06 листопада 2025 рокуСправа №160/24833/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Олійника В. М.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
9 серпня 2025 року представник ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій просить:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 29 травня 2025 року №047350008477 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати ОСОБА_1 період навчання з 01.09.1989 року по 09.01.1993 року в ПТУ № 105 м. Димитрова за фахом машиніст електровоза підземного, час проходження військової служби з 17.06.1993 по 12.11.1994, періоди роботи з 28.01.1993 по 25.05.1993, з 04.01.1995 по 23.05.1995, 04.05.1998 по 19.08.1998, з 21.02.2005 по 02.06.2006 за професією машиніст електровозу підземний, з 20.06.2011 по 29.01.2012 за професією підземний машиніст підземних установок, з 29.11.2012 по 18.04.2013 за професією прохідник підземний до страхового пільгового стажу за Списком № 1 відповідно до ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області призначити ОСОБА_1 пенсію на пільгових умовах відповідно до ч.2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з дати подання заяви, з 21.05.2025 року.
В обґрунтування позову представник позивача зазначила, що 21 травня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до територіального управління Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою, в якій просив призначити йому пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області №047350008477 від 29.05.2025 року ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу.
Додатково повідомлено про періоди, які не зараховано до страхового та до пільгового стажу.
ОСОБА_1 вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області №047350008477 від 29.05.2025 року, яким ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки йому не зарахованого всі періоди його страхового та пільгового стажу, у зв'язку з представник позивача через систему «Електронний суд» звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29 серпня 2025 року для розгляду адміністративної справи №160/24833/25 визначено суддю Олійника В.М.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2025 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи та залучено у якості відповідача-2: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427).
03 вересня 2025 року на адресу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області направлено ухвалу про відкриття провадження по справі та примірник позовної заяви з додатками.
04 вересня 2025 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області отримано ухвалу про відкриття провадження по справі та примірник позовної заяви з додатками, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа в системі "Електронний суд", яка міститься в матеріалах справи.
18 вересня 2025 року на адресу суду через систему "Електронний суд" від представника Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву вх.№49609/25, в якому представник відповідача-2 з позовними вимогами, викладеними в позовній заяві, не погоджується та вважає їх необґрунтованими з наступних підстав.
21 травня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Заява позивача та додані до неї документи розглядалися Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області №047350008477 від 29.05.2025 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії на пільгових умовах.
До страхового стажу згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 18.01.1993 р., не зараховано період з 28.01.1993 р. по 25.05.1993 р., оскільки дата про прийняття на роботу не відповідає даті наказу.
До пільгового стажу згідно довідки №219 від 02.04.2025р, не зараховано період роботи з 21.02.2005 р. по 02.01.2006 р., оскільки наявна перерва між наказами про атестацію робочих місць та згідно довідки №199 від 29.04.2025 р. не зараховано період з 01.09.1998 р. по 02.07.2001 р., оскільки відсутні накази про атестацію робочих місць.
Пільгові довідки або інші документи, які підтверджують пільговий характер роботи ( характер виконуваної роботи, розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи, робота повний робочий день та атестація робочого місця) за періоди роботи з 28.01.1993 по 25.05.1993, з 04.01.1995 по 23.05.1995, 04.05.1998 по 19.08.1998 надано не було, отже, відсутні підстави для зарахування зазначених періодів до пільгового стажу за Списком №1.
Страховий стаж заявника становить 27 років 7 місяців 4 дні, пільговий стаж за Списком 1 становить 5 рік 6 місяців 16 днів, що недостатньо для призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до підпункту 1 пункту 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За наведених обставин, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області прийнято рішення відмовити заявнику в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 114 Закону №1058, у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу.
З урахуванням викладеного, представник відповідача-2 просив відмовити в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 .
23 вересня 2025 року на адресу суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла відповідь на відзив вх.№50443/25, в якій представник позивача не погоджується з доводами відповідача-2, вважає їх необґрунтованими та помилковими, враховуючи наступне.
