05 листопада 2025 року ЛуцькСправа № 826/8766/16
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Костюкевича С.Ф.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся в Окружний адміністративний суд міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач) про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 22.12.2015 №0008661701.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що спірне податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі акту №1043/26-54-17-01-17-1987005056 від 02.12.2015 документальної позапланової виїзної перевірки з питань достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податків до бюджету фізичною особою-платником податків ОСОБА_1 за період з 01.01.2014 по 31.12.2014.
Вказав, що згідно висновків акта перевірки №1043/26-54-17-01-17-1987005056 від 02.12.2015 встановлено порушення ОСОБА_1 :
- п. 44.1 статті 44, пп.164.2.9 п.164.2 статті 164, п.167.1 статті 167, пп.170.2.2., пп.170.2.6 статті 170 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI зі змінами і доповненнями, в наслідок донараховано податок на доходи фізичних осіб за період, що перевірявся (01.01.2014 по 31.12.2014), на загальну суму 84 756,40 грн.
Зазначив, що 22.12.2015 винесено податкове повідомлення-рішення №0008661701 (Форма «Р ») про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб на 105 945,50 грн. (основний платіж - 84 756,40 грн., штрафні санкції - 21 189,10 грн.).
Зауважив, що оскаржив зазначене ППР до ГУ ДФС у м. Києві, однак ППР від 22.12.2015 №0008661701 залишено без змін, а скаргу - без задоволення, крім того, 29.03.2016 направив скаргу до ДФС України, проте 19.05.2016 рішенням ДФС України скаргу позивача залишено також без задоволення.
Вважаючи винесене ППР протиправним, звернувся до суду із цим позовом.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.07.2016 відкрито провадження в адміністративній справі № 826/8766/16 та вирішено, що справа буде розглядатись за правилами загального позовного провадження.
Відповідач відзив на позов у визначений судом строк не подав.
У поданих до суду запереченнях на позовну заяву ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві не погодилась із заявленими позовними вимогами та вказав на правомірність прийнятого оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Зазначили, що в ході перевірки встановлено, що гр. ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу частки статутного капіталу ТзОВ «Пересувна механізована колона №3» від 04.12.2012 придбано частку 100% в статутному капіталі вказаного підприємства, яка становить 500 000,00 грн. При цьому, на підставі договору купівлі-продажу від 09.12.2014 ОСОБА_1 продано частку 100% статутному капіталі ТзОВ «Пересувна механізована колона №3» вартій 1 200 000,00 грн.
Зауважили, що внесок продавця ОСОБА_1 до статутного капіталу зазначеного підприємства сформовано за рахунок придбання частки статутного капіталу ТзОВ «Пересувна Механізована Колона № 3» згідно з договором купівлі-продажу від 04.12.2012 та внесення 700 000,00 грн. на підставі прибуткових касових ордерів від 18.12.2012 №13 на суму 212 000,00 грн., від 07.12.2012 №12 на суму 90 000,00 грн., від 24.12.2012 №14 на суму 210 000,00 грн., від 15.01.2013 №1 на суму 48 000,00 грн., від 21.01.2013 на суму 45 000,00 грн., від 27.12.2012 №15 на суму 70 000,00 грн., від 31.01.2013 №3 на суму 25 000 грн.
Зазначили, що ОСОБА_1 на лист ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві №8947Л/26-54-17-04-25 від 27.10.2015 документально не підтвердив понесені витрати на придбання інвестиційних активів, тому ним не підтверджено відповідними розрахунковими документа витрати на придбання інвестиційного активу в частині 500 000,00 грн.
З огляду на наведене, перевіркою встановлено, що в порушення п. 44.1 ст. 44, пп. 164.2.9 п. 164.2 ст. 164, п.167.1 І ст. 167, пп. 170.2.2, пп. 170.2.6 п. 170.2 ст. 170 Податкового кодексу України ОСОБА_1 занижено оподатковуваний дохід, отриманого як інвестиційний за 2014 рік на загальну суму 500 000,00 грн., що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб за 2014 рік на загальну суму 84 756,40 грн. (12 180,00 грн. * 15% + (500 000,00 грн. - 12 180,00 грн.) * 17%) та відповідно до п. 123.1 ст.123 Податкового кодексу України застосовано штрафні санкції у розмірі 21 189,10 грн. (84 756,40 грн. * 1 25%).
