06 листопада 2025 рокуСправа №160/20028/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бондар М.В., розглянувши у спрощеному (письмовому) провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 (далі - ВЧ НОМЕР_1 , відповідач-1), Військової частини НОМЕР_2 (далі - ВЧ НОМЕР_2 , відповідач-2), в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною відмову Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України та Військової частини НОМЕР_2 Міністерства оборони України у звільненні ОСОБА_1 з військової служби на підставі абз. 13 п. 3 ч.12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України, Військову частину НОМЕР_2 Міністерства оборони України звільнити ОСОБА_1 з військової служби на підставі абз. 13 п. 3 ч. 12 ст.2 6 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 мобілізований 19.08.2024 до лав Збройних Сил України та перебуває на військовій службі у ВЧ НОМЕР_1 . ОСОБА_1 має матір - ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю І «Б» групи безстроково та потребує постійного стороннього догляду, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК Лозівської міжрайонної МСЕК серії 12 ААГ № 957029 від 29.10.2024, висновком КНП «Первомайський центр первинної медико-санітарної допомоги» № 560/74 від 03.09.2024 про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійного пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, висновком лікарсько-консультативної комісії КНП «Первомайський центр первинної медико-санітарної допомоги» №560 від 03.09.2024. Єдиними родичами першого або другого ступеня споріднення ОСОБА_2 є її діти: син - ОСОБА_1 та донька - ОСОБА_3 , обоє з яких є військовослужбовцями, що наразі проходять військову службу в Збройних Силах України. Так, ОСОБА_3 перебуває на військовій службі з 01.10.2018, в тому числі з 02.11.2021 - у військовій частині НОМЕР_3 за контрактом. Таким чином, у ОСОБА_2 відсутні родичи першого або другого ступеня споріднення, які могли б здійснювати за нею постійний сторонній догляд, в розумінні абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» №2232-XII від 25.03.1992 (далі - Закон №2232-XII), в тому числі її донька - ОСОБА_3 об'єктивно позбавлена можливості приймати участь у здійсненні постійного догляду за матір'ю, в зв'язку з перебуванням на військовій службі. Керуючись наведеними обставинами та нормами, ОСОБА_1 виявив своє небажання продовжувати проходити військову службу та 16.04.2025 подав командиру ВЧ НОМЕР_1 рапорт про звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4, абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону № 2232-ХІІ за сімейними обставинами у зв'язку з необхідністю здійснення ним постійного догляду за своєю матір'ю ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю I «Б» групи, потребує постійного стороннього догляду та відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, які могли б здійснювати догляд за нею. Після отримання рапорту ОСОБА_1 про його звільнення з військової служби, ВЧ НОМЕР_1 ініційована перевірка наведеної у рапорті інформації та складання акту обстеження сімейного стану військовослужбовця ОСОБА_1 . Так, ІНФОРМАЦІЯ_1 складено акт №5 від 05.03.2025 «Про обстеження сімейного стану військовослужбовця ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , із зазначенням інформації про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати постійний догляд за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ». Зазначений акт підтверджує статус матері позивача, як особи з інвалідністю І групи, яка за станом здоров'я потребує постійного догляду, відсутність у матері позивача чоловіка, оскільки вона є вдовою, а також наявність у неї з числа членів сім'ї першого або другого ступеня споріднення дітей: сина - ОСОБА_1 та доньки - ОСОБА_4 , які перебувають на військовій службі. Проте, не зважаючи на встановлені обставини, керівництвом ВЧ НОМЕР_1 надана письмова відповідь № 792 від 01.05.2025, в якій відповідач-1 повідомив про відсутність підстав для звільнення позивача з військової служби з огляду на наявність у ОСОБА_2 доньки - ОСОБА_3 та відмовив у такому звільненні. Позивач звертає увагу, що при прийнятті рішення про відмову у звільненні ОСОБА_1 з військової служби, відповідачами проігноровано обставини знаходження ОСОБА_3 на військовій службі, що об'єктивно унеможливлює здійснення нею постійного догляду за своєю матір'ю - ОСОБА_2 . Одночасно з цим, ОСОБА_3 не зверталася до свого керівництва за місцем проходження військової служби із рапортом про її звільнення зі служби на тих же підставах, що й позивач у рапорті від 16.04.2025. Таким чином, на думку позивача, наведені обставини щодо необхідності здійснення постійного догляду за ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю І групи та матір'ю позивача, відсутності у неї інших членів сім'ї першого або другого ступеня споріднення, які б могли здійснювати догляд за нею, становить правову підставу для звільнення ОСОБА_1 з військової служби відповідно до приписів підпункту «г» пункту 2 частини 4, абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону № 2232-ХІІ. Таким чином, відмова ВЧ НОМЕР_1 у задоволенні рапорту позивача від 16.04.2025 є протиправною, безпідставною та такою, що не ґрунтується на вимогах чинного законодавства.
