Справа 688/2658/25
№ 2/688/1159/25
Рішення
Іменем України
05 листопада 2025 року м. Шепетівка
Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області в складі:
головуючого судді Козачук С.В.,
з участю секретаря судового засідання Чупрової К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в місті Шепетівці в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
Короткий зміст та обґрунтування позовних вимог, позиція позивача
11.06.2025 ТОВ «Споживчий центр» в системі «Електронний суд» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позову посилається на те, що 10.06.2024 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено електронний кредитний договір №10.06.2024-100001120 на умовах строковості, платності та поворотності, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний відповідачем у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», електронним цифровим підписом (одноразовим ідентифікатором), який було надіслано на його номер телефону, що був зазначений ним у своїй анкеті. Відповідно до умов договору останній отримав кредит в сумі 16000 грн шляхом перерахування коштів на його рахунок, строком на 140 днів, дата повернення кредиту - 27.10.2024, з фіксованою незмінюваною процентною ставкою у розмірі 1% за один день користування кредитом, яка застосовується протягом усього строку, на який надається кредит. Позивач належним чином виконав свої зобов'язання за кредитним договором, перерахувавши ОСОБА_1 кредитні кошти на його рахунок, відповідач в свою чергу свої зобов'язання за договором належним чином не виконував, а саме не здійснював погашення заборгованості у встановленому порядку та строки, у зв'язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 49600 грн, що складається із заборгованості по тілу кредиту в розмірі 16000 грн, по процентах в розмірі 22400 грн, за комісією 3200 грн, 8000 грн неустойка, яку позивач просить стягнути з відповідача на його користь.
Представник позивача ТОВ «Споживчий центр» Мохир Я.В. у судове засідання не з'явився, в поданій позовній заяві просив розгляд справи провести у відсутності представника позивача, не заперечував проти заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення суду.
Позиція відповідача
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, хоча про час, день та місце його проведення був повідомлений у встановленому законом порядку, в поданому відзиві позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні та проводити розгляд справи у його відсутності.
Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі
Ухвалою Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 18.06.2025 відкрито провадження в справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження на 10 год 30 хв 17.07.2025.
02.07.2025 судом отримано відзив на позов ОСОБА_1 , у якому він позов не визнав, посилаючись на те, що положення договору щодо обов'язку позичальника сплачувати плату комісії за надання кредиту є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Відповідно до довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором, що міститься у матеріалах позовної заяви, заборгованість за кредитним договором складає: 16 000 грн - основний борг, 22400 грн - проценти, 3200 грн - комісія, 8000 - неустойка. Відповідно до вказаного розрахунку, сукупна сума неустойки та процентів становить 30 400 грн, що майже вдвічі перевищує тіло кредиту, є непропорційною та неспівмірною, не відповідає засадам добросовісності та розумності та, з урахуванням вищевикладеного, є нікчемною. Також просить суд врахувати, що розрахунки заборгованості, на які посилається позивач, не є первинними документами, які підтверджують отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані позивачем в позовній заяві, а, отже, не є належними доказами наявності заборгованості. Зазначені розрахунки з зазначенням розміру заборгованості, є документами, що створені самим позивачем, а, відтак, інформація зазначена в них, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких вони були складені, не можуть бути доказами наявності заборгованості, на яких наполягає позивач. Зазначена заборгованість перед позивачем не є доведеною належними і допустимими доказами у справі, а отже пред'явлені позовні вимоги не підлягають задоволенню. Вважає, що судові витрати в сумі 6000 грн на правничу допомогу є завищеними, оскільки представник позивача є його працівником і повинен отримувати заробітну плату відповідно до укладеного трудового договору. Крім того, понесені позивачем витрати не відповідають ні ступеню складності справи, яка відноситься до малозначних, ні часу, витраченому представником позивача згідно з обсягом наданих послуг. А тому, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «Споживчий центр» у повному обсязі за недоведеністю, розгляд справи провести у його відсутності.
