06 листопада 2025 рокуСправа №160/22541/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Сліпець Н.Є.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Гарнізонної військово-лікарської комісії № 2 військової частини НОМЕР_1 , Центральної Військово-лікарської комісії Збройних Сил України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
04.08.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Гарнізонної військово-лікарської комісії № 2 військової частини НОМЕР_1 , Центральної Військово-лікарської комісії Збройних Сил України (далі - відповідачі), в якій просить суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову Гарнізонної військово-лікарської комісії № 2 військової частини НОМЕР_1 , яка оформлена довідкою № 2025-0514-1528-5627-7 від 14.05.2025;
- визнати протиправним рішення Центральної Військово-лікарської комісії Збройних Сил України, яке оформлено листом № 598/9/16553 від 10.07.2025 про визнання правомірною постанови Гарнізонної військово-лікарської комісії №2 військової частини НОМЕР_1 , яка оформлена довідкою № 2025-0514-1528-5627-7 від 14.05.2025;
- зобов'язати Гарнізонну військово-лікарську комісію №2 військової частини НОМЕР_1 повторно провести медичний огляд ОСОБА_1 для визначення придатності до військової служби, із врахуванням вимог Положення про військово- лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони від 14.08.2008 № 402.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що солдат військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_1 був призваний на військову службу 24.06.2024 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згідно довідки Гарнізонної військово-лікарської комісії №2 військової частини НОМЕР_1 від 14.05.2025 № 2025-0514-1528-5627-7, на підставі статей 300, 265, 475, 645, 236, 41в, 39в, 60в, 61в, 456 ІІ розкладу хвороб, позивач визнаний придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони. Вважаючи, що вказане рішення ВЛК підлягає скасуванню, оскільки прийнято з порушенням Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 №402, та не відображає реальний стан здоров'я, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.08.2025 відкрито провадження та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, за наявними у справі матеріалами з 03.09.2025, відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
Цією ж ухвалою надано відповідачу строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, та витребувано матеріали, що були на розгляді при прийнятті спірного рішення.
26.09.2025 позивач долучив до матеріалів справи як додаткові докази копії медичної документації щодо проходження позивачем діагностики та лікування.
Відповідачі станом на 06.11.2025 правом на подання відзиву на позовну заяву не скористалися, про розгляд справи повідомлялися належним чином шляхом доставлення ухвали про відкриття спрощеного провадження в їх електронний кабінет системи «Електронний суд», про що в матеріалах справи містяться відповідні довідки.
За приписами п. 5, 7 ст. 18 КАС України суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля). Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи.
Відповідачі мають зареєстровані електронні кабінети в підсистемі «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, тому суд вважає їх належним чином повідомленими про розгляд цієї справи.
Згідно ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалам.
Відповідно до положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Згідно із ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що солдат ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , був призваний 24.06.2024 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно довідки військово-лікарської комісії від 14.05.2025 № 2025-0514-1528-5627-7 солдат ОСОБА_1 пройшов медичний огляд "Гарнізонна ВЛК №2 "Військова частина НОМЕР_3 (на базі Обласної клінічної лікарні ім. О.Ф.Горбачевського Житомирської обласної ради)", за результатом якого встановлено діагноз (включаючи код, згідно чинного НК 025) та постанова ВЛК про причинний зв'язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва):
«111.9, M54.17, 167.8
Опис діагнозу: Гіпертонічна хвороба І ст., ступінь 1, РКВУ 1. СН-0 ст. Енцефалопатія змішаного генезу І ст. з цефалгічним, вестибуло-атактичним, церебрастенічним синдромами, з незначним порушенням функції. Вертеброгенний попереково-крижовий радикуліт з переважним ураженням корінців 15 двобічно на тлі хронічної полінейропатії кінцівок, сенсорно-рефлекторна форма, з нижнім дистальним парапарезом, з помірним порушенням функції. Захворювання, ТАК, пов'язане з проходженням військової служби.
