03 листопада 2025 рокуСправа №160/21079/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Врони О. В.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадженні без виклику учасників справи у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просить:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 25 березня 2025 року №44870/01-16 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком з урахуванням висновків суду у даній справі щодо зарахування страхового стажу.
Позовні вимоги обгрунтовані посиланням на те, що Головним управлінням Пенсійного фонду України протиправно відмовлено у призначенні пенсії, не зарахувавши до стажу позивача періоди роботи в Латвійській Республіці.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.07.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження в адміністративній справі №160/21079/25 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідно до ч.6 ст.12, ч.1, ч.2 ст.257, ч.1 ст.260 Кодексу адміністративного судочинства України зазначена справа є справою незначної складності та розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження.
За ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
04.08.2025 через систему «Електронний суд» від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву.
Відповідач,заперечуючи проти задоволення позовних вимог зазначає наступне.
До страхового стажу не зараховано період роботи з 07.07.1986 по 23.09.1989, оскільки печатка при звільненні з роботи нечитабельна, що є порушенням Інструкції. Громадяни України, які працювали в інших країнах, можуть отримувати пенсію в Україні. Проте, в таких правовідносинах є особливості, правила та обмеження. Призначення та виплата пенсій громадянам України, які проживають за її межами, та громадянам інших країн, які переїхали на постійне місце проживання до України, здійснюється згідно із пенсійним законодавством України, яке регламентується: Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншими нормативно-правовими актами; міжнародними договорами (угодами), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.
При призначенні пенсій громадянам України, котрі працювали в державах учасниць СНД, які є учасниками Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення, та підписали двосторонні угоди , враховується трудовий стаж, набутий на території цих держав. Призначення і виплата пенсій здійснюється за територіальним принципом, тобто за законодавством країни проживання.
Відповідно до Угоди між Україною та Латвійською Республікою про трудову діяльність та соціальний захист осіб, які постійно проживають в Україні та Латвії і працюють на території обох держав, а саме статті 16: документи, видані на території однієї Сторони, в установленій формі чи їх копії, завірені в установленому порядку, визнаються на території іншої Сторони без легалізації. Таким чином, для зарахування стажу набутого у Латвії, необхідно надати формуляр, завірений підписами та печаткою відповідної Держави та ксерокопію формуляру після перекладу від відділу виконання міжнародних договорів управління застосування пенсійного законодавства ГУ ПФУ у даній області для визначення права на пенсію.
До страхового стажу не зараховано періоди роботи з 02.10.1989 по 05.03.1990, з 20.03.1990 по 25.03.1991, оскільки звільнення з роботи завірені печаткою без перекладу, періоди роботи з 29.03.1991 по 25.07.1993, з 03.08.1993 по 11.08.1997 для зарахування стажу набутого у Латвії необхідно надати формуляр.
Страховий стаж, набутий на території Латвії після 01.01.1991 року зараховується на підставі формуляру. Формуляр про підтвердження страхового стажу відсутній.
08.98.2025 до суду від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив.
Позивач зазначає, що ані в спірному рішенні, ані у відзиві на позовну заяву відповідач не надає правового підґрунтя для того, щоб вимагати від позивача формуляр або будь які інші додаткові документи, крім трудової книжки. Відповідачем не спростовано того факту, що формуляр не передбачений ані міжнародною угодою між Україною та Латвійською Республікою, ані національним законодавством України.
Відповідач безпідставно посилається на Угоду про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, оскільки Латвійська Республіка ніколи не була ані учасником Співдружності Незалежних Держав, ані підписантом вказаної Угоди. Таким чином, правовідносини, пов'язані з набуттям страхового стажу в Латвійській Республіці не можуть регулюватися цією Угодою.
07.09.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від ОСОБА_1 надійшла заява про стягнення витрат на правничу допомог. Позивач просить у разі задоволення позовної заяви у справі № 160/21079/25, стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області 30 000,00 грн. витрат на правничу допомогу.
Від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшли заперечення на заяву .
Відповідач зазначає, що оскільки позиція, викладена у позовній заяві по суті справи не змінювалася, а будь яких заяв чи клопотань представним позивача не подавалося (крім відповіді на відзив та заяви про стягнення витрат на правничу допомогу), то заявлені витрати на професійну правничу допомогу не відповідають вимогам щодо співмірності, обґрунтованості та пропорційності до предмету спору. Отже, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи повинен подати детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Представник не надала детального опису виконаних робіт під час скаладання позовної заяви, а також відсутній розрахунок погодинної вартості наданих послуг. Відповідно до пункту 2 Опису наданих послуг “Опрацювання відзиву, підготовка та відправка через підсистему ЄСІТС», було витрачено 2 години, вартість 5000 грн. Представником не обґрунтована кількість витраченого часу та вартість.