Щодо незарахування спірних періодів страхового та пільгового стажу, представник позивача зазначив наступне.
Згідно записів трудової книжки позивач 09.01.1993 року закінчив навчання в ПТУ за фахом машиніст електровоза підземний та 28.01.1993 прийнятий на шaxтy «Центральна» ВО «Красноармейськвугілля» машиністом електровозу підземний - з повним робочим днем у шахті (наказ №327/к від 27.08.1992), звільнений 25.05.1993 року, у зв'язку з призивом у ряди Збройних Сил (наказ №162/к від 25.05.1993 року).
Відповідач-1 не зарахував позивачеві вказаний період до страхового стажу та пільгового стажу за Списком №1, оскільки дата наказу про прийняття на роботу не відповідає даті прийняття на роботу.
Однак, недолік запису трудової книжки позивача, як невідповідність дати прийняття на роботу 28.01.1993 даті наказу - 27.08.92, не може бути підставою для позбавлення позивача його права на пенсію, оскільки позивач жодним чином не впливав на дотримання роботодавцем порядку заповнення трудової книжки та не може нести негативні наслідки за окремі її недоліки, а підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Пунктами 2.2 та 2.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 №162, яка діяла станом на день прийняття позивача на роботу, 28.01.1993 та день звільнення позивача з роботи, 25.05.1993, передбачено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Отже, відповідальність за внесення записів до трудової книжки про прийняття та звільнення з роботи несе власник або уповноважений ним орган.
Особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №1, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком №1.
При цьому, на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці.
Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах.
Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.
Отже, непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника.
При цьому, контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
Отже, доводи відповідача-2 викладені у відзиві на адміністративний позов, щодо пільгового стажу періодів позивача за Списком №1 з 01.09.1998 по 02.07.2001 та з 21.02.2005 по 03.01.2006 року є помилковими.
ОСОБА_1 має вік 50 років, страховий стаж 27 років та з урахуванням спірних періодів роботи за Списком №1 має 16 років страхового пільгового стажу за списком №1, що дає право позивачеві на призначення пенсії за віком на підставі п.1 ч.2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Отже, доводи відповідача, що позивач не має відповідного страхового пільгового стажу за Списком №1, передбаченого ч.1 ст.114 Закону №1058, є необґрунтованими.
Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області № 047350008477 від 29.05.2025 року про відмову у призначенні пенсії позивачу за ч.1 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є протиправним та підлягає скасуванню.
26 вересня 2025 року на адресу суду через систему "Електронний суд" від представника Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області надійшов відзив на позовну заяву вх.№78643/25, в якому представник відповідача-1 з позовними вимогами, викладеними в позовній заяві не погоджується та вважає їх необґрунтованими з наступних підстав.
21 травня 2025 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за призначенням пенсії за віком на пільгових умовах за Список №1.
За принципом екстериторіальності вказана заява розглядалася структурним підрозділом Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області.
Страховий стаж становить 27 років 7 місяці 4 дні.
Пільговий стаж роботи становить 5 років 6 місяців 16 днів.
До пільгового стажу згідно довідки №219 від 02.04.2025 р., не зараховано період роботи з 21.02.2005 р. по 02.01.2006 р., оскільки наявна перерва між наказами про атестацію робочих місць та згідно довідки №199 від 29.04.2025 р., не зараховано період з 01.09.1998 р. по 02.07.2001 р., оскільки відсутні накази про атестацію робочих місць.
Довідка повинна бути підписана посадовими особами підприємства (керівником, бухгалтером та начальником відділу кадрів) і засвідчена печаткою.
Відповідно до пункту 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Згідно з пунктами 23, 24 Порядку №637 документи, що подаються для підтвердження трудової діяльності, повинні бути підписані посадовими особами і засвідчені печаткою (у разі наявності).
В разі ліквідації підприємства потрібно звернутись до комісії з питань підтвердження періодів роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або вислугу років.