M19.21, H52.2, J45.8, M10
Опис діагнозу: Поширений деформуючий спондильоз ІІ ст. та міжхребцевий остеохондроз шийного, грудного та поперекового відділів хребта, ускладнений протрузіями м/х дисків L1-L2, L2-L3, L3-L4, L4-L5, L5-S1, з множинними масивними клювоподібними розростаннями в ділянці м/х сполучень та полірадикулярним синдромом з помірним порушенням функції. Остеоартроз обох ключично-акроміальних суглобів І ст., больовий синдром, з незначним порушенням функції. Двобічний коксартроз І ст., больовий синдром, з незначним порушенням функції.
Латеральний та медіальний епікондиліт обох ліктьових суглобів. Простий далекозорий астигматизм ступенем 6,0Д лівого ока при гостроті зору показує 0,05 та об'єктивна гострота зору за даними Sweep ЗВП: ПУ сс
Анізометропічна амбліопія середнього ступеню лівого ока. Бронхіальна астма, персистуюча форма ІІІ ст., середньої тяжкості, частково контрольована, плеврофіброзні тяжі в нижньому відділі обох легень. ЛН-ІІ ст. Хронічна алергічна поліпозна риносинусопатія. Хронічний ларингіт, нестійка ремісія. Первинний остеоартроз, генералізований, з ураженням колінних, кульшових, плечових суглобів, суглобів стоп. Подагра, хронічний перебіг, подагричний артрит з ураженням суглобів стоп.
Захворювання, НІ, не пов'язане з проходженням військової служби.»
На підставі статті 306, 266, 476, 646, 236, 41в, 39в, 60в, 61в, 456 графи ІІ розкладу хвороб, ОСОБА_1 визнаний придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони.
21.05.2025 позивач подав скаргу до Центральної військово-лікарської комісії на рішення військово-лікарської комісії від 14.05.2025 №2025-0514-1528-5627-7, мотивовану тим, що при визначенні ступеню придатності ОСОБА_1 до військової служби не враховані усі обставини, такі як: раніше встановлені діагнози, медична документація про діагностику та лікування, скарги на стан здоров'я, що призвело до невірного визначення ступеню придатності позивача до військової служби. На думку позивача, діагностований у нього перелік хвороб є підставою для визнання ОСОБА_1 непридатним до військової служби.
Листом від 10.07.2025 №598/9/16553 Центральна військово-лікарська комісія Збройних Сил України відмовила позивачу у задоволенні його скарги від 21.05.2025, оскільки не вбачає підстав для скасування постанови гарнізонної ВЛК № 2 військової частини НОМЕР_1 про ступінь придатності до військової служби позивача згідно довідки ВЛК від 14.05.2025 № 2025-0514-1528-5627-7 чи його направлення на контрольний медичний огляд ВЛК.
Вважаючи, такі дії відповідача протиправними, з метою захисту своїх прав та законних інтересів, позивач звернувся до суду із цією позовною заявою.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.
Станом на момент виникнення спірних правовідносин правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначав Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 №3543-XII (далі - Закон №3543-ХІІ, в редакції 30.06.2023).
Особливості проходження медичного обстеження військовозобов'язаними та резервістами під час мобілізації, на особливий період визначаються Міністерством оборони України спільно з Міністерством охорони здоров'я України (ч.5 ст.22 Закону №3543-ХІІ).
Процедуру проведення військово-лікарської експертизи, станом на момент виникнення спірних правовідносин визначало Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затверджене наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 за № 1109/15800, редакції від 28.05.2023 (далі - Положення 402).
