05 листопада 2025 року Справа № 160/21304/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Калугіної Н.Є., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу з питань ветеранської політики Синельниківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- скасувати рішення про відмову у наданні статусу члена сім'ї загиблого Захисника чи Захисниці України від 26.05.2025 № 330;
- визнати протиправною відмову відділу з питань ветеранської політики Синельниківської районної адміністрації Дніпропетровської області ОСОБА_1 , у наданні статусу "Члена сім'ї загиблого Захисників і Захисниць України " та зобов'язати повторно розглянути заяву про надання статусу "Члена сім'ї загиблого Захисників і Захисниць України";
- зобов'язати відділ з питань ветеранської політики Синельниківської районної адміністрації Дніпропетровської області, призначити ОСОБА_1 статус "Члена сім'ї загиблого Захисників і Захисниць України" та видачі їй посвідчення встановленого зразка.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що її чоловік військовослужбовець, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 загинув під час виконання обов'язків військової служби. На її звернення до відповідача про отримання статусу члена сім'ї загиблого Захисника, їй було протиправно відмовлено.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі. Повідомлено сторін, що розгляд справи відбудеться без повідомлення (виклику) учасників справи у приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду, встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.
Згідно наданого відзиву на позов, відповідач зазначив, що підставою для відмови у наданні позивачу статусу члена сім'ї загиблого Захисника було ненадання нею у повному обсязі документів, які б підтверджували його загибель під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із військовою агресією російської федерації проти України.
До того ж, відповідач зауважив, що судовим рішенням у справі №160/5400/24 вже розглянуто аналогічний спір за позовом позивача.
Згідно наданої позивачем відповіді на відзив, позивач не погоджується з доводами викладеними у відзиві на позов, зазначає, що вони спростовуються, викладеними ним у позовній заяві доводами та наданими документами. Також вказав, що даний спір виник з іншим органом державної влади та на підставі інших документів, тому відсутні підстави вважати, що вже існує рішення, на підставі якого розглянутий спір, між тими сторонами, про той же предмет, та з тих же підстав.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.09.2025 судом відмовлено у задоволенні клопотання позивача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Також позивачем заявлено клопотання про залучення до участі у цій справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору та стороні відповідача - Військову частину НОМЕР_1 . Вказане клопотання обгрунтовано тим, що відповідач у відзиві звернув увагу суду на те, що є розбіжності в документах: довідка № 15696 від 21.08.2023 року та довідка № 19588 від 20.11.2023 року, цим самим поставив питання дійсності цих документів, тому позивач вважає за необхідне витребувати із військової частини НОМЕР_1 накази № 155 від 03.03.2023 року та № 155 від 15.03.2023 року, а також з'ясувати можливо це було помилкова описка в документі. Також зазначив, що суд матиме змогу переконатися у дійсності довідки, та з наказу дізнатися, які завдання виконував ОСОБА_2 і чи пов'язані вони із захистом Батьківщини.
Проте, суд відмовляє позивачу у задоволенні клопотання про залучення до участі у цій справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору та стороні відповідача - Військову частину НОМЕР_1 , оскільки судом не встановлено, що рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов'язки.
Зважаючи на наведене та відповідно до вимог ст.ст. 257, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає таке.
Згідно Свідоцтва про шлюб від 15.07.2022 серії НОМЕР_2 , 15.07.2022 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено шлюб, про що складено відповідний запис №182.
Відповідно до Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 21.03.2023, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 37 років, про що 21.03.2023 складено відповідний актовий запис №192. Місце смерті - Україна, Донецька область, село Олексієво-Дружинівка.
Довідкою про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресію російської федерації проти України від 21.08.2023 №15696, виданою солдату ОСОБА_2 , встановлено про те, що він в період з 18.09.2022 по 27.09.2022, з 03.12.2022 по 10.12.2022, з 18.01.2023 по 15.03.2022 років брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в Бахмутському районі Донецької області.
Відповідно до Лікарського свідоцтва про смерть №2363 від 16.03.2023 ОСОБА_2 , дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце смерті - Україна, Донецька область, н.п. Олексієво-Дружинівка, смерть настала в зоні бойових дій, смерть настала внаслідок - нещасного випадку у зв'язку з виробництвом. Також в п. 11, графі «хвороба (патологічні стани), що призвела до смерті» вказано: шок, інші уточнені травми з залученням декількох ділянок тіла, сумісна тупа травма тіла, особа, що знаходилась у легковому автомобілі, травмована внаслідок неуточненого дорожнього нещасного випадку. У п. 12 «обставини, при яких відбулася травма (отруєння) вказано зазначено - травмований в умовах дорожньо-транспортної події в зоні військових дій.