Комісія діє на підставі Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, яка затверджена Постановою правління Пенсійного фонду України №18-1 від 10.11.2006 року.
Цей Порядок визначає механізм підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремої категорії працівників у разі ліквідації підприємства, установи та організації без визначення правонаступника.
Комісія створюється при Головних управліннях, склад комісії затверджується начальником Головного управління.
Основним завданням комісії є розгляд заяв про підтвердження стажу роботи (додаток 1 до Порядку) та прийняття рішень щодо підтвердження стажу роботи або про відмову його підтвердженні в установленому порядку.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад, показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць (після 21.08,1992 року) - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
За наведених обставин, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області прийнято рішення відмовити заявнику в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 114 Закону №1058, у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу.
З урахуванням викладеного, представник відповідача-1 просив відмовити в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 .
Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.
ОСОБА_1 - позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Судом встановлено, що ОСОБА_1 згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 18.01.1993 року:
з 01.09.1989 - 09.01.1993 року - навчання в ПТУ №105 м.Димитрова за фахом машиніст електровоза підземного шахті Центральна ВО «Красноармійськвугілля»
25.05.1993 року - прийнятий машиністом електровозу підземний з повним робочим днем у шахті Центральна ВО «Красноармійськвугілля»;
з 17.06.1993 по 12.11.1994 - військова служба;
з 23.05.1995 року прийнятий машиністом електровоза підземний з повним робочим днем у шахті Красноармійське шахтобудівельне управління ДВАТ «Трест Красноармійськшахбуд»;
з 19.08.1998 року прийнятий машиністом електровоза підземний з повним робочим днем у шахті Павлоградська дистанція електропостачання Придніпровської залізниці;
з 02.07.2001 року на посаді електромонтер контактної мережі в шахті Дніпровська ДВАТ «Павлоградвугілля»;
з 21.02.2005 по 02.06.2006 року на посаді підземний машиніст підземних установок з повним робочим днем у шахті ТОВ «СІГМА КОМ»;
з 29.01.2012 на посаді підземний машиніст підземних установок ТОВ «Управління Донбасспецстрой»;
з 18.04.2013 року на посаді прохідник з повним робочим днем у шахті.
21 травня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до територіального управління Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою, в якій просив призначити йому пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
За принципом екстериторіальності вказана заява розглядалася структурним підрозділом Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області №047350008477 від 29.05.2025 року ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу.
Додатково повідомлено, що до страхового стажу згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 18.01.1993 р., не зараховано період з 28.01.1993 р. по 25.05.1993 р., оскільки дата про прийняття на роботу не відповідає даті наказу.
До пільгового стажу згідно довідки №219 від 02.04.2025р. не зараховано період роботи з 21.02.2005 р. по 02.01.2006 р., оскільки наявна перерва між наказами про атестацію робочих місць та згідно довідки №199 від 29.04.2025р, не зараховано період з 01.09.1998 р. по 02.07.2001 р., оскільки відсутні накази про атестацію робочих місць.
Пільгові довідки або інші документи, які підтверджують пільговий характер роботи (характер виконуваної роботи, розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи, робота повний робочий день та атестація робочого місця) за періоди роботи з 28.01.1993 по 25.05.1993, з 04.01.1995 по 23.05.1995, 04.05.1998 по 19.08.1998 надано не було, отже, відсутні підстави для зарахування періодів до пільгового стажу за Списком №1.
Страховий стаж становить 27 років 7 місяці 4 дні.
Пільговий стаж роботи становить 5 років 6 місяців 16 днів.
Страховий стаж заявника становить 27 років 7 місяців 4 дні, пільговий стаж за Списком 1 становить 5 рік 6 місяців 16 днів, що недостатньо для призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до підпункту 1 пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
ОСОБА_1 вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області №047350008477 від 29.05.2025 року, яким ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки йому не зарахованого періоди до страхового та пільгового стажу, у зв'язку з представник позивача звернулася до суду з цим позовом.
Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами пунктів 1, 6 частини 1 статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Відповідно до положень статті 5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-IV цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.
Як визначено пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону України №1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону:
чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи;
жінкам - на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи.
Судом встановлено, що станом на момент звернення до відповідача з заявою про призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №1 позивач досяг віку 50 років.
ОСОБА_1 згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 18.01.1993 року:
з 01.09.1989 - 09.01.1993 року - навчання в ПТУ №105 м.Димитрова за фахом машиніст електровоза підземного шахті Центральна ВО «Красноармійськвугілля»
25.05.1993 року - прийнятий машиністом електровозу підземний з повним робочим днем у шахті Центральна ВО «Красноармійськвугілля»;
з 17.06.1993 по 12.11.1994 - військова служба;
з 23.05.1995 року прийнятий машиністом електровоза підземний з повним робочим днем у шахті Красноармійське шахтобудівельне управління ДВАТ «Трест Красноармійськшахбуд»;
з 19.08.1998 року прийнятий машиністом електровоза підземний з повним робочим днем у шахті Павлоградська дистанція електропостачання Придніпровської залізниці;
з 02.07.2001 року на посаді електромонтер контактної мережі шахті Дніпровська ДВАТ «Павлоградвугілля»;
з 21.02.2005 по 02.06.2006 року на посаді підземний машиніст підземних установок з повним робочим днем у шахті ТОВ «СІГМА КОМ»;
з 29.01.2012 на посаді підземний машиніст підземних установок ТОВ «Управління Донбасспецстрой»;
з 18.04.2013 року на посаді прохідник з повним робочим днем у шахті.
Вказаний стаж підтверджується записами трудової книжки, копія якої долучена до матеріалів справи.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Аналогічне положення міститься також і в статті 48 Кодексу законів про працю України, згідно з якою трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (стаття 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12 серпня 1993 року, передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно з пунктом 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до пункту 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5).
Суд зазначає, що норми пункту 3 Порядку передбачають обов'язковість витребування уточнюючих довідок для підтвердження трудового стажу лише у випадку, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, в той час як у трудовій книжці позивача містяться записи про роботу позивача у спірні періоди та наявні дані про його посаду та зазначені реквізити документів, на підставі яких такі відомості внесені, відтак суд зазначає, що в даному випадку неврахування відповідачем-2 періодів роботи зазначених в трудовій книжці до страхового та до пільгового стажу позивача за Списком №1 є необґрунтованими.
Наказом Міністерства праці України №58 від 29.07.1993 року затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників.
Згідно пункту 1.1. цієї Інструкції трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. До трудової книжки вносяться відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди (п.п.2.2 Інструкції).
Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону (пункт 2.3 Інструкції).
Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення (пункт 2.4. Інструкції).
Аналогічні вимоги містила Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 №162.2.10. Окрім того, відповідно до вимог пункту 2.10 цієї Інструкції зазначено, що у розділі "Відомості про роботу", "Відомості про нагородження", "Відомості про заохочення" трудової книжки (вкладиша) закреслення раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається. У разі необхідності, наприклад, зміни запису відомостей про роботу після зазначення відповідного порядкового номеру, дати внесення запису в графі 3 пишеться: "Запис за № таким-то недійсний".
Відповідності до пункту 2.4 Інструкції "Про порядок ведення трудових книжок працівників", затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 року, у графі 2 трудової книжки записується "05.01.1993".
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Таким чином, здійснення записів у трудовій книжці власником або уповноваженим ним органом покладено на останніх, а не на працівника, а отже, відповідальність за неправильність вчиненого запису чи інших відомостей не може бути перекладена на працівника та позбавляти його права на врахування трудового стажу, який враховується для призначення пенсії.
