Справа № 686/7489/25
Провадження № 1-кс/686/2835/25
04 листопада 2025 року м. Хмельницький
Слідчий суддя Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , представника скаржника ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відео конференції в залі суду скаргу ОСОБА_4 на бездіяльність щодо невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань,
ОСОБА_4 звернувся до слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області зі скаргою на бездіяльність уповноважених службових осіб ТУ ДБР, розташованого в м. Хмельницькому щодо невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
В обґрунтування скарги вказує, що 05 березня 2025 року отримав лист слідчого від 20.02.2025 №222зкп/х/14-01-01-12948/2025 про відмову у внесенні відомостей до ЄРДР, з яким не погоджується. Просить зобов'язати слідчого суддю внести заяву-повідомлення про злочин до ЄРДР.
Розгляд справи у черговий раз було призначено на 14 год. 00 хв. 04.11.2025, про що ОСОБА_4 був завчасно повідомлений, що підтверджується розпискою про вручення йому ухвали суду від 23.10.2025.
04.11.2025 скаржник ОСОБА_4 у судове засідання в режимі відеоконференції не з'явився.
У судовому засіданні уповноважена особа ДУ «Вінницька установа виконання покарань» ОСОБА_5 повідомив, що ОСОБА_4 відмовився брати участь у розгляді скарги у зв'язку із не ознайомленням із матеріалами справи.
Вирішуючи питання про можливість проведення судового розгляду у відсутність скаржника, слідча суддя враховує наступне.
Ч. 3 ст. 306 КПК України установлено, що розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов'язкової участі особи, яка подала скаргу, чи її захисника, представника та слідчого, дізнавача чи прокурора, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржується. Відсутність слідчого, дізнавача чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.
Семантичний аналіз зазначеної норми закону дозволяє дійти висновку про те, що розгляд слідчим суддею скарги на бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов'язкової участі особи, яка подала скаргу чи її представника, тобто альтернативно за участі однієї із зазначених у цій нормі осіб.
Адвокат ОСОБА_3 присутня в судовому засіданні.
Окрім того, слідчою суддею враховано, що за правилами ч. 1 ст. 28 КПК України під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об'єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.
У свою чергу ст. 306 КПК України встановлено скорочені строки розгляду скарг на бездіяльність слідчого, прокурора - не пізніше сімдесяти двох годин з моменту надходження відповідної скарги.
З огляду на це слідча суддя також зазначає, що ОСОБА_4 , подавши до суду скаргу на бездіяльність слідчого, набув статусу заявника та на нього поширюються права, передбачені ч. 2 ст. 60 КПК України.
Разом з тим на заявника також покладаються обов'язки добросовісного користування наданими правами.
У своїх рішеннях Європейський суд наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правам та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07.07.1989 року суд зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його, утримуватися від використання приймів, які пов'язані із зволіканням розгляду справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, у тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Європейський суд з прав людини у справі «Гінчо проти Португалії» зазначив, що держави-учасниці Ради Європи зобов'язані організовувати свою правову систему таким чином, щоб забезпечити додержання п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо судового розгляду упродовж розумного строку.
За наведених обставин, з урахуванням встановлених стислих строків розгляду скарги, що є одним з пріоритетних завдань кримінального провадження, здійснення якого має забезпечити, зокрема, слідчий суддя, тієї обставини, що скарга перебуває у провадженні суду з 20.03.2025 та, зокрема, у провадженні слідчої судді ОСОБА_1 з 27.03.2025, неодноразово призначалася до розгляду, обізнаність скаржника про дату та час розгляду справи, посилання особи на неможливість участі в судовому розгляді через відсутність матеріалів справи відхиляються, оскільки матеріали перевірки за заявою про злочин №222зкп/х/14-01-01-12948/2025 були вручені ОСОБА_4 08.04.2025, а також скаржнику було вручено журнали судових засідань та диск із їх звуко- та відеозаписом судових засідань, що підтверджується розпискою ОСОБА_4 від 24.09.2025 та свідчить про нехтування процесуальними правами, а тому, дотримуючись принципів законності і верховенства права та розумності строків під час здійснення судового розгляду, вважаю за можливе розглянути скаргу у відсутності ОСОБА_4 , з участю представника скаржника адвоката ОСОБА_3 , оскільки положення ч.3 ст.306 КПК України передбачають альтернативну можливість присутності особи, яка подала скаргу чи її представника.
