Справа № 487/8107/25
Провадження № 1-кс/487/4736/25
31.10.2025 м. Миколаїв
Слідчий суддя Заводського районного суду м. Миколаєва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваної ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду клопотання прокурора відділу Херсонської обласної прокуратури ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 12025231090000978 від 09.05.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді застави до підозрюваної ОСОБА_4 ,-
Прокурор відділу Херсонської обласної прокуратури ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 12025231090000978 від 09.05.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді застави до підозрюваної ОСОБА_4 .
В обґрунтування клопотання прокурор посилався на обґрунтованість підозри за ч. 1 ст. 366 КК України та наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, неможливість застосування до підозрюваної більш м'яких запобіжних заходів. Так, на думку прокурора, враховуючи покарання, яке загрожує підозрюваній у разі визнання її винною, є підстави вважати, що запобіжним заходом, який здатний забезпечити належну поведінку ОСОБА_4 , є лише застава. Крім того, прокурор вважає, що підозрювана ОСОБА_4 може незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, з якими знайома, оскільки свідки були чи є діючими працівниками КНП "Великоолександрівська лікарня", де ОСОБА_5 є завідуючею поліклініки. Підозрювана знайома також з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які є мешканцями селища Велика Олександрівка, та може шляхом особистих зустрічей та телефонних дзвінків незаконно впливати на цих свідків шляхом умовлянь або погроз. Підозрювана продовжує здійснювати функції члена позаштатної постійно діючої військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи обізнаною з правилами та порядком проведення медичного огляду військовозобов'язаних осіб та відповідно нормативно-правовими актами, які їх регламентують, може вчинити нове кримніальне правопорушення, пов'язане із внесенням недостовірних відомостей до медичних документів військовозобов'язаних, що доводить наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні просив задовольнити клопотання, посилаючись на обґрунтованість підозри ОСОБА_5 та наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Підозрювана ОСОБА_4 в судовому засіданні просила відмовити у задоволенні клопотання, заперечуючи обставини, викладені в повідомленні про підозру, та ризики, на які вказує прокурор.
Заслухавши сторони, дослідивши матеріали, якими обґрунтовується клопотання, слідчий суддя приходить до наступного.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Метою застосування будь-якого запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (ч. 1 ст. 177 КПК України).
Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі й обставини зазначені у ч. 1 ст. 178 КПК України, а саме вагомість наявних доказів, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі, вік та стан здоров'я підозрюваного, наявність постійного місця роботи або навчання, його репутацію, наявність судимостей та інше.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий або прокурор доведе наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення та наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, але не доведе недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Відповідно до ст. 182 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків.
Розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні нетяжкого злочину, розмір застави визначається у межах від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
До підозрюваного, обвинуваченого у вчиненні злочину, за який передбачено основне покарання у виді штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, може бути застосовано запобіжний захід лише у вигляді застави або тримання під вартою у випадках та в порядку, передбачених цією главою (ч. 8 ст. 194 КПК України).
Так, судом встановлено, що СУ ГУНП в Херсонській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025231090000978 від 09.05.2025 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що відповідно до постанови Бериславської районної територіальної виборчої комісії № 50 від 20.11.2020 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстровано депутатом Бериславської районної ради Херсонської області восьмого скликання, обрану по територіальному виборчому округу № 3 від Херсонської обласної організації політичної партії «Слуга народу».
04.12.2020 рішенням першої сесії № 1 Бериславської районної ради Херсонської області восьмого скликання визнано повноваження депутата Бериславської районної ради ОСОБА_4 .
Так, ОСОБА_4 згідно з наказом від 16.12.2022 за № 62 начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебуваючи на посаді резервного лікаря-терапевта позаштатної постійно діючої військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи, відповідно до положень ч. 3 ст. 18 КК України службовою особою, яка за спеціальним повноваженням постійно виконувала функції представника влади, достовірно знаючи вимоги чинного законодавства та Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 за № 402, будучи обізнаною з правилами та порядком проведення медичного огляду військовозобов'язаних осіб та відповідно нормативно-правовими актами, які їх регламентують, діючи з єдиним умислом, в умовах воєнного стану, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки, бажаючи їх настання, 13.02.2023 та 24.02.2023 вчинила службове підроблення шляхом внесення завідомо неправдивих відомостей до офіційних документів - карток обстеження та медичного огляду військовозобов'язаних ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за наступних обставин.
