05 листопада 2025 рокуСправа №160/2032/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рищенка А.Ю., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та стягнення заборгованості, -
27.01.2025 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якій позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ : НОМЕР_2 ) щодо не включення та не виплати додаткової грошової винагороди що передбачена Постановою КМУ від 28 лютого 2022 р. №168 (за період з 18.12.23 по 31.08.2024рр.) ОСОБА_1 (ІНН код - НОМЕР_3 );
- зобов?язати Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 (ПНН код - НОМЕР_3 ) додаткову грошову винагороду, що передбачена Постановою КМУ від 28 лютого 2022 р. №168 (за період з 18.12.23 по 31.08.2024рр.) в сумі 815 тис. 161 грн. 23 коп.;
- визнати протиправним дії Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ), щодо не відображення/ не зазначення в грошовому атестаті та відповідних довідках всіх сум грошового забезпечення ОСОБА_1 (ІНН код - НОМЕР_3 ) котрі отримувались ним з 03.08.23 р. по 01.11.24 року;
- зобов?язати Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ : НОМЕР_2 ) належним чином оформити та видати ОСОБА_1 (ІНН код - НОМЕР_3 ) грошовий атестат та відповідні довідки котрі слугують підставою для призначення пенсії;
- стягнути з Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ : НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (ІНН код - НОМЕР_3 ) завдану шкоду, що пов?язана з бездіяльністю щодо не включення та не виплати додаткової грошової винагороди що передбачена Постановою КМУ від 28 лютого 2022 р. №168 (за період з 18.12.23 по 31.08.2024рр.) в розмірі - 76 тис. 308 грн, 44 коп. (інфляційні втрати - 60 тис. 612 грн., 15 коп, 3 % - 15 тис. 696 грн. 29 коп.) та моральну шкоду, в розмірі 50 тис. грн.
Позовну заяву мотивовано тим, що за період проходження військової служби позивач за обставин безпосередньої участі у бойових діях, під час захисту Батьківщини, а саме виконання бойових завдань, отримав поранення. Поранення отримано під час виконання обов'язків при захисті Батьківщини, не пов'язане із вчиненням кримінального чи адміністративного правопорушення. В порушення вимог Постанови КМУ від 28 лютого 2022 р. №168, позивач не отримував передбачену йому додаткову винагороду в розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на лікуванні в закладах охорони здоров'я після тяжкого поранення за висновком військово-лікарської комісії за грудень 2023 року по серпень 2024 року включно. Позивач просить позовну заяву задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.02.2025 позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху, у зв'язку з невідповідністю останньої вимогам ст.ст. 160, 161 КАС України.
На виконання вимог ухвали суду, 13.02.2025 позивачем були усунуті недоліки позовної заяви.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.02.2025 відкрито провадження у справі № 160/2032/25 та призначено розгляд останньої за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Відповідач, у строки встановлені ухвалою суду від 18.02.2025, відзив на позов суду не надав, зазначену ухвалу про відкриття спрощеного позовного провадження було отримано останнім 26.02.2025.
У відповідності до положень ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно положень ст. 262 КАС України, суд розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 26.10.2023 року на підставі наказу №832 ОСОБА_1 було зараховано до штату військової частини НОМЕР_1 на посаду стрільця-санітара 3-го мотопіхотного відділення 3-го мотопіхотного взводу 1-ї мотопіхотної роти НОМЕР_4 мотопіхотного батальйону
Вище вказане підтверджується записами у військовому квитку серії НОМЕР_5 .
Цього ж дня позивач направлений в район дислокації НОМЕР_6 мотопіхотної роти НОМЕР_4 мотопіхотного батальйону, що розміщувався в АДРЕСА_1 .
На виконання бойового розпорядження командира в/ч НОМЕР_1 №2235 від 29.11.2023, з метою підсилення НОМЕР_7 механізованого батальйону в/ч НОМЕР_1 , що виконує бойове завдання в районі АДРЕСА_1 , було видано бойове розпорядження командира НОМЕР_4 мотопіхотного батальйону в/ч НОМЕР_1 №227 від 29.11.2023 року, яким поставлено бойове завдання командиру 1-ї мотопіхотної роти НОМЕР_4 мотопіхотного батальйону частини НОМЕР_8 , увійти взаємодію з командиром 2-го МБ та передати до 15:00 год. 29.11.23 року в його підпорядкування зведене відділення у кількості 12-ти військовослужбовців для виконання завдань оборони східніше села Кліщіївки Бахмутського району Донецької області в районі пасажирської зупинної залізничної платформи «Алебастрова». До числа особового складу 1-ї мотопіхотної роти НОМЕР_4 мотопіхотного батальйону, що прибув у підпорядкування командира НОМЕР_7 механізованого батальйону та приступив до виконання бойових задач на першому рубежі оборони було включено позивача.