Дослідивши матеріали скарги та копії матеріалів перевірки за зверненням ОСОБА_4 , приходжу до висновку, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_4 16.12.2024 звертався до Офісу Президента України, Верховної Ради України, ГПУ та ДБР із заявою - повідомленням про злочин, у якій виклав факти, які свідчать про вчинення, на його думку, злочинів службовими особами Кам'янець-Подільського міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області. Зокрема, у заяві ОСОБА_4 вказав, що працівниками міліції 09.07.2012 було проведено безпідставний обшук у належному ОСОБА_6 , яка є його матір'ю, будинку, під час якого було викрадено належне останній майно, зокрема коштовності та грошові кошти, особисті речі останньої, а також телефони, комп'ютерну техніку, оргтехніку та особисті речі дружини ОСОБА_4 - ОСОБА_7 . Окрім того, вказав, що на його матір ОСОБА_6 , а також на онуку останньої (доньку ОСОБА_4 ), працівники міліції здійснювали фізичний, моральний, психологічний та матеріальний тиск.
Зазначену заяву ОСОБА_4 заступник керівника відділу Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_8 направив до ТУ ДБР, розташованого в м. Хмельницькому для організації розгляду в межах чинного законодавства, про що було повідомлено ОСОБА_4 , що слідує із супровідного листа від 15.01.2025 за № 45 зкп/10-2-04-01-559/25
Листом за підписом керівника першого СВ ТУ ДБР, розташованого в м. Хмельницькому ОСОБА_9 № 222зкп/х/14-01-01-12948/2025 від 20.02.2025 ОСОБА_4 повідомлено про те, за наслідками перевірки фактів, викладеній у заяві ОСОБА_4 від 16.12.2025, об'єктивних даних, які б свідчили про вчинення окремими працівниками органів міліції Кам'янець-Подільського відділу міліції УМВСУ в Хмельницькій області кримінального правопорушення не встановлено, у зв'язку із чим відсутні підстави для внесення відомостей до ЄРДР.
Положеннями частини 1 ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно з пунктом 1 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржена бездіяльність слідчого або прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Відповідно до ч. 2 ст. 214 КПК України досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення затверджуються Генеральною прокуратурою України за погодженням з Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, Національним антикорупційним бюро України, органом, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.
До Єдиного реєстру досудових розслідувань, зокрема, має бути внесено короткий виклад обставин про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела (ч. 5 ст. 214 КПК України).
Із цими приписами Кримінального процесуального закону кореспондуються викладені у п.2 Розділу ІІ Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, затвердженого наказом Генерального прокурора № 298 від 30.06.2020 норми, згідно з якими відомості про кримінальне правопорушення, викладені у заяві, повідомленні чи виявлені з іншого джерела, повинні відповідати вимогам пункту 4 частини п'ятої статті 214 КПК України, зокрема мати короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.
Аналіз вищезазначених положень закону дає підстави для висновку, що реєстрації в Єдиному реєстрі досудових розслідувань підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті, які містять достатні відомості про кримінальне правопорушення та можуть об'єктивно свідчити про вчинення особою такого кримінального правопорушення. Такими даними є фактичне існування доказів, що підтверджує реальність конкретної події злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину). Якщо у заяві чи повідомленні таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, що повинні бути обов'язково внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Це слугує гарантією для кожної особи від необґрунтованого обвинувачення та процесуального примусу.
