06 листопада 2025 рокуСправа № 160/25908/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Конєва С.О., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
09.09.2025р. (згідно відомостей Нова Пошта) ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 та просить:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачеві в період з 13 липня 2022 року по 20 травня 2023 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 р., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 р. на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44;
- зобов'язати відповідача здійснити позивачеві перерахунок грошового забезпечення за період з 13 липня 2022 року по 20 травня 2023 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 р., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 р. на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.
Ухвалою суду від 02.10.2025р. у задоволенні заяви позивача про поновлення строку звернення до суду з цим позовом було відмовлено, зазначена позовна заява була залишена без руху на підставі ч.1 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України та зобов'язано позивача у десятиденний строк з дня отримання цієї ухвали, усунути недоліки адміністративного позову шляхом надання до суду:
- заяви про поновлення строку звернення до суду з цим адміністративним позовом частині позовних вимог за період з 19.07.2022р. по 20.05.2023р., вказавши інші підстави для поновлення строку, та надати докази поважності причин його пропуску, у відповідності до вимог ч.1 ст.123, ч.6 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України.
03.10.2025р. через систему "Електронний суд", на виконання вимог ухвали суду від 02.10.2025р. від представника позивача надійшла заява про поновлення процесуального строку, в якій останній просить поновити строк звернення до суду позивачеві з даним позовом посилаючись на численні постанови Верховного Суду та на те, що лише після отримання відповіді на адвокатський запит позивачу фактично стало відомо про порушення свого права.
Розглянувши наведену заяву представника позивача та додані до неї докази, суд приходить до висновку, що у задоволенні такої заяви позивачеві слід відмовити, оскільки у ній не наведено жодних обставин та мотивів причин поважності пропуску строку звернення до суду з даним позовом у період з 31.01.2025р. по 30.04.2025р. (3-х місячний строк звернення до суду, встановлений ст.233 КЗпП України у редакції чинній з 19.07.2022р.) та таких доказів до неї не додано, з урахуванням того, що позивач довідався про порушення своїх прав з листа відповідача від 30.01.2025р., про що зазначено і у постанові Верховного Суду від 21.03.2025р. у справі №460/21394/23.
Разом з тим, позивач звернувся до суду тільки 09.09.2025р. (згідно відомостей Нова Пошта) та поважних причин не звернення до суду у період з 31.01.2025р. по 08.09.2025р. (більше 3-х місяців після отримання повідомлення від відповідача) у заяві про поновлення строку від 03.10.2025р. не наведено.
Про наведені недоліки позову було зазначено в ухвалі суду від 03.10.2025р. про залишення позовної заяви без руху, проте, позивачем вони були проігноровані, а у заяві про поновлення строку від 03.10.2025р. наведено лише перелік позицій Верховного Суду, які і так відомі суду та не є поважними причинами для поновлення пропущеного 3-місячного строку з цим позовом.
При цьому, судом враховується, що частиною першою статті 118 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що процесуальні строки це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені встановлюються судом.
Строк звернення до адміністративного суду це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Тобто, розумні строки в адміністративному судочинстві це найкоротші за конкретних обставин строки (якщо інше не визначено законом або встановлено судом), протягом яких сторона повинна вжити певних дій, демонструючи свою зацікавленість у їх результатах, і які об'єктивно оцінюються судом стосовно відповідності принципам добросовісності та розсудливості, а також на предмет дотримання прав інших учасників (забезпечення балансу інтересів).
Поряд із цим, частиною 6 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Наведений висновок узгоджується з неодноразово викладеною правовою позицією Верховного Суду, зокрема у постановах від 31.03.2021 по справі № 240/12017/19 та від 14.07.2021 у справі № 560/964/17.
Таким чином, за загальним правилом, поважними причинами визнаються ті обставини, існування яких є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду з даним позовом.
З наведеного, суд приходить до висновку, що вищенаведені досліджені судом підстави не є поважними, а відповідно, не можуть бути обрані судом обґрунтованими підставами для поновлення позивачеві пропущеного строку звернення до суду з цим позовом.
Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21.12.2010 року, заява № 45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006 року, заява №23436/03).
Окрім того, у рішенні Європейського суду з прав людини “Фогарді проти Сполученого Королівства» про те, що право доступу до суду не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням; вони дозволені тому, що право доступу до суду, в силу своєї природи, потребує регулюванню з боку держави, а також і рішення зазначеного Суду “Устименко проти України», яке набуло статусу остаточного 29.01.2016р., про те, що причини поважності пропуску строку звернення до суду повинні бути обґрунтованими та вмотивованими.
У пункті 45 рішення Європейського суду з прав людини "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" від 28.10.1998, зазначено про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.
У справі "Gradescolo S.R.L. проти Молдови" Суд послався на прецедентне право щодо дотримання вимог стосовно допустимості застосування процесуального закону, як важливого аспекту права на справедливий судовий розгляд. Роль позовної давності має велике значення під час інтерпретації преамбули конвенції, відповідна частини якої проголошує верховенство закону, що є обов'язком для країн, які підписали Конвенцію. Дотримання строку звернення є однією з умов реалізації права на позов і тісно пов'язано з реалізацією права на справедливий суд. Наявність такої умови запобігає зловживанням і погрозам звернення до суду. Її відсутність призводила б до постійного збереження стану невизначеності у правовідносинах.
Наведена правова позиція також відображена і у постанові Верховного Суду від 27.02.2023р. у справі №560/8394/21.
За викладеного, суд не находить обґрунтованих підстав для визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом, які досліджені вище, відповідно, такі підстави поважності пропуску строку звернення до суду, визнаються судом неповажними, тому у задоволенні заяв позивача про поновлення процесуального строку від 12.06.2025р., викладених у заяві про усунення недоліків, слід відмовити згідно ст.123 Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, ч.2 ст.123 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до п.9 ч.4 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених ч.2 ст.123 Кодексу адміністративного судочинства України.
За викладеного, враховуючи, що підстави, викладені представником позивачем у заяві про усунення недоліків, визнані судом неповажними, даний позов слід повернути позивачеві згідно до вимог ч.2 ст.123, п.9 ч. 4 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ч.2 ст.123, п.9 ч.4 ст.169, ст.ст. 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку у справі №160/25908/25 - відмовити.
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - повернути позивачеві.
Копію ухвали та позовну заяву з додатками надіслати особі, що подала позов.
У відповідності до ч.8 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала суду може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складання ухвали у відповідності до вимог ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала набирає законної сили у строки, встановлені ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.О. Конєва