Справа № 487/5497/25
Провадження № 2/487/2822/25
06.11.2025 Заводський районний суд м. Миколаєва в складі:
головуючого-судді А.А. Лагоди
секретаря К.Е. Мамчур
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Арсенал страхування», Приватне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Княжа вієнна іншуранс груп», про відшкодування матеріальної і моральної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
04.08.2025 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , в якій просить суд стягнути з відповідача - 56641,00 грн. матеріальної шкоди, 75000,00 грн. моральної шкоди, 6500,00 грн. вартість за проведену оцінку, а також судовий збір в сумі 1401,00 грн. і 2000,00 грн. витрат за надання правової допомоги.
Позов обґрунтовує тим, що 07.01.2025 відповідач скоїла ДТП, 29.04.2025 Миколаївський апеляційний суд залишив в силі постанову Заводського районного суду м. Миколаєва по справі № 487/815/25 якою притягнуто відповідача о адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП. Позивач звернувся до відповідача з пропозицією компенсувати шкоду в сумі 213441,13 грн. на підставі звіту 14-25 від 13.02.2025. ПрАТ «СК «Арсенал страхування» згідно поліса № 2262141448 від 02.01.2025 виплатила позивачу 22.05.2025 кошти в сумі 156800,00 грн. і не відшкодовано 56641,00 грн. З огляду на порушення звичайного способу життя (автомобіль потрібен позивачу для роботи за межами міста Миколаєва, сім'я позивача позбавлена комфортно і швидко переміщатись), виникають конфлікти і суперечки, які призводять до стресу позивача (визивають дратівливість і пригніченість) і вимагає від відповідача 75000,00 грн. в якості відшкодування моральної шкоди.
Ухвалою суду від 05.08.2025 позовну заяву залишено без руху та надано час на усунення недоліків.
11.08.2025 до суду від сторони позивача надійшла заява на усунення недоліків з додатками. В позовній заяві позивач просить суд стягнути з відповідача 56641,00 грн. матеріальної шкоди, 75000,00 грн. моральної шкоди, витрати на проведення експертизи в розмірі 6500,00 грн., а також судовий збір та витрати з надання правничої допомоги.
Ухвалою суду від 15.08.2025 призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.
22.08.2025 на адресу суду від представника третьої особи ПрАТ «СК «Арсенал страхування» надійшло пояснення. Представник страхової компанії зазначає, що третя особа з ПрАТ «СК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» є учасником Угоди про пряме врегулювання збитків. Власник т/з Peugeot 308 д.н.з. НОМЕР_1 скористався правом отримання страхового відшкодування відповідно до умов Положення про пряме врегулювання збитків, затвердженого МТСБУ №376/2016 від 10.03.2016 та звернувся до ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» із заявою про виплату страхового відшкодування. 22.05.2025 страховиком було здійснено виплату страхового відшкодування позивачу у розмірі 156800,00грн., яка перед цим оцінена страховиком.
27.10.2025 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на наступне. Згідно з висновком експертного дослідження № ЕД-19/115-25/2254-ІТ від 18.02.2025, встановлено, що як водій автомобіля PEUGEOT 308, так і водій автомобіля Ford C-MAX мали технічну можливість уникнути дорожньо-транспортної пригоди. Тобто кожен із них частково сприяв виникненню шкоди. Розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за кожну з таких осіб визначається шляхом поділу розміру заподіяної шкоди на кількість таких осіб. Враховуючи, що позивач просить стягнути з відповідача 56641, 13 грн матеріальної шкоди, то при наявній обопільній вині водіїв, на користь позивача підлягає стягнення матеріальне відшкодування в розмірі 28 320, 56 грн, тобто половина розміру
визначеної позивачем суми матеріальних збитків (56641,13 грн : 2 = 28320,56 грн). Таким чином, з урахуванням висновку експерта, обидві сторони мають нести спільну відповідальність. Відповідач вважає, що розмір відшкодування підлягає розподілу між сторонами. Позивач визначив розмір моральної шкоди 75000,00 грн., але не надав жодних доказів, які б підтверджували моральні страждання або погіршення психоемоційного стану, зокрема відсутні медичні висновки, довідки від лікарів або психологів, як наслідок, суд не має можливості встановити наявність моральних страждань. Позивач взагалі не наводить обсягу та характеру страждань, не наводить будь-яких доводів, аргументів наявності моральних страждань, будь-які докази наявності моральних страждань - відсутні в матеріалах справи. Позивач зазначає, що протягом тривалого часу він не може користуватись автомобілем, який потрібен для роботи в іншій місцевості за межами Миколаєва, але жодного доказу його працевлаштованості, необхідності виїжджати за межі ОСОБА_3 , не надає. Позивач не надає жодних доказів, що він і сімя позбавлені можливості комфортно і швидко переміщатись і при цьому виникають конфлікти і суперечки з рідними і близькими, співробітниками, що викликає пригніченість і дратівливість, в тому числі, але не виключно: висновок судово-психологічної експертизи завданих моральних страждань; підтвердженняпрацевлаштованості та інше. За яких обставин у позивача виникають конфлікті ситуації з рідними, близькими і співробітниками, він також не зазначає. Яким чином відсутність автомобіля впливає на стосунки позивача з рідними і близькими, аргументи також не наводяться.