18.12.2023 року близько 02:00 годин на вогневій позиції «Негатив» було проведено планову заміну особового складу, у зв?язку з чим позивач у складі групи вийшов з вогневої позиції у напрямку пункту збору особового складу, облаштованого західніше села Кліщіївки Бахмутського району Донецької області.
О 05:00 год 18.12.2023 року в результаті прицільного обстрілу групи мінометним боєприпасами позивач отримав мінно-вибухову травму, вогнепальні осколкові сліпі поранення сідничної ділянки, правого стегна, правої гомілки та геморагічний шок II-го ступеню.
Вище описаний факт підтверджується витягом з наказу командира вч НОМЕР_1 №2274 від 21.03.2024 року та довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 25.03.2024 року №3033.
О 08:00 год. 18.12.2023 року позивача доставлено в стабілізаційний пункт 93 ОМбР де була надана первинна невідкладна допомога, що підтверджується формою 100.
О 09:35 цього ж дня, доставлений до ЗМЗ ДПСУ Дружківка де проведено додаткову діагностику та констатовано додатково вогнепальний перелом середньої третини малогомілкової кістки. Підтверджується формою 100.
В подальшому (цього ж дня) евакуйований до КНП «Міська клінічна лікарня №4 Дніпровської міської ради» де перебував на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділені з 19.12.2023 року по 20.12.2023 року.
З 21.12.2023 року по 18.01.2024 року перебував на стаціонарному лікуванні ВМКЦ Західного регіону.
З 18.01.2024 року по 14.02.2024 року перебував на стаціонарному лікуванні в/ч НОМЕР_9 , що підтверджується копією виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного хворого) №206.
12.02.2024 року позаштатною постійно-діючою ВЛК в/ч НОМЕР_9 проведено медичний огляд позивача за результатами котрого надано довідку №575 відповідно до якої зазначено - потребує відпустки для лікування після поранення на 30 календарних днів.
У відповідності до припису Начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 14.02.2024 року №10448 у визначені строки прибув в розпорядження командира в/ч НОМЕР_1 .
З 16.02.2024 року по 15.03.2024 року позивач перебував у відпустці.
26.03.2024 року штатною ВЛК в/ч НОМЕР_10 проведено медичний огляд позивача за результатами котрого прийнято рішення, у вигляді довідки №1453, котрим надано відпустку на 30 календарних днів для лікування у зв?язку з пораненням.
З кінця березня і по 26.04.2024 року, позивач, перебував у відпустці.
15.05.2024 року штатною ВЛК в/ч НОМЕР_11 проведено медичний огляд позивача за результатами котрого прийнято рішення, у вигляді довідки №129, котрим надано відпустку на 30 календарних днів для лікування у зв?язку з пораненням.
З 16.05.2024 року по 14.06.2024 року перебував у відпустці.
У зв?язку з необхідністю медикаментозного лікування згідно призначень лікарів та відсутністю довготривалого недоотримання додаткової винагороди, що передбачена постановою КМУ №168 від 28.02.2022 року - 26.06.2024 року засобами поштового зв?язку на командира в/ч НОМЕР_8 скеровується рапорт (лист штрихкодовий ідентифікатор №5127200563113) котрим порушувалось питання про включення позивача до відповідного наказу про виплату додаткової винагороди.
До вказаного рапорту, додано відповідні медичні документи котрі підтверджують факт поранення, перебування на стаціонарному лікуванні в медичних закладах, перебування у відпустках.
Вказаний лист (ідентифікатор №5127200563113) отримано представником частини 05.07.2024 року.
Проте жодної ані письмової, ані усної відповіді так і не було надано.
В подальшому, відповідно до довідки штатної ВЛК в/ч НОМЕР_10 від 10.07.2024 року №2058 скеровано на стаціонарне обстеження з подальшим переоглядом у в/ч НОМЕР_12 .