Указом Президента України від 24.02.2022 за № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 за № 2102-ІХ, у зв'язку із військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 за № 389-VIII, в Україні введено воєнний стан з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався та діє на цей час.
Пунктом 3 Указу Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» передбачено, що у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені ч. 1 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
Згідно зі ст. 9 Закону України «Про Збройні Сили України» комплектування Збройних Сил України особовим складом, їх мобілізаційне та оперативне розгортання в особливий період, здійснення заходів, пов'язаних з підготовкою та призовом громадян на військову службу, забезпечує Кабінет Міністрів України.
Відповідно до ст. 10 Закону України «Про Збройні Сили України» Міністерство оборони України забезпечує життєдіяльність Збройних Сил України, їх функціонування, бойову та мобілізаційну готовність, боєздатність, підготовку до виконання покладених на них завдань, застосування, комплектування особовим складом та його підготовку, постачання озброєння та військової техніки, підтримання справності, технічної придатності та модернізації зазначеного озброєння і техніки, матеріальних, фінансових, інших ресурсів та майна згідно з потребами, визначеними Генеральним штабом Збройних Сил України в межах коштів, передбачених Державним бюджетом України, і здійснює контроль за їх ефективним використанням, організовує виконання робіт і надання послуг в інтересах Збройних Сил України.
Пунктом 1 Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 671 від 26.11.2014, визначено, що Міноборони є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику з питань національної безпеки у воєнній сфері, сферах оборони і військового будівництва у мирний час та особливий період.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про оборону України» від 06.12.1991 за № 1932-ХІІдо органів військового управління віднесено, зокрема, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Таким чином, Міністерство оборони України реалізує державну політику з питань національної безпеки у воєнній сфері, сфері оборони і військового будівництва як безпосередньо, так і через органи військового управління, що перебувають у його підпорядкуванні. Відповідно до Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі - Положення), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 за №154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах.
Залежно від обсягів облікової, призовної та мобілізаційної роботи утворюються районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі - районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
Відповідно до п. 8 Положення завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених обов'язків є, зокрема, виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов'язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, контроль за його станом, зокрема в місцевих органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ та Служби зовнішньої розвідки), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) (районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), проведення заходів приписки громадян до призовних дільниць, призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил.
Згідно зі ст. ст. 19, 68 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Відповідно до ч. 3 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 (далі - Закону) військовий обов'язок включає, зокрема, призов на військову службу, проходження військової служби, проходження служби у військовому резерві, дотримання правил військового обліку.
Згідно з ч. 7 ст. 1 Закону виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
Порядок та умови проведення медичного огляду військовозобов'язаних, проходження військово-лікарської комісії встановлені Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 за №402 (далі - Положення, в редакції 16.04.2021, яка діяла на час вчинення кримінального правопорушення).
Відповідно до п. 1.1 глави 1 розділу I Положення військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
За приписами п.1.3. глави 1 розділу I Положення, основними завданнями військово-лікарської експертизи є, зокрема: добір громадян України, придатних за станом здоров'я до військової служби, для укомплектування Збройних Сил України, аналіз результатів медичного огляду та розробка заходів щодо комплектування Збройних Сил України особовим складом, придатним до військової служби за станом здоров'я.
Відповідно до п. 2.1 глави 2 розділу I Положення Для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі), які приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця. Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов'язкові до виконання.
Згідно з вказаними вище пунктами Положення на членів військово-лікарських комісій покладений обов'язок проводити військово-лікарську експертизу під час медичного огляду військовозобов'язаних та визначати їх придатність за станом здоров'я до військової служби, тобто виконувати діяльність, спрямовану на забезпечення національних інтересів України під час виконання завдань та функцій держави,
Як передбачено ч. 3 ст. 18 КК України, службовими особами є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також постійно чи тимчасово обіймають в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно- господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною службовою особою підприємства, установи, організації, судом або законом.