Згідно з п.1.1 гл.1 р.І Положення № 402, військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Військово-лікарська експертиза - це медичний огляд призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов'язаних, офіцерів запасу, які призиваються на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти та закладах фахової передвищої військової освіти (далі - ВВНЗ), ліцеїстів військових (військово-морських, військово-спортивних) ліцеїв (далі - ліцеїсти); осіб, звільнених з військової служби; працівників Збройних Сил України, які працюють у шкідливих та небезпечних умовах праці та залучаються до роботи з джерелами іонізуючого випромінювання (далі - ДІВ), компонентами ракетного палива (далі - КРП), джерелами електромагнітних полів (далі - ЕМП), лазерного випромінювання (далі - ЛВ), мікроорганізмами I-II груп патогенності, особливо небезпечними інфекційними хворобами; працівників допоміжного флоту Військово-морських Сил Збройних Сил України (далі - ВМС Збройних Сил України) (п. 1.2 гл. 1 р.І Положення № 402).
Згідно з п.2.1 гл.2 р.І Положення № 402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії.
У п.2.2 гл.2 р. І Положення № 402 визначено, що штатні ВЛК є військово-медичними установами. До штатних ВЛК належать: Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК); ВЛК регіону.
ЦВЛК є органом військового управління, який здійснює керівництво ВЛК регіонів у Збройних Силах України та є керівним органом із військово-лікарської експертизи в Збройних Силах України (пп.2.3.1 п.2.3 гл.2 р. І Положення № 402).
Відповідно до пп.2.3.3 п. 2.3 гл.2 р.І Положення №402, на ЦВЛК покладається організація військово-лікарської експертизи у Збройних Силах України, а також: розроблення та участь у розробленні проектів нормативно-правових актів, посібників, методичних рекомендацій з питань військово-лікарської експертизи; розроблення спільно з головними медичними спеціалістами Міністерства оборони України та МОЗ України медичних показань для військово-професійного призначення призовників до видів Збройних Сил України, родів військ та за військовими спеціальностями; розроблення спільно з головними медичними спеціалістами Міністерства оборони України науково обґрунтованих вимог до стану здоров'я військовослужбовців з метою максимального збереження їх на військовій службі, запобігання необґрунтованого їх звільнення із Збройних Сил України за станом здоров'я; перевірка якості лікувально-профілактичної роботи у цілях військово-лікарської експертизи серед військовослужбовців у військових частинах і закладах охорони здоров'я в системі Міністерства оборони України; організація медичного огляду призовників, кандидатів на навчання у ВВНЗ, військовослужбовців, громадян, які приймаються на військову службу за контрактом, військовозобов'язаних та резервістів (кандидатів у резервісти); розгляд заяв, пропозицій, скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи; аналіз та узагальнення результатів і досвіду роботи підпорядкованих ВЛК; проведення спільно з головними (провідними) медичними спеціалістами та іншими лікарями-спеціалістами аналізу й оцінки результатів медичного огляду військовослужбовців та інших контингентів, розробка пропозицій для покращення військово-лікарської експертизи; організація та керівництво науковою роботою з питань військово-лікарської експертизи у підпорядкованих ВЛК; підготовка та вдосконалення кадрів для ВЛК; прийняття та перегляд постанов ВЛК про ступінь придатності осіб, звільнених з військової служби, на період їх фактичного звільнення із Збройних Сил України; проведення спільно з МОЗ України аналізу та узагальнення результатів лікувально-оздоровчої роботи серед допризовників і призовників, медичного огляду призовників та розроблення пропозицій щодо покращення цієї роботи.
ЦВЛК має право, серед іншого, розглядати, переглядати, скасовувати, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК (лікарсько-льотної комісії (далі - ЛЛК)) Збройних Сил України (пп.2.3.4 п.2.3 гл.2 р.I Положення №402).
До позаштатних постійно діючих ВЛК (ЛЛК) належать: госпітальні ВЛК; гарнізонні ВЛК; ЛЛК; ВЛК Десантно-штурмових військ; ВЛК ТЦК та СП; ВЛК розвідувального органу Міністерства оборони України; ВЛК Сил спеціальних операцій Збройних Сил України; ВЛК інших закладів охорони здоров'я комунальної або державної форми власності (пп.2.5.1 п.2.5 гл.2 р.I Положення №402).