Вважаючи, що податкове повідомлення рішення прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, просить відмовити у задоволенні позову.
Інших заяв по суті справи до суду не надходило.
На підставі пункту 2 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2825-IX (в редакції Закону №3863-ІХ) та Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 №399, проведено автоматизований розподіл адміністративних справ, які не розглянуті окружним адміністративним судом міста Києва, між окружними адміністративними судами України; за його результатами справа №826/8766/16 передана на розгляд та вирішення Волинському окружному адміністративному суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Волинського окружного адміністративного суду від 21.02.2025 цю справу передано для розгляду судді Костюкевичу С.Ф.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 26.02.2025 адміністративну справу №826/8766/16 прийнято до провадження судді Костюкевича С.Ф., розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, допущено заміну відповідача у справі Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві (код ЄДРПОУ 39468697) його правонаступником Головним управлінням ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ ВП 44116011).
Дослідивши письмові пояснення, викладені учасниками справи у заявах по суті справи, письмові докази по справі, суд встановив наступне.
ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податків до бюджету платником податків фізичною - особою з питань достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податків до бюджету фізичною особою-платником податків ОСОБА_1 за період з 01.01.2014 по 31.12.2014.
За результатами перевірки складено акт №1043/26-54-17-01-17-1987005056 від 02.12.2015, яким встановлено порушення пункту п. 44.1 статті 44, пп.164.2.9 п.164.2 статті 164, п.167.1 статті 167, пп.170.2.2., пп.170.2.6 статті 170 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI зі змінами і доповненнями, в наслідок донараховано податок на доходи фізичних осіб за період, що перевірявся (01.01.2014 по 31.12.2014), на загальну суму 84 756,40 грн.
На підставі акта перевірки №1043/26-54-17-01-17-1987005056 від 02.12.2015 відповідачем прийняте податкове повідомлення - рішення від 22.12.2015 №0008661701 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб на 105 945,50 грн. (основний платіж - 84 756,40 грн., штрафні санкції - 21 189,10 грн.).
ОСОБА_1 оскаржив зазначене ППР до ГУ ДФС у м. Києві, однак рішенням про результати розгляду первинної скарги від 11.03.2016 №1852/І/26-15-10-02-16 ППР від 22.12.2015 №0008661701 залишено без змін, а скаргу - без задоволення.
29.03.2016 ОСОБА_1 надіслав скаргу до ДФС України, проте 19.05.2016 рішенням ДФС України №5172/І/99-99-11-02-01-14 скаргу позивача залишено також без задоволення.
Позивач, вважаючи протиправним з ППР від 22.12.2015 №0008661701, звернувся з цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується такими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 (далі - ПК України).
Відповідно до підпункту 62.1.3 пункту 6.2.1 статті 62 Податкового кодексу України податковий контроль здійснюється шляхом: перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Згідно з пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.
Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.
Згідно з підпунктом 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, документальна позапланова перевірка здійснюється якщо виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.
Відповідно до пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України, документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.
Як встановлено судом, у вступній частині акта перевірки №1043/26-54-17-01-17-1987005056 від 02.12.2015 зазначено, що дана перевірка була проведена на підставі наказу від 25.11.2015 №2310, копію якого разом із повідомленням від 25.11.2015 №9647/І/26-54-17-01-26 було надіслано позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що відповідачем дотримано законодавчу процедуру щодо проведення перевірки позивача.
Відповідно до підпункту 162.1.1 пункту 162.1 статті 162 Податкового кодексу України, платниками податку на доходи фізичних осіб є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.
Згідно із пунктом 163.1 статті 163 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування резидента є: 163.1.1. загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; 163.1.2. доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); 163.1.3. іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.
Відповідно до пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України, базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
В підпункту 164.2.9 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України зазначено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається інвестиційний прибуток від проведення платником податку операцій з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.40 і 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.
Згідно із пунктом 164.3 статті 164 Податкового кодексу України, при визначенні бази оподаткування враховуються всі доходи платника податку, отримані ним як у грошовій, так і негрошовій формах.
Відповідно до підпункту пункту 170.2 статті 170 Податкового кодексу України, інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу з урахуванням норм підпунктів 170.2.4 - 170.2.6 цього пункту (крім операцій з деривативами).
