06 листопада 2025 року ЛуцькСправа № 140/7484/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Ксензюка А.Я.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до Військової частини НОМЕР_1 , Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 та Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо відмови у виплаті одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. грн. на підставі абзацу 4 пункту 4 Постанови КМУ від 11.02.2025 №153 та зобов'язання Військову частину НОМЕР_1 та Адміністрацію Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити одноразову грошову винагороду у розмірі 1 млн. грн. на підставі абзацу 4 пункту 4 Постанови КМУ від 11.02.2025 №153.
Клопотанням представника позивача адвокатом Куль І.В. від 07.08.2025 уточнено позовні вимоги та останні викладено в наступній редакції:
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень на підставі абзацу 4 пункту 4 Постанови КМУ від 11 лютого 2025 року №153;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду у розмірі 1 млн. гривень на підставі абзацу 4 пункту 4 Постанови КМУ від 11 лютого 2025 року №153.
Позовні вимоги обґрунтуванні тим, що позивач уклав контракт з НОМЕР_2 прикордонним загоном Державної прикордонної служби України. Позивач був прийнятий на військову службу під час воєнного стану у віці до 25 років (22 роки). Вказує, що за час проходження служби брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних дій, що підтверджується відповідними довідками. 11.02.2025 було прийнято постанову Кабінету Міністрів України №153, відповідно до пункту 4 якої останній вважає, що має право на отримання одноразової грошової винагороди у розмірі 1 мільйон гривень. Позивач зазначає, що звертався до відповідача, проте йому відмовлено в отриманні такої винагороди. Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 11.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за цим позовом та постановлено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Відповідачами у поданих відзивах на позовну заяву пред'явлені позовні вимоги заперечили, мотивуючи тим, що пункт 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 стосується військовослужбовців, які у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64 і станом на день набрання чинності постанови перебували або перебувають на військовій службі. Поряд з тим абзац 4 пункту 4 Положення має пряму відсилку до абзацу 2 згаданого пункту, та стосується тих самих військовослужбовців, однак у даному випадку має місце дві додаткових обставини, а саме: строк виконання бойових завдань зменшено, до 6 місяців, та які отримали захворювання, поранення (травм, контузій, каліцтв), які одержано під час захисту Вітчизни, або які перебували та були звільнені з полону, однак обставина подальшого проходження служби не виключена. Також вказує, що дійсна редакція постанови не містить жодного формулювання, щодо виплати одноразової грошової винагороди військовослужбовцям, які були звільнені з військової служби. Просили відмовити в задоволенні позовних вимог.
Ухвалою суду від 06.11.2025 поновлено позивачу строк звернення до суду.
Дослідивши письмові докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 проходив військову службу за контрактом в НОМЕР_2 прикордонному загоні (військова служба НОМЕР_1 ) з 20.10.2022 по 18.03.2025 на посадах сержантського та старшинського складу.
Наказом від 01.03.2025 начальника НОМЕР_2 прикордонного загону ДПСУ №206-ОС сержанта ОСОБА_1 звільнено з військової служби в запас ЗСУ за підпунктом «б» (за станом здоров'я за наявності інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 18.03.2025 №271-ОС «Про особовий склад» ОСОБА_1 було виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.
Відповідно до довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України від 13.06.2025 №08/1337, позивач дійсно в період з 04.04.2023 по 19.07.2023, з 21.01.2024 по 07.02.2024 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в н.п. Красногорівка, н.п. Авдіївка Покровського району Донецької області.
Згідно з довідкою до акта огляду МСЕК (серія 12 ААГ №877792) позивач є особою з інвалідністю третьої групи, причина інвалідності: поранення, так, пов'язане із захистом Батьківщини.
Представник позивача адвокат Куль І.В. 04.06.2025 звернулася до відповідачів із заявою №156/25 про проведення ОСОБА_1 виплати винагороди у відповідності до вимог пункт 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153.
НОМЕР_2 прикордонним загоном ДПСУ листом від 17.06.2025 відмовлено ОСОБА_1 у виплаті одноразової грошової винагороди з посиланням на відсутність підстав.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Одночасно, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об'єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Указами Президента України №133/2022 від 14.03.2022, №259/2022 від 18.04.2022, №341/2022 від 17.05.2022, №573/2022 від 12.08.2022, №757/2022 від 07.11.2022, №58/2023 від 06.02.2023, №254/2023 від 01.05.2023, №451/2023 від 26.07.2023, №734/2023 від 06.11.2023, №49/2024 від 05.02.2024, №271/2024 від 06.05.2024, №469/2024 від 23.07.2024, №740/2024 від 28.10.2024, №26/2025 від 14.01.2025, №235/2025 від 15.04.2025, №478/2025 від 14.07.2025 строк дії режиму воєнного стану продовжувався.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби здійснюється Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі Закон 2232-ХІІ).
