Справа № 686/29307/25
Провадження № 3/686/8084/25
06 листопада 2025 року м. Хмельницький
Суддя Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області Дзюбак О.В., розглянувши справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя у АДРЕСА_1 ,
за ст. 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
установив:
ОСОБА_1 органом, який ініціював процедуру притягнення його до адміністративної відповідальності ставиться у вину те, що 02 жовтня 2025 року близько 11 год. 30 хв.-12 год. він, перебуваючи в приміщенні Хмельницького міськрайонного суду по вул. Героїв Майдану, 54 у м. Хмельницькому, вчинив дрібне хуліганство, а саме висловлювався нецензурною лайкою та ображав ОСОБА_2 , чим порушив громадський порядок і спокій громадян.
В судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні вказаного правопорушення не визнав, зазначив, що не вчиняв указаних дій.
Захисник Керницька О.В. заперечила проти притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та зазначила про відсутність доказів вчинення ОСОБА_1 цього адміністративного правопорушення.
Потерпіла ОСОБА_2 , яка є колишньою дружиною ОСОБА_1 в судовому засіданні підтвердила висловлювання ОСОБА_1 до неї лайливого слова та просила притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.
Заслухавши пояснення учасників провадження, всебічно та об'єктивно дослідивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.
Відповідно до статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Статтею 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
За положеннями статті 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є вчинення нею протиправної, винної дії чи бездіяльності (адміністративного правопорушення), яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. При цьому, в силу приписів 251КУпАПобов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Згідно із ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідальність за статтею 173 КУпАП передбачена за дрібне хуліганство, тобто нецензурну лайку в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян. Безпосереднім об'єктом охорони цієї норми є громадський порядок.
Громадський порядок - це обумовлена потребами суспільства система врегульованих правовими та іншими соціальними нормами система відносин, що складаються у громадських місцях в процесі спілкування людей, і яка має на меті забезпечення спокійної обстановки суспільного життя, нормальних умов для праці і відпочинку людей, для діяльності державних органів, а також підприємств, установ та організацій. Відмінною особливістю дрібного хуліганства від хуліганства, що наказується в кримінальному порядку, є те, що воно не має характеру грубого порушення громадського порядку, яке причиняє суттєву шкоду суспільним відносинам, правовим та законним інтересам громадян.
При цьому, нецензурна лайка - це одна з грубих форм неповаги до громадської моральності, непристойні висловлювання, один із найогидніших різновидів словесної брутальності. У правовій літературі справедливо зазначається, що незалежно від того у зв'язку з якими обставинами особа висловлює своє роздратування у формі нецензурної лайки, вона скоює проступок, за який підлягає відповідальності в адміністративному порядку. Словесне хуліганство не загрожує життю та здоров'ю людей, проте використання нецензурних слів виявляє, перш за все, грубе, образливе ставлення до оточуючих. Воно, принижує та знижує рівень людського спілкування, та завдає моральної шкоди духовному стану суспільства, ображає людську гідність.
Суб'єктивна сторона цього правопорушення характеризується наявністю вини. Особа усвідомлює, що її дії протиправні, вона передбачає, що в результаті їх здійснення буде порушено громадський порядок і прагне саме до цього. Суб'єктивна сторона полягає у неповазі до суспільства, у прагненні показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, самоутвердитися за рахунок приниження інших осіб, протиставити себе іншим громадянам, суспільству, державі.
Об'єктивна сторона цього правопорушення полягає у нецензурній лайці в громадських місцях, образливому ставленні до громадян та інших діях, що порушують громадський порядок і спокій громадян.
Таким чином, для притягнення особи до адміністративної відповідальності за статтею 173 КУпАП необхідно встановити факт того, що особа дійсно в активній формі, безпричинно, з власної ініціативи чи через незначний привід порушила громадський порядок і спокій громадян, перешкоджала нормальним умовам їх життєдіяльності чи відпочинку.
Під час розгляду справи про дрібне хуліганство суд має з'ясувати, чи відбувався конфлікт між особами з мотивів явної неповаги до суспільства, або у зв'язку з особистими мотивами, що виключає можливість кваліфікації дій особи за статтею 173 КУпАП. За відсутності відповідного мотиву, коли дії особи зумовлені неприязними стосунками з іншою особою і прагненням завдати шкоди конкретній особі чи образити її з особистих спонукань, сам собою факт вчинення протиправних дій у громадському місці в присутності сторонніх осіб не дає достатніх підстав для кваліфікації їх як хуліганства.
Такі ж висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 3 липня 2019 року у справі № 288/1158/16-к.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Оцінка доказів, відповідно до статті 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення та ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.
Згідно з вимогами статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляд справи Конвенцію про захист прав і основоположних свобод і протоколів до неї, та практику Європейського суду з прав людини і Європейської комісії з прав людини, як джерело права.
Доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом, зазначене викладено в пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України».
Саме по собі зазначення адміністративного правопорушення в протоколі не може бути належним доказом вчинення такого правопорушення. Таким чином, протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення.
Під час розгляду справи установлено, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 є колишнім подружжям, які натепер є опонентами у судових спорах.
Окрім самого протоколу про вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 до матеріалів справи долучені письмові пояснення ОСОБА_2 , які вона підтвердила в судовому засіданні про те, що перебуваючи 02 жовтня 2025 року об 11 год. 10 хв. у коридорі Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області під час очікування участі у справі, ОСОБА_1 , відносно якого існує обмежувальний припис, тихо назвав її лайливим словом, яке характеризує особу з низькими моральними цінностями у статевих відносинах.
В судовому засіданні ретельно досліджений наданий стороною захисту відеозапис події, з якою пов'язуються обставини вчинення адміністративного правопорушення, зафіксований на камеру відеоспостереження Хмельницького міськрайонного суду,яка записує звук.
З дослідженого відеозапису не вбачається будь-яких протиправних дій ОСОБА_1 відносно ОСОБА_2 , у тому числі у момент, на який вказала потерпіла об 11 год. 10 хв. 16 позначки часу на відеозаписі.
Із зазначеного відеозапису, на якому об'єктивно зафіксовані обставини видно, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 сиділи один навпроти одного віддалено у холі суду на лавах для очікування, розміщених під стінами по його периметру та будь-яких дій, що можливо кваліфікувати як порушення громадського порядку ОСОБА_1 не вчиняв. Будь-якої реакції оточуючих, які перебували у холі разом із учасниками справи, не зафіксовано.
У зв'язку із цим, пояснення ОСОБА_2 про те, що ОСОБА_1 тихо назвав її лайливим словом та вона це почула, суд не уважає достатнім доказом вчинення адміністративного правопорушення.
Отже, матеріали справи не містять належних, допустимих та достатніх доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП
Згідно із статтею 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Обов'язок органу (особи), яка склала протокол про адміністративне правопорушення, нести тягар доказування є складовою презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини в сенсі статті 62 Конституції України, статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, та звільняє особу від обов'язку доводити свою непричетність до вчинення порушення.
Відповідно до пункту 39 постанови Верховного Суду від 08 липня 2020 року у справі № 463/1352/16-а у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку про те, що наявні в матеріалах справи докази, в тому числі і протокол про адміністративне правопорушення, не доводять вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись статтями 276-280, 283-285, 294 КУпАП, суд,
постановив:
Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст.173 Кодексу України про адміністративні правопорушення стосовно ОСОБА_1 закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Хмельницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення. Апеляційна скарга подається через Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області.
Суддя Олександр ДЗЮБАК