про залишення позовної заяви без руху
05 листопада 2025 року ЛуцькСправа № 140/12643/25
Суддя Волинського окружного адміністративного суду Шепелюк В.Л., вивчивши позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 окрема механізована бригада) про визнання протиправним та скасування наказів, визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 окрема механізована бригада), якому просить:
визнати протиправним та скасувати наказ командира НОМЕР_2 окремої механізованої бригади (по особовому складу) від 17.10.2023 №436-РС в частині звільнення ОСОБА_1 з посади стрільця кулеметного відділення кулеметного взводу НОМЕР_3 стрілецького батальйону та зарахування його у розпорядження командира бригади з 17.10.2023;
визнати протиправним та скасувати пункт 28 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 17.10.2023 №300 в частині звільнення ОСОБА_1 з посади стрільця кулеметного відділення кулеметного взводу НОМЕР_3 стрілецького батальйону та зарахування його у розпорядження командира бригади з 17.10.2023;
зобов'язати 14 окрему механізовану бригаду призначити ОСОБА_1 наказом (по особовому складу) на посаду стрільця кулеметного відділення кулеметного взводу 2-го стрілецького батальйону з 17.10.2023, та/або із визначенням його службового становища з цієї дати на іншу рівнозначну посаду;
зобов'язати військову частину НОМЕР_1 видати наказ (по стройовій частині) для прийняття ОСОБА_1 посади стрільця кулеметного відділення кулеметного взводу 2-го стрілецького батальйону з 17.10.2023, та/або іншої рівнозначної посади з цієї дати із нарахуванням та виплатою йому місячного грошового забезпечення за весь час перебування у розпорядженні командира бригади з урахуванням раніше виплачених сум місячного грошового забезпечення;
визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не здійснення нарахування та виплати додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (Постанова №168), у розмірі збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, та за період відпусток для лікування за усі періоди 2024 - 2025 років, з урахуванням раніше виплачених сум.
зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, у розмірі збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, та за період відпусток для лікування за усі періоди 2024-2025 років, з урахуванням раніше виплачених сум;
визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування і невиплати з 08.11.2023 додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168;
зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, в розмірі 30000 грн, на місяць, починаючи з 08.11.2023;
визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування і невиплати щомісячно надбавки за вислугу років в розмірі 25 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням починаючи з 09.09.2022;
зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату щомісячно починаючи з 09.09.2022 надбавки за вислугу років в розмірі 25 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням, та раніше виплачених сум;
визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування і невиплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік із розрахунку місячного грошового забезпечення: посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби (надбавки за виконання особливо важливих завдань), премії;
зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік із розрахунку місячного грошового забезпечення: посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби (надбавки за виконання особливо важливих завдань), премії та раніше виплачених сум;
визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування і невиплати грошової допомоги для оздоровлення за 2022 рік із розрахунку місячного грошового забезпечення: посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби (надбавки за виконання особливо важливих завдань), премії;
зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату грошової допомоги для оздоровлення за 2022 рік із розрахунку місячного грошового забезпечення: посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби (надбавки за виконання особливо важливих завдань), премії та раніше виплачених сум.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Згідно з частинами першою, другою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною третьою статті 122 КАС України обумовлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 зазначеного Кодексу.
Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Отже, строк звернення до суду за вирішенням цього публічно-правового спору щодо звільнення з військової служби охоплюється спеціальною нормою частини п'ятої статті 122 КАС України.
При цьому обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року №17-рп/2011).
З позовної заяви слідує, що позивач проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Оскаржуваними наказами від 17.10.2023 №436-РС та від 17.10.2023 №300 ОСОБА_1 було звільнено з посади стрільця кулеметного відділення кулеметного взводу НОМЕР_3 стрілецького батальйону та зараховано у розпорядження командира бригади з 17.10.2023.
З листа військової частини НОМЕР_1 від 17.02.2025 №1226 вбачається, що представнику позивача, у відповідь на його адвокатський запит, було направлено, зокрема витяг із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 17.10.2023 №300. Із витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 17.10.2023 №300 видно, що рядового ОСОБА_1 , стрільця кулеметного відділення кулеметного взводу 2-го стрілецького батальйону, який потребує довготривалого лікування, відповідно до підпункту 15 пункту 116 «Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України», на підставі наказу командира НОМЕР_2 окремої механізованої бригади (по особовому складу) від 17.10.2023 №436-РС, звільнено з раніше займаної посади і зараховано в розпорядження командира бригади з 17.10.2023.
З наведеного слідує, що позивач, звернувшись до суду 31 жовтня 2025 року, пропустив місячний строк звернення до суду в частині оскарження наказів від 17.10.2023 №436-РС, №300, визначений частиною п'ятою статті 122 КАС України.
