м. Вінниця
05 листопада 2025 р. Справа № 120/2619/25
Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Яремчука Костянтина Олександровича, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
До Вінницького окружного адміністративного суду з позовною заявою звернулася ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачка зазначила, що 14 жовтня 2024 року звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Проте рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 21 жовтня 2024 року № 025650010523 позивачці відмовлено в призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
При цьому таким рішенням до страхового стажу позивача не зараховано такі періоди роботи: з 01 січня 1992 року по 23 січня 1993 року та з 03 лютого 1993 року по 01 серпня 1998 року, оскільки припинено участь російської федерації в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року.
Позивачка не погоджується з таким рішенням, у зв'язку із чим звернулася з цим позовом до суду з вимогою його скасувати та зобов'язати пенсійний орган призначити їй з 14 жовтня 2024 року пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", зарахувавши згадувані вище періоди роботи до страхового стажу.
Ухвалою від 03 березня 2025 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено її розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Цією ж ухвалою відповідачам встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву.
20 березня 2025 року та 24 березня 2025 року від Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області та від Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області відповідно надійшли відзиви на позовну заяву, у яких відповідачі заперечили проти задоволення позовних вимог. В обґрунтування таких відповідачі зазначили, що 14 жовтня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком згідно зі статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". За результатами розгляду заяви Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області 21 жовтня 2024 року прийняло рішення № 025650010523 про відмову в призначенні пенсії за віком. У рішенні зазначено, що до страхового стажу позивачки не зараховано періоди роботи в російській федерації з 01 січня 1992 року по 23 січня 1993 року та з 03 лютого 1993 року по 01 серпня 1998 року, оскільки з 01 січня 2023 року російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян в державах, які входили до складу колишнього Союзу РСР у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року. При цьому страховий стаж позивачки станом на день звернення із заявою про призначення пенсії становить 16 років 02 місяці 05 днів, а необхідний страховий стаж для призначення пенсії має складати не менше 21 року.
За таких обставин представники відповідачів просять у задоволенні позову відмовити.
Дослідивши матеріали адміністративної справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності, суд встановив наступне.
14 жовтня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
За принципом екстериторіальності подану позивачкою заяву розглядало Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області.
21 жовтня 2024 року цим територіальним органом Пенсійного фонду України прийнято рішення № 025650010523, яким заявниці відмовлено в призначенні пенсії за віком, оскільки її страховий стаж становить 16 років 02 місяців 05 днів, якого недостатньо для призначення пенсії за віком, адже необхідний страховий стаж для призначення пенсії за віком в спірному випадку складає від 21 до 31 року.
При цьому зі змісту рішення слідує, що до страхового стажу не зараховано періоди роботи з 01 січня 1992 року по 23 січня 1993 року та з 03 лютого 1993 року по 01 серпня 1998 року, оскільки припинено участь російської федерації в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року.
Також до страхового стажу заявниці не зараховано й період роботи в колгоспі ім. 21 з'їзду КПРС в 1983 році, оскільки відсутня інформація про встановлений колгоспний мінімум та відпрацьовані трудодні, відомості про зміну назви господарства.
Водночас позивачка оскаржує рішення пенсійного органу, яким їй відмовлено в призначенні пенсії, лише з підстав незарахування до страхового стажу періодів її роботи з 01 січня 1992 року по 23 січня 1993 року та з 03 лютого 1993 року по 01 серпня 1998 року, а тому суд з урахуванням частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України вирішуватиме спір в межах заявлених позовних вимог.
Надаючи правову оцінку рішенню пенсійного органу, що оскаржується, суд зважає на таке.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел врегульовано Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Відповідно до статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина 1 статті 24 Закону № 1058-IV).
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (частини 2 статті 24 Закону № 1058-IV).
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина 4 статті 24 Закону № 1058-IV).
Водночас права громадян України, які працюють за кордоном, захищаються законодавством України та держави перебування, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (частина 2 статті 10 Закону України "Про зайнятість населення").
23 грудня 2022 року набрав чинності Закон України від 01 грудня 2022 року № 2783-IX "Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року", відповідно до якого зупинено у відносинах, зокрема, з російською федерацією дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року № 240/94-ВР та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, вчиненого від імені України у м. Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 03 березня 1998 року № 140/98-ВР.
Постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2022 року № 1328 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян-держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення" передбачено вихід України з Угоди від 13 березня 1992 року. Крім того, з 01 січня 2023 року російська федерація припинила участь в Угоді від 13 березня 1992 року.
Після зупинення дії Конвенція 1993 року не застосовуватиметься у відносинах з російською федерацією щодо будь-яких документів, виданих, посвідчених у російській федерації, незалежно від дати їх видачі, посвідчення.
Офіційні документи, видані компетентними органами російської федерації, приймаються на території України виключно за умови легалізації, в даному випадку шляхом проставлення апостилю.
Водночас за результатами письмового повідомлення Виконавчого комітету Співдружності Незалежних Держав стосовно рішення української сторони вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, зазначений міжнародний договір України припинив свою дію для України 19 червня 2023 року.
Таким чином, оскільки позивач набув спірний стаж до вказаної дати, тому суд розглядає справу за нормами законодавства, чинного на час виникнення спірних правовідносин, у тому числі з урахуванням положень Угоди.
Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей проводиться по законодавству держави, на території якої вони проживають.
Статтею 6 цієї Угоди встановлено, що призначення пенсій громадянам держав-учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.
Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
Статтею 7 Угоди між Урядом України і урядом російської федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн від 14 січня 1993 року (далі - Угода від 14 січня 1993 року) встановлено, що питання пенсійного забезпечення регулюються Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року та двосторонніми угодами в цій галузі.
Згідно з абзацами 2, 3 статті 6 Угоди від 14 січня 1993 року трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
Аналіз наведених положень Угоди від 14 січня 1993 року дає підстави дійти висновку, що її положення розповсюджуються також і на питання, пов'язані із зарахуванням періодів роботи на території інших держав до страхового стажу та обчислення пенсій, пов'язаних і з їх перерахунком. Наведене також підтверджує те, що діюче в Україні пенсійне законодавство визначає, що у разі, якщо пенсія призначена на території України, а особа працювала на території російської федерації або на підприємстві, зареєстрованому на території російської федерації після 13 березня 1992 року, то цей стаж має враховуватися на території України як власний страховий (трудовий) стаж, хоча пенсійні внески можуть сплачуватися в російській федерації. Тобто існує гарантія врахування страхового (трудового) стажу кожної із сторін при призначенні пенсії на її території без перерахування страхових внесків.
Отже, стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права особи на пенсію та при її обчисленні.
Крім того, відповідно до статті 11 Угоди необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані в установленому порядку на території держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, які входили до складу СРСР до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав-учасниць Співдружності без легалізації.
Частиною 2 статті 4 Угоди "Про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-мігрантів" від 15 квітня 1994 року, ратифікованої Законом України від 11 липня 1995 року № 290/95-ВР, визначено, що трудовий стаж, включаючи стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.
Тобто, обчислення стажу роботи позивача здійснюється згідно із законодавством російської федерації, на території якої у спірний період виконувалась трудова діяльність.
29 листопада 2022 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення", згідно з пунктом 1 якої постановив вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 року у м. Москві.
Отже, Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року підлягає врахуванню при зарахуванні спірного стажу роботи позивача в російській федерації, оскільки вказана Угода була чинною на момент виникнення спірних правовідносин.
Відтак припинення участі російської федерації в Угоді, так само як і прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2022 року № 1328 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення" не є підставою для відмови в зарахуванні до страхового стажу позивача згаданих вище періодів роботи, адже такий стаж набутий позивачем до прийняття відповідних рішень.
А тому стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, повинні враховуватися при встановленні права особи на пенсію та її обчислення.
Крім того, суд зазначає, що надані позивачем документи не можуть піддаватися сумніву та позбавляти його права на отримання пенсії тільки з тих міркувань, що у зв'язку з військовою агресією російської федерації припинено співробітництво з країною-агресором.
В даному випадку відмова пенсійного органу в призначенні позивачці пенсії суперечить принципу верховенства права, оскільки право ОСОБА_1 на пенсійні виплати не пов'язується з такими чинниками, як припинення дипломатичних відносин з однією з держав-учасниць Угоди.