Таким чином, член позаштатної постійно діючої військово-лікарської комісії лікар-терапевт ОСОБА_4 на момент перебування у її складі постійно здійснювала функції представника влади за спеціальними повноваженнями, а отже, є службовою особою.
Відповідно до п. 1.1 глави 1 розділу II Положення медичний огляд включає в себе: вивчення та оцінку стану здоров'я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров'я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов'язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях у мирний та воєнний час. Медичний огляд проводиться ВЛК з метою визначення придатності до військової служби допризовників, призовників, військовозобов'язаних, резервістів (кандидатів у резервісти).
Відповідно до п. 1.2 глави 1 розділу II Положення постанови ВЛК приймаються на підставі Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (далі - Розклад хвороб) (додаток 1), пояснень щодо застосування статей Розкладу хвороб (додаток 2) та таблиць додаткових вимог до стану здоров'я (далі - ТДВ) (додаток 3).
Розклад хвороб розроблений відповідно до вимог Міжнародної статистичної класифікації хвороб та споріднених проблем охорони здоров'я 10-го перегляду (далі - МКХ-10).
Згідно з п. 3.2. глави 3 розділу II Положення кожний військовозобов'язаний оглядається хірургом, терапевтом, невропатологом, психіатром, окулістом, оториноларингологом, стоматологом, дерматологом, а за медичними показаннями - і лікарями інших спеціальностей.
Відповідно до п. 20.4 Положення за статтями (пунктами статей) Розкладу хвороб, що передбачають індивідуальну оцінку непридатності до військової служби або обмежену придатність осіб, які пройшли медичний огляд за графами II, III, ВЛК приймає одну з таких постанов:
- непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час;
- обмежено придатний до військової служби.
За статтями (пунктами статей) Розкладу хвороб, що передбачають індивідуальну оцінку придатності або обмежену придатність до військової служби осіб, які пройшли медичний огляд за графами II, III, ВЛК приймає одну з таких постанов:
- обмежено придатний до військової служби;
- придатний до військової служби.
У воєнний час за статтями (пунктами статей) Розкладу хвороб, що передбачають індивідуальну оцінку придатності або обмежену придатність до військової служби осіб, які пройшли медичний огляд за графами II, III, ВЛК приймає постанову «придатний до військової служби».
Так, ОСОБА_4 13.02.2023, у невстановлений досудовим розслідуванням час, перебуваючи в службовому кабінеті № 29 КНП «Великоолександрівська лікарня» Великоолександрівської селищної ради за адресою: Херсонська область, Бериславський район, смт. Велика Олександрівка, вул. Свободи, 204, будучи службовою особою, яка постійно здійснює функції представника влади, а саме: резервним лікарем-терапевтом позаштатної постійно діючої військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 , достовірно знаючи вимоги чинного законодавства та Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України № 402 від 14.08.2008, а також те, що на території України з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 введено воєнний стан, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки, бажаючи їх настання, провела медичний огляд військовозобов'язаного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та усвідомлюючи, що діагноз останнього «гіпертонічна хвороба першого ступеня, фібриляція передсердь» не дає підстави щодо тимчасової непридатності до військової служби, в порушення вимог пункту «б» статті 38 Додатку 1 до Положення, пункту 20.3 підпункту «ґ» та пункту 20.4 глави 20 розділу II Положення, власноручно внесла завідомо неправдиві відомості у графу «Діагноз» в Картці обстеження та медичного огляду військовозобов'язаного ОСОБА_6 , яка є офіційним документом, зазначивши те, що він «є тимчасово непридатним до військової служби строком на 6 міс», після чого власним підписом в графі «Підпис лікаря» засвідчила Картку обстеження та медичного огляду військовозобов'язаного ОСОБА_6 , засвідчивши таким чином достовірність викладених нею відомостей у вказаному офіційному документі, чим вчинила службове підроблення, на підставі якого останнього безпідставно визнано тимчасово непридатним до військової служби.