В період з 17.10.2025 по 31.10.2025 суддя знаходилась у відпустці, що підтверджується довідкою Відділу управління персоналом Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
Справа розглянута в перший день виходу судді з відпустки.
Ухвалою від 03.11.2025 судом продовжено процесуальний строк розгляду справи.
Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.
Позивач - ОСОБА_1 звернувся 17.04.2025 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою і документами про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровський області від 25.03.2025 №064150017900 відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
Головним управлінням зазначено, що пенсійний вік визначений статтею 26 Закону України «Про загальнобв'язкове державне пенсійне страхування» становить 60 років. Необхідний страховий стаж визначений статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» становить 32 роки.
Встановлено, що вік заявника 59 років 11 місяців 1 день.
Страховий стаж особи становить 27 років 0 місяців 13 днів.
За доданими документами до страхового стажу не зараховано:
період роботи з 07.07.1986 по 23.09.1989 - печатка при звільненні з роботи нечитабельна;
періоди роботи з 02.10.1989 по 05.03.1990, з 20.03.1990 по 25.03.1991 -звільнення з роботи завірені печаткою без перекладу. Страховий стаж, набутий на території Латвій після 01.01.1991 року зараховується на підставі формуляру. Формуляр про підтвердження страхового стажу відсутній;
періоди роботи з 29.03.1991 по 25.07.1993, з 03.08.1993 по 11.08.1997 - для зарахування стажу набутого у Латвії необхідно надати формуляр відповідно до Угоди між Україною та Латвійською Республікою про соціальне забезпечення, завіорений підписами та печаткою відповідної Держави та ксерокопію формуляру після перекладу від відділу виконання міжнародних договорів управління застосування пенсійного законодавства ГУ ПФУ у даній області для визначення права на пенсію. Формуляр про підвердження страхового стажу відсутній.
Не погодившись з вищезазначеним рішенням, позивач за захистом свої порушених прав і інтересів звернувся з позовом до суду.
При вирішенні спору суд виходить з наступного.
Статтею 46 Конституції України гарантовано право громадянам на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Тобто, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначені Законом України від 09.07.2003 №1058 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (Закон №1058).
За ч. 1 ст. 8 Закону №1058 право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом (п. 1).
Відповідно до цього Закону в солідарній системі призначається, зокрема, пенсія за віком (п.1 ч. 1 ст. 9 Закону №1058).
Частиною 1 ст. 26 Закону №1058 визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.
За ч. 1 ст. 24 Закону України № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (ч. 2 ст. 24 Закону України № 1058-IV.
Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закон України № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
За приписами ч.1 ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Частиною 1 ст. 45 Закону України № 1058-IVвстановлено, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку. Пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Статтею 62 закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідачем не зараховано до стажу позивача період з 07.07.1986 по 23.09.1989 через нечитабельну печатку при звільненні з роботи.
За записами копії трудової книжки НОМЕР_1 від 26.09.1983 ОСОБА_1
07.07.1986 був прийнятий до Строительного управления №52 треста «Ригапромстрой» електромонтером 4 розряду відповідно до наказу №1-к (§2) від 07.07.1986;
01.08.1986 переведений муляром другого розряду відповідно до наказу №19-к(§2)
від 06.08.1986;
23.09.1989 звільнеий з роботи по ст. 31КЗпП Латвійської РСР за власним бажанням відповідно до наказу №82осп від 23.09.1989;
02.10.1989 прийнятий до Інженерно-техничного кооператива «Интекс» (мовою оригіналу) муляром відповідно до наказу №28 від 02.10.1989;
05.03.1990 звільнений за ст. 31 КЗпП Латвійської РСР за власним бажанням відповідно до наказу №16-90 від 05.03.1990;
20.03.1990 прийнятий на роботу різноробочим до Виробничого об'єднання «НИССА» відповідно до наказу №12-90 від 20.03.1090;
25.03.1991 звільнений з роботи за ст. 31 КЗпП Латвійської РСР за власним бажанням відповідно до наказу №15-30 від 25.03.1991.