Ухвалою суду від 14.07.2025 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
Цією ж ухвалою суду встановлено відповідачам строк для подання відзиву на позов протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідачів.
28.07.2025 до суду від представника відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому ВЧ НОМЕР_4 проти задоволення позову заперечує, зазначаючи про відсутність підстав для звільнення позивача з військової служби у запас через сімейні обставини або інші поважні причини під час дії особливого періоду воєнного стану, а саме: необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, у зв'язку з наявністю члена сім'ї першого ступеня споріднення доньки ОСОБА_2 - ОСОБА_3 .
Відповідач-1 до суду відзив на позов не надав, про причини неподання відзиву суд не повідомив.
На підставі частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Із записів копії військового квитка позивача серії НОМЕР_5 вбачається, що ОСОБА_1 з серпня 2024 проходить військову службу.
Станом на день звернення позивача до суду з цим позовом, ОСОБА_1 проходить службу у ВЧ НОМЕР_1 .
16.04.2025 позивач звернувся до керівництва ВЧ НОМЕР_1 із рапортом про звільнення з військової служби на підставі абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону № 2232-ХІІ (у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за матір'ю, яка є особою з інвалідність І групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи).
ВЧ НОМЕР_2 листом від 24.04.2025 №9/12-958 повідомила командира ВЧ НОМЕР_1 про відсутність підстав для звільнення позивача з військової служби у запас через сімейні обставини або інші поважні причини під час дії особливого періоду воєнного стану, а саме: необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико- соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, у зв'язку з наявністю члена сім'ї першого ступеня споріднення, доньки ОСОБА_2 - ОСОБА_3 .
Листом від 01.05.2025 №792 ВЧ НОМЕР_1 відмовлено у звільненні позивача з військової служби на підставі пункту 3 частини 12 статті 26 Закону №2232-ХІІ у зв'язку з наявністю члена сім'ї першого ступеня споріднення доньки ОСОБА_2 - ОСОБА_3 .
Вважаючи протиправними дії відповідачів щодо відмови ОСОБА_1 у звільненні з військової служби позивач звернувся з позовом до суду.
Вирішуючи спір по суті позовних вимог суд виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює Закон №2232-XII.
Згідно із частиною першою статті 2 цього Закону військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
На підставі частини другої цієї статті проходження військової служби здійснюється, зокрема, громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом.
За змістом частини четвертої вказаної статті порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Частиною першою статті 3 Закону №2232-XII визначено, що правовою основою військового обов'язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України «Про оборону України», «Про Збройні Сили України», «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов'язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який діє до тепер.
Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
З матеріалів справи вбачається, що позивач проходить військову службу в лавах Збройних Сил України за призовом під час мобілізації на особливий період.
Відповідно до частини сьомої статті 26 Закону №2232-XII звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Згідно з підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-XII військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час дії воєнного стану через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Відповідно до абзацу 13 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону №2232-XII військовослужбовці звільняються з військової служби під час дії воєнного стану через сімейні обставини або з інших поважних причин на підставі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
Зі змісту наведеної норми висновується, що для звільнення з військової служби у випадку необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, достатньою є наявність однієї з таких умов:
- відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи;
- інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Таким чином «відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи» означає реальну відсутність таких осіб, які фактично могли б здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю, яка цього потребує. У випадку ж «юридичної наявності» інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, які, при цьому, реально не можуть здійснювати постійний догляд за такою особою з об'єктивних причин (перебування у полоні, відбування покарання у місцях позбавлення волі, проходження військової служби тощо), то така особа відсутня у розумінні приписів абзацу 13 пункту 3 частини дванадцятою статті 26 Закону №2232-IX.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів Касаційного адміністративного суду від 27.02.2025 у справі №380/16966/24.