07.07.2025 представник позивача ТОВ «Споживчий центр» Ларіонов К.О. в системі «Електронний суд» подав відповідь на відзив, в якому просить суд позовні вимоги задовольнити, долучити до матеріалів справи додаткові докази - картку субконто, зазначає, що комісія пов'язана із наданням послуги, а саме: перерахування Кредитодавцем коштів на рахунок, вказаний Позичальником, з використанням стороннього сервісу - інтернет-еквайрингу. Своїм підписом на договорі відповідач також підтвердив, що ознайомлений з усіма умовами, в тому числі, й порядком та строками повернення кредиту та сплати процентів, комісії та неустойки у разі їх наявності, розуміє та зобов'язується їх виконувати. Правові наслідки порушення грошового зобов'язання боржником визначені статтями 1050, 625 ЦК України, які передбачають відповідальність боржника та зобов'язують його сплати суму боргу кредитору. Відповідно до умов кредитного договору, з відповідачем був укладений саме споживчий кредитний договір, тобто у кредит були отримані гроші для придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника. а тому в цьому випадку мають застосовуватись саме норми ЗУ "Про споживче кредитування". Зважаючи на викладене, неустойка за прострочення відповідачем виконання зобов'язання є правомірною та підлягає стягненню. Щодо відповідності процентної ставки кредитного договору до норм чинного законодавства, то законом України “Про споживче кредитування» передбачено пункт 5 статті 8, що визначає максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 %. Відповідно до умов кредитного договору, розмір денної процентної ставки складає 1%, що відповідає вимогам чинного законодавства, отже нарахування процентів за даною процентною ставкою є легітимним та застосовним. Щодо розрахунку заборгованості - відповідач заперечує вірність розрахунку спірної заборгованості, проте не зробив власного, а відтак вести мову предметно про конкретні суми не доводиться. Позивач додає Картку субконто з детальним розрахунком заборгованості, яка є належним та допустимим доказом. Окрім того, відповідно до п. 62 Постанови «Про затвердження Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України» визначено, що виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій/електронній формі) із клієнтських рахунків обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку. Оскільки ТОВ «Споживчий центр» не є банківською установою, а має статус фінансової установи, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, зокрема надання кредитів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку, тому не може надати первинні банківські документи, а відтак наданий суду позивачем розрахунок є належним та допустимим доказом заборгованості та її розміру у справі. Крім того, будь-яких претензій щодо невиконання позивачем свого обов'язку по наданню коштів протягом дії договору Відповідач не заявляв. Позивач, враховуючи позицію відповідача, а також необхідність формування та отримання від контрагентів додаткових доказів (картки субконто), не міг їх подати разом із позовною заявою. Відтак, сторона позивача просить суд поновити позивачу строк для подання доказів та прийняти їх. Прийняття доказів судом буде відповідати необхідності забезпечення права позивача на ефективний засіб правового захисту.
08.07.2025 відповідач ОСОБА_1 в системі «Електронний суд» подав заперечення на відповідь на відзив, у яких підтримує свою позицію, викладену у відзиві та вважає, що заперечення відповідача, викладені у відзиві, не спростовані поясненнями, міркуваннями і аргументами, викладеними представником позивача у відповіді на відзив. Позивачем первинного документа, зокрема, банківської виписки з рахунку до позову додано не було. Також, позивачем не було подано клопотання щодо витребування судом відповідних доказів. За наведених обставин вважає, що зазначена заборгованість перед відповідачем не є доведеною належними і допустимими доказами у справі, а отже пред'явлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.
09.07.2025 представник позивача ТОВ «Споживчий центр» Павленко Д.О. в системі «Електронний суд» подав клопотання про витребування в Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» інформації чи емітувалася (видавалась) банківська картка № НОМЕР_1 на ім'я Плахтія Д.М. та виписки про рух коштів по рахунку № НОМЕР_1 за 10.06.2024.
