути оскаржена до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня складання повного тексту ухвали.
Повний текст ухвали складено 06 листопада 2025 року.
Суддя Т.В. Логойда