Записи засвідчені підписом уповноваженої особи і скріплені печаткою підприємства.
На період внесення вказаних записів до трудової книжки позивача діяла постанова Державного комітету Ради Міністрів СРСР з питань праці та заробітної плати від 20 червня 1974 р. N 162 "Про затвердження Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях".
Відповідно до п. 23 Інструкції №162 У графі 3 розділу "Відомості про роботу" як заголовок пишеться повне найменування підприємства, установи, організації. Під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 вказується дата прийому на роботу.
У графі 3 пишеться: "Прийнято або призначено в такий цех або відділ, на таку посаду або роботу" із зазначенням розряду. Записи про найменування роботи або посади, на яку прийнято працівника, провадяться: для робітників відповідно до. найменуваннями професії, зазначених у Єдиному тарифно-кваліфікаційному довіднику робіт та професій робітників*; для службовців - відповідно до найменувань посад, зазначених у Єдиній номенклатурі посад службовців, або відповідно до штатного розкладу.
У графі 4 зазначається, на підставі чого внесено запис: наказ (розпорядження), його дату та номер.
У такому ж порядку оформляється переведення працівника на іншу постійну роботу у тому самому підприємстві, установі чи організації.
Якщо робітнику в період роботи присвоюється новий розряд, то про це в установленому порядку провадиться відповідний запис.
Пунктами 33, 39 Інструкції №162 встановлено запис про звільнення у трудовій книжці працівника провадиться з дотриманням таких правил: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; у графі 2 - дата звільнення; у графі 3 - причина звільнення; у графі 4 зазначається, на підставі чого внесено запис - наказ (розпорядження), його дату та номер.
При звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, в установі, організації, засвідчуються підписом керівника підприємства, установи, організації або спеціально уповноваженої ним особи та печаткою підприємства, установи, організації або печаткою відділу кадрів.
Як вбачається з трудової книжки її записи за спірний період відповідають вищенаведеним вимогам.
Щодо нечіткого відбитку печатки і скріплення записів печаткою без перекладу, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 18 Постанови РМ СРСР, ВЦРПС від 6 вересня 1973 р. N 656 "Про трудові книжки робітників та службовців" відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена особа, яку призначає наказ (розпорядження) керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Виходячи з наведених правових норм на працівника не може бути покладена відповідальність за ведення трудової книжки.
Верховний Суд у постанові від 06.02.2018 у справі № 677/277/17 вказав, що власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, яка звернулася за пенсією а отже, й не може впливати на її особисті права, а відтак недотримання роботодавцем усіх вимог при заповненні трудової книжки, не може бути беззаперечною підставою для відмови в призначенні пенсії, особи, яка звернулася за такою.
Верховний Суду у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17 вказав, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, що не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії по віку на загальних підставах.
При цьому, зазначення, що звільнення з роботи за періоди з 02.10.1989 по 05.03.1990 і з 20.03.1990 по 25.03.1991, завірені печаткою без перекладу, не відповідає дійсності.
Враховуючи, що записи трудової книжки містять необхідну для обрахунку страхового стажу інформацію про спірні періоди роботи позивача, відповідач протиправно не зарахував їх до страхового стажу.
Стосовно необхідності надати формуляр відповідно до Угоди між Україною та Латвійською Республікою про соціальне забезпечення за періоди роботи з 29.03.1991 по 25.07.1993 і 03.08.1993 по 11.08.1997 для зарахування стажу, суд виходить з наступного.
Відповідно до записів трудової книжки ОСОБА_1 :
28.03.1991 прийнятий на роботу до Рижского товариства з обмеженою відповідальністю «DUNA» муляром 4 розряду відповідно до наказу №18 від 28.03.1991;
25.07.1993 звільнений за власним бажанням за ст. 31 КЗпП Латвійської Республіки відповідно до наказу №23 від 25.07.1993;
03.08.1993 прийнятий на роботу до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми «PILE» муляром 5 розряду відповідно до наказу №11 від 03.08.1993;
11.08.1997 звільнений за власним бажанням за ст. 31 КЗпП Латвійської Республіки відповідно до наказу від 11.08.1997.
Записи засвідчені підписами уповноважених осіб і скріплені печатками підприємств.
Відповідно до ч. 4 ст. 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у тих випадках, коли договорами (угодами) між Україною та іншими державами передбачені інші правила призначення пенсії, ніж ті, які містяться в цьому законі, то застосовуються правила за цими договорами (угодами).