У зв?язку з встановленим захворюванням та необхідність виготовлення затвердження свідоцтва про хворобу, - 31.07.2023 року ВЛК в/ч НОМЕР_12 у відповідності до п.6.18 глави 6 розділу ІІ Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, що затверджено наказом Міністра оборони України 14.08.2008 №402 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 р. за №1109/15800 (У разі коли особи визнані непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку і в період оформлення звільнення з військової служби не можуть за станом здоров?я виконувати службові обов?язки, ВЛК одночасно з постановою про непридатність приймає постанову про звільнення від виконання службових обов?язків до 30 діб.) видано довідку №6556/д котрою позивача було звільнено від виконання обов?язків на 30 (тридцять) діб.
З 01.08.2024 року по 30.08.2024 року позивач перебував у відпустці за станом здоров?я. Докази перебування у відпустці..
06.08.2024 року 20-ю регіональною ВЛК затверджено свідоцтво про хворобу № 6556/с.
Вказане свідоцтво подавалося до медичної роти відповідача та доводилось до відома фінансової частини в/ч НОМЕР_1 .
У вересні 2024 року позивача на підставі направлення медичної роти в/ч НОМЕР_1 направлено на МСЕК.
27.09.2024 року Міжрайонною Лівобережною МСЕК №2 на підставі акту огляду №969 встановлена 2-га група інвалідності, про що видано довідку до акту огляду МСЕК серії 12ААД №083837.
10.11.2024 позивач звернувся до Військової частини НОМЕР_1 із заявою, в якій просив виплатити йому додаткову грошову винагороду за період перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустках для лікування; видати оновлений грошовий атестат та відповідні довідки.
Означену заяву було отримано відповідачем 14.11.2024, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №5127200721878, однак жодної відповіді відповідачем надано не було.
Не погоджуючись з такою бездіяльністю відповідача, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII).
Відповідно до частини першої статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Згідно з частиною першою статті 2 Закону №2232-XII, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Відповідно до статті 1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі Закон №2011-ХІІ), військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Згідно з пунктом 1 статті 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Відповідно до пунктів 2, 3 статті 9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова КМУ №704) установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Відповідно до п. 3 Постанови КМУ № 704 передбачено, що виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації (далі - державні органи).
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IХ, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, постановлено: ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб; військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об'єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
Строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався згідно з Указами Президента від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022, від 06.02.2023 № 58/2023, від 01.05.2023 № 254/2023, від 26.07.2023 № 451/2023, від 06.11.2023 № 734/2023.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та від 24.02.2022 №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв постанову «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 № 168 (далі - Постанова №168).
Абзацом першим пункту 1 Постанови №168 установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які: у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Аналіз наведених норм Постанови №168 дає підстави для висновку про встановлення лише двох умов, необхідних для виплати збільшеної до 100000 гривень винагороди, за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров'я, а саме: пов'язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини та факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення або перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
При цьому, Постанова №168 не містить жодних обмежень щодо періоду та/або кількості перебувань на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, пов'язаних із пораненням, одержаним при захисті Батьківщини або перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, за які виплачується збільшена до 100000 гривень винагорода.
У спірний період позивач неодноразово перебував на стаціонарному лікуванні у різних закладах охорони здоров'я, що підтверджується відповідними виписками.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач отримав поранення важкого ступню, пов'язане із захистом Батьківщини, у зв'язку із чим перебував з 18.12.2023 по 31.08.2024 на стаціонарному лікуванні та у відпустках для лікування, що відповідачем не спростовано.
Суд враховує, що у виписках із медичної карти стаціонарного хворого зазначено про те, що позивач 18.12.2023 перебуваючи у с. Кліщіївка Бахмутського району Донецької області під час бойових дій отримав поранення.
Згідно з довідкою №3033 від 25.03.2024 поранення пов'язане з виконанням позивачем обов'язків військової служби під час захисту Батьківщини та не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження. Під час отримання поранення солдат ОСОБА_1 перебував у засобах індивідуального захисту (бронежилет, шолом).
З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що позивач має право на отримання збільшеної до 100000 гривень винагороди протягом строку перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я та у відпустках пов'язаних з лікуванням.
Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що відповідачем не в повній мірі нараховано та виплачено позивачу збільшену до 100000 грн. додаткову винагороду з розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я та у відпусткахпов'язаних з лікуванням за період з 18.12.2023 по 31.08.2024.