09.07.2025 відповідач Плахтій Д.М. в системі «Електронний суд» подав заперечення на клопотання представника позивача ТОВ «Споживчий центр» Павленка Д.О. від 09.07.2025 про витребування доказів, просив відмовити у його задоволенні, посилаючись на те, що позивачем не обґрунтовано неможливість подання клопотання про витребування доказів разом із позовною заявою.
Ухвалою Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 17.07.2025 клопотання представника позивача ТОВ «Споживчий центр» Павленка Д.О. про витребування доказів задоволено, витребувано у АТ «Перший Український Міжнародний Банк» інформацію що містить банківську таємницю, у зв'язку з чим розгляд справи відкладено до 10 год 30 хв 25.09.2025.
08.08.2025 на виконання ухвали суду від 17.07.2025 від АТ «Перший Український Міжнародний Банк» надійшла інформація, що містить банківську таємницю.
25.09.2025 у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю головуючої судді Козачук С.В. розгляд справи відкладено до 11 год 00 хв 05.11.2025.
В зв'язку з неявкою всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Виклад встановлених судом обставин, зміст спірних правовідносин та докази на їх підтвердження
Між сторонами виникли зобов'язальні правовідносини на підставі кредитного договору, які регулюються нормами Цивільного кодексу України (далі ЦК України).
Судом встановлено, що 10.06.2024 ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора Е861 підписав заявку кредитного договору №10.06.2024-100001120 (кредитної лінії), яка є невід'ємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору (кредитної лінії) (оферти), з якою позичальник ознайомився 10.06.2024 згідно ст. 12 Закону України «Про електронну комерції». Підписанням цієї заявки позичальник підтвердив однозначне та безумовне прийняття (акцепт) пропозиції про укладення кредитного договору (оферти). Відповідно до пропозиції про укладення кредитного договору (оферти) (кредитної лінії), заявки кредитного договору №10.06.2024-100001120 (кредитної лінії) та відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) договору №10.06.2024-100001120 (кредитної лінії) між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 10.06.2024 було укладено електронний кредитний договір №10.06.2024-100001120 (далі кредитний договір).
Відповідно до пунктів 2.1 та 2.2 кредитного договору, він укладається кредитодавцем та позичальником у порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію». Електронний кредитний договір складається з наступних електронних документів, які містять всі його істотні умови: пропозиція про укладення кредитного договору (оферта), розміщена на вебсайті кредитодавця у загальному доступі, а також у особистому кабінеті позичальника на вебсайті кредитодавця; заявка, сформована на сайті кредитодавця після ідентифікації позичальника, обрання ним конкретних умов та їх схвалення кредитодавцем; відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), сформована на сайті кредитодавця, та підписана позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (кода), отриманого позичальником в смс-повідомленні на номер телефону, вказаний при його ідентифікації на сайті.
Згідно п. 3.1. кредитного договору, за цим договором кредитодавець зобов'язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти, комісію.
Пунктом 3.2. кредитного договору, встановлено, що кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Відповідно до умов кредитного договору кредит надається на наступних умовах: сума кредиту: 16000 грн; строк на який надається кредит: 140 днів з дати його надання; процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом всього строку на який надається кредит. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Комісія, пов'язана з наданням кредиту (економічна сутність - плата за надання кредиту) - 20% від суми кредиту та дорівнює 3200 грн. Комісія за надання кредиту нараховується кредитором та обліковується в день видачі кредиту, сплачується згідно Графіку платежів. Орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача 35563,84 грн, загальні витрати за споживчим кредитом - 19563,84 грн. Неустойка - 160 грн, що нараховується за кожен день невиконання /неналежного виконання кожного окремого зобов'язання незалежно від суми невиконаного /неналежно виконаного зобов'язання. Розмір процентів відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України становить 365% річних, які нараховується від простроченої позичальником суми.