Згідно з Витягом з протоколу засідання військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 05.04.2025 № 2025-0405-0945, комісією встановлено, що травма солдата ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (РНОКПП НОМЕР_4 ): "особа, що знаходилась у легковому автомобілі, травмована (15.03.2023) внаслідок неуточненого дорожнього нещасного випадку. Сумісна тупа травма тіла. Інші уточнені травми з залученням декількох ділянок тіла. ОСОБА_4 " , яка послужила причиною смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть від 21.03.2023 серія НОМЕР_3 , виданим Петропавлівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Синельниківському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), лікарським свідоцтвом про смерть від 16.03.2023 №2363, виданим комунальним закладом "Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи" Дніпропетровської обласної ради, витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_5 (по стройовій частині) від 18.08.2023 №625, військово-обліковою та медичною документацією - ТРАВМА, ЯКА ПРИЗВЕЛА ДО СМЕРТІ ТА ПРИЧИНА СМЕРТІ, ТАК, ПОВ?ЯЗАНА З ВИКОНАННЯМ ОБОВ?ЯЗКІВ ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ.
Комісією також скасовано постанову ВЛК про причинний зв?язок травми та причини смерті за протоколом засідання 20 Регіональної військово-лікарської комісії від 04.01.2024 № 8.
20.05.2025 позивач звернулась до Відділу з питань ветеранської політики Синельниківської районної адміністрації Дніпропетровської області з заявою про надання статусу члена сім'ї загиблого захисника України. До заяви позивачем додано: копії паспорта, коду, свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб, свідоцтво про смерть, довідку ВЛК, довідку про безпосередню участь, лікарське свідоцтво про смерть, витяг про несудимість.
Рішенням Відділу з питань ветеранської політики Синельниківської районної адміністрації Дніпропетровської області про відмову у наданні статусу члена сім'ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України від 26.05.2025 №330, позивачу відмовлено у наданні такого статусу.
Підставами для відмови відповідачем вказано: обставини смерті загиблого солдата ОСОБА_2 не пов'язані з безпосередньою участю у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення або заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України.
Незгода позивача з відмовою у встановленні йому статусу члена сім'ї загиблого Захисника України, стала підставою для звернення до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на наступне.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами ч. 5 ст. 17 Конституції України, держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Відповідно до ст. 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
В силу вимог статті 2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі Закон № 2011-XII), ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.
Положеннями пункту 13 статті 14 Закону № 2011-XII передбачено, що особам, які мають право на пільги, гарантії та компенсації, передбачені цим Законом, видаються посвідчення. Форма і порядок видачі посвідчень встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Згідно п. 2 ст. 3 Закону № 2011-XII, дія цього Закону не поширюється на членів сімей військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які загинули чи померли під час проходження військової служби (зборів), проходження служби у резерві внаслідок вчинення ними злочину чи адміністративного правопорушення, або якщо загибель (смерть) військовослужбовця, військовозобов'язаного чи резервіста сталася внаслідок вчинення ними дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп'яніння, чи є наслідком навмисного заподіяння собі військовослужбовцем, військовозобов'язаним чи резервістом тілесного ушкодження.
Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 № 3551-XII (далі Закон № 3551-XII) визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.
У відповідності до статті 10-1 вищевказаного Закону № 3551-XII, до сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України належать:
1) сім'ї осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України, поліцейських, які загинули або померли внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час участі в антитерористичній операції, захищаючи незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України;
2) сім'ї осіб, які добровільно забезпечували (або добровільно залучалися до забезпечення) проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України (у тому числі здійснювали волонтерську діяльність), та загинули (пропали безвісти), померли внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час забезпечення проведення антитерористичної операції, перебуваючи безпосередньо в районах та у період її проведення, під час забезпечення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України (у тому числі здійснення волонтерської діяльності), перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів;
3) сім'ї осіб, які, перебуваючи у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, загинули (пропали безвісти), померли внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, за умови що в подальшому такі добровольчі формування були включені до складу Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної гвардії України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів;
4) сім'ї осіб, які, перебуваючи у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету, територіальної цілісності України, але в подальшому такі добровольчі формування не були включені до складу Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної гвардії України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів, загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час виконання такими добровольчими формуваннями завдань антитерористичної операції у взаємодії із Збройними Силами України, Міністерством внутрішніх справ України, Національною гвардією України та іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення;
5) сім'ї військовослужбовців (резервістів, військовозобов'язаних, добровольців Сил територіальної оборони) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовців військових прокуратур, осіб рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейських, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, особи, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та загинули (пропали безвісти), померли внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі.