В судове засідання позивач та його представник не з'явився, надано до суду заяву, згідно якої позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить розглянути справу за відсутності сторони позивача.
Від сторони відповідача надійшла заява про розгляд справи без їх участі та згідно якої заперечують прогти задоволення позову в повному об'ємі з підстав, викладених у відзиві.
Представник ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» в судове засідання не з'явився, надано заяву про слухання справи без його участі.
Представник ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс груп» в судове засідання не з'явився, повідомлений належним чином про дату слухання справи.
Враховуючи, що всі особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Відповідно до положень ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Суд встановив, що згідно постанови Заводського районного суду м. Миколаєва від 25.03.2025 (справа 487/815/25) ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та застосовано до неї адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 850,00 грн.
Відповідно до постанови Миколаївського апеляційного суду від 29.04.2025 (справа №487/815/25) встановлено, що 07.01.2025 о19:00 год. в м. Миколаєві по вул. 1-а Слобідська, 62 А, водій ОСОБА_2 керуючи транспортним засобом «FordC-MAX» д.н.з. НОМЕР_2 , на перехресті нерівнозначних доріг вул.1-а Слобідська та вул. Погранична, рухаючись по другорядній дорозі, була неуважна та не надала дорогу транспортному засобу марки «PEUGEOT 308» д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_1 , який рухався по головній дорозі, в результаті чого сталося зіткнення. В результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, завдано матеріальних збитків. Вказаними діями ОСОБА_4 порушила вимоги п. 2.3. «б», п. 16.11 Правил дорожнього руху, та вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП. Постановою Миколаївського апеляційного суду від 29.04.2025 постанову Заводського районного суду м. Миколаєва від 25 березня 2025 року залишено без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Отже, суд апеляційної інстанції підтвердив винуватість водія ОСОБА_2 у скоєнні ДТП.
З матеріалів справи судом встановлено, що на момент скоєння ДТП відповідальність власника автомобіля «FordC-MAX» д.н.з. НОМЕР_2 , була застрахована у ПрАТ «СК «Арсенал страхування», оскільки ОСОБА_1 надано з програми «ощад 24/7» інформацію про зарахування на його картковий рахунок № НОМЕР_4 ……3299 - 156800,00грн. з призначенням «страхова виплата ОСОБА_1 , акт №109.00031825-1 від 20.05.2025 без ПДВ». Зобов'язання з страхового відшкодування у своїх поясненнях підтвердив представник ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» на підставі прийнятого рішення, перед цим визначившись з розмірами завданих матеріальних збитків, тобто у розмірі страхової суми за полісом №219699602.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
За ч.1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частиною 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
При цьому, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (п.1 ч.1 ст. 1188 ЦК України).
Пленум Вищого спеціалізовано суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 4 Постанови від 01.03.2013 № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» зокрема, зазначив, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
Разом з тим, згідно зі ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Верховний Суд України у постанові від 20.01.2016 у справі № 6-2808цс15 зазначив, що за загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).
Разом із тим правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, - якщо законом передбачено такий обов'язок.
Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
До сфери обов'язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України від 1 липня 2004 № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV).
Метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон № 1961-IV (стаття 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону № 1961-IV).
Згідно зі статтею 6 Закону № 1961-IV страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
За змістом Закону № 1961-IV (статті 9, 22-31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння дорожньо-транспортної пригоди) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
Як передбачено статтею 1194 ЦК України, в разі, якщо страхової виплати (страхового відшкодування) недостатньо для повного відшкодування шкоди, завданої особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, ця особа зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
З огляду на вищенаведене, сторонами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу.
Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди породжує деліктне зобов'язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується відповідний обов'язок боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така дорожньо-транспортна пригода слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов'язанні ним є страховик.
Разом із тим, зазначені зобов'язання не виключають одне одного. Деліктне зобов'язання - первісне, основне зобов'язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, в результаті якої завдана шкода, буде кваліфікована як страховий випадок. Одержання потерпілим страхового відшкодування за договором не обов'язково припиняє деліктне зобов'язання, оскільки страхового відшкодування може бути недостатньо для повного покриття шкоди, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов'язаною. При цьому, потерпілий стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не є, але наділяється правами за договором: на його, третьої особи, користь страховик зобов'язаний виконати обов'язок зі здійснення страхового відшкодування.
Особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд (частина перша статті 12 ЦК України). Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї (частина друга статті 14 ЦК України).
Відповідно до статті 511 ЦК України зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.
Згідно з частинами першою та четвертою статті 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.
З огляду на вищенаведене, право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов'язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов'язанні.
Таким чином потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов'язань, деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 ЦК України підстав.
Потерпілий вправі відмовитися від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в рамках деліктного зобов'язання, не залежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. В такому випадку особа, яка завдала шкоди і цивільно-правова відповідальність якої застрахована, після задоволення вимоги потерпілого не позбавлена права захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутися до свого страховика за договором із відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, в розмірах та обсязі згідно з обов'язками страховика як сторони договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Якщо потерпілий звернувся до страховика і одержав страхове відшкодування в розмірі, який у повному обсязі відшкодовує завдану шкоду, деліктне зобов'язання між потерпілим і особою, яка завдала шкоди, припиняється згідно зі статтею 599 ЦК України виконанням, проведеним належним чином.
Якщо потерпілий звернувся до страховика і одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов'язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов'язку згідно зі статтею 1194 ЦК України - відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.
Розмір страхового відшкодування страховик узгоджує з особою, яка має право на отримання відшкодування, проте страховик самостійно приймає рішення про здійснення чи відмову в здійсненні страхового відшкодування (статті 36, 37 Закону № 1961-IV). При цьому розмір страхової виплати (страхового відшкодування) з особою, яка завдала шкоди, страховик за законом узгоджувати не зобов'язаний, хоча цей розмір безпосередньо впливає на обсяг відповідальності особи, яка завдала шкоди, за статтею 1194 ЦК України.
Таким чином розмір страхової виплати (страхового відшкодування), якщо страховик визначає його меншим страхової суми (ліміту його відповідальності), може бути оспорений особою, яка завдала шкоди, якщо ця особа виконала свій обов'язок перед потерпілим, у тому числі й частково відшкодувала шкоду згідно статті 1194 ЦК України, але вважає, що страховик порушив умови договору, здійснив потерпілому страхову виплату (страхове відшкодування) не в повному обсязі, що призвело до безпідставного збільшення обсягу її (особи, яка завдала шкоди), відповідальності.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
В даному випадку предметом позову є стягнення з відповідача на користь позивача, зокрема, коштів за пошкоджений ТЗ (заявлено його різницю).
Відповідно до ст. 30 Закону № 1961-IV транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди; якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.
Згідно звіту №14-25 про незалежну оцінку майна з визначення вартості матеріального збитку, заподіяного в результаті ДТП власникові автомобіля Peugeot 308 р.н. НОМЕР_3 від 13.02.2025, вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Peugeot 308», реєстраційний номер НОМЕР_3 складає 381069,42грн., а ринкова вартість складає 400097,68грн. та в даному випадку вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу і величини ВТВ за формулою: У = Ср + См + Сс x (1 - Ез) + ВТВ; (24), таким чином, У = 44660,00 + 37073,18 + 299336,24 x (1-0,56) + 0,00 = 213 441,13 грн.