Згідно з п.1.1, 1.2 гл.1 р.ІІ Положення №402, медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров'я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров'я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов'язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону (далі - інші військові формування), у мирний та воєнний час.
Медичний огляд проводиться ВЛК з метою визначення придатності, зокрема, військовослужбовців до військової служби.
Постанови ВЛК приймаються на підставі Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (далі - Розклад хвороб) (додаток 1), пояснень щодо застосування статей Розкладу хвороб (додаток 2) та таблиць додаткових вимог до стану здоров'я (далі - ТДВ) (додаток 3).
Медичний огляд військовослужбовців врегульовано гл.6 р.ІІ, а медичний огляд військовослужбовців Десантно-штурмових військ врегульовано гл.15 р.ІІ Положення № 402.
Направлення на медичний огляд військовослужбовців проводиться: прямими начальниками від командира окремої частини, йому рівних та вище, штатних ВЛК, керівниками ТЦК та СП, начальниками (керівниками) закладів охорони здоров'я за місцем лікування, органів військового управління та підрозділів Військової служби правопорядку Збройних Сил України, органами прокуратури, судом у порядку та з метою, визначеними цим Положенням.
Прямі начальники від командира окремої частини, йому рівних та вище мають право направляти підпорядкованих військовослужбовців на медичний огляд ВЛК з метою визначення ступеня придатності до військової служби за рекомендацією лікаря, у разі виявлення у військовослужбовця під час обстеження або лікування захворювань, наслідків травми (поранення, контузії, каліцтва), що можуть обмежувати придатність або зумовлювати непридатність до військової служби (п. 6.1 гл. 6 р.ІІ Положення № 402).
На військовослужбовців, які направляються на медичний огляд ВЛК, подаються:
направлення із зазначенням військового звання, прізвища, ім'я та по батькові, дати народження, місяця та року призову (прийняття) на військову службу, ТЦК та СП, яким призваний у Збройні Сили України (колишнього СРСР), попереднього діагнозу та мети огляду (направлення на огляд може бути підписане начальником штабу (від начальника штабу полку та вище) або начальником кадрового органу (від начальника управління роботи з особовим складом об'єднання та вище) із посиланням на рішення відповідного командира (начальника). Зразок направлення наведено в додатку 14. Направлення на медичний огляд ВЛК, видане військовослужбовцю, обов'язкове до виконання;
медична книжка;
посвідчення особи (військовий квиток);
фотокартка 3 х 4 см без головного убору - при амбулаторному огляді;
службова характеристика для проведення медичного огляду військово-лікарською комісією (зразок заповнення якої наведено в додатку 15). У тексті характеристики наводиться інформація щодо освіти військовослужбовця, який ВВНЗ і коли закінчив, навчання в інших навчальних закладах, у тому числі закордонних, особливостей проходження військової служби, служби за кордоном, у складі національного персоналу, національного контингенту, військових місіях, участі у бойових діях тощо, обов'язково зазначається думка командування військової частини щодо фізичного стану, фактичної працездатності військовослужбовця, виконання ним своїх службових обов'язків за станом здоров'я та можливість подальшого проходження ним військової служби на займаній посаді, призначення на посаду з меншим обсягом обов'язків, на нижчу посаду тощо;
медична характеристика (у медичній характеристиці обов'язково зазначають інформацію про захворюваність військовослужбовця, результати медичних оглядів ВЛК (при вступі у ВВНЗ, відрядженні за кордон, у миротворчі місії, під час служби у спецспорудах тощо), втрату працездатності за станом здоров'я за останні три роки та думку начальника медичної служби військової частини щодо можливості подальшого проходження військовослужбовцем військової служби на займаній посаді за станом здоров'я).
Службова та медична характеристики обов'язково надаються у мирний час у разі направлення військовослужбовця на медичний огляд командиром військової частини за місцем проходження ним військової служби, в інших випадках надання службової та медичної характеристик не обов'язкове (п. 6.2 гл. 6 р.ІІ Положення № 402).