Відповідно до п. 4.1 кредитного договору, кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб перерахування позичальнику коштів у рахунок кредиту: банківський рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 5355-28ХХ-ХХХХ-9082.
Згідно п. 5.2 кредитного договору, кредитодавець зобов'язується нарахувати проценти, комісію в розмірі, вказаному в цьому договорі.
Відповідно до п. 6.1. кредитного договору, позичальник зобов'язався використати Кредит на зазначені в договорі цілі, що не суперечать чинному законодавству України, і забезпечити своєчасне повернення кредиту та процентів шляхом внесення в касу кредитодавця готівкою або перерахування на рахунок.
Пунктом 9.1 кредитного договору передбачено, що у разі несплати кредиту та/або процентів та/або комісії у встановлені договором терміни/строки, сума зобов'язань по погашенню кредиту та/або процентів та/або комісії з наступного за останнім для сплати днем вважається простроченою, крім випадків, встановлених договором. У разі несвоєчасного повернення позичальником обумовленої суми кредиту та/або несплати нарахованих процентів та/або комісії до позичальника може бути застосована неустойка згідно п.7.6. кредитного договору. Також позичальник, який прострочив виконання грошового зобов'язання відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України на вимогу кредитодавця зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також проценти річних від простроченої суми (база розрахунку) у розмірі, встановленому у Заявці, яка є невід'ємною частиною кредитного договору.
Отже, ТОВ «Споживчий центр» свої зобов'язання за укладеним договором виконало в повному обсязі, перерахуваши на платіжну картку позичальника 5355-28ХХ-ХХХХ-9082 грошові кошти в сумі 16000 грн 10.06.2024, а останній їх отримав, що підтверджується повідомленням ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 06.06.2025 за вих. №67-0606.
Згідно повідомлення ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 06.06.2025 за вих. №67-0606, було успішно перераховано кошти на платіжу картку клієнта: 10.06.2024 12:36:35 на суму 16000 грн, номер картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua - 420976654, призначення платежу: видача за договором кредиту №10.06.2024-100001120.
Відповідно до повідомлення АТ «Перший Український Міжнародний Банк» від 01.08.2025 за №КНО-07.8.5/10097БТ в банку на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) була випущена банківська картка НОМЕР_1 до рахунку № НОМЕР_3 у гривні.
Згідно наданої АТ «Перший Український Міжнародний Банк» виписки по рахунку № НОМЕР_3 , 10.06.2024 відбулося зарахування коштів в сумі 16000 грн.
ОСОБА_1 належним чином зобов'язання за договором не виконував, в результаті чого утворилась заборгованість у розмірі 49600 грн, що складається із заборгованості по тілу кредиту в розмірі 16000 грн, по процентах в розмірі 22400 грн, 3200 грн по комісії, 8000 грн за неустойкою, що підтверджується довідкою-розрахунком про стан заборгованості за кредитним договором №10.06.2024-100001120 від 10.06.2024 та картою субконто.
Вказані обставини підтверджуються письмовими доказами, а саме даними: заявки кредитного договору №10.06.2024-100001120 (кредитної лінії) від 10.06.2024, пропозиції про укладення кредитного договору (оферти) (кредитної лінії) №10.06.2024-100001120 від 10.06.2024, відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) договору №10.06.2024-100001120 (кредитної лінії) від 10.06.2024, анкети ОСОБА_1 , довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором №10.06.2024-100001120 від 10.06.2024, повідомленням ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 06.06.2025 за вих. №67-0606, повідомлення АТ «Перший Український Міжнародний Банк» від 01.08.2025 за №КНО-07.8.5/10097БТ, виписки по картковому рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_3 за 10.06.2024, карти субконто.
Застосовані норми права
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).
Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (частина 1 статті 205 ЦК України).
Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Отже, підпис є невід'ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
В силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якого договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205,207 ЦК України).
В статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею. (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», зокрема, передбачено, що електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
У силу статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки, характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов'язання за даним Договором.