Отже, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області протиправно не зараховано до страхового стажу позивачки періоди її роботи на території російської федерації з 01 січня 1992 року по 23 січня 1993 року та з 03 лютого 1993 року по 01 серпня 1998 року.
За встановлених обставин суд доходить висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області № 025650010523 від 21 жовтня 2024 року в частині відмови в призначенні позивачці пенсії з підстав незарахування до страхового стажу періодів роботи з 01 січня 1992 року по 23 січня 1993 року та з 03 лютого 1993 року по 01 серпня 1998 року є протиправним та підлягає скасуванню.
При цьому відсутні підстави для визнання протиправним та скасування рішення пенсійного органу в частині відмови в призначенні пенсії з підстав незарахування до страхового стажу періоду роботи позивачки в колгоспі ім. 21 з'їзду КПРС у 1983 році, адже відмова в цій частині не є предметом оскарження.
Щодо вимоги зобов'язального характеру, то суд зауважує наступне.
Частиною 1 статті 26 Закону № 1058-IV передбачено, що, починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Відповідно до частини 2 статті 26 Закону № 1058-IV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 року.
Відтак необхідними умовами для призначення пенсії за віком ОСОБА_1 є досягнення нею необхідного віку (63 роки), а також наявність страхового стажу від 21 до 31 року.
При цьому у рішенні про відмову в призначенні пенсії від 21 жовтня 2024 року № 025650010523 зазначено, що вік заявниці становить 63 роки, а страховий стаж - 16 років 02 місяці 05 днів.
При цьому в ході судового розгляду встановлено, що періоди роботи позивачки з 01 січня 1992 року по 23 січня 1993 року та з 03 лютого 1993 року по 01 серпня 1998 року безпідставно не зараховані до страхового стажу.
Вище йшлося про те, що в оскаржуваному рішенні зазначено, що страховий стаж позивача станом на дату розгляду поданої заяви про призначення пенсії становив 16 років 02 місяці 05 днів.
Таким чином, зарахувавши до страхового стажу ОСОБА_1 згадувані вище періоди роботи, її страховий стаж буде становити більше 21 року, а оскільки такого стажу достатньо для призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058-IV, тому Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області належить зобов'язати призначити ОСОБА_1 пенсію за віком.
При цьому слід врахувати те, що відповідно до пункту 1 частини 1 статті 45 Закону № 1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, зокрема, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Відтак пенсійний орган слід зобов'язати призначити позивачці пенсію з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, тобто з 06 жовтня 2024 року, оскільки звернення про призначення пенсії подано не пізніше трьох місяців з дня досягнення нею пенсійного віку.
Водночас відсутні підстави для зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити позивачці пенсію, адже права ОСОБА_1 порушено саме рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, а тому саме цей пенсійний орган повинен відновити порушені права позивачки.
Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єктів владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій, та докази, надані позивачкою, суд дійшов висновку, що за наведених у позовній заяві мотивів і підстав позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зважає на те, що позивачем при зверненні до суду з позовом сплачено судовий збір в розмірі 1211,20 гривень, що підтверджується квитанцією від 25 лютого 2025 року.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, на користь позивачки за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області слід стягнути сплачений нею при поданні позовної заяви до суду судовий збір у розмірі 1211,20 гривень.
Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області № 025650010523 від 21 жовтня 2024 року в частині відмови в призначенні ОСОБА_1 пенсії з підстав незарахування до страхового стажу періодів роботи з 01 січня 1992 року по 23 січня 1993 року включно та з 03 лютого 1993 року по 01 серпня 1998 року включно.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 26 жовтня 2024 року, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 01 січня 1992 року по 23 січня 1993 року включно та з 03 лютого 1993 року по 01 серпня 1998 року включно.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області витрати, пов'язані з оплатою судового збору, в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.
Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 )
Відповідачі:
Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (місцезнаходження: 21005, м. Вінниця, вул. Зодчих, буд. 22; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 13322403)
Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження: 46000, м. Тернопіль, майдан Волі, буд. 3; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 14035769)
Рішення суду в повному обсязі складено 05.11.2025
Суддя Яремчук Костянтин Олександрович