До продажу інвестиційного активу прирівнюються також операції з: обміну інвестиційного активу на інший інвестиційний актив; зворотного викупу або погашення інвестиційного активу його емітентом, який належав платнику податку; повернення платнику податку коштів або майна (майнових прав), попередньо внесених ним до статутного капіталу емітента корпоративних прав, у разі виходу такого платника податку з числа засновників (учасників) такого емітента чи ліквідації такого емітента.
Придбанням інвестиційного активу вважаються також операції з внесення платником податку коштів або майна до статутного капіталу юридичної особи - резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права.
Документальним підтвердженням (первинним документом) доходів та витрат за операціями з інвестиційними активами, укладеними в електронній формі на фондовій біржі для клієнтів - учасників фондової біржі, визнається звіт торговця цінними паперами (брокера), який формується на базі біржового звіту та договору на брокерське обслуговування.
Згідно із підпунктом 170.2.3 пункту 170.2 статті 170 Податкового кодексу України, якщо в результаті розрахунку інвестиційного прибутку за правилами, встановленими цією статтею, виникає від'ємне значення, воно вважається інвестиційним збитком.
Відповідно до підпункту 170.2.6 пункту 170.2 статті 170 Податкового кодексу України, до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного (податкового) року.
Загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами визначається як сума інвестиційних прибутків, отриманих платником податку протягом звітного (податкового) року, зменшена на суму інвестиційних збитків, понесених платником податку протягом такого року.
Якщо загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами має від'ємне значення, його сума переноситься у зменшення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами наступних років до його повного погашення, крім фінансових результатів, зазначених в абзаці першому пункту 29 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" цього Кодексу.
Згідно із пунктом 176.1 статті 176 Податкового кодексу України, платники податку зобов'язані: є) подавати податкову декларацію за результатами податкового (звітного) року у строки, передбачені цим Кодексом для платників податку на доходи фізичних осіб, якщо протягом такого податкового (звітного) року оподатковувані доходи нараховувалися (виплачувалися, надавалися) у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, платнику податку у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами двома або більше податковими агентами і при цьому загальна річна сума таких оподатковуваних доходів перевищує сто двадцять розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року.
Відповідно до пункту 167.1 статті 167 Податкового кодексу України, ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри.
Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм пункту 164.6 статті 164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, до суми такого перевищення застосовується ставка 17 відсотків.
Отже, з аналізу вищенаведених норм вбачається, що у особи виникає обов'язок щодо подання декларації про майновий стан і доходи як у випадку отримання позитивного значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками звітного (податкового) року, так у випадку виникнення від'ємного значення фінансового результату операцій з інвестиційними активами. Крім того, платник податку (фізична особа) зобов'язаний сплачувати податок із позитивного значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами.
Як вбачається з матеріалів справи, між ОСОБА_2 (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) було укладено договір купівлі-продажу частки статутного капіталу ТзОВ «Пересувна механізована колона №3» від 04.12.2012, згідно якого продавець продає, а покупець приймає у власність частку продавця у статутному капіталі ТзОВ «Пересувна механізована колона №3» (п. 1.1. Договору). Ціна частки продавця у статутному капіталі товариства, яка відчужується за даним договором, становить 500 000 (п'ятсот тисяч) грн. 00 коп, продаж частки у статутному капіталі вчиняється за домовленістю сторін за 500 000 (п'ятсот тисяч) грн. 00 коп. (п. 2.1., 2.2. Договору). Продавець, своїм підписом під цим договором свідчу ПРО отримання від покупця ( ОСОБА_1 500 000 (п'ятсот тисячі грн. 00 коп. та відсутність по відношенню до нього претензій фінансового, майнового та матеріального характеру"(п. 2.3. Договору).
Крім того, між ОСОБА_1 (продавець) та ОСОБА_3 (покупець) було укладено договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТзОВ «Пересувна механізована колона №3» від 09.12.2014, згідно якого продавець передає покупцю свою частку у розмірі 100%, що еквівалентно 1 200 000 грн (п. 1.1. Договору). Оплата вартості частки, вказаної у п 2.1 Договору, здійснюється покупцем до підписання цього договору (п. 2.1. Договору).