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Мотиви та висновки суду
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку позов задовольнити частково з огляду на таке.
10.06.2024 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №10.06.2024-100001120 у електронній формі в особистому кабінеті позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства. Відповідач підписав кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, після чого йому були перераховані кошти в сумі 16000 грн на картковий рахунок, що підтверджується письмовими доказами.
Згідно п.6 ч.1 ст. 1 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Згідно ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, кредитний договір укладався дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи, внаслідок чого відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» у сторін такого договору виникли цивільні права та обов'язки майнового характеру та електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Договір укладено згідно з ч. 2. ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» в порядку, передбаченому Законом України «По електронну комерцію».
Відповідачем документи, що складають кредитний договір підписувались за допомогою одноразового ідентифікатора «E861», який надсилався у смс-повідомленні на номер, вказаний останнім, як фінансовий - 0635582355.
Відтак, укладення договору у запропонованій формі із запропонованими умовами, відповідало внутрішній волі відповідача, оскільки саме він зареєструвався в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства, заповнив заявку, встановленої форми на сайті відповідача на отримання кредиту, повідомивши інформацію про власні прізвище ім'я та по батькові, дату народження, паспортні дані, податковий номер, контактні дані: адресу реєстрації та місця проживання, контактний номер мобільного телефону, номер банківської карти.
Крім того, як вбачається з наданої АТ «Перший Український Міжнародний Банк» виписки по рахунку № НОМЕР_3 , який відкрито на ім'я ОСОБА_1 , 10.06.2024 відбулося зарахування коштів в сумі 16000 грн. Вказані обставини відповідачем не спростовані.
У постанові Верховного Суду від 12 грудня 2024 року у справі № 298/825/15-ц (провадження № 61-998св24) зазначено, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.
У постанові Верховного Суду від 03 грудня 2024 року у справі № 487/6342/18 (провадження № 61-2433св24) зазначено, що обираючи варіант добросовісної поведінки, боржник зобов'язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов'язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов'язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Доброчесний боржник повинен мати на меті добросовісне виконання усіх своїх зобов'язань, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення (сатисфакцію) прав та правомірних інтересів кредитора.
Відповідач був вільним у виборі фінансової установи для отримання кредиту, а факт отримання коштів підтверджує вільне волевиявлення на вчинення правочину.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до частин 2 і 3 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені статтею 203 ЦК України. Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Відповідно до правового висновку, що викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року по справі № 2-383/2010 стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Відповідно до ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
У поданому відзиві на позовну заяву відповідач ОСОБА_1 зазначає, що в порушення вимог Закону України «Про споживче кредитування» зазначена у договорі заборгованість перед позивачем не є доведеною належними і допустимими доказами у справі, положення договору, які передбачають можливість нарахування непропорційно великої суми компенсації у порівнянні з розміром основного боргу, не відповідають засадам добросовісності та розумності, і є несправедливими. В договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються та за які банком встановлена плата. Матеріали справи також не містять доказів, що споживач - відповідач по справі - користувався такими послугами.
З дослідженого судом кредитного договору №10.06.2024-100001120 від 10.06.2024, а саме п. 3.1. слідує, що кредитодавець зобов'язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти, комісію.
Процентна ставка за вказаним договором - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку на який надається кредит. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.
Пунктом 8 Заявки кредитного договору передбачено, що комісія, пов'язана з наданням кредиту (економічна сутність - плата за надання кредиту) - 20% від суми кредиту та дорівнює 3200 грн. Комісія за надання нараховується кредитором та обліковується в день видачі кредиту, сплачується згідно Графіку платежів.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про споживче кредитування" загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов'язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.
Перерахування відповідачем коштів на рахунок, вказаний ОСОБА_1 здійснювалось із використанням стороннього сервісу - інтернет-еквайрингу.