Статтею 9 Конституції України встановлено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Між Україною і Латвійською Республікою укладений Договір про співробітництво в галузі соціального забезпечення (дата підписання: 26.02.1998; дата ратифікації: 19.03.1999; дата набуття чинності: 11.06.1999) (Договір).
Статтею 2 Договору встановлено, що цей Договір регулює соціальне забезпечення осіб, а також членів їхніх сімей, на яких поширювалось або поширюється законодавство України чи Латвійської Республіки в галузі соціального забезпечення.
Підпунктом 5 п. 1.1 ч. 1 ст. 3 Договору визначено, що цей Договір поширюється на вказані нижче сфери соціального забезпечення, які регулюються законодавством в Україні, зокрема, пенсії за віком.
Згідно підп. 5 п. 1.2 ч.1 ст. 3 Договору він поширюється на вказані нижче сфери соціального забезпечення, які регулюються законодавством в Латвійській Республіці, зокрема, пенсії за віком.
Для встановлення права на пенсію, зумовлену накопиченням періодів страхування, в цілях підсумовування періодів зараховуються періоди страхування, накопичені згідно із законодавством обох Сторін за умови, що вони не збігаються повністю або частково у часі (ч. 1 ст. 16 Договору).
Частиною 3 ст. 16 Договору визначено, що трудовий стаж (періоди) і прирівняні до них періоди, набуті на території України або Латвійської Республіки до 1 січня 1991 року особами, які проживають на території обох Сторін, складає страховий стаж, незалежно від сплати внесків соціального страхування, і враховується при призначені і нарахуванні пенсії на території обох Сторін за умови, що одна із Сторін вже не здійснює виплату пенсій за вказані періоди.
За ст.17 Договору якщо право на пенсію згідно із законодавством Сторін виникає тільки в результаті підсумовування періодів страхування, набутих згідно із законодавством обох Сторін, розмір пенсії кожна Сторона обчислює і виплачує відповідно до страхового стажу, набутого на її території.
Зі змісту наведеного слідує, що помилковими є висновки відповідача щодо незарахування спірних періодів роботи в Латвійській Республіці, оскільки договором передбачено різні правила для врахування періодів роботи для визначення права на пенсію та для визначення розміру пенсії, при цьому, факт сплати чи несплати страхових внесків не має значення для зарахування страхового стажу позивача за спірний період. Тобто для визначення права на пенсію враховується весь стаж, накопичений у Латвійській Республіці.
Суд враховує, що трудовою книжкою позивача підтверджено спірний період роботив Латвійській Республіці.
Доводи відповідача, що стаж набутий в Латвії, зараховується після 01.01.1991 згідно формуляра, про підтвердження стажу, набутого в Латвії порушують принцип рівності особи перед законом.
Враховуючи вищенаведені правові норми, всі вищезазначені спірні періоди роботи, які не були зараховані Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області до страхового стажу позивачу, підлягають зарахуванню, а тому рішення Головного управління про відмову у призначенні пенсії позивачу є протиправним і підлягає скасуванню.
При цьому, суд враховує, що позивачем в позовних вимогах неправильно вказано номер оспорюваного рішення. Замість правильного номеру №064150017900, позивачем помилково вказано номер самого вихідного документу №44870/01-16.
Таким чином, суд приходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а позов таким що підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем при зверненні до суду із даним позовом було сплачено судовий збір у сумі 970,00 грн. відповідно до платіжної інструкції № В0С8-532Т-Т9А2-504В від 19.07.2025.
Суд, керуючись положеннями ст.139 КАС України, Закону України «Про судовий збір» задоволення позову вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь позивача судовий збір у сумі 968,96 грн.
З питання стягнення витрат на правничу допомогу у сумі 30000,00 грн., суд зазначає наступне.
Відповідно до частин 1,2, 4, 5 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
На виконання ч. 7 ст. 139 КАС України в позовній заяві позивачем було зазначено, орієнтовний розмір витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 50000,00 грн.
Згідно ч.1. ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
За визначенням п.4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
18.07.2025 між адвокатом Момотюк Анжелікою Ігорівною (Адвокат) і ОСОБА_1 (Клієнт) був укладений договір про надання правничої допомоги №18/07, за яким Адвокат зобов'язався за завданням Клієнта надавати Клієнту правничу допомогу, а Клієнт зобов'язався оплатити надання послуг та фактичні витрати Адвоката, необхідні для виконання цього договору.
