м. Вінниця
05 листопада 2025 р. Справа № 120/17010/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Яремчука Костянтина Олександровича, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справ за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 .
Позовні вимоги мотивовані протиправною бездіяльністю відповідача, що, на переконання представниці позивача, полягає у безпідставному ненарахуванні та невиплаті її довірителю додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року № 168, у розмірі збільшеному до 100000 гривень, в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, за період 01 серпня 2024 року по 15 листопада 2024 року, а також ненарахування та невиплати грошового забезпечення за період з 01 вересня 2024 року по 16 листопада 2024 року.
Ухвалою від 25 грудня 2024 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розгляд її здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
10 лютого 2025 року представницею позивача подано до суду клопотання про витребування додаткових доказів у справі.
24 лютого 2025 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що відповідно до свідоцтва про хворобу № 32 та виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 16625 ОСОБА_1 з 23 серпня 2024 року по 02 жовтня 2024 року перебував на лікуванні у військовій частині НОМЕР_2 з діагнозом "розлади особистості та поведінки внаслідок органічного ураження головного мозку травматичного ґенезу з конверсійним включеннями". Також згідно з свідоцтвом про хворобу № 32 та виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 16625 позивач з 02 жовтня 2024 року по 15 листопада 2024 року знаходився на лікуванні у комунальному некомерційному підприємстві "Вінницька обласна клінічна психоневрологічна лікарня імені академіка О.І. Ющенка Вінницької обласної ради» з діагнозом "важкий дисоціативний руховий розлад у вигляді стійкого лівобічного геміпарезу з вираженим порушенням функції ходи, стійким заїкання вираженого ступеню, резистентною інсомнією Р44.4". 31 жовтня 2024 року позаштатна військово-лікарська комісія психіатричного профілю комунального некомерційного підприємства "Вінницька обласна клінічна психоневрологічна лікарня імені академіка О.І. Ющенка Вінницької обласної ради" провела медичний огляд військовослужбовця та постановила, що захворювання Бондаря Д.В. "Так, пов'язане з захистом Батьківщини".
Як зазначає представник відповідача далі, у згадуваних вище медичних документах не йдеться про те, що позивач проходив лікування, яке пов'язане з отриманням поранення (контузії, травми, каліцтва).
Тобто, відповідач звертає увагу на те, що позивачем отримано саме захворювання, пов'язане із захистом Батьківщини, а не поранення (контузія, травма, каліцтва).
Отже, на думку представника відповідача, позивачем жодним чином не підтверджено, що він знаходився на лікуванні в закладах охорони здоров'я у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини.
Водночас підставою для отримання збільшеної до 100000 гривень додаткової грошової винагороди є пов'язаність поранення (контузії, травми, каліцтва) із захистом Батьківщини, а також перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення або перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Окрім того, у відзиві на позовну заяву представник відповідача зазначив, що грошове забезпечення за період з 01 серпня 2024 року по 16 листопада 2024 року нараховувалось та виплачувалось позивачеві в повному обсязі, що підтверджується довідкою від 03 січня 2025 року № 52.
За наведених обставин представник відповідача просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
27 лютого 2025 року позивачем подано відповідь на відзив, у якій додатково наведено аргументи щодо задоволення позовних вимог.
Ухвалою суду від 04 листопада 2024 року клопотання позивача про витребування доказів залишено без задоволення.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши надані сторонами докази, суд встановив такі обставини.
ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
Відповідно до довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) № 1508 від 11 липня 2024 року, виданої військовою частиною НОМЕР_3 , 08 лютого 2024 року за обставин безпосередньої участі у бойових діях під час захисту Батьківщини, а саме виконання бойових завдань у складі підрозділу військової частини НОМЕР_3 , під час мінометного обстрілу з боку противника позиції, що розташована поблизу населеного пункту Васюківка Бахмутського району Донецької області, ОСОБА_1 отримав мінно-вибухову травму.