З долучених до матеріалів справи копій свідоцтва про народження серії НОМЕР_6 , виданого 23.12.1992 та свідоцтва про народження серії НОМЕР_7 , виданого 02.10.1991 вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 є дітьми ОСОБА_6 та ОСОБА_2 .
Післяшлюбним прізвищем ОСОБА_5 є прізвище « ОСОБА_7 », що, зокрема, підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_8 , виданого 17.08.2013.
ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_9 , виданого 15.05.2024.
Матеріали справи місять копію висновку №560/74 від 03.09.2024 про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, згідно з яким ОСОБА_2 рекомендовано отримання соціальних послуг з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи.
Відповідно до висновку лікарсько-консультативної комісії КНП «ПЕРВОМАЙСЬКИЙ ЦЕНТР ПЕРВИННОЇ МЕДИКО-САНІТАРНОЇ ДОПОМОГИ» №560 від 03.09.2024 ОСОБА_2 потребує постійного догляду.
Згідно з довідкою до акта огляду МСЕК серії 12 ААГ №957023 ОСОБА_2 проведено огляд та встановлено першу «Б» групу інвалідності з 08.10.2024 безстроково. Вказана довідка містить висновок щодо потреби у сторонньому догляді.
Матеріали справи містять копію акту №5 від 05.03.2025 «Про обстеження сімейного стану військовослужбовця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , із зазначенням інформації про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати постійний догляд за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 », затвердженого т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Вказаний акт містить інформацію, що ОСОБА_2 є особою з інвалідністю І групи, потребує постійного догляду; вдова. Відповідно до відомостей Державного реєстру актів цивільного стану у ОСОБА_2 наявні члени сім'ї першого або другого ступеня споріднення: ОСОБА_1 (син) та ОСОБА_3 (дочка).
З долученої до матеріалів справи копії військового квитка серії НОМЕР_10 вбачається, що ОСОБА_3 проходить військову службу у лавах Збройних Сил України.
04.05.2023 між ОСОБА_4 та Міністерством оборони України в особі командира військової частини НОМЕР_11 укладено контракт про проходження військової служби ОСОБА_4 строком на 5 років.
Згідно з довідкою ВЧ НОМЕР_3 від 06.05.2025 №1524/220/1/34/678 сержант ОСОБА_4 перебуває на військовій службі у ВЧ НОМЕР_3 з 02.11.2021 по теперішній час.
Отже, діти ОСОБА_2 є військовослужбовцями та проходять військову службу у лавах Збройних Сил України.
Водночас, в матеріалах справи відсутні будь-які відомості, що сестра позивача - ОСОБА_4 зверталась до керівництва військової частини НОМЕР_3 , в якій вона проходить військову службу, із рапортом про звільнення її з військової служби на тій же підставі, яку позивач зазначив у своєму рапорті у спірних правовідносинах.
10.01.2025 ОСОБА_2 склала заяву до командира ВЧ НОМЕР_1 , якою підтвердила, що не має членів сім'ї першого ступеня споріднення, окрім військовослужбовців ОСОБА_3 яка доводиться донькою та ОСОБА_1 , який доводиться сином. Для свого утримання ОСОБА_2 обрано ОСОБА_1 .
Отже, матеріалами справи підтверджується, що єдиними родичами першого ступеня споріднення, які могли б здійснювати догляд за ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідність першої «Б» групи та потребує у стороннього догляду, є її діти: ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , обоє з яких проходять військову службу у лавах Збройних Сил України.
В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження наявності у ОСОБА_2 родичів другого ступеня споріднення, які можуть здійснювати за нею догляд, та відповідачами ця обставина не заперечується.