Частиною третьою статті 1 Закону 2232-ХІІ визначено, що військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Згідно з частиною дев'ятою статті 1 Закону 2232-ХІІ щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
До категорії військовослужбовців прирівнюються іноземці та особи без громадянства, які відповідно до закону проходять військову службу у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту та Національній гвардії України.
Призовникам, військовозобов'язаним, резервістам та військовослужбовцям оформлюється та видається військово-обліковий документ, який є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов'язку. Форма, порядок оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів визначаються Кабінетом Міністрів України, а для військовослужбовців - відповідно Міністерством оборони України, Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, розвідувальними органами України, Управлінням державної охорони України та Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону 2232-ХІІ Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову (направлення) громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.
Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» (далі - Постанова №153) та затверджено «Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».
Згідно з пунктом 3 Постанови №153 установлено, що учасниками експериментального проекту є: громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу; Збройні Сили; Національна гвардія; Державна прикордонна служба; Міністерство оборони; Міністерство внутрішніх справ; військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії та Адміністрацією Державної прикордонної служби.
Відповідно до пункту 4 Постанови №153 установлено, що особам рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень;
військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);
військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв'язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі;
військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони два або більше разів за сукупністю притягувалися до кримінальної відповідальності, адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується.
Як було встановлено судом позивач у відповідності до абзацу 2 пункту 4 Постанови №153 у віці до 25 років уклав контракт про проходження військової служби під час воєнного стану, брав безпосередню участь у бойових діях в районі ведення воєнний (бойових) дій та у відповідності до абзацу 4 пункту 4 Постанови №153 отримав травму, пов'язану із захистом Батьківщини.
При цьому, суд зазначає, що Постанова №153 не містить жодних обмежень чи застережень відносно отримання одноразової грошової винагороди колишніми військовослужбовцями за умови дотримання інших, передбачених умов.
Разом з тим, суд звертає увагу, що згідно з довідкою до акта огляду МСЕК (серія 12 ААГ №877792) позивач є особою з інвалідністю третьої групи, причина інвалідності: поранення, так, пов'язана із захистом Батьківщини та звільнений з військової служби саме за станом здоров'я.
Тобто, позивач був звільнений з військової служби з незалежних від нього обставин, а саме за станом здоров'я у зв'язку з наявністю інвалідності третьої групи, внаслідок поранення, так, пов'язаної із захистом Батьківщини.
Суд зазначає, що тлумачення абзацу 4 пункту 4 Постанови №153 у вузькому значенні, тобто лише відносно осіб, у яких наявне захворювання, поранення (травма, контузія, каліцтво), одержаних під час захисту Вітчизни, але за умови подальшого проходження ними військової служби (тобто визнання таких осіб придатними до військової служби), буде дискримінаційним відносно осіб, які отримали інвалідність, пов'язану із захистом Батьківщини та є непридатними до військової служби.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивач відповідає умовам, визначеним Постановою №153 для отримання одноразової грошової винагороди.
Суд враховує також положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відтак, оцінюючи доводи позивача про порушення його прав бездіяльністю відповідачами у виплаті одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн грн відповідно до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153, суд вважає, що ефективним способом захисту порушеного права позивача є саме визнання протиправними дій військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у нарахуванні і виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн грн, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» від 11.02.2025 №153 та зобов'язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову винагороду у розмірі 1 млн грн, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153.
Водночас суд не вбачає підстав для задоволення заявлених вимог в частині визнання протиправними дії Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо відмови у виплаті позивачу одноразової грошової винагороди, оскільки нарахування та виплата такої винагороди здійснюватиметься військовою частиною НОМЕР_1 .
Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частин першої та другої и статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій, суд приходить до переконання, що заявлений позов по суті належить задовольнити частково, водночас обравши при цьому правильний і найбільш ефективний спосіб захисту порушених прав позивача, незалежно від того формулювання позовних вимог, що наведене у позовній заяві.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а витрат, пов'язаних з розглядом справи не встановлено, питання про розподіл судових витрат не вирішується.
Керуючись статтями 72-74, 77, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану», суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у нарахуванні і виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди у розмірі 1 000 000 (один мільйон) гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» від 11 лютого 2025 року № 153.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду у розмірі 1 млн. грн, передбачену постановою Кабінету Міністрів України «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» від 11 лютого 2025 року № 153.
В задоволенні решти вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ).
Відповідач-1: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ).
Відповідач-2: Адміністрація Державної прикордонної служби України (01601, місто Київ, вулиця Володимирська, 26, код ЄДРПОУ 00034039).
Суддя А.Я. Ксензюк