Оригінали або копії направлення на медичний огляд ВЛК та інші документи, необхідні для прийняття постанов ВЛК, надсилаються (надаються) військовою частиною (закладом, установою) до закладу охорони здоров'я (установи) в електронній або паперовій формі в установленому законодавством порядку (п. 6.3 гл. 6 р.ІІ Положення № 402).
Військовослужбовці оглядаються ВЛК у закладах охорони здоров'я (установах) за територіальним принципом або за місцем лікування, навчання, перебування у відрядженні, за місцем проведення відпустки (п. 6.6 гл. 6 р.ІІ Положення № 402).
На осіб, які проходять медичний огляд амбулаторно, заводиться Картка обстеження та медичного огляду, при стаціонарному огляді - медична карта стаціонарного хворого.
Огляд військовослужбовців обов'язково проводиться хірургом, терапевтом, невропатологом, офтальмологом, оториноларингологом (військовослужбовців-жінок - гінекологом), а за медичними показаннями - і лікарями інших спеціальностей. Обов'язково виконуються загальні аналізи крові та сечі, ЕКГ-дослідження, рентгенологічне обстеження органів грудної клітки. Потребу в додатковому обстеженні визначають лікарі за медичними показаннями.
Під час проходження медичного огляду військовослужбовець зобов'язаний надавати медичні документи щодо стану свого здоров'я.
Дані, вказані в наданих військовослужбовцем медичних документах, враховуються лікарями під час формування постанов ВЛК.
Голова та члени ВЛК, за потреби, ознайомлюються з медичними записами у відповідному реєстрі ЕСОЗ, що характеризують стан здоров'я військовослужбовця, та вносять до нього відповідні записи (п. 6.8 гл. 6 р.ІІ Положення № 402).
При медичному огляді військовослужбовців метод індивідуальної оцінки придатності їх до військової служби повинен застосовуватись у кожному випадку. ВЛК враховує їх вік, освіту, військовий фах, підготовку, досвід, фактичну працездатність, спрямованість до подальшого проходження військової служби, думку командування і начальника медичної служби військової частини, викладені у службовій та медичній характеристиках, та можливість подальшого проходження військовослужбовцем військової служби на посаді, яка найбільше відповідає стану його здоров'я.
Медичний огляд військовослужбовців, які отримали захворювання, травми (поранення, каліцтва, контузії), з метою визначення ступеня придатності до військової служби проводиться при визначеному лікарсько-експертному наслідку (результаті) захворювання, травми (поранення, каліцтва, контузії).
Визначений наслідок (результат) захворювання, поранення, травми, контузії, каліцтва - це такий стан здоров'я, коли результати обстеження та лікування дають підстави ВЛК (ЛЛК) винести постанову про ступінь придатності до військової служби (служби за військовою спеціальністю), а подальше лікування не призведе до відновлення придатності до військової служби (п. 6.9 та п.6.10 гл. 6 р.ІІ Положення № 402).
Відповідно до п.20.1 гл.20 р.II Положення № 402 постанови ВЛК приймаються колегіально, більшістю голосів. У прийнятті постанови голова та члени ВЛК не залежні і у своїй роботі керуються цим Положенням. У разі незгоди голови або членів комісії з думкою інших членів їх окрема думка заноситься до протоколу засідання ВЛК. Члени ВЛК зобов'язані дотримуватися вимог Положення. Голова або члени ВЛК відповідають за прийняте рішення та видачу документів про встановлення причинного зв'язку захворювань, поранень (контузій, травм або каліцтв).
Постанови ВЛК згідно з цим Положенням розглядаються, затверджуються, контролюються, а за необхідності переглядаються відповідною штатною ВЛК (п. 20.2 гл.20 р.II Положення № 402).