Продовуючи свою протиправну діяльність, ОСОБА_4 24.02.2023, у невстановлений досудовим розслідуванням час, перебуваючи в службовому кабінеті № 29 КНП «Великоолександрівська лікарня» Великоолександрівської селищної ради за адресою: Херсонська область, Бериславський район, смт. Велика Олександрівка, вул. Свободи, 204, будучи службовою особою, яка постійно здійснює функції представника влади, а саме: резервним лікарем-терапевтом позаштатної постійно діючої військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 , достовірно знаючи вимоги чинного законодавства та Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України № 402 від 14.08.2008, а також те, що на території України з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 введено воєнний стан, діючи умисно,усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки, бажаючи їх настання, провела медичний огляд військовозобов'язаного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та усвідомлюючи, що діагноз останнього «хронічний гастроодуоденіт, загострення, гастроезофагеальний рефлюкс, езофагіт» не дає підстави для тимчасової непридатності до військової служби, в порушення вимог пункту «б» статті 52 Додатку 1 до Положення, пункту 20.3 підпункту «ґ» та пункту 20.4 глави 20 розділу II Положення внесла власноручно завідомо неправдиві відомості у графу «Діагноз» в Картці обстеження та медичного огляду військовозобов'язаного ОСОБА_7 , яка є офіційним документом, зазначивши, що він «є тимчасово непридатним до військової служби строком на 6 міс», після чого власним підписом в графі «Підпис лікаря» засвідчила Картку обстеження та медичного огляду військовозобов'язаного ОСОБА_7 , засвідчивши таким чином достовірність викладених нею відомостей у вказаному офіційному документі, чим вчинила службове підроблення, на підставі якого останнього безпідставно визнано тимчасово непридатним до військової служби.
24.10.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, тобто, у внесенні службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
При цьому слід зауважити, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя, на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів, повинен визначити лише, чи є причетність особи до вчинення злочину вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.
Слідчий суддя вважає, що з матеріалів провадження, наданих суду, вбачається, що обставини підозри ОСОБА_4 могли мати місце і підтверджуються на даному етапі розслідування достатньою сукупністю даних та зібраними доказами, зокрема, даними матеріалів обстеження та проходження медичного огляду військовозобов'язаного в КПП «Великоолександрівська лікарня»; протоколів допиту свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_6 ; висновків експерта від 27.08.2025 № СЕ-19/122-25/4883-ДД, від 28.08.2025 № СЕ-19/122-25/4881-ПЧ, № СЕ-19/122-25/4884-ДД від 29.08.2025, від 10.09.2025 № СЕ-19/122-25/4882-ПЧ; рішення Центральної військово-лікарської комісії ЗСУ від 06.11.2023 щодо скасування результатів обстеження та медичного огляду військовозобов'язаних ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .
Отже, слідчий суддя вважає, що на даному етапі досудового розслідування зазначені докази є достатніми для обґрунтування підозри ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого їй злочину.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що підозрюваний однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу або в майбутньому. Отже ризики, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення вірогідності їх здійснення.
Злочин за ч. 1 ст. 366 КК України, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , відповідно до ст. 12 КК України, хоча і відноситься до категорії нетяжких, проте санкція зазначеної статті передбачає покарання у виді обмеження волі, а тому ОСОБА_4 може переховуватися від органів досудового розслідування або суду з метою уникнення кримінальної відповідальності. Отже, ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, існує і є обґрунтованим.
Слідчий суддя вважає, що існує ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України. Так, підозрювана матиме можливість впливати на свідків у даному кримінальному провадженні з метою надання ними неправдивих свідчень або зміни раніше наданих свідчень, і цей ризик зберігається до допиту свідків судом. Підозрювана ОСОБА_4 знайома зі свідками, які були чи є діючими працівниками КНП "Великоолександрівська лікарня", де ОСОБА_5 є завідуючею поліклініки. Підозрювана знайома також з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які є мешканцями селища Велика Олександрівка, де проживає ОСОБА_5 .
Існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, також було встановлено в ході розгляду клопотання, оскільки ОСОБА_4 продовжує виконувати обов'язки члена позаштатної постійнодіючої військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 , та будучи обізнаною з порядком проведення медичного огляду військовозобов'язаних, може вчинити нове кримінальне правопорушення, пов'язане з внесенням недостовірних даних до медичних документів.
За наявності обґрунтованої підозри та вказаних ризиків є підстави для застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді застави.
Приписи КПК України та практика ЄСПЛ орієнтують суд на такі критерії, які слід врахувати при визначенні розміру застави: обставини кримінального правопорушення; особливий характер справи; майновий стан підозрюваного; його сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб; масштаб його фінансових операцій; дані про особу підозрюваного; встановлені ризики, відповідно дост. 177 КПК України; «професійне середовище» підозрюваного; помірність обраного розміру застави та можливість її виконання, а також за певних обставин шкода, завдана кримінальним правопорушенням.
Окрім того, позиція ЄСПЛ стосовно питання обрання національними судами запобіжного заходу у вигляді застави та призначення її розміру цілковито прослідковується в рішенні у справі «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain) від 28.09.2010, в якому Суд зазначає, що розмір застави має оцінюватись в першу чергу «з огляду на особу підсудного, належну йому власність, його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на впевненість у тому, що перспектива втрати застави або заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб стримати його від втечі».
Водночас, жоден із визначених КПК України запобіжних заходів не є покаранням, такі заходи є попереджувальними, і їх метою є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.
Беручи до уваги вищевказану сталу практику ЄСПЛ, а також приписи ч. 4 ст. 182 КПК України, згідно яких розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього, а також враховуючи дані про особу підозрюваної, її репутацію, яка раніше не судима, має постійне місце проживання, має на утриманні матір похилого віку, за місцем проживання та місцем роботи характеризується позитивно, стан її здоров'я та майновий стан, тяжкість покарання, яке їй загрожує у разі визнання винною, суд вважає, що у даному випадку слід застосувати до ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 10 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, який є помірним для неї та не може бути визнаний несправедливим.
Крім того, з урахуванням положень ч. 1 ст. 182 КПК України, на підозрювану необхідно покласти обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
З огляду на вищевикладене, клопотання прокурора підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 176-178, 183, 193, 194 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання прокурора задовольнити.
Застосувати до підозрюваної ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 10 прожиткових мінімумів для процездатних осіб, що становить 30 280 гривень.
Зобов'язати ОСОБА_4 строком до 24.12.2025 року включно виконувати наступні обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора та суду;
- повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи;
- утриматися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні № 12025231090000978 від 09.05.2025;
-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити, що застава може бути внесена як самою підозрюваною, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем). Заставодавцем не може бути юридична особа державної або комунальної власності або така, що фінансується з місцевого, державного бюджету, бюджету Автономної Республіки Крим, або у статутному капіталі якої є частка державної, комунальної власності, або яка належить суб'єкту господарювання, що є у державній або комунальній власності.
Роз'яснити, що підозрюваний, який не тримається під вартою, не пізніше п'яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави зобов'язаний внести кошти на відповідний рахунок або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати документ, що це підтверджує, слідчому, прокурору, суду. Зазначені дії можуть бути здійснені пізніше п'яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави, якщо на момент їх здійснення не буде прийнято рішення про зміну запобіжного заходу. З моменту обрання запобіжного заходу у вигляді застави щодо особи, яка не тримається під вартою, в тому числі до фактичного внесення коштів на відповідний рахунок, підозрюваний, заставодавець зобов'язані виконувати покладені на них обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
Роз'яснити застоводавцю (у разі внесення ним застави), що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, яке карається штрафом від двох тисяч до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. У разі внесення застави, на заставодавця покладається обов'язок забезпечити належну поведінку підозрюваної та її явку за викликом.
У разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Ухвала слідчого судді, суду щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали оголошено 03.11.2025.
Слідчий суддя ОСОБА_1