05 листопада 2025 рокуСправа №160/20468/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рищенка А.Ю., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
15.07.2025 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якій позивач просить:
- визнати протиправними бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у не здійсненні ОСОБА_1 нового розрахунку та грошової допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2017 рік з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, яку отримував під час проходження військової служби;
- зобов?язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошової допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2017 рік ОСОБА_1 , яку отримував під час проходження військової служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди під час проходження військової служби з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов?язати військову частину НОМЕР_1 стягнути на користь ОСОБА_1 грошової допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2017 рік з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди та здійснити виплату недоплачених частин у сумі 4328 грн. 49 коп. із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового i начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що з 03.11.2016 по 19.03.2025 проходив військову службу у відповідача. Розмір допомоги на вирішення соціально-побутових питань визначався без включення щомісячної додаткової грошової винагороди, яка передбачена постановою КМУ від 22.09.2010 № 889, адже така входить до складу грошового забезпечення згідно з Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Із відповідного питанням звернувся до відповідача, однак отримав відмову у зв'язку із тим що допомога на вирішення соціально-побутових питань виплачена у повному обсязі. Вважає такі дії протиправними у зв'язку із чим просить відповідача зобов'язати до вчинення певних дій, а позов задовольнити.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.07.2025 відкрито провадження у справі № 160/20468/25 та призначено розгляд останньої за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
29.08.2025 на адресу суду від представника відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що спірна щомісячна винагорода не входить до складу грошового забезпечення, з якого обчислюються відповідна допомога.
Згідно положень ст. 262 КАС України, суд розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач проходив у відповідача військову службу в т.ч. у спірний період, що сторонами не заперечувалося.
Згідно карток особового рахунку позивача йому виплачена матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань в 2017 році.
Вважаючи обчислення такої допомоги неналежним чином, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд зазначає наступне
Відповідно до абз. 1 ст. 1-1 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XІІ), законодавство про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей базується на Конституції України і складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів.
Згідно з частини другої ст.1-2 Закону №2011-XІІ, у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону №2011-XІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
В 2017 році спірні правовідносини були врегульовані Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженою наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 року №260 затверджено (далі - Інструкція №260).
Згідно п. 33.1.-33.3. Розділу ХХХІІІ Інструкції №260 особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять службу за контрактом, для вирішення соціально-побутових питань один раз на рік надається матеріальна допомога в розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
Матеріальна допомога надається військовослужбовцям за їх заявою за місцем штатної служби на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому розміру допомоги.
Розмір матеріальної допомоги установлюється за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.
До місячного грошового забезпечення, з якого визначається матеріальна допомога, включаються посадові оклади, оклади за військовими званнями та щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно з законодавством України на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Під час виплати зазначеної допомоги військовослужбовцям, які перебувають у розпорядженні, та тим, які на день підписання наказу про надання цієї допомоги звільнені від посад, до місячного грошового забезпечення, з якого визначається матеріальна допомога, включаються оклад за військовим званням, посадовий оклад та щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення) з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які отримували військовослужбовці за останніми штатними посадами, що ними займалися.
22 вересня 2010 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» №889 (далі - Постанова №889), якою встановлено до щомісячну додаткову грошову винагороду для військовослужбовців в т.ч. Збройних Сил України.
Постанова №889 втратила чинність 01.03.2018 року.
Постановою №889 запроваджувалася щомісячна додаткова грошова винагорода, розмір якої залежав від місяці проходження військовослужбовцем військової служби.
За п. 2 Постанови №889 граничні розміри, порядок та умови виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 1 цієї постанови, визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Службою зовнішньої розвідки за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення.
Порядок та умови виплати особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом (далі - військовослужбовці), які займають посади в органах військового управління, з'єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах і військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів, установах та організаціях Збройних Сил України (далі - військові частини), щомісячної додаткової грошової винагороди (далі - винагорода) визначала Інструкція про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, затверджена Наказом Міністра оборони України 15.11.2010 року №595 (далі - Інструкція №595).
Згідно п. 3, 5 Інструкції №595 до місячного грошового забезпечення, з якого визначається винагорода, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням та щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою (посадою, до тимчасового виконання обов'язків за якою він допущений).
Винагорода виплачується військовослужбовцям за місцем штатної служби за минулий місяць одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць на підставі наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації); командирам (начальникам) військових частин (установ, організацій) - на підставі наказів вищих командирів (начальників).
