за результатами вирішення заяви про самовідвід судді
06 листопада 2025 року ЛуцькСправа № 140/11604/25
Суддя Волинського окружного адміністративного суду Ксензюк А.Я., розглянувши заяву про самовідвід судді Волинського окружного адміністративного суду Ксензюка А.Я. в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області, третя особа - Державна податкова служба про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області, третя особа - Державна податкова служба України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0211542407 від 09.07.2025, №0211562407 від 09.07.2025, №0277172407 від 18.09.2025, №0277182407 від 18.09.2025; зобов'язання внести відповідні зміни до інформаційних баз та відобразити відсутність податкового боргу за вказаними рішеннями.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.10.2025 справа № 140/11604/25 була розподілена судді Ксензюку А.Я. та передана для розгляду.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду Ксензюком А.Я. від 15.10.2025 про відкриття провадження в адміністративній справі позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.
06.11.2025 суддя Ксензюк А.Я. звернувся із заявою про самовідвід, яка вмотивована тим, що на адресу суду 30.10.2025 надійшов відзив представника Головного управління ДПС у Волинській області Торгун С.В. на позовну заяву. ОСОБА_2 з 12.12.2023 по 17.07.2025 працювала в Волинському окружному адміністративному суді на посаді секретаря судового засідання та наказом голови суду була закріплена за мною. З метою виключення будь-яких сумнівів щодо дотримання судом принципів законності, безсторонності, неупередженості та об'єктивності судді при розгляді даної справи, суддя заявив про самовідвід від участі у розгляді даної справи.
Суддя під час вирішення питання про наявність підстав для самовідводу судді виходить з наступного.
Відповідно до пункту 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів, які враховані при прийнятті Кодексу суддівської етики, суддя заявляє самовідвід в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не уявляється за можливе винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Відповідно до статей 1, 2, 15 Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням XI (чергового) з'їзду суддів України від 22.02.2013, суддя: як носій судової влади повинен бути прикладом неухильного дотримання принципу верховенства права і вимог закону, присяги судді; має усвідомлювати постійну увагу суспільства та демонструвати високі стандарти поведінки з метою зміцнення довіри до судової влади та утвердження авторитету правосуддя; має уникати конфлікту інтересів, проявляти стійкість до будь-якого тиску або втручання у діяльність, пов'язану зі здійсненням правосуддя, та бути незалежним у процесі прийняття рішень; не може використовувати своє посадове становище в особистих інтересах чи в інтересах третіх осіб.
Суддя заявляє самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законом.
У разі виникнення сумнівів у судді щодо його неупередженості у результаті розгляду справи суддя має право заявити самовідвід.
Суддя не повинен зловживати правом на самовідвід.
За змістом Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) процесуальною гарантією забезпечення безсторонності та об'єктивності суду є право відводу (самовідводу).
Підстави для відводу (самовідводу) судді наведені у ст. 36 КАС України.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Частиною 1 ст. 40 КАС України передбачено, що питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.
Підстави для відводу (самовідводу) судді є за своєю суттю певними юридичними фактами, які надають підстави для сумнівів щодо об'єктивності, неупередженості та безсторонності судді під час розгляду конкретної справи.
Згідно зі ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини передбачено право на справедливий суд.
Право на подання заяви про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об'єктивності та неупередженості розгляду справи, оскільки ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатись особа при розгляді її позову в національному суді і до яких належить розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Проте, між суб'єктивною та об'єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об'єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об'єктивний критерій), а також може бути пов'язана з питанням його або її особистих переконань (суб'єктивний критерій) (див. рішення у справі «Кіпріану проти Кіпру»).
У деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб'єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об'єктивної безсторонності (рішення у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства»). У цьому сенсі навіть вигляд має певну важливість - іншими словами, «має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється». Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (рішення у справі «Де Куббер проти Бельгії»).
У справі «Хаушильд проти Данії» зазначається, що Європейському суду з прав людини не потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного.
Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, але якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу достатньо заяви сторони про сумнів в об'єктивному розгляді справи.
У справі П'єрсак проти Бельгії Європейський суд з прав людини, встановивши порушення положень частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зазначив, що будь-який суддя, стосовно неупередженості якого є законні сумніви, повинен вийти зі складу суду.
На переконання суду, інститут відводу (самовідводу) судді від участі у розгляді конкретної справи - це одна із найважливіших гарантій здійснення правосуддя неупередженим та справедливим судом. Він покликаний ліквідувати найменшу підозру у заінтересованості судді в результатах розглянутої справи, навіть якщо такої заінтересованості немає, бо тут головним є публічний інтерес.
Саме тому існують норми закону, які запобігають виникненню будь-яких підозр. Судді заборонено брати участь у розгляді справи за наявності будь-яких обставин, які викликають чи можуть викликати сумніви у його об'єктивності.
Після вивчення матеріалів адміністративної справи №140/11604/25 суддею встановлено обставини, що виключають можливість розгляду ним вказаної справи.
Зокрема, відзив Головного управління ДПС у Волинській області Торгун С.В. на позовну заяву підписаний Торгун С.В., яка з 12.12.2023 по 17.07.2025 працювала в Волинському окружному адміністративному суді на посаді секретаря судового засідання та наказом голови суду була закріплена за суддею Ксензюком А.Я.
Беручи до уваги викладене та обставини, наведені у заяві про самовідвід, з метою виключення будь-яких сумнівів щодо дотримання судом принципів законності, неупередженості та об'єктивності за результатами розгляду цієї справи, суддя вважає, що подана заява судді Ксензюк А.Я. про самовідвід є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 36, 39, 40, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
Заяву про самовідвід судді задовольнити та відвести суддю Ксензюка Андрія Ярославовича від розгляду справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області, третя особа - Державна податкова служба про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, зобов'язання вчинити дії.
Роз'яснити учасникам справи, що адміністративна справа розглядається в тому самому адміністративному суді іншим суддею, який визначається в порядку, встановленому частиною першою статті 31 КАС України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена окремо від рішення суду.
Суддя А.Я. Ксензюк