Відповідно до п. 3.2 договору розмір гонорару та порядок його оплати визначається за домовленістю сторін та оформлюється шляхом укладення додаткової угоди до цього договору. При визначенні розміру гонорару враховується: обсяг і час роботи, що потрібний Адвокату для належного виконання доручення, ступінь складності правових питань, що стосується доручення, вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю Адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання, необхідність виїзду Адвоката у відрядження, важливість доручення з точки зору інтересів Клієнта, особливі або додаткові вимоги Клієнта стосовно строків виконання доручення, характер і тривалість професійних відносин Адвоката з Клієнтом, кваліфікація, професійний досвід, науково-теоретична підготовка та репутація Адвоката.
Факт надання передбачених цим договором послуг підтверджується актом приймання-передачі наданих послуг (п. 4.1 договору).
Сторонами 30.07.2025 до договору було укладено додаткову угоду №1, в якій договір доповнено пунктом 3.5 наступного змісту:
«Сторони погодили наступну вартість послуг при наданні правничої допомоги у справі №160/21079/25:
-опрацювання документів, підгот овка позовної заяви -20000,00 грн.
-опрацювання відзиву, підготовкак відповіді на відзив - 5000,00 грн.;
-підготовка клопотань з процесуальних питань - 3000,00 грн.;
-підгогтовка додаткових пояснень по справі -4000,00 грн.;
-участь у судовому засіданні суду першої інстанції (у тому числі, в режимі ВКЗ) -5000,00 грн.;
-підготовка та подання до суду заяви про стягнення витрат на правничу допомогу -5000,00 грн.
Доповнено договір пунктом 3.6 договору: «Оплата наданої правничої допомоги згідно укладеного договору проводиться Клієнтом протягом 60 (шестидесяти) календарних днів з моменту підписання сторонами Акту приймання-передачі шляхом перерахування (внесення) коштів на поточний рахунок Адвоката.»
07.09.2025 сторонами був укладений і підписаний акт приймання-передачі наданих послуг №07/09 , відповідно до якогоАдвокатом були надані наступні послуги:
1.Підготовка та відправка через підсистему ЄСІТС позовної заяви про визнання протиправним та скасування рішення, зобовьязання вчинити пенвні дії (8 год.). Вартість послуги склала 20000 грн.;
2.Опрацювання відзиву, підготовка та відправка через підситсему ЄСІТС відповіді на відзив у справі №160/21079/25 (2 год.). Вартість послуги склала 5000 грн.;
3.Підготовка та подання до суду заяви про стягнення витрат на правничу допомогу (2 год.). Вартість послуги склала 5000 грн.
Загальна вартість послуг 30000 грн.
За правилами частин 6, 7 ст. 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За висновками Великої Палати Верховного Суду, наведеними у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування іншою стороною витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній зі сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Суд у позовному провадженні є арбітром, що надає оцінку тим доказам і доводам, що наводяться сторонами у справі. Тобто суд не може діяти на користь будь-якої зі сторін, що не відповідатиме основним принципам судочинства. Таким чином, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, що підлягають розподілу, за клопотанням іншої сторони. Саме інша сторона зобов'язана довести неспівмірність заявлених опонентом витрат.
За правовою позицією Верховного Суду у справах №329/766/18, №178/1522/18 відшкодуванню підлягають витрати незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною, чи тільки має бути сплачено.
Відповідач у відзиві на позовну повністю не погодився із заявленими позивачем витратами на відшкодування професійної правничої допомоги.
Суд виходить з того, що не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 26.06.2019 по справі № 200/14113/18-а.
Дана справа є справою незначної складності і розглянута в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, більшість наданих до позовної заяви документів є в наявності у позивача, а отже не потребували часу для їх знаходження і витребування у інших осіб.
Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що витрати позивача на правничу допомогу можуть бути зменшені та підлягають частковому відшкодуванню, а саме в сумі 5000,00 грн. що відповідатиме вимогам співмірності, розумності та справедливості.
Керуючись статтями 139, 241, 243, 244-246, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправним та скасування рішень та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 25 березня 2025 року №064150017900 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) від 18.03.2025 про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду у даній справі щодо зарахування страхового стажу.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 )
витрати по сплаті судового збору у сумі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім ) грн. 96 коп. і витрати з правничої допомоги у сумі 5000 (п'ять тисяч) 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Врона