Згідно із свідоцтвом про хворобу № 32 від 07 листопада 2024 року, що видане комунальним некомерційним підприємством "Вінницька обласна клінічна психоневрологічна лікарня ім. акад. О.І. Ющенка Вінницької обласної ради", травма ОСОБА_1 пов'язана із захистом Батьківщини. Відповідно до класифікатора розподілу травм за ступенем тяжкості від 07 серпня 2007 року травма позивача відноситься до тяжких. На підставі статті 17а, 75б графи ІІ Розкладу хвороби ОСОБА_1 непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку.
Крім того, із свідоцтва про хворобу № 32 від 07 листопада 2024 року слідує, що ОСОБА_1 зокрема в період з 24 липня 2024 року по 06 серпня 2024 року перебував на обстеженні та лікуванні у Ортопедсервісцентрі, в період з 06 серпня 2024 року по 23 серпня 2024 року - в науково-дослідному інституті реабілітації інвалідів ВНМУ імені М.І. Пирогова, з 23 серпня 2024 року по 02 жовтня 2024 року - у військовій частині НОМЕР_2 .
Випискою медичної карти стаціонарного хворого № 16625, що складена комунальним некомерційним підприємством "Вінницька обласна клінічна психоневрологічна лікарня ім. акад. О.І. Ющенка Вінницької обласної ради", підтверджується те, що ОСОБА_1 в період з 02 жовтня 2024 року по 15 листопада 2024 року перебував на стаціонарному лікуванні в комунальному некомерційному підприємстві "Вінницька обласна клінічна психоневрологічна лікарня імені академіка О.І. Ющенка Вінницької обласної ради".
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли, суд зважає на таке.
Відповідно до частин 1-3 статті 1 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі - Закон № 2232-XII) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов'язок включає у тому числі проходження військової служби.
Статтею 2 Закону № 2232-XII визначено, що проходження військової служби здійснюється громадянами України у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.
Положеннями статті 3 Закону № 2232-XII передбачено, що правовою основою військового обов'язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України "Про оборону України", "Про Збройні Сили України", "Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію", інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов'язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
За змістом статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
28 лютого 2022 року на виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" та № 69 "Про загальну мобілізацію" Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" (далі - Постанова № 168).
Пунктом 1 вказаної постанови установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Відповідно до абзацу 4 пункту 1-2 Постанови № 168 (в редакції, чинній станом на час отримання позивачем травми) до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у пункті 1, у тому числі тих, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
Як зазначено в абзаці 4 пункту 11 розділу ХХХIV наказу Міністра оборони України № 260 від 07 червня 2018 року "Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам" (далі - Порядок № 260), у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень також включаються військовослужбовці, які: у зв'язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, - за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні або у відпустці.
Отже, як Постановою № 168, так і Порядком № 260 унормовано, що додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень виплачується у тому числі тим військовослужбовцям, які у зв'язку з травмою чи пораненням, пов'язаними із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я у тому числі і закордонних з дня отримання такого поранення/травми, включаючи час переміщення до лікарняного закладу, зокрема з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
Так, суд установив, що 08 лютого 2024 року під час безпосередньої участі в бойових діях позивач отримав травму, пов'язану із захистом Батьківщини, яка відповідно до свідоцтва про хворобу № 32 від 07 листопада 2024 року кваліфікується як тяжка.
У зв'язку з цією травмою позивач у періоди з 24 липня 2024 року по 06 серпня 2024 року, з 06 серпня 2024 року по 23 серпня 2024 року, з 23 серпня 2024 року по 02 жовтня 2024 року та з 02 жовтня 2024 року по 15 листопада 2024 року перебував на стаціонарному лікуванні, що підтверджується свідоцтвом про хворобу № 32 від 07 листопада 2024 року, а також випискою із медичної карти стаціонарного хворого № 16625.
Таким чином, наявні всі передумови, необхідні для виплати позивачеві збільшеної до 100000 гривень винагороди, за період з 01 серпня 2024 року по 15 листопада 2024 року, а саме:
- пов'язаність поранення (контузії, травми, каліцтва) із захистом Батьківщини;
- факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення після отриманої тяжкої травми за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
Суд критично оцінює посилання відповідача на те, що позивач отримав не травму, пов'язану із захистом Батьківщини, а захворювання, пов'язане із захистом Батьківщини, а тому не набув право на виплату додаткової грошової винагороди у збільшеному розмірі, оскільки із свідоцтва про хворобу № 32 від 07 листопада 2024 року слідує, що позивач отримав як захворювання, пов'язане із захистом Батьківщини, так і травму, пов'язану із захистом Батьківщини.