Відповідно до висновку, що викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 818/1526/18 у межах процедури оскарження бездіяльності слідчого щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви, слідчий суддя з'ясовує обставини та мотиви, з яких слідчий або прокурор дійшов висновку про відсутність підстав для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, чим саме обґрунтоване невнесення відповідних відомостей до ЄРДР, та вирішує питання про наявність або відсутність правових підстав для зобов'язання слідчого або прокурора внести інформацію про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
У своїй постанові від 16.05.2019 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду (справа № 761/20985/18, провадження № 51-8007км18) вказав: «...положеннями ст. 3 КПК визначено, що кримінальне провадження це досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв'язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність. Досудове розслідування - це стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується, серед іншого, закриттям кримінального провадження. Якщо не було події кримінального правопорушення або в діях особи немає складу кримінального правопорушення, то за таких обставин кримінальне провадження не може бути розпочато. А якщо через помилку чи з інших причин таке провадження було розпочато, то воно негайно має бути припинено і з позиції вимог правопорядку, і з огляду дотримання інтересів всіх учасників правовідносин.....».
Отже ініціювати процедуру кримінального переслідування та застосувати державний механізм для здійснення досудового розслідування доцільно лише у випадку, коли наявні підстави вважати, що було вчинено кримінальне правопорушення. Безпідставне відкриття кримінального провадження є недопустимим і може порушувати права конкретних осіб, відносно яких таке провадження ініційоване, та є неефективним з точки зору використання державних ресурсів.
Так, п. 2 ч. 1 розділу ІІ «Порядок формування та ведення Реєстру» Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, затвердженого наказом Генерального прокурора № 298 від 30.06.2020 визначено, що відомості про кримінальне правопорушення, викладені у заяві, повідомленні чи виявлені з іншого джерела, повинні відповідати вимогам п. 4 ч. 5 ст. 214 КПК України, зокрема мати короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.
Інформацією про кримінальне правопорушення є обставини та конкретні факти, викладені у заяві особи про вчинення кримінального правопорушення, які містять ознаки складу кримінального правопорушення та можуть бути перевірені у кримінально-процесуальному порядку. Такими даними є фактичне існування доказів, що підтверджує реальність конкретної події злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину). Вказане слугує гарантією для кожної особи від необґрунтованого обвинувачення та процесуального примусу.
Предметом судового контролю слідчого судді може бути лише бездіяльність слідчого чи прокурора щодо невнесення відомостей до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, тобто саме заява чи повідомлення про кримінальне правопорушення є передумовою для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР та для початку досудового розслідування в кримінальному провадженні.
Реєстрації в Єдиному реєстрі досудових розслідувань підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті, які містять достатні відомості про кримінальне правопорушення та можуть об'єктивно свідчити про вчинення особою такого кримінального правопорушення. Якщо у заяві чи повідомленні таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, що повинні бути обов'язково внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Аналіз змісту заяви про злочин свідчить про те, що у ній не міститься обставин, які б указували на суспільно-небезпечний характер дій працівників міліції у ході проведення ним слідчої дії у межах досудового розслідування відповідного кримінального провадження. Викладені у заяві аргументи ґрунтується на незгоді в цілому із перебігом проведення обшуку та тимчасовим вилученням майна у зв'язку із цим.
Процесуальна діяльність вищевказаних суб'єктів владних повноважень в межах їх посадової дискреції не може бути підставою для їх кримінального переслідування.
Слідчим суддею не встановлено підстав для внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудового розслідування, а тому представник органу досудового розслідування обґрунтовано відмовив у внесенні відповідних відомостей до ЄРДР.
З огляду на викладене, у задоволенні даної скарги слід відмовити.
Керуючись ст.ст.214,303,306,307 КПК України, -
Відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_4 на бездіяльність щодо невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Ухвала може бути оскаржена до Хмельницького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Ухвала слідчого судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Слідчий суддя