6) сім'ї осіб, які загинули (пропали безвісти), померли внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Порядок надання статусу члена сім'ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України визначається Кабінетом Міністрів України.
Підставою для надання особам, зазначеним в абзаці п'ятому цієї статті, статусу сім'ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України є (але не виключно):
а) клопотання про надання статусу сім'ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України керівника добровольчого формування, до складу якого входила особа, яка загинула (пропала безвісти) чи померла. До клопотання додаються документи або письмові свідчення не менш як двох свідків з числа осіб, які спільно з такою особою брали участь в антитерористичній операції та отримали статус учасника бойових дій, або особи з інвалідністю внаслідок війни, або учасника війни відповідно до цього Закону, що підтверджують участь загиблої (пропалої безвісти), померлої особи в антитерористичній операції;
б) витяг з наказу керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України, Генерального штабу Збройних Сил України про виконання добровольчими формуваннями завдань антитерористичної операції у взаємодії із Збройними Силами України, Міністерством внутрішніх справ України, Національною гвардією України та іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення;
в) висновок судово-медичної експертизи.
До членів сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України, зазначених у цій статті, належать: батьки; один із подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні; діти, які не мають (і не мали) своїх сімей; діти, які мають свої сім'ї, але стали особами з інвалідністю до досягнення повноліття; діти, обоє з батьків яких загинули або пропали безвісти; утриманці загиблого (померлого), яким у зв'язку з цим виплачується пенсія.
Відповідно до п. 3 Порядку надання статусу члена сім'ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України, затвердженого постановою КМУ від 23 вересня 2015 № 740, статус члена сім'ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України надається заявникам з числа членів сімей осіб, зазначених у пунктах 2-6 частини першої статті 10-1 Закону.
За приписами підпункту 4 пункту 4 Порядку №740 (в дедакції станом на виникнення спірних правовідносин), підставою для надання заявникам статусу члена сім'ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України є:
1) для заявників з числа членів сімей осіб, зазначених у пункті 2 частини першої статті 10-1 Закону (у тому числі тих, які провадили волонтерську діяльність за напрямами, визначеними абзацом дев'ятим частини третьої статті 1 Закону України “Про волонтерську діяльність»): свідоцтво про смерть або рішення суду про визнання безвісно відсутнім;
договір про провадження волонтерської діяльності (за наявності) або договір про надання волонтерської допомоги (за наявності);
свідчення командира (начальника) військової частини (органу, підрозділу), керівника добровольчого формування, які захищали незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України та брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції в період її проведення, під час забезпечення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, завірені печаткою військової частини;
довідка (витяг з наказу) керівника Антитерористичного центру при СБУ, Генерального штабу Збройних Сил про добровільне забезпечення або добровільне залучення до забезпечення проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях особи, яка загинула (пропала безвісти) або померла;
висновок судово-медичної експертизи (крім випадків, коли особа пропала безвісти);
рішення суду про встановлення факту добровільного забезпечення або добровільного залучення до забезпечення проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях особи, яка загинула (пропала безвісти) або померла, - за відсутності зазначених в абзацах третьому - п'ятому цього підпункту документів.
Згідно пункту 5 Порядку №740, для надання статусу члена сім'ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України заявник подає місцевому структурному підрозділу з питань ветеранської політики за задекларованим/зареєстрованим місцем проживання (перебування) або за адресою фактичного місця проживання (для внутрішньо переміщених осіб) заявника заяву: у паперовій формі за задекларованим/зареєстрованим місцем проживання (перебування) або за адресою фактичного місця проживання (для внутрішньо переміщених осіб) заявника безпосередньо місцевому структурному підрозділу з питань ветеранської політики, у тому числі шляхом надсилання засобами поштового зв'язку або через центр.