В іншій частині позовних вимог спір стосується нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення під час проходження військової служби (з 09.09.2022 - щодо ненарахування і невиплати щомісячно надбавки за вислугу років в розмірі 25 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням; щодо ненарахування і невиплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги для оздоровлення за 2022 рік із розрахунку місячного грошового забезпечення: посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби (надбавки за виконання особливо важливих завдань), премії; з 08.11.2023 - щодо нарахування та виплату додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, в розмірі 30000 грн, на місяць; нарахування та виплату додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, у розмірі збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, та за період відпусток для лікування за усі періоди 2024-2025 років).
Положення статті 122 КАС України не містять норми, які б врегульовували строк звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати (грошового забезпечення) у разі порушення законодавства про оплату праці.
Верховний Суд у постанові від 25.04.2023 у справі №380/15245/22 сформував висновок щодо строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці військовослужбовців, відповідно до якого, вирішуючи питання про те, якою нормою закону слід керуватися при розгляді цієї справи, суд, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, наголошує, що положення статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України, у редакції, чинній до змін, внесених Законом України від 01.07.2022 №2352-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» (далі - Закон №2352-ІХ) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом №2352-ІХ, який набрав чинності 19.07.2022, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:
«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).»
Отже, до 19.07.2022 КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
При цьому відповідно до пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 на всій території України відмінено карантин.
З урахуванням пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651, відлік тримісячного строку звернення до суду зі спорами, визначеними статтею 233 КЗпП України, почався 01.07.2023.
Верховний Суд у складі cудової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду в постанові від 21.03.2025 у справі №460/21394/23, вирішуючи питання щодо застосування статті 233 КЗпП України, в частині строку звернення до суду з вимогами про стягнення заробітної плати, дійшов таких висновків: Якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19.07.2022, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19.07.2022, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19.07.2022 підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин») (пп. 65.1 - 65.2 п. 65 постанови).
Суд наголошує, що перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Порівняльний аналіз термінів «дізнався» та «повинен був дізнатись» дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого права й саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права.
Для визначення моменту виникнення права на позов важливим є як об'єктивні (сам факт порушення права), так і суб'єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти. При цьому за змістом зазначених норм законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про ці факти. Під можливістю дізнатися про порушення права слід розуміти передбачувану неминучість інформування особи про такі обставини, або існування в особи певних зобов'язань, як міри належної поведінки, в результаті виконання яких вона мала б змогу дізнатися про відповідні протиправні дії та рішення, які впливають на права особи.
ОСОБА_1 не погоджується з нарахованими та виплаченими сумами грошового забезпечення під час проходження військової служби, починаючи з 09.09.2022.
Варто зауважити, що позивач щомісячно отримував грошове забезпечення, а тому мав можливість з'ясувати для себе склад та розмір грошового забезпечення.
Позивач, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на судове оскарження дій суб'єкта владних повноважень, повинен діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх обов'язків, встановлених законом, як особа, зацікавлена у поданні позовної заяви, має вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Більш того, суд наголошує на тому, що за умови виявлення належної активності та небайдужості, у позивача існувала об'єктивна можливість реалізувати своє право на оскарження у встановлений законом строк.
Необхідно також зауважити, що отримання позивачем (його представником) листів відповідача не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли він почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду.
Із цим позовом ОСОБА_1 звернувся до суду 31.10.2025, тобто із пропуском тримісячного строку, визначеного частиною другою статті 233 КЗпП України (щодо вимог перерахунку та виплати грошового забезпечення, починаючи з 09.09.2022).
Згідно із частиною шостою статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Однак в порушення частини шостої статті 161 КАС України позивач не додав до позовної заяви заяву про поновлення строку звернення до суду та доказів поважності причин його пропуску.
За правилами частин першої, другої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Згідно з частинами першою, другою статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Оскільки позовна заява не відповідає зазначеним вище вимогам, встановленим статтею 161 КАС України, а також відповідно до частини першої статті 123 КАС України, позовну заяву належить залишити без руху, встановивши позивачу строк для усунення недоліків - десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Позивачу у цей строк необхідно усунути зазначені недоліки позовної заяви шляхом подання (надіслання) до суду заяви про поновлення строку звернення до суду цим позовом, в якій вказати підстави для поновлення цього строку з наданням доказів поважності причин його пропуску.
Керуючись статтями 122, 123, 169, 171, 248 КАС України, суддя
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 окрема механізована бригада) про визнання протиправним та скасування наказів, визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії залишити без руху.
Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Роз'яснити, що у випадку не усунення недоліків позовної заяви у встановлений судом строк позовна заява буде повернута позивачу без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена окремо від рішення суду.
Суддя В. Л. Шепелюк