Пунктом 8 Інструкції №595 встановлено, що винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Окрім цього, Наказом Міністра оборони України від 24.10.2016 року №550 затверджено Інструкцію про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України (далі Інструкція №550), яка містить п. 8 аналогічно Інструкції №595 змісту.
Застосовуючи вищевикладені нормативні положення до обставин цієї справи суд зазначає наступне.
Суд звертає увагу на те, що відповідач у відзиві однозначно заперечував проти включення щомісячної винагороди згідно Постанови №889 до грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення розміру спірних допомог. При цьому відповідач не стверджував та не надав доказів включення розміру відповідної допомоги до зазначених обчислень. Не заперечував відповідач і нарахування позивачу щомісячної винагороди згідно Постанови №889, ця ж обставина підтверджується картками особового рахунку позивача.
Оцінюючи вищевказані нормативні положення суд зазначає, що встановлення підзаконним нормативно правовим актом порядку та умов виплати щомісячної додаткової грошової винагороди не може звужувати чи заперечувати права на отримання такої винагороди, встановленого актом вищої юридичної сили.
Ієрархічні колізії нормативно-правових актів долаються шляхом застосування норми, яка закріплена в нормативно-правовому акті, що має вищу юридичну силу.
Враховуючи правове регулювання спірних правовідносин, застосуванню підлягають норми Закону №2011-ХІІ та постанови № 889, а не інструкцій № 595 та 550.
Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.11.2021 року у справі №825/997/17
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06 лютого 2019 року в справі №522/2738/17 дійшла висновку, що додаткова грошова винагорода, передбачена Постановою №889, не є одноразовим та нерегулярним видом грошового забезпечення.
Ознаки щомісячної додаткової грошової винагороди, визначені Постановою №889, відповідають ознакам додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців, які мають щомісячний та постійний характер.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 29.11.2021 року у справі №520/5984/2020.
Щомісячна винагорода відповідає ознакам додаткового виду щомісячного грошового забезпечення військовослужбовців, які мають щомісячний та постійний характер. Відповідно, наявні підстави для її врахування при обчисленні розміру допомоги на вирішення соціально-побутових питань.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21.04.2021 року у справі №380/2427/20.
Актуальність вказаних правових висновків підтверджується постановами Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 07.07.2022 року у справі №520/7308/21, від 05.06.2024 року у справі №200/4950/21.
Таким чином, у спірних правовідносинах по даній справі розрахунок матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань позивача мав проводитися відповідачем з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбачена Постановою №899, яку позивач отримував під час проходження військової служби, проте відповідачем протиправно не було здійснено відповідних дій.
Отже, відповідач мав обов'язок враховувати щомісячну додаткову винагороду згідно Постанови №889 при обчисленні розміру виплаченої позивачу допомоги.
Водночас, вимога про зобов'язання відповідача перерахувати відповідні допомоги за змістом вже передбачає виплату недоплачених коштів. В свою чергу правовідносини щодо обчислення розміру таких коштів між сторонами ще не виникли, оскільки спір стосувався права на такий перерахунок в цілому. Отже, обчислення конкретного розміру недоплачених коштів є передчасним.
Також суд зазначає, що ст. 5, 245 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачають такого способу захисту як зобов'язання стягнути, адже фактично йдеться про окремі способи захисту прав.
Виходячи з суті спірних правовідносин, зважаючи на вищевикладений висновок суду про передчасність визначення судом розміру недоплачених позивачу коштів, беручи до уваги наявний етап розвитку спірних правовідносин суд констатує, що ефективним та достатнім способом захисту прав позивача є сама накладення на відповідача зобов'язання перерахувати розмір спірної допомоги та здійснити відповідну виплату.
Водночас, зважаючи на природу спірних коштів на них поширюється правове регулювання щодо компенсації сум ПДФО.
Так, згідно п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44, грошова компенсація виплачується особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби.
Як наслідок, така компенсація є обов'язковою, а тому покладення такого зобов'язання забезпечить ефективний захист прав позивача та остаточне вирішення спору.
Також суд зауважує, що поведінка відповідача в даній справі має характер дій, а не бездіяльності, в зв'язку з чим судом здійснюється вихід за межі позовних вимог.
За вказаних обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. Суд задовольняє частково позовні вимоги за змістом, однак приводить їх у редакцію, що забезпечить ефективний захист прав позивача.
Щодо розподілу судових витрат.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат відповідно до вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250 КАС України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2017 рік, без врахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року №889.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2017 рік із врахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889, з урахуванням раніше виплачених сум, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 КАС України та може бути оскаржене в строки, передбачені ст. 295 КАС України.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя А. Ю. Рищенко