Справа № 489/3111/24
Провадження № 1-кп/489/503/25
Інгульський районний суд міста Миколаєва
Ухвала
06 листопада 2025 року місто Миколаїв
Інгульський районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Миколаєва матеріали кримінального провадження №22024150000000023 від 22.01.2024 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 114-2 КК України,
з участю прокурора ОСОБА_6 , обвинуваченого ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_7 (дистанційно),
встановив:
До суду надійшло клопотання прокурора про продовження обвинуваченому строку тримання під вартою на 60 днів у зв'язку з продовженням існування ризиків переховування від суду та вчинення кримінального правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується, які існували при застосуванні запобіжного заходу та продовженні строку його дії.
Прокурор підтримав клопотання та просив його задовольнити.
Обвинувачений та захисник заперечували проти клопотання прокурора, вважаючи ризики недоведеними.
Вислухавши учасників судового провадження, суд дійшов таких висновків.
Ухвалою слідчого судді Центрального районного суду міста Миколаєва від 12.01.2024 відносно обвинуваченого застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк дії якого неодноразово продовжувався, останній раз ухвалою суду від 01.10.2025.
Відповідно до ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Згідно з п. 36 Рішення ЄСПЛ у справі «Москаленко проти України» від 20.05.2010 (остаточне 20.08.2010), «суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Суд визнає, що, враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує». Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Сам факт подання до суду обвинувального акту та те, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні відповідного кримінального правопорушення є свідченням обґрунтованої підозри. При цьому, на даній стадії судового розгляду суд не вирішує питання щодо винуватості обвинуваченого, яке буде вирішуватися за наслідками судового розгляду в нарадчій кімнаті під час ухвалення вироку у справі.
На переконання суду, на даний час продовжують існувати передбачені ст. 177 КПК України ризики переховування обвинуваченого від суду та вчинення кримінального правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується, які існували при застосуванні запобіжного заходу, оскільки ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні умисного особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від восьми до дванадцяти років, та має достатню обізнаність, щоб розуміти суть пред'явленого обвинувачення та покарання за його вчинення. Також, відповідно до обвинувального акту, він має проросійські погляди та йому інкриміновано вчинення ряду протиправних діянь за пред'явленим обвинуваченням, які полягали у поширенні інформації про розташування ЗСУ з метою надання такої формації країні-агресору рф, та вказані діяння були виявлені й припинені органом досудового розслідування, а не з власної волі особи.
Крім того, на даний час продовжений строк дії воєнного стану через військову агресію рф проти України, у поширенні відомостей якій про розташування ЗСУ обвинувачується останній. Також продовжують діяти телеграм-канали, в яких відбувається розповсюдження матеріалів про розташування підрозділів ЗСУ. Тому зазначені обставини вказують на те, що перебуваючи на волі, обвинувачений може продовжити вчиняти кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується, та ухилятися від суду, що вказує на необхідність продовження йому строку запобіжного заходу.
Також суд враховує положення ч. 6 ст. 176 КПК України про те, що під час дії воєнного стану до особи, яка обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 114-2 КК України, за наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього кодексу, застосовується виключно запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Крім того, згідно з п. 6.2 Рішення Конституційного Суду України від 19.06.2024
№ 7-р(II)/2024, «застосування за частиною шостою статті 176 КПК під час дії воєнного стану запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до особи, яку підозрюють або обвинувачують у вчиненні злочинів проти основ національної безпеки України, громадської безпеки, миру, безпеки, людства та міжнародного правопорядку, за наявності ризиків, визначених статтею 177 Кодексу, є потрібним засобом для забезпечення ефективності розслідування цих злочинів і виконання завдань кримінального провадження в умовах воєнного стану, що обумовлено потребою посиленого захисту суверенітету, територіальної цілісності, недоторканності, обороноздатності, державної, економічної й інформаційної безпеки України».
Також, враховуючи тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому, наявність декількох істотних передбачених ст. 177 КПК ризиків, обставини кримінального правопорушення (яке полягало у неодноразовому вчиненні тотожних кримінально-караних діянь), суд вважає доцільним не визначати розмір застави відповідно до положень ч. 4 ст. 183 КПК України.
Таким чином, суд вважає необхідним продовжити обвинуваченому строк тримання під вартою на 60 днів, що є підставою для задоволення клопотання прокурора.
Керуючись статтями 336, 372 КПК України, суд
постановив:
Клопотання прокурора задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою на шістдесят днів - до 04.01.2026 включно без визначення розміру застави.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору та направити уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її оголошення та може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.
Судді ОСОБА_1
ОСОБА_2
ОСОБА_3