05 листопада 2025 року ЛуцькСправа № 140/7635/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Мачульського В.В.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі - ГУ ДПС у Волинській області, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.01.2025 №0075452-2406-0318-UA07080210000090779, №0075453-2406-0318-UA07080210000090779, №0075454-2406-0318-UA07080210000090779 та №0075455-2406-0318-UA07080210000090779.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у власності позивача є об'єкти нерухомого майна, а саме чотири нежитлові приміщення, два телятники відгодівельних площею 820 M2 та 710,8 M2, а також свинарник-телятник площею 1072,3 M2 та телятник площею 624,6 M2, які розташовані за адресою АДРЕСА_1 , 346, АДРЕСА_2 . Також позивач зазначив, що орендує земельну ділянку площею 1,5 га з кадастровим номером 0721881600:06:000:6666 для іншого сільськогосподарського призначення і яка знаходиться під вищевказаними будівлями.
У квітні 2025 року на адресу позивача надійшли оскаржувані податкові повідомлення-рішення (ППР) від 13.01.2025 №0075452-2406-0318-UA07080210000090779, №0075453-2406-0318-UA07080210000090779, №0075454-2406-0318-UA07080210000090779 та №0075455-2406-0318-UA07080210000090779 якими ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання за платежем «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості» за 2024 рік в загальному розмірі 114 583,35 грн.
Із зазначеним ППP позивач не згідний та вважає їх безпідставним, оскільки нежитлові приміщення які належить ОСОБА_1 не є об'єктами оподаткування податком на нерухоме майно відповідно до пункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, оскільки належні будівлі відносяться до будівель сільськогосподарського призначення та не здаються ані в оренду, ані в лізинг чи позичку, тому останні не належать до об'єктів оподаткування на нерухомість.
Крім того, зазначає, що при придбанні вказаних приміщень, останні перебували у занедбаному стані, а саме у них була частково відсутня покрівля, відсутні вікна та двері, частково зруйновані стіни. Тому, з моменту їх придбання, а саме з 2021 року позивачем проводились ремонтні відновлювальні роботи з метою доведення їх до стану, який би надав можливість їх використання за функціональним призначенням.
Позивач також зауважує, що працівниками ГУ ДПС у Волинській області при виненесенні вищезгаданих податкових повідомлень рішень перевірка фактичного використання згаданих приміщень у господарській діяльності не проводилась.
Вважає, що ним дотримано всі основні три умови, передбачені п. «ж» пп.266.2.2 п.266.2 ст. 266 ПК України, тому належні на праві власності об'єкти нерухомості не є об'єктами оподаткування податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, а відтак винесені ГУ ДПС у Волинській області ППР є незаконними та такими, що підлягають скасуванню.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 15.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
У відзиві на позовну заяву від 25.07.2025 представник відповідача позовних вимог не визнав та просив відмовити в їх задоволенні повністю. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно фізична особа ОСОБА_1 є власником нерухомого майна, а саме:
- Телятник відгодівельний, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 820 кв.м. Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2339976807218, дата державної реєстрації 15.04.2021, тип речового права - право власності, розмір частки - 1.
- Телятник відгодівельний, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 710.8 кв.м. Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2339904207218, дата державної реєстрації 15.04.2021, тип речового права - право власності, розмір частки - 1.
- Свинарник-телятник, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 1072,3 кв.м. Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2339308607218, дата державної реєстрації 14.04.2021, тип речового права - право власності, розмір частки - 1.
- Телятник, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 624,6 кв.м. Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 233957407218, дата державної реєстрації 14.04.2021, тип речового права - право власності, розмір частки - 1.
Відповідно, ГУ ДПС у Волинській області з використанням наявних інформаційних баз та програмного забезпечення ІС Податковий блок сформовано позивачу податкові повідомлення-рішення з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2024 рік від 13.01.2025 №0075452-2406-0318-UA07080210000090779, №0075453-2406-0318-UA07080210000090779, №0075454-2406-0318-UA07080210000090779 та №0075455-2406- 0318-UA07080210000090779 на загальну суму 114 583,35 грн.
Звертаємо увагу, що платник податків не заперечує щодо наявності у нього об'єктів нерухомості, а також стосовно суми здійснених нарахувань визначених в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях.
Зазначає, що системне тлумачення підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті ПК України свідчить про те, що законодавець у кожному буквеному пункті (від «а» до «л») передбачив конкретні умови, за наявності яких нерухомість не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Кожен з визначених підпунктом 266.2.2 буквених пунктів має прив'язку або до статусу суб'єкта, який володіє такою нерухомістю (діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування («д»), суб'єкти господарювання малого та середнього бізнесу («е»), сільськогосподарський товаровиробник («ж»), громадські організації інвалідів та їх підприємства («з»), релігійні організації («и»)), та/або до виду нерухомості, його стану, місця розташування (непридатна до проживання («ґ»), будівлі дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів («і»), будівлі промисловості («є») тощо).