Отже, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
При цьому, суд зазначає, що у відповідності до розділів ІІІ, ІV Порядку №22-1, відповідач наділений повноваженнями самостійно отримати необхідні документи, що відповідає принципу належного урядування і націлено на забезпечення органами Пенсійного фонду України реалізації громадянами їх конституційного права на пенсійне забезпечення.
Згідно зі статтею 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення" органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.
Зловживанням з боку пенсіонера в розумінні частини першої статті 103 Закону України "Про пенсійне забезпечення" є, зокрема, подання ним документів з явно неправильними відомостями.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що право особи на призначення пенсії за віком має бути підтверджене як пенсіонером (особистими документами), так і підприємством, на якому особа працювала. Також і відповідальність за надання недостовірних пенсійних документів покладена на підприємство (організацію) та пенсіонера.
Суд зазначає, що витребування та перевірка первинних документів є також правом пенсійного органу.
Тобто перекладання обов'язку доказування, надання відомостей тощо на позивача є неприйнятним.
Неможливість пенсійного органу скористатися правом на перевірку зазначених у трудовій книжці відомостей не може бути підставою для обмеження права пенсіонера на отримання належної пенсії.
Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 року у справі №490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.
Суд зазначає, що у зв'язку з тим, що відповідальність за ведення трудової книжки покладається на підприємство, відтак, суд приходить до висновку, що неточності у заповненні трудової книжки не можуть бути підставою для виключення певних спірних періодів роботи зі страхового та пільгового стажу позивача, тому вказані спірні періоди роботи позивача зараховуються до стажу роботи за Списком №1 на підставі постанови Кабінету Міністрів України №36 від 16.01.2003 року.
У той же час, суд вважає належним та достатнім способом захисту порушених прав позивача визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області №047350008477 від 29.05.2025 року щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", і як наслідок, зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до стажу, що дає право на пенсію на пільгових умовах згідно Списку №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах періоди роботи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) період навчання з 01.09.1989 по 09.01.1993 року, періоди роботи з 28.01.1993 по 25.05.1993 року, період військової служби з 17.06.1993 по 12.11.1994 року, з 04.01.1995 по 23.05.1995 року, з 04.05.1998 по 19.08.1998 року, з 01.09.1998 по 02.07.2001 року, з 21.02.2005 по 02.06.2006 року, з 20.06.2011 по 29.01.2012 року, з 29.11.2012 по 18.04.2013 року.
Зважаючи на викладене, належним способом захисту порушеного права позивача, на думку суду, є зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 на підставі частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням зарахованих періодів роботи до пільгового стажу, та висновків викладених в рішенні суду.
Суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (Заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини 1 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Згідно частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для часткового задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 .
Щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Відповідно до частини 1 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Судом встановлено, що позивачем при зверненні до адміністративного суду із позовною заявою сплачено суму судового збору у розмірі 969,00 грн., що документально підтверджується платіжною інструкцією АТ "Таскомбанк" від 28.08.2025 року.
А отже, пропорційно задоволеним позовним вимогам, суд приходить до висновку про стягнення на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) судових витрат зі сплати судового збору у розмірі 800,00 грн. (вісімсот гривень нуль копійок).
Керуючись ст. ст. 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області №047350008477 від 29.05.2025 року щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) зарахувати до стажу, що дає право на пенсію на пільгових умовах згідно Списку №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) період навчання з 01.09.1989 по 09.01.1993 року, період роботи з 28.01.1993 по 25.05.1993 року, період військової служби з 17.06.1993 по 12.11.1994 року, періоди роботи з 04.01.1995 по 23.05.1995 року, з 04.05.1998 по 19.08.1998 року, з 01.09.1998 по 02.07.2001 року, з 21.02.2005 по 02.06.2006 року, з 20.06.2011 по 29.01.2012 року, з 29.11.2012 по 18.04.2013 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 21910427) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 на підставі частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням зарахованих періодів роботи до пільгового стажу, та висновків викладених в рішенні суду.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 800,00 грн. (вісімсот гривень нуль копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.М. Олійник