05 листопада 2025 року Справа № 160/30196/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Дєєва М.В. розглянувши в порядку письмового провадження заяву Військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України про залишення позовної заяви без розгляду та клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи у судовому засіданні за участю сторін за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
20.10.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України, в якому позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення ОСОБА_2 перерахунку грошового забезпечення з 01.01.2020 по 31.12.2023, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, станом на 01.01.2020, станом на 01.01.2021, станом на 01.01.2022 та станом на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 перерахувати та виплатити ОСОБА_2 грошове забезпечення з 01.01.2020 по 31.12.2023, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, станом на 01.01.2020, станом на 01.01.2021, станом на 01.01.2022 та станом на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.
24.10.2025 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) осіб, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
29.10.2025 року від Військової частини НОМЕР_1 надійшла заява про залишення позову без розгляду в обґрунтування якої вказано, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 позивача виключено із списків особового складу частини з 30.06.2025 року. Отже, моментом виникнення спірних правовідносин, а відтак і початком відліку строку для звернення до суду необхідно вважати з 01.07.2025 року. За викладених обставин, кінцевим строком звернення позивача до адміністративного суду є 01.08.2025 року. Будь-яких інших пояснень та доказів на підтвердження наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду з позовними вимогами, які охоплюють період з 08.01.2022 року (дата, з якої редакція ч. 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України передбачає тримісячний строк звернення до суду) по 30.09.2025 року включно, позивач не надав.
31.10.2025 року від представника позивача надійшли заперечення щодо клопотання відповідача про залишення позову без розгляду та зазначено, що відповідач не надав до суду письмового повідомлення про суми нарахованих та виплачених працівникові всіх сум, що належить виплатити позивачу та доказів того, що позивач був письмово повідомлений про суми, які йому повинен виплатити відповідач. Відповідно до виписки з ПриватБанка позивача, за період 04.07.2025 року - 31.07.2025 року виходить, що 04.07.2025 року була зарахована заробітна плата від Військової частини НОМЕР_1 та 31.07.2025 року також була зарахована заробітна плата з Військової частини НОМЕР_1 . Тобто, остаточний розрахунок при звільненні, відповідачем був здійснений 31 липня 2025 року.
Розглянувши вищевказану заяву та дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.
Згідно з ч.5 ст.122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352-IX, який набув чинності 19.07.2022 внесено зміни до ст. 233 КЗпП України, а отже змінено нормативне регулювання правовідносин, які виникли з питань щодо стягнення заробітної плати. Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Згідно ч. 1 ст. 121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
У відповідності частини шостої статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Враховуючи, те що відповідач не надав до суду письмового повідомлення про суми нарахованих та виплачених працівникові всіх сум, що належить виплатити позивачу та доказів того, що позивач був письмово повідомлений про суми, які йому повинен виплатити відповідач, суд дійшов висновку, що позивач звернувся до суду у строк встановлений законом, а тому такий строк не пропущено.
З огляду на вищевикладене та те, що позивач звернувся до суду у строк встановлений законом, тому суд дійшов висновку про відмову відповідачу у задоволенні заяви про залишення позову без розгляду.
Крім того, 31.10.2025 року представником позивача надійшло клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, в обґрунтування якого вказано, що вирішення спірних правовідносин, які виникли між позивачем та відповідачем мають досить важливе значення для позивача ( бо йдеться про його грошове забезпечення) та вимагає повного та всебічного встановлення обставин справи, також позивач має бажання надати усні пояснення по суті спору та надати додаткові пояснення та докази по справі, тому існує необхідність у розгляді справи № 160/30196/25 в судовому засіданні з викликом сторін.
Відповідно до частини 5 статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Згідно частини 6 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: 1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу; 2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Частиною першою статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).
Відповідно до частини другої цієї статті, спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Положеннями пункту 10 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для цілей цього Кодексу справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
Дана справа не відноситься до спорів, визначених у частині четвертій статті 12, частині четвертій статті 257 КАС України, що можуть бути розглянуті виключно за правилами загального позовного провадження. При цьому, спір виник у справі незначної складності, для якої передбачено її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвалою суду від 24.10.2025 року визначено порядок подання сторонами заяв по суті справи та доказів необхідних для повного та всебічного з'ясування обставин справи.
Суд зазначає, що суть спору не свідчить про наявність виключної правової проблеми, значну складність справи чи суспільний інтерес до її розгляду.
На думку суду, характер спірних правовідносини та предмет доказування даної справи не вимагають проведення судового засідання з викликом сторін, для повного та всебічного встановлення обставин справи.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання позивача про розгляд справи у судовому засіданні за участю сторін.
Керуючись статтями 119, 121, 122, 248 КАС України, суд,
У задоволенні заяви Військової частини НОМЕР_1 про залишення позовної заяви без розгляду - відмовити
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи у судовому засіданні за участю сторін - відмовити
Копію ухвали направити особам, які беруть участь у справі.
Відповідно до статті 256 КАС України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та окремо оскарженню не підлягає.
Суддя М.В. Дєєв