Фізичні особи, які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою КВЕД з урахуванням Державного класифікатора продукції та послуг (ФОП), мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин, володіють та використовують будівлі, споруди, що призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, відносяться до сільськогосподарських товаровиробників, з метою визначення об'єкта оподаткування згідно з абзацом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України.
Натомість позивач ОСОБА_1 , відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських Формувань (дана інформація наявна у вільному доступі) не являється фізичною особою- підприємцем, а тому не може бути сільськогосподарським товаровиробником, оскільки цей статус можуть мати фізичні особи, зареєстровані як підприємці.
Наголошує на тому, що лише сам по собі факт наявності у власності позивача будівель, призначених для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, не може свідчити про ознаку позивача як сільськогосподарського товаровиробника.
Вважає, що позивач не має підстав, передбачених підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, для звільнення від податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Враховуючи вищезазначене, зазначає що ГУ ДПС у Волинській області діяло виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а відтак підстав для задоволення позовних ОСОБА_1 не має.
Також, представник відповідача у відзиві на позовну заяву просила здійснювати розгляд справи з викликом сторін.
Щодо здійснення розгляду справи з викликом сторін, суд звертає увагу, що за змістом статті 162 КАС України у відзиві на позовну заяву відповідач викладає виключно заперечення проти позову, відзив не може містити будь-яких заяв чи клопотань, оскільки заяви та клопотання учасники справи подають окремо у письмовій формі із зазначенням підстав та з дотриманням інших вимог статті 167 КАС України. Тому заявлене у відзиві на позовну заяву клопотання про розгляд справи за участю сторін не підлягає вирішенню судом по суті.
У відповіді на відзив від 14.08.2025 позивач заперечує проти тверджень представника відповідача викладених у відзиві на позовну заяву та підтримав свою позицію викладену у позовній заяві, просив позовні вимоги задовольнити повністю. Окремо зауважив, що відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про сільськогосподарський перепис» виробники сільськогосподарської продукції - це сільськогосподарські товаровиробники, фізичні особи (у тому числі домогосподарства, фізичні особи, що здійснюють діяльність пов'язану з веденням особистого селянського господарства, самозайняті особи у сфері сільського господарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю.
Тобто, у даному випадку законодавець чітко визначив, що сільськогосподарським товаровиробником може бути як звичайна фізична особа, так і фізична особа-підприємець або юридична особа.
Також вважає безпідставним посилання відповідача на постанову Верховного Суду України у справі № 380/18104/21 від 11.04.2023 в частині, що особа, яка є лише власником будівель та споруд і не займається виробництвом сільськогосподарської продукції та її реалізацією не звільняється від сплати податку на нерухомість, так як посадові особи ГУ ДПС у Волинській області жодного разу не здійснювали перевірку господарської діяльності з метою підтвердження факту вироблення сільськогосподарської продукції, а саме свинини та козятини.
У поданих 22.08.2025 запереченнях представник відповідача підтримала свою позицію викладену у відзиві на позовну заяву та просила в задоволенні позову відмовити повністю.
Інших заяв по суті справи від сторін не надходило. Сторони скористались своїм правом щодо подачі заяв по суті справи.
Крім того, учасники справи не зверталися із клопотаннями про розгляд справи в судовому засіданні.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини та дійшов таких висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 на праві власності належать об'єкти нерухомого майна:
- Телятник відгодівельний, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 820 кв.м. Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2339976807218, дата державної реєстрації 15.04.2021, тип речового права - право власності, розмір частки - 1.
- Телятник відгодівельний, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 710.8 кв.м. Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2339904207218, дата державної реєстрації 15.04.2021, тип речового права - право власності, розмір частки - 1.
- Свинарник-телятник, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 1072,3 кв.м. Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2339308607218, дата державної реєстрації 14.04.2021, тип речового права - право власності, розмір частки - 1.
- Телятник, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 624,6 кв.м. Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 233957407218, дата державної реєстрації 14.04.2021, тип речового права - право власності, розмір частки - 1.
Дані фактичні обставини підтверджуються інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та не заперечується позивачем.
13.01.2025 ГУ ДПС у Волинській області прийнято податкові повідомлення - рішення №0075452-2406-0318-UA07080210000090779, №0075453-2406-0318-UA07080210000090779, №0075454-2406-0318-UA07080210000090779 та №0075455-2406- 0318-UA07080210000090779 відносно ОСОБА_1 за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2024 рік, що сплачуються фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості на загальну суму 114 583,35.
Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду із даним позовом за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам , суд зазначає наступне.