22.11.2023 прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» №3498-ІХ (дата набрання чинності 24.12.2023) (далі-Закон №3498-ІХ), яким внесено зміни до ч.5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» (пп.6 п.5 Розділу 1 Закону №3498-ІХ) та доповнено пунктом 17 розділ IV Прикінцеві та Перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» (пп.13 п.5 Розділу 1Закону №3498-ІХ).
Відповідно до ч.5 ст.8 Закону, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини 4 цієї статті, не може перевищувати 1%. При цьому згідно пункту 17 розділ IV Прикінцеві та Перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування», тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що макисмальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %, протягом наступних 120 днів - 1,5%.
Отже, як слідує з вищезазаначених змін у законодавстві, що регулює питання споживчого кредитування, починаючи з 24.12.2023 денна ставка має бути не більше 2,5%, з 22.04.2023 - денна ставка не більше 1,5%, з 20.08.2023 - денна процентна ставка не більше 1%.
Відповідно до п.2 розділу ІІ Прикінцеві та Перехідні положення Закону №3498-ІХ, дія пункту 5 розділу 1 цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Як вбачається з наданого кредитного договору №10.06.2024-100001120 такий було укладено між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 10.06.2024, отже нарахований розмір процентів є обгрунтованим та відповідає нормам чинного законодавства.
Після підписання кредитного договору у сторін виникли взаємні права та обов'язки, зокрема у відповідача виникло зобов'язання по поверненню суми отриманого кредиту та сплати відповідної плати за користування кредитом.
Відповідачем доказів на підтвердження виконання умов договору та повернення заборгованості повністю суду надано не було.
З матеріалів справи слідує, що сторони погодили умови кредитування, в тому числі кількість та розмір платежів, періодичність їх внесення, строк кредитування, графік платежів за кредитним договором, а тому вимога ТОВ «Споживчий центр» про стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту, процентами та комісією ґрунтується на вимогах закону, підтверджується належними доказами, наданими позивачем та дослідженими судом.
Щодо вимог позивача про стягнення заборгованості за неустойкою в розмірі 8000 грн, суд зазначає наступне.
З 24.02.2022 відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», в Україні введено режим воєнного стану.
15.03.2020 Верховна Рада України прийняла Закон України № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», яким розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено новими пунктом 18 відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК України, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Також розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» доповнено пунктом 61, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов'язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов'язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов'язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені ч. 4 ст. 1056-1 ЦК України, у разі невиконання зобов'язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Норми цього пункту поширюються, у тому числі, на кредити, визначені ч. 2 ст. 3 Закону. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем".
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за неустойкою в сумі 8000 грн є необгрунтованими і до задоволення не підлягають.
За наведених обставин позов підлягає до часткового задоволення та з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за тілом кредиту в сумі 16000 грн, заборгованість за процентами в сумі 22400 грн, заборгованість за комісією в сумі 3200 грн, а всього 41600 грн.
Судові витрати
Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір згідно платіжної інструкції №СЦ00020125 від 09.06.2025 в розмірі 2422,40 грн.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З урахуванням того, що позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2031,66 грн (41600 грн становить 83,87% від 49600; 83,87% від 2422,40 грн становить 2031,66 грн).
На підставі ст.ст. 207, 509, 526, 530, 549, 610, 626, 628, 633, 634, 638, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 12, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд
вирішив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором №10.06.2024-100001120 від 10 червня 2024 року за тілом кредиту в сумі 16000 гривень, за процентами в сумі 22400 гривень, за комісією 3200 грн, а всього 41600 (сорок одну тисячу шістсот) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судовий збір в розмірі 2031 (дві тисячі тридцять одна) гривня 66 копійок.
В решті позову відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається учасниками справи протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Хмельницького апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий цент», адреса місцезнаходження: вул. Саксаганського, 133-А, м. Київ, 01032, код ЄДРПОУ 37356833.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований по АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Суддя: Світлана КОЗАЧУК