Враховуючи викладене, з урахуванням заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що позов в частині стягнення з відповідача на користь позивача матеріальної шкоди в сумі 56641,13 грн. підлягає задоволенню, з урахуванням звіту №14-25 та фактичному відшкодуванню ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» витрат за заявою самому позивачу (213441,13 - 156800,00). Аргументи відповідача про розподіл такої суми між сторонами, оскільки обидві сторони винні у ДТП не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками наведені у постанові Миколаївського апеляційного суду від 29.04.2025 у справі №487/815/25.
Крім того з відповідача на користь позивача слід стягнути 6500,00 грн. витрат на проведення експертизи.
Щодо вимог про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди суд приходить до наступного.
Згідно вимог, ч.ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Частиною 1 ст. 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Разом з тим, згідно абзацу другого п. 5 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
В пункті 9 цієї Постанови зазначено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характер немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану тощо. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Так, позивач зазначив, що дорожньою пригодою з вини відповідача йому завдано моральну шкоду, яка полягає у порушення звичайного способу життя (протягом тривалого часу не може користуватись автомобілем, який потрібен позивачу для роботи за межами міста Миколаєва, сім'я позивача позбавлена комфортно і швидко переміщатись), на цьому ґрунті виникають конфлікти і суперечки, які приводять до стресу позивача (визивають дратівливість і пригніченість).
Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачу завдано моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях, яких він зазнав у зв'язку із пошкодженням майна.
З огляду на викладене та враховуючи, що пошкодження майна особи у будь-якому разі призводить до душевних страждань, пов'язаних з необхідністю вчинення відповідних дій, спрямованих на відновлення майна або інших дій, спрямованих на відновлення своїх порушених прав, при явних душевних страждань позивача, то суд вважає за можливе з урахуванням обставин справи та доводів позивача про заподіяння йому моральної шкоди, стягнути з відповідача на користь позивача, враховуючи вимоги розумності та справедливості, грошові кошти на відшкодування моральної шкоди у розмірі 5000,00 грн.
Згідно частини 1 та пункту 1 частини 2 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Частиною 8 статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
В підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивач надав лише витяг з договору про надання правничої допомоги №Ю13 від 04.08.2025, що не дає можливості суду на момент прийняття рішення встановити заявлений в позові розмір та не позбавляє позивача заявити про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат, а на час ухвалення рішення такі вимоги є недоведеними.
При зверненні до суду з позовом ціна позову складала 131641,13 грн. (56641,13 + 75000,00) (заявлений до стягнення судовий збір, витрати на правову допомогу та витрати за проведення оцінки не входять в ціну позову), а судовий збір було сплачено в розмірі 1401,00 грн. (платіжна інструкція від 30.08.2025 №СО33-ЕЗКХ-К38В-4Х61) та у зв'язку із тим, що позовні вимоги задоволені на 46,82 % (61641,13 грн. : 131641,13 грн. = 0,4682) то з відповідача на користь позивача слід стягнути, відповідно 46,82% від 1401,00 грн. судового збору, що становить 655,94 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10-13,76-81,89,141, 264-265 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Арсенал страхування», Приватне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Княжа вієнна іншуранс груп», про відшкодування матеріальної і моральної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 спричинену матеріальну шкоду в розмірі 56641 (п'ятдесят шість тисяч шістсот сорок одна) грн. 13 коп., спричинену моральну шкоду в розмірі 5000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп., витрати на проведення експертизи в розмірі 6500 (шість тисяч п'ятсот) грн. 00 коп. та судовий збір в розмірі 655 (шістсот п'ятдесят п'ять) грн. 94 коп.
В іншій частині позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_6 .
Третя особа: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Арсенал страхування», місцезнаходження: м. Київ, вул. Борщагівська, 154, ЄДРПОУ: 33908322.
Третя особа: Приватне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Княжа вієнна іншуранс груп», місцезнаходження: м. Київ, вул. Глубочицька, 44, ЄДРПОУ: 24175269.
Суддя А.А.Лагода