Більше того, у зазначеному свідоцтві зазначено, що травма позивача відповідно до класифікатора розподілу травм за ступенем тяжкості відноситься до тяжкої.
А відтак суд вважає, що відповідач протиправною не нарахував та не виплатив позивачеві додаткову винагороду за спірний період перебування його на стаціонарному лікуванні з 01 серпня 2024 року по 15 листопада 2024 року включно.
Отже, враховуючи вищезазначене, з метою належного захисту прав позивача слід зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату позивачеві додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28 лютого 2022 року "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" за час перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я у зв'язку з пораненням (травмою), пов'язаним із захистом Батьківщини, за період з 01 серпня 2024 року по 15 листопада 2024 року включно в розрахунку до 100 000 гривень на місяць, враховуючи фактично виплачені суми за вказаний період.
Разом із тим відсутні підстави для нарахування та виплати позивачеві грошового забезпечення з 01 вересня 2024 року по 16 листопада 2024 року, адже із долученої до відзиву на позовну заяву довідки військової частини НОМЕР_1 № 52 від 03 січня 2025 року слідує, що у вересні та в жовтні 2024 року позивачеві виплачено по 23018,18 гривень.
Щодо нарахування та виплати грошового забезпечення за період з 01 листопада 2024 року по 15 листопада 2024 року, то суд враховує наступне.
Відповідно до пункту 1 розділу ХХVІІІ Порядку № 260 грошове забезпечення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), зарахованим у розпорядження відповідних командирів або звільненим від посад, виплачується в розмірі грошового забезпечення, яке військовослужбовці отримували за займаними посадами до зарахування в розпорядження, але не більше ніж два місяці.
Час перебування військовослужбовця на лікуванні, у відпустці, тимчасового виконання обов'язків (але не більше ніж два місяці) за вакантною посадою, перебування під вартою (цілодобовим домашнім арештом) виключається із загального періоду перебування в розпорядженні (абзац 3 пункту 1 розділу ХХVІІІ Порядку № 260).
За приписами пункту 5 розділу ХХVІІІ Порядку № 260, грошове забезпечення військовослужбовцям після перебування у розпорядженні понад два місяці виплачується в розмірі окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років, за винятком випадків продовження строків виплати за рішенням Міністра оборони України.
Так, витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 22 червня 2024 року № 179 підтверджується те, що ОСОБА_1 з 22 червня 2024 року увільнено від займаної посади та зараховано у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 .
Оскільки матеріали справи не містять доказів оскарження та/або скасування зазначеного наказу, тому дії відповідача щодо нарахування ОСОБА_1 за період з 01 листопада 2024 року по 15 листопада 2024 року лише окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років відповідають приписам пункту 5 розділу ХХVІІІ Порядку № 260.
Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно зі статтею 90 цього Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
При цьому в силу положень частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані представницею позивача, суд доходить висновку, що позовні вимоги належить задовольнити частково.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а витрат, пов'язаних з розглядом справи, не встановлено, питання про розподіл судових витрат не вирішується.
Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28 лютого 2022 року "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", збільшеної до 100 000 гривень на місяць за час перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я у зв'язку з пораненням (травмою), пов'язаним із захистом Батьківщини, за період з 01 серпня 2024 року по 15 листопада 2024 року включно.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28 лютого 2022 року "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" за час перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я у зв'язку з пораненням (травмою), пов'язаним із захистом Батьківщини, за період з 01 серпня 2024 року по 15 листопада 2024 року в розрахунку до 100 000 гривень на місяць, враховуючи фактично виплачені суми за вказаний період.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.
Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 )
Відповідач: військова частина НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: НОМЕР_5 )
Повний текст рішення суду складено 05.11.2025
Суддя Яремчук Костянтин Олександрович