Як слідує з матеріалів справи та вбачається із дослідженого судом акта перевірки №1043/26-54-17-01-17-1987005056 від 02.12.2015 (п. 1.8), для підтвердження понесених витрат ОСОБА_1 були надані наступі документи: копія договору купівлі-продажу частки статутного капіталу ТзОВ «Пересувна механізована колона №3» від 04.12.2012; копія договору купівлі-продажу частки статутного капіталу ТзОВ «Пересувна механізована колона №3» від 09.12.2014; копії прибутково-касових касових ордерів: № 11 від 04.12.2012, №12 від 07.12.2012, №13 від 18.12.2012, №14 від 24.12.2012, № 15 від 27.12.2012, №1 від 15.01.2013, №2 від 21.01.2013, №3 від 31.01.2013.
Водночас, відповідач, посилаючись на пункт 1.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637, пункт 1.4 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 №22, пункт 1.35 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», стверджує, що документами, що підтверджують фактично понесені витрати на попереднє придбання цінних паперів фізичною особою - платником податку, крім договорів купівлі-продажу цінних паперів, актів прийому-передачі цінних паперів, є в обов'язковому порядку касові документи при готівкових розрахунках через касу або розрахункові документи при безготівкових розрахунках.
В пункті 1.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637, зазначено, що готівкові розрахунки - платежі готівкою підприємств (підприємців) та фізичних осіб за реалізовану продукцію (товари, виконані роботи, надані послуги), а також за операціями, які безпосередньо не пов'язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) та іншого майна
Згідно із пунктом 1.4 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 №22, безготівкові розрахунки - перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів коштів, а також перерахування банками за дорученням підприємств і фізичних осіб коштів, унесених ними готівкою в касу банку, на рахунки отримувачів коштів. Ці розрахунки проводяться банком на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді.
Відповідно до пункту 1.35 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», розрахунковий документ - документ на переказ коштів, що використовується для ініціювання переказу з рахунка платника на рахунок отримувача.
Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини першої статті 1087 Цивільного кодексу України розрахунки за участю фізичних осіб, не пов'язані із здійсненням ними підприємницької діяльності, можуть провадитися у готівковій або в безготівковій формі за допомогою розрахункових документів у електронному або паперовому вигляді.
Суд зазначає, що на підтвердження понесених витрат ОСОБА_1 , зокрема, надано податковому органу копію договору купівлі-продажу частки статутного капіталу ТзОВ «Пересувна механізована колона №3» від 04.12.2012, копію квитанції до прибуткового касового ордера №11 від 04.12.2012 на суму 450 000,00 грн., в якій зазначена сплата за частку в статутному капіталі ТзОВ «Пересувна механізована колона №3», копію оборотної відомості за 2007 рік по рахунку ТзОВ «ПМК №3».
На переконання суду, відповідачем належних доказів про відсутність у ОСОБА_1 доказів про понесені витрати на придбання інвестиційних активів не надано, висновки щодо порушення позивачем п. 44.1 статті 44, п.п.164.2.9. п. 164.2 статті 164, п. 167.1 статті 167 п.п. 170.2.2., п.п.170.2.6 статті 170 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI з змінами і доповненнями, внаслідок чого донараховано податок на доходи фізичних осіб за період, що перевірявся (01.01.2014 по 31.12.2014), на загальну суму 105 945,50 грн. (основний платіж - 84 756,40 грн., штрафні санкції - 21 189,10 грн.), є протиправними.
З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що твердження відповідача про не підтвердження позивачем витрат на придбання інвестиційного активу за договором купівлі-продажу частки статутного капіталу ТзОВ «Пересувна механізована колона №3» від 04.12.2012, оскільки не було надано касові або розрахункові документи, є безпідставними.
Отже, враховуючи вищевикладене, суд встановив, що матеріалами справи спростовуються висновки акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України, що призвели до заниження податку на доходи фізичних осіб.
Таким чином, відповідачем не доведено правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у м. Києві необхідно стягнути судовий збір в сумі 1 610,66 грн, який сплачений згідно із квитанціями від 06.06.2016 та від 30.06.2016.
Керуючись ст.ст. 9, 77, 139, 243, 243-246 КАС України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві №0008661701 від 22.12.2015.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1 610,66 грн (одна тисяча шістсот десять гривень 66 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач: Головне управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19; код ЄДРПОУ 44116011).
Суддя С.Ф. Костюкевич