Положеннями частини другої статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює ПК України.
Платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом (пункт 15.1 статті 15 ПК України).
Відповідно до статті 265 ПК України податок на майно складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю.
Статтею 266 ПК України регламентовано елементи податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Згідно з підпунктами 266.1.1, 266.1.2 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
За приписами підпунктів 266.3.1, 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлено пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Відповідно до підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України не є об'єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу «Нежитлові сільськогосподарські будівлі» (код 1271) Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб'єктів господарювання та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
Отже, застосування підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України передбачає наявність двох умов, перша з яких - власник об'єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником (юридичною та фізичною особою), друга - об'єкт нерухомості (будівля, споруда) віднесений до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здається їх власником в оренду, лізинг, позичку.
Зазначений висновок суду узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладені в постанові від 26.06.2025 справа №400/1245/23, від 27.06.2025 справа №821/415/18, яка враховується судом під час розгляду даної справи.
Щодо першої умови, то відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (номер інформаційної довідки 434300494), об'єкти нежитлової нерухомості які знаходяться за адресою Волинська область, Луцький район, с.Дідичі, по вул. 40-річчя Перемоги, будівлі - 34а, 346, 34в, 34г, зазначені як «Телятник», «Телятник відгодівельний» та «Свинарник-телятник».
Визначення належності будівлі до того чи іншого класу будівель проводиться на підставі документів, що підтверджують їх право власності з врахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення такого об'єкта нерухомості, згідно з Класифікатором.
Наказом Міністерства економіки України №3573 від 16.05.2023 року затверджено Національний класифікатор 018:2023 «Класифікатор будівель і споруд» (НК 018:2023), який набрав чинності 01.01.2024 року.
Згідно з НК 018:2023 об'єктами класифікації є окремі споруди (будівля, дорога, трубопровід тощо). У виключних випадках класифікаційна одиниця може бути застосована до об'єкта нерухомого майна в цілому. Будівлі класифікуються переважно за їх функціональним призначенням.
Клас «Нежитлові сільськогосподарські будівлі» (код 1271) включає: будівлі, призначені для сільськогосподарської діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, конюшні, розплідники, промислові курники, зерносховища, ангари та фермерські господарські будівлі, погреби, виноробні заводи, винні чани, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо. Цей клас не включає: споруди зоологічних парків та ботанічних садів (2412).
Таким чином, класифікатор прямо визначає «Телятник», «Телятник відгодівельний» та «Свинарник-телятник», як будівлі класу «Нежитлові сільськогосподарські будівлі» (код 1271).
За таких обставин, суд вважає доведеним наявність першої умови для надання пільги, передбаченої п.п. «ж» п. 266.2.2. ст.266 ПК України.
Щодо другої умови, то на статус сільськогосподарського товаровиробника вказує наявність у позивача у власності земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яка не передана в оренду іншим товаровиробникам.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про особисте селянське господарство» особисте селянське господарство - це господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму.
Діяльність, пов'язана з веденням особистого селянського господарства, не відноситься до підприємницької діяльності.
Відповідно до ст.7 Закону України «Про особисте селянське господарство» члени особистого селянського господарства мають право: реалізовувати надлишки виробленої продукції на ринках, а також заготівельним, переробним підприємствам та організаціям, іншим юридичним і фізичним особам, надавати послуги з використанням майна особистого селянського господарства.
Таким чином, законодавство передбачає сільськогосподарське товарне виробництво не лише у формі підприємницької діяльності, шляхом створення юридичної особи або реєстрації фізичною особою-підприємцем, а і у формі особистого селянського господарства (одноосібники).
За таких обставин, суд дійшов висновку, що у цьому випадку усі умови для застосування пільги, передбаченої п.п. «ж» п. 266.2.2. ст.266 ПК України, є в наявності, а тому, позивач мав право на звільнення від сплати податку на нерухомість за зазначеними об'єктами.
Інші доводи сторін не є юридично значимими та не впливають на висновки суду.
Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) №303-A, пункт 29).
Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28.08.2018 (справа №802/2236/17-а).
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Щодо розподілу судових витрат між сторонами суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно із частиною першою та третьою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір в сумі 1 211,20 грн, що підтверджується квитанцією №26 від 10.07.2025.
Таким чином, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в розмірі 1 211,20 грн.
Керуючись статтями 2, 72-77, 90, 139, 243-246, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, будинок 4, код ЄДРПОУ ВП 44106679) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 13.01.2025 №0075452-2406-0318-UA07080210000090779, №0075453-2406-0318-UA07080210000090779, №0075454-2406-0318-UA07080210000090779 та №0075455-2406-0318-UA07080210000090779.
Стягнути з Головного управління ДПС у Волинській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1 211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий
Суддя В.В. Мачульський