Відповідно до п. 20.3 гл.20 розділу II Положення № 402 при медичному огляді військовослужбовців та інших осіб ВЛК приймаються постанови, зокрема, такого змісту: а) "Придатний", зокрема, до служби у Десантно-штурмових військах; б) "Непридатний", зокрема, у Десантно-штурмових військах. Постанова про придатність (непридатність) до навчання (служби) за військовою спеціальністю, служби у спеціальних спорудах, до участі у МО, національному персоналі тощо, згідно з вимогами ТДВ, приймається за такою формою: "На підставі статті ____ графи _____ Розкладу хвороб та графи _____ Таблиці ____ додаткових вимог, придатний (непридатний) до _________ (вказати)".
У воєнний час за статтями (пунктами статей) Розкладу хвороб, що передбачають індивідуальну оцінку придатності або обмежену придатність до військової служби осіб, які пройшли медичний огляд за графами II, III, ВЛК приймає постанову "придатний до військової служби" (п. 20.4 глави 20 розділу II Положення № 402).
Як вбачається з оскаржуваної довідки військово-лікарської комісії від 14.05.2025 № 2025-0514-1528-5627-7, під час проходження обстеження та медичного огляду позивач на підставі статей 306, 266, 476, 646, 236, 41в, 39в, 60в, 61в, 456 графи ІІ Розкладу хвороб був визнаний придатним до військової служби.
Обґрунтовуючи протиправність такого висновку, позивач вказує на те, що під час прийняття спірної довідки військово-лікарської комісії від 14.05.2025 № 2025-0514-1528-5627-7 щодо визначення ступеню придатності останнього до військової служби, відповідачами не враховано дані, вказані в наданих ним медичних документах.
З матеріалів справи вбачається, що за результатами медичного огляду ОСОБА_1 , який проведено гарнізонною військово-лікарською комісією №2 військової частини НОМЕР_1 (на базі Обласної клінічної лікарні ім. О.Ф.Горбачевського Житомирської обласної ради), складено постанову, оформлену довідкою ВЛК № 2025-0514-1528-5627-7 від 14.05.2025.
Зі змісту вказаної довідки вбачається, що позивач має пов'язані з проходженням військової служби захворювання згідно кодів 111.9, M54.17, 167.8 (зокрема, гіпертонічна хвороба, енцефалопатія змішаного генезу, вертеброгенний попереково-крижовий радикуліт, хронічна полінейропатія кінцівок) та не пов'язані з проходженням військової служби захворювання згідно кодів M19.21, H52.2, J45.8, M10 (зокрема, деформуючий спондильоз, міжхребцевий остеохондроз, остеоартроз обох ключично-акроміальних суглобів, двобічний коксартроз, латеральний та медіальний епікондиліт, простий далекозорий астигматизм, далекозорість, анізометропічна амбліопія, бронхіальна астма, плеврофіброзні тяжі, хронічна алергічна поліпозна риносинусопатія, хронічний ларингіт, первинний остеоартроз генералізований, подагра (подагричний артрит)).
Отже, на переконання суду, військово-лікарська комісія врахувала виявлені у позивача хвороби, оцінила їх ступінь тяжкості та зв'язок із проходженням військової служби, зазначила їхній діагноз у спірній довідці та, керуючись статтями 306, 266, 476, 646, 236, 41-в, 39-в, 60-в, 61-в, 45-б Графи II Розкладу хвороб, прийняла рішення про придатність позивача до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони.
Суд зауважує, що позивач звертався до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України для перегляду оскаржуваного висновку, однак остання дійшла висновку, що діагноз встановлено за результатами всебічного обстеження, а оскаржувана постанова прийнята обґрунтовано, відповідно до вимог Положення.
Більш того, суд звертає увагу, що у листі Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України 10.07.2025 №598/9/16553 за результатом розгляду скарги позивача від 21.05.2025 зазначено, що наявність захворювань, не зазначених у довідці ВЛК, які можуть змінити ступінь придатності до військової служби не підтверджено медичною документацією.
Таким чином, суд доходить висновку, що довідка військово-лікарської комісії від 14.05.2025 № 2025-0514-1528-5627-7 прийнята законно та обґрунтовано, з урахуванням даних, вказаних в наданих військовослужбовцем медичних документах.