В спірних правовідносинах суд враховує правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду у складі суддів Касаційного адміністративного суду від 27.02.2025 у справі №380/16966/24, яка полягає в тому, що в контексті Закону №2232-XII поняття «відсутність» охоплює не лише фізичну відсутність особи, а й її нездатність виконувати обов'язки з догляду через об'єктивні обставини (перебування в полоні, відбування покарання, здійснення військової служби тощо). Військова служба є такою обставиною, що унеможливлює фактичне здійснення догляду, оскільки військовослужбовці, з огляду на службові обов'язки, не можуть вільно розпоряджатися своїм місцеперебуванням, часом та виконувати функції, несумісні з проходженням військової служби.
У цьому випадку, хоча формально існує інший член сім'ї першого ступеня споріднення (сестра позивача), її неможливість здійснювати догляд за матір'ю через проходження військової служби є не лише об'єктивною підставою, що унеможливлює виконання такого обов'язку, а й фактичним підтвердженням відсутності іншої особи, спроможної забезпечити необхідний догляд.
Проходження військової служби накладає на військовослужбовця суворі обмеження щодо свободи пересування та виконання будь-яких додаткових обов'язків, не пов'язаних із військовою діяльністю. Відтак сама його фізична присутність в Україні не свідчить про можливість здійснення догляду за непрацездатним членом сім'ї.
З огляду на це, проходження військової служби сестрою позивача - ОСОБА_4 не може бути достатньою підставою для відмови у звільненні іншого військовослужбовця, оскільки такий член сім'ї не може взяти на себе фактичну опіку і здійснювати необхідний догляд.
Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що позивачем надано відповідачам повний пакет документів, які підтверджують наявність обставин, що є підставою для звільнення позивача з військової служби через необхідність здійснення постійного догляду за матір'ю, яка є особою з інвалідністю I групи та відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, які можуть здійснювати такий догляд.
За наслідком розгляду справи, відповідачами не доведено правомірність відмови ОСОБА_1 у звільненні з військової служби на підставі абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону №2232-ХІІ.
Згідно з витягом з положення про військову частину НОМЕР_12 , затвердженого наказом Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту від 08.04.2025 №212:
- ВЧ НОМЕР_1 підпорядковується ВЧ НОМЕР_2 Державної спеціальної служби транспорту (пункт 1);
- ВЧ НОМЕР_1 очолює командир ВЧ НОМЕР_1 . Командир ВЧ НОМЕР_1 підпорядковується командиру ВЧ НОМЕР_2 і є прямим начальником усього особового складу ВЧ НОМЕР_1 (пункт 7);
- командир ВЧ НОМЕР_1 зобов'язаний подавати клопотання командиру ВЧ НОМЕР_2 про призначення на посади, переміщення та звільнення з військової служби особового складу ВЧ НОМЕР_1 (пункт 8).
З матеріалів справи також вбачається, що рапорт позивача був розглянутий військовою частиною НОМЕР_2 , яка листом від 24.04.2025 №9/12-958 повідомила командира військової частини НОМЕР_1 про відмову у звільненні ОСОБА_1 з військової служби. В подальшому військова частина НОМЕР_1 , діючи на підставі отриманої відмови, листом від 01.05.2025 №792 повідомила позивача про відсутність підстав для його звільнення.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відновлення порушеного права позивача залежить від дій обох відповідачів.
На підставі частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З системного аналізу матеріалів справи, наведених норм законодавства, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.
Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 1211,20 грн, що документально підтверджується платіжною інструкцією №0.0.4446195722.1 від 08.07.2025.
Враховуючи, що права позивача порушили обидва відповідача, сплачений позивачем судовий збір за подачу адміністративного позову до суду підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів порівну в сумі 605,60 грн з кожного.
На підставі викладеного, керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_13 ) до Військової частини НОМЕР_1 (адреса: АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: НОМЕР_14 ), Військової частини НОМЕР_2 (адреса: АДРЕСА_3 ; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: НОМЕР_15 ) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 та Військової частини НОМЕР_2 щодо відмови у звільненні ОСОБА_1 з військової служби на підставі абзацу 13 пункту 3 частини12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 та Військову частину НОМЕР_2 звільнити ОСОБА_1 з військової служби на підставі абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 судові витрати у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_2 судові витрати у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя М.В. Бондар