Пункт 16 Порядку №740 в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин передбачав, що місцевий структурний підрозділ з питань ветеранської політики за задекларованим/зареєстрованим місцем проживання (перебування) або за адресою фактичного місця проживання (для внутрішньо переміщених осіб) заявника відмовляє заявнику у наданні статусу члена сім'ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України у разі: 1) якщо заявник не належить до осіб, зазначених в частині четвертій статті 10-1 Закону; 2) відсутності необхідних документів, визначених пунктом 4 цього Порядку, з урахуванням положень, передбачених пунктом 14 цього Порядку; 3) подання неправдивих відомостей; 4) виявлення підробок у поданих документах; 4-1) наявності обвинувального вироку суду, який набрав законної сили, за вчинення заявником умисного тяжкого або особливо тяжкого злочину проти основ національної безпеки України, або умисного тяжкого або особливо тяжкого злочину проти встановленого порядку несення військової служби, або умисного тяжкого або особливо тяжкого злочину проти миру, безпеки людства та міжнародного порядку;
6) коли причина смерті внаслідок травми (поранення, контузії, каліцтва) або захворювання особи, яка загинула (пропала безвісти) або померла, не пов'язана із безпосередньою участю в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення або заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Як вбачається з рішення про відмову у наданні позивачу статусу члена сім'ї загиблого Захисника України № 330 від 26.05.2025, правовою підставою для відмови є п.п. 6 п. 16 Порядку №740.
Відповідно до Лікарського свідоцтва про смерть №2363 від 16.03.2023 ОСОБА_2 , дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце смерті - Україна, Донецька область, н.п. Олексієво-Дружинівка, смерть настала в зоні бойових дій, смерть настала внаслідок - нещасного випадку у зв'язку з виробництвом. Також в п. 11, графі «хвороба (патологічні стани), що призвела до смерті» вказано: шок, інші уточнені травми з залученням декількох ділянок тіла, сумісна тупа травма тіла, особа, що знаходилась у легковому автомобілі, травмована внаслідок неуточненого дорожнього нещасного випадку. У п. 12 «обставини, при яких відбулася травма (отруєння) вказано зазначено - травмований в умовах дорожньо-транспортної події в зоні військових дій.
Витягом з протоколу засідання військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 05.04.2025 № 2025-0405-0945, комісією встановлено, що травма солдата ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (РНОКПП НОМЕР_4 ): "особа, що знаходилась у легковому автомобілі, травмована (15.03.2023) внаслідок неуточненого дорожнього нещасного випадку. Сумісна тупа травма тіла. Інші уточнені травми з залученням декількох ділянок тіла. Шок" , яка послужила причиною смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , ТАК, ПОВ?ЯЗАНА З ВИКОНАННЯМ ОБОВ?ЯЗКІВ ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ.
Разом з тим, відповідно до п.п. «в» п. 21.5. Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 14.08.2002 №402, постанови ВЛК про причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються в таких формулюваннях:
"Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби" - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане, у разі фактичного виконання службових обов'язків під час проходження військової служби, крім поранень (контузій, травм, каліцтв), одержаних за обставин фактичного виконання службових обов'язків, передбачених у підпункті «а» цього пункту.
Зазначене свідчить про те, що чоловік позивача загинув не внаслідок безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення або заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Тому, суд вважає. що відмова відповідача у наданні позивачу статусу члена сім'ї загиблого Захисника України прийнята з урахуванням фактичних обставин та на підставі положень чинного законодавства.
При цьому, суд не бере до уваги доводи сторін щодо наявності розбіжностей у довідках № 15696 від 21.08.2023 року та № 19588 від 20.11.2023 року щодо визначення дати безпосередньої участі позивача - 15.03.2023 та 03.03.2023, оскільки основним доказом у цій справі є витяг з протоколу Центральної ВЛК ЗСУ від 05.04.2025 №2025-0405-0945 про встановлення причинного зв'язку травми та причини смерті ОСОБА_2 .
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
При цьому, суд враховує, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994, серія A, №303-A, п.29).
У пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бендерський проти України" від 15.11.2007, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.
Крім того, згідно з п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Суд зазначає, що всі інші аргументи сторін досліджені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки наведених висновків суду не спростовують.
Підсумовуючи викладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, суд дійшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.
Підстави для розподілу судових витрат, відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні, оскільки у задоволенні позову відмовлено.
Керуючись ст. ст. 72-74, 77, 241-246, 250, 260-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення складено 05.11.2025.
Суддя Н.Є. Калугіна