Разом з тим, суд зазначає, що суд позбавлений можливості надавати оцінку діям лікарів-членів військово-лікарської комісії військової частини, в тому числі при визначенні діагнозів та відповідності їх конкретній статті Розкладу хвороб.
Так, Верховний Суд у постанові від 13.06.2018 по справі № 806/526/16 зазначив: "…що у межах адміністративного процесу суд не вправі надавати оцінку професійним діям конкретних лікарів-членів ВЛК при застосуванні ними відповідних методів огляду позивача, дослідження медичної документації, визначенні діагнозів та відповідності їх конкретній статті Розкладу хвороб, оскільки це потребує спеціальних знань у медичній галузі".
За таких обставин, суд доходить висновку, що суд не вправі надавати оцінку діям лікарів ВЛК щодо дослідження ними медичної документації позивача та відповідності їх конкретній статті Розкладу хвороб, оскільки це потребує спеціальних знань у медичній галузі. Розглядаючи спори щодо оскарження висновків ВЛК, суд вправі перевіряти законність прийнятого рішення лише в межах дотримання встановленої процедури. Водночас, суд не може здійснювати власну оцінку підставності висновку, оскільки не має спеціальних знань у медичній сфері, а оцінка медичних показників виходить за межі його компетенції.
Питання визначення наявності або відсутності певного діагнозу у позивача та його придатності (непридатності) до військової служби за результатами медичного обстеження є дискреційними повноваженнями військово-лікарської комісії, а тому суд не вправі перебирати на себе повноваження цього органу.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 12.06.2020 у справі № 810/5009/18 зробив правовий висновок про те, що до повноважень суду не належить надання оцінки діагнозу на предмет того, чи підпадає він під дію статей розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби з посиланням на відповідне Положення. Відповідно до цієї норми у спірних питаннях та складних випадках право на винесення остаточного рішення залишається за ЦВЛК. Для цього військовий комісаріат направляє в регіональну штатну ВЛК, на території якої проживає заявник, його заяву, медичні документи, які є в заявника або одержані військовим комісаріатом із цивільних (військових) лікувальних закладів, військовий квиток.
Таким чином, в контексті спірних правовідносин, станом на момент ухвалення рішення позивачем не доведено, а судом не встановлено протиправності рішення Гарнізонної ВЛК №2 Військової частини НОМЕР_3 (на базі Обласної клінічної лікарні ім. О.Ф.Горбачевського Житомирської обласної ради), що оформлена довідкою від 14.05.2025 № 2025-0514-1528-5627-7 щодо придатності позивача для несення ним військової служби.
Підводячи підсумок викладеному, суд доходить висновку, що відповідач в спірних правовідносинах діяв з дотриманням норм чинного законодавства України, тому суд вважає необхідним відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог до Гарнізонної військово-лікарської комісії № 2 військової частини НОМЕР_1 , Центральної Військово-лікарської комісії Збройних Сил України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
За таких обставин, оскільки інші заявлені позовні вимоги є похідними, вони також не підлягають задоволенню.
Інші доводи позивача не спростовують висновків суду по суті заявлених позовних вимог.
Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.
Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до вимог частини першої ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
За приписами частини другої ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу, а за змістом ст. 90 цього Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, а також обставини, встановлені у ході судового розгляду справи, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що згідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України в разі відмови в задоволенні позову судові витрати не присуджуються на користь сторони за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до частини четвертої ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно із частини п'ятої ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
У зв'язку з перебуванням головуючого судді у відпустці з 22.10.2025 по 04.11.2025, рішення складено першого робочого дня - 06.11.2025.
Керуючись ст. ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132,139,193,241-246, 250, 251,257-262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Гарнізонної військово-лікарської комісії № 2 військової частини НОМЕР_1 , Центральної Військово-лікарської комісії Збройних Сил України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.Є. Сліпець