Як наслідок, бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди, збільшеної до 100000 грн. з розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я та у відпустках пов'язаних з лікуванням у належному розмірі є протиправною, а зобов'язання відповідача нарахувати і виплатити позивачу, збільшену до 100000 грн. додаткову винагороду з розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я та у відпустках пов'язаних з лікуванням відповідатиме меті належного поновлення прав позивача та слугуватиме досягненню того, щоб виниклий між сторонами спір було остаточно вирішено.
Однак, щодо вимоги позивача про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити додаткову винагороду у відповідності до Постанови №168 у чітко визначеній сумі то суд зазначає, що нарахування та виплата грошового забезпечення є виключною компетенцією відповідача, як роботодавця. Тому суд не може перебирати на себе повноваження органу ВЧ НОМЕР_1 та втручатись в його дискреційні повноваження. Втручання в дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень не можуть бути виправдані з підстав доцільності та необхідності врегулювання спірних відносин.
Суд враховує, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
За таких обставин, обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу додаткової винагороди в збільшеному розмірі, право на яку передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" у розмірі збільшеному до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я та у відпустках пов'язаних з лікуванням за період з 18.12.2023 по 31.08.2024 та зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" у розмірі збільшеному до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я та у відпустках пов'язаних з лікуванням за період з 18.12.2023 по 31.08.2024, з урахуванням виплачених сум.
Щодо вимог позивача в частині зобов'язання Військову частину НОМЕР_1 належним чином оформити та видати ОСОБА_1 грошовий атестат та відповідні довідки котрі слугують підставою для призначення пенсії.
Пунктом 3 Порядку №260 встановлено, що підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є: штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов'язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).
Відповідно до пп. 4 п. 2 розділу 2 Порядку № 3-1 до заяви про призначення пенсії за вислугу років, по інвалідності додаються грошовий атестат та довідка про щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премію для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (додаток 8до цього Порядку).
Суд зазначає про те, що наразі вказане рішення суду по цій справі відповідачем не виконано, перерахунок грошового забезпечення наразі позивачеві здійснено не було, тому позовні вимоги в цій частині є передчасними, тому задоволенню не підлягають.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача сум з урахуванням інфляції в розмірі 60612,15 грн, 3% річних 15696,29 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене вказаною статтею нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, як спосіб захисту майнового права та інтересу у цивільно-правових відносинах, а тому дія частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, якою передбачено цивільну-правову відповідальність за невиконання грошового зобов'язання, не поширюється на правовідносини, які є предметом спору у даній справі.
Наданий, станом на день прийняття рішення по суті, позивачем до суду розрахунок є неналежним.
Слід вказати про те, що станом на день прийняття цього рішення відповідач належних сум грошового забезпечення не нарахував, та не здійснив належний розрахунок та виплату спірних коштів/грошового забезпечення, тому в цій частині вимоги є передчасними.
Щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди суд дійшов такого висновку.
Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи (стаття 1174 Цивільного кодексу України).
Статтею 23 Цивільного кодексу України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані у постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 464/3789/17. Зокрема, у зазначеній справі суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним з ефективних засобів юридичного захисту. Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб'єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік і стан здоров'я потерпілого. У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити, чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв'язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам.
У даному у випадку позивачем не надано жодних доказів заподіяння йому душевних страждань, зокрема, доказів погіршення здоров'я або настання інших втрат немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, що настали внаслідок дій або бездіяльності відповідача. Позивач не довів належними та достатніми доказами факт заподіяння йому моральної шкоди, настання тих негативних наслідків, про які він вказує, та причинного зв'язку між ними та оскаржуваною бездіяльністю відповідача.
Оскільки факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру ним не доведено, підстави для задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди відсутні.
Згідно ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Отже, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позивачем обґрунтовані та доведені позовні вимоги у вказаній вище частині.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд не вбачає підстав для їх розподілу у порядку, встановленому ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки позивачем не надано жодних доказів, які б підтверджували понесення ним будь-яких судових витрат, пов'язаних із розглядом цієї справи з урахуванням того, що позивач звільнений від сплати судового збору за ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись ст. ст. 241-246, 250 КАС України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди в збільшеному розмірі, право на яку передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" у розмірі збільшеному до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я та у відпустках пов'язаних з лікуванням за період з 18.12.2023 по 31.08.2024.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" у розмірі збільшеному до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я та у відпустках пов'язаних з лікуванням за період з 18.12.2023 по 31.08.2024, з урахуванням виплачених сум.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 КАС України та може бути оскаржене в строки, передбачені ст. 295 КАС України.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя А. Ю. Рищенко